Організація міжнародних розрахунків на підприємстві

Грошова форма авансу передбачає сплату покупцем узгодженої за контрактом суми в рахунок  належних за договором платежів до відвантаження товару (надання послуги), а іноді навіть до початку виконання  контракту.

У світовій практиці розрахунків авансові платежі  використовуються, якщо:

• продавець не впевнений у платоспроможності покупця;
• економічна і політична ситуація в країні покупця нестабільна;
• при поставці дорогого обладнання (кораблів, літаків), яке виготовлене за індивідуальним замовленням;
• при поставках рідкісних дефіцитних товарів, а також товарів стратегічного призначення (ядерного палива, зброї);
• у разі досить тривалих строків дії контракту.

Аванс може надаватися як у розмірі повної вартості контракту (замовлення), так і у  вигляді частки, відповідного відсотка від неї. Для експортера найвигіднішим  є авансовий платіж на загальну суму контракту або попередня оплата. У цьому разі експортер достатньо  захищений від ризику того, що іноземний  покупець відмовиться або буде неспроможним заплатити за товар, який йому вже  відвантажений. Аванс на загальну суму контракту також означає, що експортер  отримує у своє розпорядження  вільні кошти, які він може використати  на закупівлю сировини, виплату заробітної плати, технічне оснащення підприємства тощо. Більше того, попередня оплата звільняє постачальника від необхідності звертатися до банку за кредитом зі сплатою відсотків та інших витрат за користування ним.

З іншого боку, аванс, навіть у розмірі відповідного відсотка від суми контракту, слугує засобом забезпечення зобов’язань, прийнятих покупцем за контрактом. У разі відмови прийняти замовлений товар постачальник має право  отриманий ним аванс використати  на відшкодування збитків.

До очевидних  недоліків цієї форми розрахунків  належить комплексний ризик імпортера: ризик того, що експортер не доставить  товар або доставить несвоєчасно  і зовсім іншої якості чи специфікації. Крім того, порушення виконання зобов’язань  експортера за контрактом може статися  у вигляді недотримання асортименту  товару, що поставляється, а також  умов пакування і транспортування, що може призвести до визнання товару некондиційним. У такому разі імпортер ризикує втратити аванс (або повернути  його через тривалий час за рішенням суду) і матеріальну компенсацію. Авансовий платіж також означає, що імпортер кредитує поставку на відповідний  період, до того як він фізично отримає товар у своє розпорядження [ 16].

Аванс - це грошова сума чи майнова цінність, яка передається покупцем продавцеві до відвантаження товару в рахунок  виконання зобов'язань. Тобто він  може бути в грошовій чи в товарній формі.

У міжнародній  практиці авансові платежі, як правило, встановлять 10-30% суми контракту.

У міжнародній  практиці авансові платежі не користуються широкою популярністю, та в Україні  вони використовуються часто, оскільки:

• українські підприємства не мають достатнього досвіду на світових ринках, і іноземні контрагенти не схильні їм довіряти;
• самі українські підприємства недостатньо юридично захищені, і це змушує їх перестраховуватись, вимагаючи авансу від покупців. Та, наполягаючи на авансі, вони обмежують кількість потенційних партнерів і зменшують прибуток за рахунок зниження ціни товару [с.185;15].

 

3.2 Акредитив

 

Акредитив - угода, за якою банк зобов'язується за проханням клієнта здійснити  оплату документів третій особі (бенефіціару, в користь якого відкритий акредитив) або провести оплату, акцепт тратти, яку виставив бенефіціар або негоціацію (купівлю) документів.

У розрахунках  за зовнішньоторговельними операціями використовуються документарні акредитиви, платежі за якими здійснюються після  подання до банку комерційних  документів.

Використання  акредитивів для міжнародних розрахунків регламентується "Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів", розробленими Міжнародною Торговельною палатою [с. 186; 15].

Документарний акредитив, являє собою зобов´язання банка сплатити бенефіціару за рахунок свого замовника певну суму в певній валюті, якщо бенефіціар надасть у сталий строк документи, які вказані в акредитиві і відповідають його умовам. Отже, банк діє як посередник між покупцем і продавцем; через банк здійснюється платіж: проти надання відповідних акредитивних документів бенефіціар (отримувач грошей за акредитивом) отримує від банку суму, яка передбачається в акредитиві в певній формі платежу. Завдяки акредитиву бенефіціар не залежить більше від платоспроможності покупця та його готовності сплатити і відразу ж після відвантаження товару він може отримати ліквідні кошти (див. додаток А ) [7].

Головною перевагою акредитива є те, що ця форма розрахунків дає додаткові гарантії обом учасникам угоди. У даному випадку продавець може бути впевнений, що при відвантаженні товару неодмінно отримає за нього грошове відшкодування від банку, а покупець не втратить своїх грошових коштів, поки в банку не буде документальних підстав здійснити платіж на користь продавця.

Акредитив служить свого роду компромісом  у випадку, коли продавець товару сумнівається в платоспроможності  покупця і вимагає передоплати, а покупець сумнівається в надійності продавця, не вирішується ризикувати своїми грошима і здійснювати таку підписку [2].

За визначенням  акредитив є письмовим зобов'язанням банку-емітента, яке виконується на вимогу і на основі інструкцій клієнта-наказодавця акредитива (імпортеру на користь бенефіціара (експортера):

• здійснити платіж бенефіціару чи на його вимогу третій

особі;

• акцептувати та оплатити переказні векселі (тратти) оформлені на бенефіціара;
• уповноважити інший банк виконати оплату, акцептуван¬ня чи негоціацію тратт бенефіціара (купівля тратти, ви¬ставленої бенефіціаром на наказодавця акредитива), за умови що бенефіціар відповідно до вимог акредитива своєчасно представить відповідні документи, а також виконає інші умови акредитива.

Форми і  функції акредитива:

1. За способом використання акредитиви поділяються на документарні (товарні) та грошові (циркулярні);

а)документарні (товарні) використовуються для розрахунків за товари і послуги при наданні обумовлених в акредитиві документів;

б)грошові (циркулярні) — це такі акредитиви, виплата за якими не обумовлена наданням документів.

2. За  формою акредитиви поділяються на документарні акредитиви та акредитивні листи.

Експортер, який погодився на розрахунки з використанням  акредитивних листів, повинен узяти  до уваги, що йому не буде відмовлено у  негоціації тратт банком його країни лише у тому випадку, якщо акредитивний лист виписано солідним (першокласним) банком та його гарантія купити виставленні тратти вважатиметься іншим банком достатньою.

Документарний акредитив — розрахунковий документ, за яким банк (акредитивний банк) зобов'язується виплатити відповідно до інструкцій покупця певну суму коштів продавцеві (бенефіціару) після пред'явлення товаророзпорядчих документів.

Акредитиви  виставляються банками на підставі доручення або заяви клієнта (імпортера), які фактично повторюють усі умови розділу зовнішньоторговельного контракту, що стосується платежів.

Функції акредитиву. У міжнародному платіжному обороті документарний акредитив  виконує такі функції:

1. Гарантійна функція забезпечує захист від можливих ризиків контрагентів зовнішньоторговельного контракту.

• Гарантія платежу для експортера. Ця функція означає, якщо умови акредитива будуть виконані експортером, то сума акредитиву буде виплачена йому без дозволу імпортера. Оплату експортеру гарантує акредитивний банк, або додатково інший банк, котрий підтвердив акредитив.
• Гарантія постачання товару для імпортера. Імпортер не може безпідставно визначати умови акредитива. Але він завжди вимагатиме представлення транспортно-супроводжуючих документів, які с доказом відправки товарів на адресу імпортера. Однак відносно якості товарів ризик

зберігається.

2. Платіжна функція.

У зовнішній  торгівлі документарний акредитив  слугує універсальним інструментом забезпечення платежів. Акредитивом  можна користуватися на основі платежу:

• за пред 'явленням;
• шляхом відстроченого платежу (Defferedpayment). Оплату за акредитивом може здійснити банк, котрий відкрив акредитив, або за дорученням — інший банк.

3. Функція кредитування і фінансування.

Функція кредитування виникає одразу в момент відкриття акредитива. У більшості випадків акредитивний банк не вимагає від імпортера негайного покриття акредитиву, а надає клієнту (імпортеру) гарантійний кредит до моменту платежу за акредитивом. До цього моменту імпортер зберігає свої ліквідні кошти.

При розрахунках  за комерційним кредитом також можуть відкриватися акредитиви для акцепту та оплати строкових  витрат бенефіціара, виставлених на акредитивний банк або на імпортера [с. 74-77; 12].

Послідовність розрахунків за акредитивами:

1. Подання заяви на відкриття акредитива;

2. Відкриття акредитива банком-емітентом і скерування його бенефіціару через авізуючий банк;

3. Повідомлення бенефіціара (авізування) про відкриття акредитива;

4. Відвантаження товару на експорт;

5. Скерування бенефіціаром у банк комплекту документів для отримання платежу за акредитивом;

6. Скерування авізуючим банком документів банкові-емітенту;

7. Перевірка банком-емітентом отриманих документів та їх оплата;

8. Видача банком-емітентом оплачених документів наказодавачу акредитива;

9. Зарахування авізуючим банком експортного виторгу бенефіціару.

Імпортер  передає в банк заяву на відкриття  акредитива. Банк імпортера, який відкрив  акредитив, скеровує акредитивний лист одному зі своїх кореспондентів у  країні експортера, призначаючи його авізуючим банком і доручає передати акредитив бенефіціару.

Після отримання  відкритого в його користь акредитива (забезпечення платежу товару) бенефіціар відвантажує товар, пред'являє документи, як правило, в авізуючий банк, який пересилає їх для оплати банку-емітенту. Якщо документи відповідають умовам акредитива, банк переказує гроші згідно з інструкціями авізуючого банку і видає документи імпортеру, який отримує товар. Виторг зараховується на рахунок експортера [с. 188-189; 15].

Практика  проведення фінансових розрахунків  розрізняє такі види акредитивів:

• відкличні та безвідкличні;

• підтверджені та непідтвсрджені;

• трйнсферабельні (псреказні) і непереказиі;

• револьверні (поновлювані);

•        покриті та непокриті.

Характерні  ознаки деяких з них наведено нижче в таблиці 3.2.1.

Таблиця 3.2.1

 

Вид акредитива	Характерні ознаки
Відкличний	Може бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який момент без попереднього повідомлення бенефіціара
Безвідкличний	Не може бути анульований або змінений без узгодження інтересів всіх зацікавлених сторін
Підтверджений	Має на увазі податкову гарантію платежу з боку іншого банку, який не є банком - емітентом. Банк, який підтвердив акредитив, бере на себе зобов'язання оплачувати всі документи, що відповідають умовам акредитива, якщо банк-емітент відмовиться здійснити платіж
Непідтверджений	Не має ніяких гарантій здійснення платежу з боку стороннього банку, який не є банком-емітентом
Револьверний (поновлювальний)	Може передбачати автоматичне  поновлення суми акредитива (квоти) протягом зазначеного проміжку часу по мірі використання або поновлення акредитива по початкової суми (квоти) після кожного  використання. Піл час відкриття  такого акредитива банк, як правило, вказує суму квоти, скільки разів і по якого ліміту буде поновлено акредитив. Використовується в розрахунках  за

 

Продовження таблиці  3.2.1

постійне періодичне постачання, яке  здійснюється за графіком, зафіксованим у контракті

Покритий

Банк-емітент надає  валютні кошти (покриття) в розпорядження виконавчого  банку в сумі акредитива на строк  дії своїх обов'язків за умов можливого  використання цих коштів для виплат згідно з акредитивом. Валютне покриття може бути відтворене за допомогою  кредитування рахунка виконавчого  банку в банку-емітенті або в  третьому банку. Банк-емітент може відкрити у виконавчому банку страховий  депозит для забезпечення валютного  покриття