Методи управління трудовим потенціалом

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 05 Декабря 2013 в 13:12, курсовая работа

Краткое описание

Мета роботи - Висвітлення методів управління трудовим потенціалом на сучасному етапі та розробка теоретико-методологічних засад і практичних рекомендацій щодо їх удосконалення.

Содержание

ВСТУП 4
1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМ ПОТЕНЦІАЛОМ
1.1 Сутність і роль системи управління трудовим потенціалом 6
1.2 Економічні методи управління трудовим потенціалом 12
1.3 Правовий метод управління трудовим потенціалом суспільства 16
1.4 Адміністративно-організаційні методи управління трудовим потенціалом 20
2 ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМ ПОТЕНЦІАЛОМ
2.1 Аналіз тенденцій трудового потенціалу в Україні 27
2.2 Проблема зайнятості в управлінні трудовим потенціалом 31
2.3 Аналіз впливу соціальної політики на трудовий потенціал 36
3 ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМ ПОТЕНЦІАЛОМ
3.1 Напрями вдосконалення правового методу управління трудовим потенціалом. 49
3.2 Напрями вдосконалення економічного методу управління
трудовим потенціалом. 41
ВИСНОВКИ 43
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 45

Прикрепленные файлы: 1 файл

Наброски курсовой 1.doc

— 499.00 Кб (Скачать документ)

 

2.3 Аналіз впливу демографічних чинників на трудовий потенціал

 

Природною основою  трудового потенціалу є населення. Свідченням глибокої демографічної кризи, що переживає наше суспільство є: стійке зниження народжуваності та природного приросту, деформація статево-вікової структури і постаріння населення, міграційний відплив за межі держави. За останні 11 років чисельність населення і його структура дуже сильно змінились. Природне скорочення за цей період часу зростає та відбувається старіння нації (табл. 2.3.1). Основними чинниками, що вплинули на зменшення народжуваності є зниження життєвого рівня населення, зниження матеріального добробуту сімей, особливо молодих, зменшення кількості шлюбів.

Таблиця 2.3.1 – Демографічні показники в 1990 р – 2011р.

 

Кількість народжених

Кількість померлих

Природний приріст (скорочення)

Смертність  дітей у віці до 1 року1

Кількість зареєстрованих шлюбів

Кількість зареєстрованих розлучень

1990

12,6

12,1

0,5

12,8

9,3

3,7

1991

12,1

12,9

-0,8

13,9

9,5

3,9

1992

11,4

13,4

-2

14

7,6

4,3

1993

10,7

14,2

-3,5

14,9

8,2

4,2

1994

10

14,7

-4,7

14,5

7,7

4

1995

9,6

15,4

-5,8

14,7

8,4

3,8

1996

9,2

15,2

-6

14,3

6

3,8

1997

8,7

14,9

-6,2

14

6,8

3,7

1998

8,4

14,4

-6

12,8

6,2

3,6

1999

7,8

14,9

-7,1

12,8

6,9

3,5

2000

7,8

15,4

-7,6

11,9

5,6

4

2001

7,7

15,3

-7,6

11,3

6,4

3,7

2002

8,1

15,7

-7,6

10,3

6,6

3,8

2003

8,5

16

-7,5

9,6

7,8

3,7

2004

9

16

-7

9,5

5,9

3,6

2005

9

16,6

-7,6

10

7,1

3,9

2006

9,8

16,2

-6,4

9,8

7,6

3,8

2007

10,2

16,4

-6,2

11

9

3,8

2008

11

16,3

-5,3

10

7

3,6

2009

11,1

15,3

-4,2

9,4

6,9

3,2

2010

10,8

15,2

-4,4

9,1

6,7

2,72

2011

11

14,5

-3,5

9

7,8

1,42


В результаті проведеного  аналізу досліджено вплив на реалізацію трудового потенціалу регіону коефіцієнта смертності, який є дуже високим у Вінницькій області (16,8‰), особливо у сільській місцевості (21,6‰). Суттєвою особливістю показника смертності в регіоні є те, що смертність чоловіків, особливо працездатного віку, в 3 – 4 рази вища, ніж жінок цього ж віку, що значно впливає на реалізацію трудового потенціалу. Також в Україні спостерігається тенденція до зростання різних видів захворюваності (табл.. 2.3.2), що зумовлено несприятливими природними та соціальними умовами існування суб’єкта праці.

Таблиця 2.3.2 – Демографічні показники смертності в Україні.

 

Всього померлих

з них від:

хвороб системи  кровообігу

новоутворень

нещасних випадків, отруєнь і травм

хвороб органів  дихання

всього

у тому числі  злоякісних

всього

у тому числі  отруєнь алкоголем

1991

669,9

349,3

105,1

104,3

61

6,4

38,7

1992

697,1

360

105,8

105

67

8,1

38,5

1993

741,7

408,3

104,6

103,8

68,5

8,4

42,4

1994

764,6

432,3

104,7

103,8

74,9

8,4

44,5

1995

792,6

450,4

102,5

101,7

82,7

10,4

46,1

1996

776,7

446,8

99,2

98,4

80,4

10

44

1997

754,2

446,4

97,9

97,3

74,7

9,4

41,4

1998

719,9

434

97,8

97

69,9

8

36,3

1999

739,2

448,9

98,5

97,8

71,2

8,6

37,1

2000

758,1

463,9

97,8

97,1

73,6

9,4

37,9

2001

745,9

457,4

95,6

94,9

75,3

9,8

33,5

2002

754,9

465,3

95,1

94,3

76,3

10,3

31,8

2003

765,4

478,7

93,2

92,5

72,6

9,8

30,3

2004

761,3

473,7

92,1

91,3

71,3

10,6

28,5

2005

782

488,8

91,8

70

31,7

28

17,2

2006

758,1

480,8

90,4

64,6

30,2

24,7

16,3

2007

762,9

480,6

90

66

33,6

25,1

16,8

2008

754,5

480,1

89

61,4

35,2

23,3

17,3

2009

706,7

460,6

88,6

48,9

30,1

21,1

15,1

2010

698,2

465,1

88,8

44

26,8

19,5

14,6

2011

664,6

440,3

89

42,4

25,2

17,9

14,1


Також важливий вплив на реалізацію трудового потенціалу має статево-вікова структура населення,  оскільки від співвідношення вікових груп залежить і якість трудового потенціалу, і структура виробництва. (Демографічне навантаження в сільській місцевості у Вінницькій області – 1189 осіб непрацездатних на 1000 осіб працездатних, Тернопільській області – 1084 осіб, Хмельницькій – 1218 осіб. З них навантаження особами старшого віку в 1,9 рази більше, ніж дітьми на Хмельниччині, в 1,8 рази - у Вінницькій області, в 1,5 - рази на Тернопільщині). Врахування впливу цього чинника на зайнятість населення є важливим на практиці, адже він є основною умовою збалансованого поєднання робочої сили і робочих місць.

Досліджено, що міграційні переміщення впливають як на формування, так і на реалізацію трудового  потенціалу в країні. Особливостями міграційної ситуації на Україні: падіння інтенсивності внутрішньої міграції, зростання потоків зовнішніх трудових мігрантів, зменшення кількості прибулих в регіон. Велика плинність населення, величезні обсяги нелегальної міграції з регіону, особливо молодих людей, (вікова структура мігрантів, що виїжджають з регіону – від 20 до 45 років (80%)), в тому числі висококваліфікованих працівників, погіршує і без того складну демографічну ситуацію і суттєво знижує кількісні та якісні показники трудового потенціалу.

 

3 ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ  УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМ ПОТЕНЦІАЛОМ

 

3.1 Напрями вдосконалення правового методу управління трудовим потенціалом.

 

На мою думку, для врегулювання негативних тенденцій в розвитку трудового потенціалу в умовах світової фінансової кризи передусім необхідно вжити таких заходів:

- Здійснити експертизу існуючих проектів програм соціально-демографічного розвитку держави, що орієнтовані на забезпечення повного відтворення населення, поліпшення стану здоров'я та збільшення тривалості життя з подальшою їх інвентаризацією та оптимізацією з метою узгодження та забезпечення належного фінансування.

- Розширити види та збільшити кредитування на демографічні цілі, зокрема надання пільгових кредитів молодим сім'ям з дітьми, посилення державних гарантій щодо забезпечення медичних заходів охорони здоров'я населення.

- Розробити пропозиції щодо приєднання України до багатосторонніх та укладання двосторонніх міжнародних договорів з питань трудової міграції.

- Створити єдиний виконавчий орган з відстеження та  регулювання внутрішньої та зовнішньої трудової міграції, організації дієвого механізму моніторингу міграційних процесів на державному рівні.

- Активізувати політику щодо формування привабливого внутрішнього ринку праці.

- Розширити діапазон працездатного віку шляхом створення умов для добровільного збільшення пенсійного віку.

Пріоритетним напрямом державної політики розвитку трудового потенціалу на регіональному рівні повинне також бути створення умов для його розвитку через збалансоване функціонування господарського комплексу регіону з урахуванням його природно-ресурсного, науково-технічного, виробничого потенціалу та екологічного стану довкілля.

Для подолання  негативної тенденції зменшення  чисельності населення і його природного приросту необхідно здійснити  комплекс заходів щодо забезпечення розширеного відтворення населення, зокрема:

    • стимулювання народжуваності дітей, забезпечення підтримки сімей з дітьми;
    • посилення соціального захисту материнства і дитинства, сприяння формуванню і розвитку сім'ї;
    • створення сприятливих умов для поєднання жінками професійної зайнятості з материнством;
    • поліпшення умов праці жінок шляхом вивільнення їх з виробництв з важкими і шкідливими умовами праці, надання можливості для роботи за гнучким графіком;
    • поліпшення стану здоров'я і зниження рівня смертності в усіх вікових групах населення, особливо дитячої та в працездатному віці, підвищення тривалості життя;
    • запровадження системи загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування;
    • удосконалення системи соціального захисту найбільш вразливих верств населення.

Забезпечення населення житлом є однією з найважливіших соціально-економічних проблем у державі. У зв'язку з цим основними завданнями у сфері забезпечення житлом населення України мають бути:

    • удосконалення нормативно-правової бази з метою врегулювання правовідносин у житловій сфері;
    • удосконалення фінансово-кредитного механізму реалізації житлової реформи з активним залученням у будівництво та на утримання житлового фонду поряд з державними коштів населення та інших інвесторів, у тому числі іноземних;
    • сприяння розвитку різноманітних форм інвестування житлового будівництва;
    • зменшення витрат населення на житлове будівництво шляхом подальшого розвитку конкуренції у сфері житлового будівництва та утримання житлового фонду;
    • створення належних у<span class="dash041e_0431_044b_0447_043d_044b_0439__Char" style=" font-family: 'Times New Roman', 'Arial'; font-size: 14pt;

Информация о работе Методи управління трудовим потенціалом