Методи управління

Розширення фронту роботи залежить насамперед від кількості  технологічного устаткування і робочих площ. Їх збільшення створює умови для розширення виробництва в просторі. Устаткування і робочі місця необхідно добирати так, щоб їхня структура відповідала структурі машиномісткості (трудомісткості) виробів, які виготовляються, тобто щоб був досягнутий максимальний рівень узгодженості продуктивності устаткування  і пропускної здатності різних робочих місць. Певне співвідношення повинно існувати  між виробничими потужностями дільниць  і цехів підприємства. Отже, виробнича потужність не відображає сумарної енергетичної потужності підприємства і не складається із сум потужностей окремих робочих машин. Вона залежить від рівня пропорційності який  визначається відповідністю структури устаткування і робочих місць структурі машиномісткості (трудомісткості) виробів що виготовляються.

Рисунок 1.1 Класифікація факторів, які позначаються на величині виробничої потужності підприємства

 Однією із найважливіших умов виробництва, яке здійснюється системою машин, є дотримання норм і пропорцій між їх кількістю, розмірами і робочими швидкостями. Порушення принципу пропорційності в побудові системи машин призводить до зменшення масштабу виробництва порівняно з тим, який міг би бути  при цій кількості машин і робочих місць, а також до зниження використання робочого апарату підприємства.

Фактори підвищення продуктивності машин (робочих місць) пов‘язані, головним чином, з поліпшенням якісного складу технологічного устаткування. Продуктивність машин і устаткування також залежить від якості предметів праці. Чим вища якість заготовок, напівфабрикатів, тим менше потрібно часу для їх обробки, тим більше підприємство зможе виготовити продукції, а отже, тим вища його виробнича потужність.

Значний вплив на збільшення продуктивності машин має удосконалення  технологічного процесу. Впровадження прогресивної технології дає змогу  інтенсифікувати виробничий процес, тобто скоротити як машинний,  так і загальний час виготовлення виробу.

Отже, фактори збільшення виробничої потужності підприємства пов‘язані  з усіма виробничими процесами  виробничого процесу виробництва. Із засобами праці цей зв‘язок  виявляється у кількісному і  якісному аспектах, з предметами праці  та самою працею - тільки в якісному.[4, с. 27-30]

 

1. 2 Методики розрахунку виробничої потужності

 

При розрахунку потужності беруть до уваги наступні фактори:

1) структура і величина основних засобів;

2) якісний склад обладнання, рівень фізичного і морального зносу;

3) передові технічні нормативи продуктивності обладнання, використання площ, трудомісткість виробів, вихід продукції із сировини;

4) прогресивність технологічних процесів;

5) режим роботи підприємства;

6) ступінь спеціалізації;

7) рівень організації виробництва та праці;

8) якість сировини і ритмічність поставок;

9) фонд робочого часу обладнання.

Розрахунки  виконуються технологічними службами підприємства. Виробничі підрозділи, які за виробничою потужністю нижче рівня провідних, повинні розглядатися як «вузькі місця», за якими необхідно розробити й впровадити технічні й організаційні заходи, котрі дозволять довести їхню пропускну спроможність до рівня провідних підрозділів підприємства. Можуть бути вжиті заходи щодо заміни устаткування, технології, збільшення змінності праці на окремих дільницях. [13, с. 318]

Вихідні дані та послідовність розрахунків, за якими  визначається виробнича потужність підприємства, наведені в рис.1.2.

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок.1. 2 Вихідні дані та послідовність розрахунків виробничої потужності підприємства.

У розрахунки виробничої потужності підприємства включають устаткування, встановлене і невстановлене, яке є на підприємстві (крім резервного). Крім того, виробнича потужність розраховується виходячи із максимально можливого річного часу роботи устаткування та використання виробничих площ.

Розрізняють календарний, режимний (номінальний) і  ефективний (корисний) фонди часу.

Календарний фонд часу (Фк) виробничого обладнання є базою для розрахунку інших видів фонду робочого часу в плануванні і визначається як добуток числа днів у даному календарному періоді (Дк) на число годин на добу (Т):

                                                   Фк =Дк * Т                                             (1.1)                            

Режимний або номінальний фонд робочого часу (Фр) машини (агрегату) залежить від числа календарних днів (Дк) і числа неробочих днів (Дн) на рік, а також від прийнятого на підприємстві режиму змінності роботи на добу :

         Фр=(Дк – Дн)* t  ,                                      (1.2)

    де t - середнє число годин роботи машини на добу в робочі дні за прийнятим режимом змінності з врахуванням скороченої тривалості зміни в святкові дні, або:

Фр=[(Дк – Дс)* tз– Дсп * tсп] * nз ,                   (1.3)

де Дс  - число вихідних і святкових днів у плановому періоді;

tз    - тривалість робочої зміни, годин;

Дсп - число передвихідних (передсвяткових) днів зі скороченою тривалістю робочої зміни;

tсп   - час, на який скорочена тривалість робочої зміни в передсвяткові і передвихідні дні, год.;

nз    - режим змінності роботи підприємства (1,2, 3 зміни).

Плановий (ефективний, дійсний) (Фп) фонд робочого часу обладнання дорівнює різниці між режимним (номінальним) фондом (Фр) і сумою витрат часу на ремонт, налагодження, переналагодження цього обладнання протягом планового періоду:

    

                                               (1.4)

де Тtp, t_p - витрати часу на ремонт даного обладнання, відповідно в годинах та у відсотках до режимного фонду;

Ttn, t_n - витрати часу на налагодження, переналагодження обладнання відповідно в годинах та у відсотках до режимного фонду.

Він використовується в розрахунках виробничої потужності, але не при плануванні випуску продукції.

Виробнича потужність підприємства визначається за потужністю провідних цехів, дільниць, поточних ліній, станків (агрегатів) з урахуванням заходів щодо ліквідації "вузьких місць" та можливої кооперації виробництва.

До провідних належать ті виробничі підрозділи підприємства, які виконують головні технологічні процеси (операції) і мають вирішальне значення для забезпечення випуску профільних видів продукції.[19 ]

Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою  профільної продукції. При цьому проводять можливе звуження номенклатури, об'єднуючи окремі вироби в групи за конструктивно-технологічною єдністю з визначенням для кожної із них базового представника. Решту виробів даної групи приводять до характеристик трудомісткості.

У розрахунки виробничої потужності підприємства включають:

а) усе діюче  і недіюче внаслідок несправності, ремонту та модернізації устаткування основних виробничих цехів;

6)устаткування, що перебуває на складі і має бути введене в експлуатацію в основних цехах протягом  розрахункового періоду;

в) понаднормативне резервне устаткування;

г) понаднормативне устаткування допоміжних цехів, якщо воно аналогічне технологічному устаткуванню основних цехів.

Виробничу потужність підприємства треба обчислювати  за технічними або проектними (не перевершеними) нормами продуктивності устаткування, використання виробничих площ і трудомісткості виробів, нормами виходу продукції з урахуванням застосування прогресивної технології та досконалої організації виробництва. За браком таких норм можна використовувати власні розрахункові технічні норми, які враховують прогресивні досягнення значної кількості (20-25%) робітників однакових професій і ланок виробництва.

Для розрахунків  виробничої потужності підприємства береться максимально можливий річний фонд часу (кількість годин) роботи устаткування. На підприємствах із безперервним процесом виробництва таким максимально можливим фондом часу роботи устаткування є календарний фонд (8760 годин на рік) за мінусом часу, необхідного для проведення ремонтів і технологічних зупинок устаткування.

Для підприємства з дискретним процесом виробництва фонд часу роботи устаткування визначають, виходячи з фактичного режиму роботи основних цехів та встановленої тривалості змін у годинах із відрахуванням часу на проведення ремонтів устаткування, вихідних і святкових днів.

Розрахунок  виробничої потужності підприємства повинен  проводитись у такій послідовності: агрегати з групи технологічного обладнання - виробничі дільниці - цехи (корпуси, виробництва) - підприємство у цілому.[11, с.187-188]

У загальному вигляді виробнича потужність (Вп_і) провідного цеху, дільниці або групи технологічного устаткування з виготовлення однорідної продукції може бути визначена за однією з таких формул:

                                                   Вп_і=П_в * Ф`_еф *КУ_с                                              (1.5)

                                                                      або

                                 (1.6) 
де Вп_і - потужність і-го виробничого підрозділу підприємства одиниць продукції;

П_в     - продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру продукції за годину;

Ф'_еф - ефективний річний фонд часу роботи одиниці устаткування, год.;

КУ_с  - середньорічна кількість устаткування;

Т_р       - трудомісткість виготовлення одиниці продукції з урахуванням коефіцієнта виконання норм, яка визначається за такою формулою:

                                 (1.7)

 

де t₀ - норма часу на виготовлення одиниці продукції (годин);

К_вн - коефіцієнт виконання норм часу.

Потужність можна визначити  також за формулою:

                              (1.8)

 

Розраховується також  технологічна спроможність (потужність) решти виробничих ланок підприємства (поряд із провідними цехами чи дільницями).

Виробнича потужність залежить від характеру підприємств, цехів, рівня їх спеціалізації, якими визначається організаційний тип виробництва.

На неперервно-потокових  лініях, а також на конвеєрі потужність визначається за формулою:

                                        (1.9)

 

де r - такт робочої лінії чи конвеєра.

В умовах потоково-масового виробництва при вузькій спеціалізації робочих місць визначається потужність групи робочих місць, які виконують дану операцію при обробці конкретної деталі, потужність розраховується за такою формулою:

                                           (1.10)

 

В умовах серійного виробництва  розрахунок виробничої потужності ускладнюється тим, що за кожним робочим місцем закріплюється велика кількість деталеоперацій. Як вимірник виробничої потужності використовується типовий виріб-представник:

                             (1.11)

 

де Т_р.пр - технічно розрахована норма часу на обробку комплекту деталей виробу - представника на даній групі устаткування. [7, с. 49]

В умовах серійного виробництва  з широкою номенклатурою випуску виробів, а також у одиничному та дрібносерійному виробництвах розрахунок виробничої потужності ведеться у такій послідовності:

а) визначається трудомісткість обробки виробів і усієї виробничої програми за групами устаткування:

                      (1.12)

 

де Т_N — трудомісткість виробничої програми (години);

N_і - кількість продукції за виробничою програмою, нат. од.

б) розраховується ефективний фонд часу роботи за групами устаткування, що взаємозамінюються, тобто визначається пропускна спроможність устаткування:

                      (1.13)

де П_спр - пропускна спроможність устаткування, верстато-годин;

в) ефективний фонд часу по кожній групі устаткування ділять на трудомісткість програми по даному виду робіт і визначають коефіцієнт виробничої потужності цеху чи дільниці (К_потуж):[5, с. 10-11]

                              

                           (1.14)

Коефіцієнт виробничої потужності - це співвідношення пропускної спроможності групи устаткування та трудомісткості її виробничої програми;

г) за провідною групою устаткування встановлюють коефіцієнт виробничої потужності цеху (дільниці) і проектують заходи щодо розширення "вузьких місць";

д) визначають потужність цеху, підприємства у натуральному вимірнику шляхом множення кількості виробів за програмою на прийнятий коефіцієнт виробничої потужності: