Конкурентоспособность

 

 

ВСТУП

 

У сучасній  економіці України з її високодинамічним середовищем зростає значення економічної категорії конкурентного потенціалу стосовно підприємств. Виробники-конкуренти шукають нові шляхи збільшення споживчої цінності пропонованих товарів і більш повного задоволення потреб споживачів. Їхнє повсякденне прагнення - обійти конкурентів і зробити свій продукт конкурентноздатним.

Актуальність дослідження конкурентного потенціала підприємства визначається в динамічному формуванні сучасного  ринку споживача, відбуваються в нашій країні складні процеси реформування економічних відносин і розвиток нових ринкових умов господарювання вимагають нових підходів до організації виробничо-господарської діяльності, принципів і методів управління підприємствами.

Саме в умовах конкуренції перевіряються можливості підприємств, ефективність виробничого потенціалу, їх управлінських структур, саме конкуренція спонукає виробників прикладати максимум зусиль по зниженню витрат, випуску більш досконалої продукції та її швидкому оновленню в умовах зміни структури і місткості ринку.

Чим гостріше конкуренція і різноманітніше її форми прояву, як на національному, так і на міжнародному ринках, тим вище рівень конкуренто-орієнтованого потенціалу виступаючих на ньому як господарських одиниць, так і національної економіки в цілому.

Мета науково-дослідницької роботи-дослідження сутності, формування та управління конкурентним потенціалом підприємства.

У відповідності з поставленою метою необхідно вирішити наступні завдання:  
-визначити теоретичні основи потенціала, конкуренції в цілому і конкурентоспроможності підприємства;

- визначити структуру потенціала підприємства;

-визначити специфіку комплексної оцінки.

Конкуренція - одна з головних рис ринкового господарства, що забезпечує творчу свободу личності, що створює умови для її самореалізації в сфері економіки шляхом розробки і створення нових конкурентоспроможних товарів і послуг.

З моменту створення й у процесі функціонуваннявання кожен товаровиробник, промислова компанія, комерційна фірма поставлені перед необхідних вирішення проблеми забезпечення конкутоспроможності, т.к. кінцева мета будь-якого підприємства - перемога в конкурентній боротьбі. Перемога не разовая, не випадкова, а як закономірний підсумок постоянних і грамотних зусиль підприємства. Досягається вона чи ні залежить від конкурентоспроможності підприємства.

Крім об'єктивних причин, що викликали зміни, зумовлені непослідовністю проведення реформ, існує ряд причин суб'єктивного характеру, які можна визначити як відсутність у підприємств навичок ведення господарської діяльності в умовах конкуренції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 СУТНІСТНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутністно-змістова еволюція  терміна «потенціал»

 

Термін «потенціал» у своєму етимологічному значенні походить від латинського слова «potentia» і означає «приховані можливості», які у виробничій практиці завдяки праці можуть перейти в реальну дійсність. Для більш різностороннього погляду терміна «потенціал» приведина таблиця 1.1

 

Таблиця 1.1- «Еволюція терміна потенціал»

Еволюція наукової думки щодо визначення терміна «потенціал» в економіці
Автори	Роки	Визначення
Воблий К. Г.	1924	Потенціал виробничих сил — потенційна можливість країни виробляти матеріальні блага для задоволення потреб населення
Вейц В.	1927	Потенційні виробничі сили — не тільки матеріальні елементи, а також ті чи інші матеріальні умови, за яких здійснюється виробничий процес
Струмілін С. Г.	1954	Економічний потенціал — сукупна виробнича сила праці всіх працездатних членів суспільства
Немчінов В. С.	1967	Потенціал розширеного виробництва — ресурсні можливості національної економіки у здійсненні економічного росту
Анчишкін А. І.	1973	Виробничий потенціал — набір ресурсів, які у процесі виробництва набирають форму факторів виробництва
Абалкін Л. І.	1981	Потенціал — це узагальнена збірна характеристика ресурсів, прив’язана до місця й часу
Архангельський В. М.	1983	Потенціал — засоби, запаси, джерела, які є в наявності і можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети або вирішення певної задачі
Рєпіна І. М.	1998	Підприємницький потенціал — сукупність ресурсів (трудових, матеріальних, технічних, фінансових, інноваційних і т. ін.), навичок та можливостей керівників, спеціалістів та інших категорій персоналу, щодо вироблення товарів, надання послуг (здійснення робіт), отримання максимального доходу (прибутку) і забезпечення сталого функціонування та розвитку підприємства
Олексюк О. І.	2001	Потенціал підприємства — максимально можлива сукупність активних і пасивних, явних і прихованих альтернатив (можливостей) якісного розвитку соціально-економічної системи підприємства у певному середовищі господарювання (ситуаційно-ринкова складова) з урахуванням ресурсних, структурно-функціональних, часових, соціокультурних та інших обмежень

 

Класифікація видових проявів потенціалу підприємства та його характерні риси:

1. За об’єктами дослідження:

а) ресурсна концепція (розглядає потенціал як сукупність ресурсів підприємства);

б) результативна концепція – здатність підприємства освоювати та переробляти ресурси для створення певного результату;

2. За ступенем використання:

а) фактичний (поточний, реалізований);

б) перспективний (стратегічний);

3. За сферою реалізації:

а) зовнішній (можливості зорієнтовані на ринок);

б) внутрішній (ресурси та компетенції підприємства);

4. За принципом ієрархії: від потенціалу підприємства  глобального рівня до потенціалів  бізнес одиниць.

5. За функціональними  напрямками:

а) маркетинговий (забезпечення конкурент-ті);

б) виробничий (здатність забезпечити випуск прод-ції в певному обсязі);

в) організаційний (здатність менеджменту створити ефектну систему взаємодії між елементами потенціалу);

г) фінансовий (здатність фін. служби забезпечити основні ланки вир-ва фін. ресурсами найбільш ефективно).

Основний зміст поняття «потенціал підприємства» полягає в інтегральному відображенні (оцінці) поточних і майбутніх можливостей економічної системи трансформувати вхідні ресурси за допомогою притаманних її персоналу підприємницьких здібностей в економічні блага і, таким чином, максимально задовольняти корпоративні та суспільні інтереси [1].

Характерні риси потенціалу підприємства:

1. Призначення – означає, що потенціал підприємства формується для реалізації точно визначених здібностей.

2. Здатність до самовідтворення  та розвитку – означає, що потенціал змінюється відповідно з вимогами зовнішнього і внутрішнього характеру.

3. Полі структурність  – означає, що потенціал підприємства  поєднує в собі різні структурні елементи, які характеризуються власними структурами.

4. Взаємозамінність та  альтернативність – можливість вибору ефективних варіантів розподілу ресурсів між елементами потенціалу для забезпечення збалансованої рівноваги [2].

 

1.2 Структура потенціала  підприємства

 

Під структурою системи, якою є потенціал підприємства, розуміють мережу найбільш суттєвих, стійких (інваріантних) зв’язків між елементами.

Існує й ширше трактування структури, згідно з яким розрізняють два типи структур: макро- і мікро. Макроструктура виражає найбільш стійкі (інваріантні) зв’язки системи, а мікроструктура — змінні (вірогідні). Сукупність макро- і мікро-структур об’єкта або процесу, тобто сукупність усіх зв’язків, і складає їхній зміст. Для структуризації потенціала підприємства існує два підходи:

1) блочно-модульна структуризація

2) функціональна структуризація

Блочно-модульна структуризація ПП заснована на взаємодії 3-х складових, які охоплюють всі стратегічні компоненти підприємства та найбільш повно характеризують внутрішній стан підприємства (ресурси, системи управління, діяльність персоналу).

Згідно блоку ресурсів потенціал підприємства розглядається як система ресурсів з наступних елементів:

- технічні ресурси (виробничі потужності, обладнання, матеріали);

- технологічні (технології, наукові розробки);

- трудові (кваліфікаційний, демографічний, інтелектуальний капітал;

- просторові (характер виробничих приміщень, розташування об’єктів, комунікацій та ін.);

- інформаційні (кількість і якість інформації про внутрішнє і зовнішнє середовище);

- ресурси організаційної структури управління (характер і гнучкість керуючої системи);

- фінансові (наявність і достатність власного та позичкового капіталу, стан активів, ліквідність та ін.);

Блок системи управління – формулюється місія, стратегія розвитку підприємства, визначаються цілі на найближчу перспективу, ставляться задачі:

- планування – виявлення майбутнього потенціалу;

- реалізація – створення нового потенціалу або перетворення існуючого;

- контроль – функції перевірки ефективності планів та реалізації рішень.

Блок діяльності:

- аналітична – це наукові дослідження та розробки;

- виробнича – здійснення виробничого процесу;

- комунікаційна – діяльність, спрямована на взаємодію з ринком;

Функціональна структуризація поділяється на об’єктивні та суб’єктивні елементи.

Об’єктні складові пов’язані з матеріально-речовинною та особовою формою потенціалу підприємства. Вони споживаються й відтворюються в тій чи іншій формі в процесі функціонування.

До них належить: інноваційний потенціал, виробничий потенціал, фінансовий потенціал та потенціал відтворення.

Інноваційний потенціал — сукупні можливості підприємства щодо генерації, сприйняття та впровадження нових (радикальних і модифікованих) ідей для його системного технічного, організаційного та управлінського оновлення.

Виробничий потенціал — наявні та приховані можливості підприємства щодо залучення та використання факторів виробництва для випуску максимально можливого обсягу продукції (послуг). Його слід також трактувати як сукупність функціонуючих ресурсів, які здатні виробляти певний обсяг продукції. Тому виробничий потенціал є поліструктурною системою [25].

До його складу входять: потенціал землі та природно-кліматичні умови; потенціал основних фондів; потенціал оборотних фондів; потенціал нематеріальних активів; потенціал технологічного персоналу.

Потенціал землі та природно-кліматичні умови — можливості підприємства щодо використання сукупних природних багатств у господарській діяльності.

Фондовий потенціал — наявні та приховані можливості основних фондів, які формують техніко-технологічний базис виробничої потужності підприємства.

Потенціал оборотних фондів — це частина виробничого капіталу підприємства у вигляді певної сукупності предметів праці (сировини, конструкційних матеріалів, палива, енергії та різних допоміжних матеріалів), які перебувають у виробничих запасах, незавершеному виробництві, напівфабрикатах власного виготовлення й витратах майбутніх періодів.

Потенціал нематеріальних активів — сукупність можливостей підприємства використовувати права на нові чи існуючі продукти інтелектуальної праці у господарському процесі з метою реалізації корпоративних інтересів на основі задоволення суспільних потреб.

Потенціал технологічного персоналу — здатність працівників виробляти різні продукти, надавати послуги чи виконувати роботи.

Фінансовий потенціал — це обсяг власних, позикових та залучених фінансових ресурсів підприємства, який знаходиться в його розпорядженні для здійснення поточних і перспективних витрат.

Головною складовою фінансового потенціалу є інвестиційний потенціал, який являє собою наявні та приховані можливості підприємства щодо простого й розширеного відтворення.

Під потенціалом відтворення слід розуміти сукупність матеріально-технічних, нематеріальних, фінансових та інших ресурсів капіталу, які знаходяться у розпорядженні підприємства, можуть бути додатково залучені та використані для простого й розширеного відтворення факторів виробництва та інших складових потенціалу підприємства.

Суб’єктні складові пов’язані із суспільною формою їх прояву. Вони не споживаються, а виступають як передумова, як загальноекономічний, загальногосподарський соціальний чинник раціонального використання об’єктних складових.

До суб’єктних складових потенціалу підприємства відносяться: науково-технічний потенціал, управлінський, потенціал організаційної структури управління, маркетинговий потенціал.

Науково-технічний потенціал — узагальнююча характеристика рівня наукового забезпечення виробництва: науки, техніки, технології, інженерної справи, виробничого досвіду, можливостей та ресурсів (у тому числі науково-технічних кадрів), які є у розпорядженні підприємства для вирішення науково-технічних проблем.