Організаційно-економічний механізм виробництва зерна та шляхи його підвищення

Динаміка структури виробничих витрат у рослинництві, тис.грн.                       Таблиця 3.4

Елементи витрат	2007 р.	2008 р.	2009 р.
Витрати на оплату праці	260,4	1070	552,4
Відрахування на соціальні  заходи	44,9	255	169,1
Матеріальні витрати, в т. ч.	3608,3	3886	3382,4
насіння і посадковий матеріал	829,1	515	626,7
добрива	827,5	1508	1207,6
нафтопродукти	604,1	1078	549,3
електроенергія	91,2	44	28,3
запасні частини, матеріали  для ремонту	406,2	336	475,4
роботи і послуги	204	365	325
Амортизація основних засобів	466	572	382,3
Інші витрати	775,6	628	1005,6
Всього витрат	5155,2	6411	5491,8

Дані таблиці свідчать, що структура виробничих витрат в рослинництві за аналізований період дещо змінилась. Так, частка витрат на оплату праці протягом досліджуваних років збільшилась і становила: в 2007 р. – 260,4 тис.грн, а в 2009 р. – 552,4 тис.грн. Відповідно збільшились відрахування на соціальні заходи. Це позитивно впливає на матеріальну зацікавленість працівників. Переважну частку у витратах на виробництво продукції рослинництва займають матеріальні витрати, при чому найбільшу питому вагу в структурі виробничих витрат займають витрати на насіння і посадковий матеріал та на добрива і дещо меншу - на паливо-мастильні матеріали. При цьому частка витрат на насіння і посадковий матеріал за аналізований період трохи зменшилась з 829,1 тис.грн. до 626,7. Частка витрати на добрива в структурі виробничих витрат займали 827,5 тис.грн, а в 2009 р. вони зросли до 1207,6 тис.грн. Отже, в підприємстві при вирощуванні сільськогосподарських культур добривам в системі агротехнічних заходів надається велике значення. Все це зумовлює значне зростання урожайності зернових культур протягом досліджуваного періоду.

Частка витрат на нафтопродукти за період з 2007 р. по 2009 р. зменшилась: на його початок відповідно становила 604,1 тис.грн. і 549,3. Частка витрат на електроенергію зменшилась майже втричі: з 91,2 тис.грн. до 28,3 тис.грн. Щодо витрат на запасні частини та матеріали для ремонту, то їх частка в структурі виробничих витрат в рослинництві практично не змінилась: в 2007 р. вона складала 406,2 тис.грн, а в 2009 р. – 475,4. Витрати на оплату наданих робіт і послуг на початок періоду в структурі виробничих витрат становили 204 тис.грн, а на його кінець - 325. Частка амортизаційних відрахувань протягом досліджуваного періоду знизилась, хоч і незначно і становила: в 2007 р. – 466 тис.грн,  в 2009 р. - 382,3.

Проаналізувавши вищенаведені дані, можна запропонувати наступні шляхи зниження собівартості зерна: раціональне використання коштів на придбання насіння та посадкового  матеріалу та добрив; зниження витрат на паливо-мастильні матеріали та запчастини, раціональне їх використання. При цьому слід пам'ятати, що дані виробничі запаси нерідко стають об'єктами марнотратства. Це, в свою чергу, є причиною додаткових витрат на відповідні виробничі ресурси. Для  того, щоб уникнути цього, необхідно  посилити внутрішній контроль на підприємстві підсилити рівень матеріальної відповідальності.

Рентабельність діяльності підприємства означає його дохідність, прибутковість. В процесі господарської  діяльності підприємство повинно відшкодувати свої витрати виручкою від реалізації продукції і одержати прибуток. Рентабельність - це показник економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, який свідчить про те, що господарство від своєї діяльності одержує  прибуток. В сільськогосподарському виробництві величина прибутку підприємства залежить від кількості і якості реалізованої продукції, її структури, собівартості і фактичних цін реалізації. Розглянемо результат і результативність реалізації зерна в господарстві за досліджуваний період.

Результат реалізації зерна                                                                                           Таблиця 3.5

Показник	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2009 р. у % до 2007 р.
Реалізовано зерна, ц	9673	6449	35012	361,9
Виручка від реалізації зерна, тис. грн.	462,7	544,7	2668,2	576,6
Собівартість 1 ц реалізованого  зерна, грн.	55,43	58,83	66,33	119,6
Ціна реалізації 1 ц. зерна, грн.	47,8	84,4	76,2	159,4
Одержано прибутку, грн.: на 1 ц зерна на 1 га посіву	18,2   456,3	10,1   467,1	58,7   2201,4	322,5   482,4
Рівень рентабельності, %	86,3	143,5	114,8	-

Дані таблиці  свідчать, що за аналізований період обсяг реалізації зерна зріс  на 261,9 %, що зумовлено збільшенням урожайності зернових культур і, відповідно, валового збору. Виручка від реалізації зерна збільшилася на 476,6 %. Це стало можливим як внаслідок збільшення обсягів реалізації зерна так і в результаті підвищення цін реалізації, які зросли з 47,8 грн./ц до 76,2 грн./ц, або на 59,4 %. Відповідно зріс розмір одержаного прибутку з розрахунку на 1 ц зерна, адже у 2007 р. він становив 18,2 грн., а в 2009 р. – 58,7 грн. Отже, прибуток на 1ц зерна зріс на 59,4 %. Прибуток з розрахунку на 1 га також значно зріс: з 456,3 грн. до 2201,4 грн. За рахунок цього значно зріс рівень рентабельності виробництва зерна, адже на початок звітного періоду його розмір складав 86,3 %, а на кінець періоду, що досліджується нами він склав 114,8 %. Отже, рівень рентабельності виробництва зерна в досліджуваному господарстві зріс, що свідчить про надзвичайно високу економічну ефективність виробництва зерна в господарстві.

Отже, основним фактором збільшення маси прибутку від реалізації зерна  є підвищення ціни реалізації зерна. Проте й інші фактори діють  в одному напрямку - сприяють збільшенню маси прибутку і відіграють в цьому не останню роль.

Для забезпечення подальшого збільшення прибутку підприємства від  реалізації зерна слід розробляти конкретні  заходи, спрямовані на зниження рівня  собівартості, збільшення обсягів реалізованої продукції, підвищення урожайності  зернових культур та продуктивності праці для забезпечення стабільного  розвитку підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2. Інтенсифікація виробництва зерна.

Визначальним фактором розвитку зернового господарства має бути інтенсифікація галузі на основі досягнень  науково-технічного прогресу та розвитку ринкових відносин. Поряд із впровадженням  інтенсивних технологій значну увагу  слід приділяти поліпшенню насінництва, зменшенню втрат урожаю при вирощуванні, зберіганні та переробці зерна, впровадженню нових організаційних форм господарювання, посиленню матеріальної заінтересованості  працівників.

Збільшення виробництва  сільськогосподарської продукції  можна досягти двома шляхами: екстенсивним та інтенсивним. Екстенсивний розвиток сільського господарства передбачає збільшення виробництва продукції  за рахунок розширення поля діяльності. В рослинництві - за рахунок розширення посівних площ на основі незмінного рівня  техніки і технології.

При інтенсивній формі  розвитку збільшення виробництва продукції  здійснюється на основі додаткових вкладень на ту ж саму площу за рахунок  зростання врожайності культур. Інтенсифікація - це об'єктивний і закономірний процес розвитку сільського господарства. Кожна країна рано чи пізно переходить від екстенсивного до інтенсивного розвитку сільського господарства. Передумовами переходу до інтенсивного сільського господарства є: необхідність дальшого збільшення виробництва сільськогосподарської  продукції; обмеженість орнопридатних земель; нагромадження додаткових матеріальних засобів і коштів у підприємствах для інтенсивного розвитку сільського господарства.

Інтенсифікація сільського господарства - це процес концентрації сукупних затрат уречевленої і живої  праці на одній і тій же земельній  площі (в рослинництві) з метою  збільшення виходу продукції і підвищення економічної ефективності її виробництва. При цьому затрати уречевленої  праці повинні зростати значно більшими темпами, а затрати живої праці - зменшуватись.

Інтенсифікація є основою  подальшого підвищення економічної  ефективності сільськогосподарського виробництва, оскільки в результаті впровадження прогресивної технології і вдосконалення організації  праці за порівняно менших ресурсів можна одержати більшу кількість  продукції з меншими витратами  на її одиницю.

Суть інтенсивних технологій полягає в тому, що виробництво  продукції здійснюється на основі новітніх технологій, досягнень науково-технічного прогресу при створенні умов для  сільськогосподарських культур.

Таким чином, інтенсифікація - це форма розширеного відтворення, яка ґрунтується на оптимальному формуванні та раціональному використанні на основі науково - технічного прогресу сукупних затрат уречевленої та живої  праці на одиницю земельної площі  з метою збільшення обсягу продукції  та підвищення ефективності її виробництва.

В умовах ринкових відносин поряд із впливом на кінцеві результати виробництва механізації, хімізації, меліорації, факторів підприємливості, організованості та вміння працювати  в умовах, що швидко змінюються.

Послідовна інтенсифікація сільського господарства базується  на додаткових вкладеннях, але не можна  пов'язувати її суть лише з абсолютним зростанням додаткових витрат. У процесі  інтенсифікації додаткові вкладення  повинні відображувати якісне вдосконалення  всіх матеріальних ресурсів на основі науково технічного процесу.

Інтенсифікація рослинництва передбачає насамперед інтенсивне і  ефективне використання продуктивності землі, підвищення її родючості, так  як вона є основним засобом сільськогосподарського виробництва.

Додаткові вкладення спрямовуються  на поліпшення посівних якостей насіння, виведення і впровадження у виробництво  більш урожайних сортів сільськогосподарських  культур, впровадження нових прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських  рослин, а також підвищення родючості  ґрунту ,що значною мірою залежить від раціонального поєднання  і внесення у відповідних пропорціях органічних і мінеральних добрив, застосування інтегрованих систем боротьби із хворобами, шкідниками і бур'янами, виконання всіх виробничих процесів відповідно до агротехнічних і організаційно-економічних заходів із залученням висококваліфікованих кадрів.

Інтенсифікація всебічно впливає на розвиток сільськогосподарського виробництва, створює нові можливості підвищення продуктивності праці, прискорення  окупності виробничих витрат і зниження собівартості продукції.

При визначенні інтенсифікації виробництва зерна проходять  три етапи, на кожному з яких визначають відповідні показники.

Першим етапом є визначення рівня інтенсивності виробництва  зерна. При цьому визначають такі показники, як річні виробничі витрати  на 1 га посіву зернових культур в  гривнях та затрати праці на 1 га посіву в люд.-год.

Наступним етапом є визначення результативного показнику інтенсифікації виробництва. В нашому випадку - це урожайність  зернових культур в ц з 1 га посіву.

Заключним етапом є визначення економічної ефективності інтенсифікації виробництва. При цьому визначають продуктивність праці - затрати праці  на 1 ц зерна, собівартість 1 ц зерна, ціну реалізації 1 ц зерна, прибуток на 1 ц зерна, рівень рентабельності та окупність додаткових витрат.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.3 Впровадження  передового досвіду і досягнень  науки при виробництві зерна.

 

Технологія сільськогосподарського виробництва значною мірою залежить від ґрунтово-кліматичних умова  також від застосування машин. При  цьому на ефективність сільськогосподарського виробництва має значний вплив  впровадження в практику господарювання новітніх досягнень науки і техніки. Адже застосування більш ефективних машин у сільськогосподарському виробництві значно скорочує витрати  господарства на виробництво. В господарствах  постійно відбувається зміна ручної праці машинною, тобто, основні фонди  замінюють працівників, отже, при  введенні в дію таких машин  скорочуються витрати на оплату праці. Справедливо зазначити, що нова техніка  є більш надійною, тому при запровадженні  її у виробництво скорочуються витрати  на ремонт основних фондів. Можна приводити  дуже багато прикладів щодо позитивних результатів впровадження у виробництво  досягнень науки і техніки. Але  висновок буде один: беззаперечно, це йде  на користь підприємству.

Надзвичайно хороші результати дає впровадження в господарювання досвіду передових господарств. Адже деякі підприємства вдаються до тих чи інших нововведень як до експерименту. Якщо це дає позитивний результат, тобто, підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, варто перейняти досвід даного господарства.

Потрібно зазначити, що найефективнішим  сільськогосподарське виробництво  буде тоді, коли підприємство матиме сукупні  сприятливі умови для цього, тобто, коли будуть комбінуватися сприятливі природні умови та запроваджуватимуться новітні досягнення науки і техніки, і перейматиметься досвід передових  господарств.