Організаційно-економічний механізм виробництва зерна та шляхи його підвищення

Проаналізувавши показники  даної таблиці можна зробити  висновки, що в господарстві собівартість зменшилась: зерна на 19,4 %, сіна багаторічних і однорічних трав на 6,7 %, зеленої маси однорічних на 24,4%, а собівартість інших видів продукції збільшилась, а саме: соняшника на 20,5%, кормових коренеплодів на 270,8%, кукурудзи на силос і зелений корм на 7,4 %, молока на 6,9 %, проросту ВРХ на 14,8 % і приросту свиней на 62,5 %. Що стосується затрат праці, то цей показник зменшився по всіх видах продукції.

Порівняльний аналіз розміру  і структури собівартості пшениці  наведений у таблиці 2.5.

 

 

 

 

Порівняльний аналіз розміру  і структури собівартості пшениці                          Таблиця  2.5

Статті витрат	2007 р.			2008 р.		2009 р		2009 р. у % до 2007 р.
	Сума, тис.грн.		стр, %	Сума, тис.грн.	стр, %	Сума, тис.грн.	стр, %
Прямі матеріальні  витрати - всього, з них:	539,5		47,3	1363,3	81,5	996,8	69,4	184,7
- насіння та посадковий  матеріал	51,8		4,5	81,9	4,9	110,3	7,6	212,9
- мінеральні добрива	218		19,1	605,2	36,2	441,1	30,7	202,3
- нафтопродукти	127,7		11,2	204,9	12,2	124,1	8,6	97,2
- оплата послуг і робіт  сторонніх організацій	42,8		3,7	125,1	7,5	58,1	4	135,7
- решта матеріальних витрат	99,2		8,7	346,2	20,7	263,2	18,3	265,3
Прямі витрати  на оплату праці	173,8		15,2	119,2	7,1	141,5	9,8	81,4
Інші прямі  витрати та загальновиробничі витрати  – всього, з них:		427,2	37,4	189,3	11,3	298,3	20,7	69,8
- амортизація необоротних  активів		163,7	14,3	123,1	7,4	118,2	8,2	72,2
- відрахування на соціальні  заходи		29,8	2,6	28,4	1,7	43,3	3	145,3
- решта ін. прямих та  загальновиробничих витрат		233,7	20,5	37,8	2,3	136,8	9,5	58,5
Виробнича собівартість - всього		1140,5	100	1671,8	100	1436,6	100	125,9

 Проаналізувати дані таблиці можна зробити висновок, що в господарстві найбільшу питому вагу серед витрат здійснюють витрати на придбання кормів і насіння, мінеральних добрив, нафтопродуктів, оплата праці. Але як видно з порівняльного аналізу в господарстві майже всі витрати збільшилися.

Для повної економічної оцінки діяльності господарства проведемо  аналіз виробничо-фінансової діяльності підприємства, який буде поданий у приведеній нижче таблиці.

Провівши аналіз виробничо-фінансової діяльності підприємства, бачимо, що рівень рентабельності за останні три роки зменшився на 70,4 %. Норма прибутку зменшилась на 46,3 %. Підрахувавши норму прибутку та визначивши коефіцієнт конкурентоспроможності можна сказати, що продукція господарства здатна витримати конкурентність, підприємство здатне вижити і про це свідчить, що підприємство постійно отримує прибу-

 

Результати виробничо-фінансової діяльності підприємства                      Таблиця 2.6

Показники	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2009 р. у % до 2007 р.
На 100 га с/г угідь:
основних виробничих фондів с/г призначення, тис. грн.	291,7	430,2	433,9	148,7
валової продукції	323,2	530,8	510,3	157,8
Енергозабезпеченість, к.с.	207,4	217,9	221,3	106,7
Енергоозброєність, к.с.	28,7	31,3	32	111,5
Фондовіддача, грн.	1,11	1,23	1,17	105,4
Рівень рентабельності, %	46,5	30	13,8	29,6
Норма прибутку, %	14,9	12,7	8	53,7
Коефіцієнт конкурентоспроможності	1,21	1,37	1,21	100

ток, і має досить міцні  засади для виживання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Організаційно-економічний  механізм підвищення ефективності  виробництва зерна.

 

3.1. Економічна ефективність виробництва зерна

Економічна ефективність показує кінцевий корисний результат  від застосування всіх виробничих ресурсів і визначається порівнянням одержаних  результатів і витрат виробничих ресурсів. Економічна ефективність виробництва  зерна - це одержання максимальної його кількості з одного гектару площі  посіву при найменших затратах праці  і коштів на 1 ц зерна. В умовах розвитку суспільства корінним завданням  є піднесення сільськогосподарського виробництва, підвищення продуктивності праці та ефективного використання трудових ресурсів. Високі темпи підвищення продуктивності праці - важлива умова  вирішення багатьох економічних  і соціальних проблем і насамперед ефективності сільськогосподарського виробництва, зростання оплати праці  і доходів працівників господарства. При цьому весь приріст продукції  сільського господарства повинен бути одержаний за рахунок підвищення продуктивності праці без додаткового  залучення робочої сили.

Підвищення продуктивності праці - основне джерело розширеного  відтворення і нагромадження. Багатство  країни і можливість постійного розширення процесу його відтворення залежить не від тривалості додаткової праці, а від її продуктивності.

Виробництво сільськогосподарської  продукції вимагає живої і  уречевленої праці. Тому підвищення продуктивності праці відбувається за рахунок скорочення затрат як живої, так і уречевленої праці, необхідної для виробництва одиниці продукції.

Досягнутий рівень і темпи  підвищення продуктивності праці є  важливим показником економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, джерелом зростання реальних доходів  і добробуту населення. Підвищення продуктивності праці в сільському господарстві створює необхідні умови для забезпечення ефективності агропромислового комплексу країни.

Продуктивність праці - це здатність конкретної праці виробляти  певну кількість продукції, за одиницю  робочого часу (годину, зміну, місяць, квартал, рік).

Продуктивність праці  розраховується, як співвідношення виробленої продукції до затрат праці, що вимірюються  в людино-годинах або середньорічних працівниках. Обсяг валової продукції, який припадає на одну людино-годину ( погодинна продуктивність праці ) і  на одного середньорічного працівника ( річна продуктивність праці ). У  сільському господарстві широко застосовують також зворотний показник продуктивності - трудомісткість виробництва одиниці  продукції, який характеризує затрати  робочого часу на одиницю продукції. Зниження трудомісткості свідчить про  підвищення продуктивності праці.

Розглянемо динаміку продуктивності праці на виробництві зерна у Агроцеху №2 ДП “Ілліч-Агро-Умань” ВАТ ММК ім. Ілліча.

Динаміка продуктивності праці при виробництві зерна                                        Таблиця 3.1

Показники	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2009 р у % до 2007 р.
Прямі затрати праці на 1 ц зерна, люд.-год.	0,46	0,4	0,43	93,5
Вироблено зерна:
на 1 люд.-год., кг	1330,5	2762,5	2340,5	175,9
на 1-го середньорічного працівника, ц	138,8	308,01	262,3	188,9

Дані таблиці  свідчать, що за досліджуваний період прямі затрати праці на 1 ц зерна знизилися з 0,46 люд.-год. до 0,43 люд.-год., або на 93,5 %. Виробництво зерна на 1 люд.-год. відповідно збільшилося з 1330,5 до 2340,5 кг, або майже вдвічі, а на 1-го середньорічного працівника відповідно з 138,8 до 262,3 ц. Отже, ми можемо сказати, що продуктивність праці при виробництві зерна протягом аналізованого періоду підвищилась, а беручи до уваги те, що кількість працівників в господарстві за останні 3 роки зменшилась, зазначимо, що трудові ресурси в зерновиробництві використовуються ефективно.

Важливе місце серед показників економічної ефективності виробництва  належить собівартості зерна, від рівня  якої залежить рентабельність виробництва  та прибуток господарства. Собівартість зерна залежить від загальної  суми витрат на його виробництво і  реалізацію та обсягів виробництва  зерна. Тому затрати на виробництво 1 ц зерна можуть бути знижені, якщо зменшити суму виробництва при незмінному валовому виході зерна, або коли вихід  зерна зростатиме більшою мірою, ніж затрати на його виробництво. У всіх випадках вирішальне значення має підвищення врожайності зернових культур.

На собівартість всієї  сільськогосподарської продукції  в цілому та зерна зокрема впливає  комплекс взаємопов'язаних природноекономічних  умов виробництва: родючість ґрунтів; рівень спеціалізації, концентрації та агропромислової інтеграції; ступінь  забезпеченості господарства виробничими  ресурсами та їх використання; ціни на засоби виробництва і тарифи на послуги, продуктивність праці та рівень її оплати; якість виробленої продукції; організаційно - економічний рівень у господарстві.

Розглянемо як змінювалась  виробнича собівартість 1 ц зерна  в господарстві за досліджуваний  період.

Динаміка собівартості 1 ц зерна, грн.                                                                       Таблиця 3.2

Продукція	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2009 р. у % до 2007 р.
Зерно, всього	84,39	62,63	68,09	80,6
Пшениця озима	65,03	58,64	61,78	95
Кукурудза на зерно	99,78	70,75	84,83	85,01

Аналізуючи дані таблиці слід зазначити, що протягом досліджуваного періоду виробнича собівартість 1 ц зерна знизилась на 19,4 %, в тому числі собівартість 1 ц зерна пшениці озимої зменшилась з 65,03 грн. до 61,78 грн., або на 5 %. Водночас собівартість 1 ц зерна кукурудзи знизилась з 99,78 грн. до 84,83 грн., або на 14,99 %. В цілому дані тенденції щодо собівартості зерна є позитивними і добре впливають на економічну ефективність виробництві зерна в нашому господарстві.

На собівартість 1 ц зерна  впливають такі фактори, як витрати  виробництва на 1 га посіву та урожайність  зернових культур. При цьому між  собівартістю та першим фактором прямо - пропорційна залежність, тобто, зі збільшенням витрат виробництва  на 1 га підвищується собівартість 1 ц. зерна. Вплив другого фактору - обернений: чим вища урожайність зернових тим  нижча собівартість 1 ц. зерна і  навпаки. Розглянемо, як впливали зазначені  фактори на формування собівартості зерна в нашому господарстві протягом досліджуваного періоду.

Собівартість 1 ц зерна  і фактори, які її формують                                                  Таблиця 3.3

Показник	2007 р.	2008 р.	2009 р. у % до 2007 р.
Витрати виробництва на 1 га посіву, грн.	2115,28	2549,83	120,5
Урожайність, ц/га	25,5	37,4	146,6
Собівартість 1 ц зерна, грн.	84,39	68,09	80,6

Як бачимо тенденція собівартості 1 ц зерна за досліджуваний період є позитивною, тому що протягом аналізуючого періоду вона зменшилась на 19.4 %.

Зростання витрат виробництва, а отже, й собівартості продукції, було зумовлене підвищенням цін  на основні і оборотні засоби виробництва: машини, пальне, будівельні матеріали, добрива, насіння, а також зниження продуктивності праці, порушення режиму економії. Зниження собівартості на кінець аналізованого періоду було досягнуто  за рахунок значного підвищення урожайності, що, в свою чергу стало можливим внаслідок застосування високоврожайних  сортів, проведення всіх агротехнічних  заходів в оптимальні строки, механізації  всіх виробничих процесів. Але відомо, що на урожайність сільськогосподарських  культур значний вплив мають  природно - кліматичні умови, якщо вони будуть несприятливими і в господарстві не буде вжито відповідних заходів, щоб згладити цей вплив, урожайність може значно знизитись. В будь-якому випадку слід шукати раціональні шляхи зниження собівартості зерна і продукції рослинництва в цілому. Для цього слід розглянути структуру виробничих витрат рослинництва в нашому господарстві.