Конкурентоспособность

Управлінський потенціал — це навички та здібності керівників усіх рівнів менеджменту щодо формування, організації, створення належних умов для функціонування та розвитку соціально-економічної системи підприємства. У найбільш загальному вигляді він є інтеграцією функціонально-структурних та нематеріальних елементів.

Потенціал організаційної структури управління — являє собою загальнокорпоративний управлінський (формальний та неформальний) механізм функціонування підприємства, який втілює у собі рівень організації функціональних елементів системи та характер взаємозв’язків між ними.

Маркетинговий потенціал — це максимальна можливість підприємства щодо систематизованого та планомірного спрямування всіх його функцій (визначення потреб і попиту, організації виробництва, продажу та післяпродажного обслуговування) на задоволення потреб споживачів і використання потенційних ринків збуту. У структурі маркетингового потенціалу окремо виділяють логістичний потенціал.

Логістичний потенціал підприємства можна визначити як максимальну продуктивність (функціональну спроможність) системно інтегрованих підрозділів, які охоплюють усі види діяльності щодо переміщення в просторі та руху в часі: персоналу — перевезення співробітників, розміщення їх по службових приміщеннях, переміщення згідно з часовим графіком роботи; матеріалів і готових виробів — транспортування, складування, збереження, сортування і перерозподіл; енергетичних та інформаційних потоків — передача, обробка, збереження і трансформація.

Особливої уваги в структурі потенціалу підприємства заслуговують: трудовий, інфраструктурний та інформаційний потенціали. Усі вони не підпадають під зазначену класифікацію складових потенціалу підприємства, їх не можна однозначно віднести ані до суб’єктних, ані до об’єктних складових.

Трудовий потенціал — це персоніфікована робоча сила, яка розглядається в сукупності своїх якісних характеристик. Дане поняття дозволяє, по-перше, оцінити ступінь використання потенційних можливостей як окремо узятого працівника, так і їхньої сукупності, що необхідно для активізації людського фактора, по-друге, забезпечити якісну (структурну) збалансованість у розвитку особистого і уречевленого факторів виробництва.

Інфраструктурний потенціал — збалансовані з вимогами виробництва можливості цехів, господарств і служб, які забезпечують необхідні умови для діяльності основних підрозділів підприємства та задоволення соціальних потреб його персоналу.

Інформаційний потенціал — це єдність організаційно-технічних та інформаційних можливостей, які забезпечують підготовку та прийняття управлінських рішень і впливають на характер (специфіку) виробництва через збір, зберігання (накопичення), обробку та розповсюдження інформаційних ресурсів. У складі інформаційного потенціалу можна окремо виділити інформаційно-обчислювальний потенціал, до якого належить комплекс технічних, програмно-математичних, організаційно-економічних засобів і наявність спеціальних кадрів, призначений для автоматизації процесу вирішення задач управління підприємством у різних галузях людської діяльності.

 

 

2 ФОРМУВАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ  ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Потенціал підприємства як інтегрована економічна система

 

Економічна система – впорядкована сукупність господарських зв’язків та відношень, які встановлюються в процесі вир-ва, розподілу, обміні та споживанні прод-ції.

       Потенціал підприємства як економічна система ґрунтується на:

• ресурсній концепції (сукупність ресурсів та зв’язків між ними);
• функціональній – сукупність реалізації здібностей та можливостей;
• ресурсно-цільова – сукупність ресурсів та здібностей для досягнення

певних результатів або цілей.

      Характерні риси потенціалу як економічної системи:

• комплексність проблем і необхідність їх вивчення в єдності технічних, економічних, соціальних, психологічних та інших аспектів;
• зростання кількості зв’язків між об’єктами потенціалу;
• динамічність ситуацій, що змінюються (дефіцитність ресурсів);
• підвищення рівня стандартизації і автоматизації виробничих і управлінських процесів;
• глобалізація конкуренції, виробництва, кооперації та ін.

Властивості потенціалу підприємства як економічної системи:

1. Цілісність – система  існує як ціла, яку можна поділяти  на компоненти.

2. Взаємозв’язок і взаємодія  елементів потенціалу (закон синергії). Діє на основі ефекту закону  синергії.

3.Складність (структурність) потенціалу полягає в різноманітті його компонентів і зв’язків між ними, які визначають його внутрішню будову і організацію як єдиного цілого.

4. Комунікативність –  взаємодія та взаємозалежність  потенціалу від зовнішнього середовища.

5. Ієрархічність – кожний елемент потенціалу може розглядатися як підсистема більш широкої глобальної системи.

6. Здатність до розвитку - система повинна бути здатною  до навчання, розвитку (саморозвитку).

7. Альтернативність –  залежно від ситуації існує  декілька альтернативних шляхів досягнення мети.

8. Пріоритет інтересів  системи більш високого рівня. Реалізація того чи іншого  елемента потенціалу спрямована  для досягнення цілей формування  та використання сукупного потенціалу.

9. Потужність (кількісна  властивість). Вона є оцінкою ступеня реалізації досягнутого потенціалу підприємства [8].

 

2.2 Загальнотеоретична модель формування потенціалу підприємства

 

Формування потенціалу підприємства – це процес ідентифікації та створення спектра підприємницьких можливостей, його структуризації та побудови певних організаційних форм задля стабільного розвитку та ефективного відтворення. При формуванні потенціалу підприємства слід ураховувати загальні постулати:

- потенціал підприємства — це складна система пересічних характеристик його елементів, причому останні можуть тою чи іншою мірою заміщати один одного, тобто вони альтернативні;

      - потенціал підприємства неможливо сформувати на базі механічного додавання складових елементів, оскільки це — динамічна структура;

      -  при формуванні потенціалу підприємства діє закон синергії його елементів;

     - потенціал підприємства у вищих формах свого прояву може самостійно трансформуватися з появою нових складових елементів;

-  елементи  потенціалу підприємства повинні  функціонувати одночасно і в сукупності, оскільки закономірності розвитку можливостей підприємства не можуть бути розкриті окремо, а тільки в їх поєднанні, що потребує досягнення збалансованого оптимального співвідношення між елементами;

- усі елементи потенціалу  об’єктивно пов’язані з функціонуванням і розвитком підприємства, тобто з одного боку — підлягають фізичному та техніко-економічному старінню, а з іншого — вони чутливі до досягнень науково-технічного прогресу;

-складові елементи потенціалу  підприємства повинні бути адекватними характеристикам продукції і послуг, що виробляються на підприємстві.

Спираючись на ці постулати, можна побудувати загальнотеоретичну модель формування потенціалу підприємства (рисунок 2.1).

 

 

Рисунок 2.1- «Загальнотеоретична модель формування потенціалу підприємства»

 

 

2.3 Показники, основні фактори впливу та загальні підходи щодо формування потенціалу підприємства

 

Для розвитку інноваційної діяльності підприємства важливе значення мають кількісні та якісні показники його науково-технічного потенціалу. До них відносять:

- матеріально-технічні, що характеризують рівень розвитку науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, оснащеність дослідно-експериментальним обладнанням, матеріалами, приладами, оргтехнікою, комп'ютерами, автоматичними пристроями та ін.;

- кадрові, що характеризують склад, кількість, структуру, кваліфікацію персоналу, який обслуговує науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт;

- науково-теоретичні, що характеризують результати пошукових і фундаментальних теоретичних досліджень, що лежать в основі наукового доробку, наявного на підприємстві;

- інформаційні, що характеризують стан інформаційних ресурсів, науково-технічної інформації, поточної наукової періодики, науково-технічної документації у вигляді звітів, регламентів, технічних проектів та іншої проектно-конструкторської документації;

- організаційно-управлінські, що включають необхідні методи організації та управління науково-дослідними і дослідно-конструкторськими роботами, інноваційними проектами, інформаційними потоками;

- інноваційні, що характеризують наукоємність, новизну і пріоритетність проведених робіт, а також інтелектуальний продукт у вигляді патентів, ліцензій, ноу-хау, раціоналізаторських пропозицій, винаходів і т.д.;

- ринкові, що оцінюють рівень конкурентоспроможності нововведень, наявність попиту, замовлень на проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, необхідні маркетингові заходи з просування нововведень на ринок і ін.;

- економічні, що характеризують економічну ефективність нововведень, витрати на проведені дослідження, ринкову вартість інтелектуальної продукції;

- показники, що оцінюють вартість як власних, так і сторонніх патентів, ліцензій, ноу-хау та інших видів інтелектуальної власності;

- фінансові, що характеризують інвестиції в науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, нематеріальні активи, джерела фінансування (можливість випуску акцій і облігацій, залучення іноземного та приватного інвестора і т.д.) [12].

Фактори, які впливають на елементи потенціалу стосовно його формування, класифікуються на зовнішні і внутрішні.

До зовнішніх факторів відносять економічні, соціальні, політичні, юридичні. Вплив яких визначається заходами з боку державних органів, банків, інвестиційних компаній, політичних і суспільних груп.

Такими заходами є:

1) податкові та кредитні  ставки;

2) законодавчі акти;

3) тиск політичних сил.

2-га група факторів: ринкові  умови на вході системи - пов’язані  з вартістю забезпечення кожного  елементу потенціалу МТР.

3-тій фактор: потенціал повинен відповідати необхідним конкурентним властивостям прод-ції (якість, сервіс, ціна, гарантія).

Внутрішні фактори: стратегія підприємства, досвід і навички менеджерів, принципи організації виробництва та ведення бізнесу, моральні цінності та амбіції керівників, культура поведінки тощо [17].

Результатом сукупного потенціалу є потенційний прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства або його потенційна вартість (вартість бізнесу або підприємства).

Нижчий рівень – це вир-чий потенціал результатом його є фактичний і потенційний обсяг вир-ва прод-ції.

Ринковий потенціал є середньою ланкою між вир-чим та загальним потенціалом. результатом його реалізації є фактичний і потенційний обсяг продажу.

Процес формування потенціалу підприємства – це створення і організація системи ресурсів і компетенції таким чином, щоб результат їхньої взаємодії був фактором успіху в досягненні стратегічних, тактичних та оперативних цілей діяльності підприємства. При цьому використовуються слідуючи наукові підходи:

1. Системний підхід – це визначення на основі маркетингових досліджень послідовності реалізації потенціалу для забезпечення високої якості кінцевого результату.
2. Маркетинговий підхід - передбачає орієнтацію формування можливостей підприємства на споживача, тобто елементи потенціалу форм-ся на основі аналізу потенційних потреб.
3. Функціональний – пошук нових оригінальних технічних рішень для задоволення існуючих або потенційних потреб.
4. Відтворюваний – постійне поновлення вир-ва прод-ції зменшує ресурсоємність продукції та вищою якістю ніж аналогічна продукція на даному ринку.
5. Інноваційний – активізація інноваційної діяльності (інвестиції, фактори виробництва).
6. Нормативний – встановлення для найважливіших елементів потенціалу нормативів (якості, ресурсомісткість та ін.).
7. Комплексний – передбачає необхідність урахування технічних, економічних, психологічних, екологічних, організаційних та ін. аспектів діяльності підприємств.
8. Інтеграційний – посилення взаємозв’язків об’єднання та посилення взаємодії між окремими його елементами [6].

 

 

2.4 Методика вартісної  оцінки розміру складових елементів  потенціалу підприємства при  його формуванні

 

1. Фондовий потенціал (ФП) визначається за формулою:

                  ФП = Ф ´ Ен,      (2.1)