Конкуренція і конкурентоспроможність товару

Таблиця 2.6.

Питома вага підприємств кондитерської промисловості та розрахунок індексів Харфіндела-Хіршмана у 2008-2009 роках

Підприємство	Обсяг виробництва, m		Питома вага на ринку, %		(aj)2,
	2008	2009	2008	2009	2008	2009
Корпорація «Roshen»	174960	198623	33,42	34,41	1116,83	1184,33
ЗАТ «Кондитерська фабрика «АВК»	54240	54044	10,36	9,36	107,34	87,68
ЗАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч»	39424	38316	7,53	6,64	56,71	44,07
ВАТ «Крафт Якобз Сушарт Шоколадна фабрика «Україна»	21634	20113	4,13	3,48	17,08	12,14
Корпорація «Бісквіт-Шоколад»	36960	39386	7,06	6,82	49,84	46,57
АТ «Дніпропетровська кондитерська фабрика»	33297	34922	6,36	6,05	40,45	36,61
Всього	360515	385404	68,86	66,76	1388,25	1366,33

 

Згідно з даними табл. 2.6. значення індексу Харфіндела-Хіршмана у 2008 році становило1366,33, а в 2009 – 1366,33, що значно менше за 1800. Це означає, що підприємства кондитерської промисловості є конкурентоспроможними протягом досліджуваного періоду, але при подальшому нарощувані частки ринку провідними підприємствами України - «Roshen» та «АВК», а можливості для цього є, решта кондитерських підприємств можуть остаточно втратити свої конкурентні позиції.

Для характеристики рівня безпечності кондитерських підприємств на ринку України скористаємося табл. 2.7.

Таблиця 2.7.

Характеристика безпечності підприємств на ринку кондитерської промисловості України у 2008-2009 роках

 

Кількість підприємств та норма їх питомої ваги на ринку	Питома вага на ринку, %
	2008 рік	2009 рік
Одне підприємство (<31%)	33,42	34,41
Два підприємства (<44%)	43,78	43,77
Три підприємства (<54%)	51,31	50,41
Чотири підприємства (<63%)	58,37	57,23

 

За даними табл. 2.7. можна зробити висновок, що стан підприємств на ринку кондитерської промисловості можна вважати небезпечним, оскільки не виконується одна з вимог безпечності, а саме: лідером ринку є кондитерська корпорація «Roshen», частка ринку якого перевищує 31%.

Таким чином, підприємство кондитерської промисловості, що раніше працювали в умовах олігополістичного ринку, поступово стають учасниками монополістичного.

Незважаючи на обмеження Антимонопольного комітету України (частка ринку підприємства не повинна перевищувати 35%), питома вага частки ринку корпорації «Roshen» постійно зростає. Тому державі необхідно вжити заходів для уникнення монопольного становища даного об’єднання на кондитерському ринку України.

Оскільки продукція, представлена підприємствами кондитерської промисловості, не завжди користується попитом у споживачів, то для рейтингової оцінки конкурентоспроможності кондитерських підприємств ми пропонуємо користуватися даними, що відображають питому вагу обсягів реалізації продукції. Для цього розрахуємо індекс Харфіндела-Хіршмана за формулою (1), де aj – питома вага реалізації продукції на ринку, виражена у %, а SUM (a j) = 100% (див. табл. 2.8.).

Таблиця 2.8.

Питома вага реалізації продукції підприємств кондитерської промисловості та розрахунок індексу Харфіндела-Хіршмана у 2009 році

 

 

Підприємство	Обсяг реалізації, тис.грн.	Питома вага реалізації на ринку, %	(aj)2
Корпорація «Roshen»	1239804	34,29	1176,11
ВАТ «Крафт Якобз Сушарт Шоколадна фабрика «Україна»	344709	9,54	90,92
ЗАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч»	342258	9,47	89,63
ЗАТ «Кондитерська фабрика «АВК»	311591	8,62	74,29
Корпорація «Бісквіт-Шоколад»	229581	6,35	40,33
Всього	2467943	68,27	1468,28

 

Як бачимо, отримане значення індексу Харфіндела-Хіршмана, розраховане за обсягами реалізації (а не випуску) продукції, менше за 1800. Це означає, що підприємства кондитерської промисловості є конкурентоспроможними на дослідженому ринку. Цікаві зміни відбулися у лідерстві підприємств на ринку кондитерських виробів. За даними 2009 року ми бачимо що, за обсягами виробництва продукції ЗАТ «Кондитерська фабрика «АВК» перемістилася із другої позиції на четверту. Не втратила свого лідируючого положення корпорація «Roshen», на частку якої припадало 34,29% обсягу реалізації.

Підприємства кондитерської промисловості стрімко розвиваються, тому виникають значні проблеми у прогнозуванні динаміки їх зростання та удосконалення конкурентної боротьби.

Дослідивши стан кондитерських підприємств, ми можемо прогнозувати один із двох шляхів їх подальшого розвитку:

1. Підприємства  функціонуватимуть в умовах олігополістичного ринку. На ньому виділяються п’ять основних лідерів - Корпорація «Roshen», ЗАТ «Кондитерська фабрика «АВК», ЗАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч», ВАТ «Крафт Якобз Сушарт Шоколадна фабрика «Україна», Корпорація «Бісквіт-Шоколад»;

2. Провідні  підприємства кондитерської промисловості, підвищуючи якість продукції  та ефективність використання  виробничих потужностей, призведуть  до розвитку монополістичного  ринку. На сьогоднішній день, виходячи  з темпів та характеру розвитку  підприємств, монополістами на ринку  можуть стати два вищеперераховані  товаровиробники: корпорація «Roshen», ЗАТ «Кондитерська фабрика «АВК».

Безумовно, як той, так і інший варіанти, якщо їх розглядати з точки зору діяльності підприємств на ринку та переваг для споживачів, мають свої негативні сторони.

При подальшому розвитку олігополістичного ринку ускладниться діяльність інших підприємств кондитерської промисловості, оскільки і цінову , і асортиментну політику диктуватимуть кілька підприємств. Окрім цього, така ситуація буде позитивною для кінцевого споживача, оскільки необхідність підприємств утримати свої позиції на ринку стимулюватиме їх до удосконалення товарної політики і підтримання оптимального рівня цін на ринку.

Якщо розвиток підприємств кондитерської промисловості відбуватиметься за сценарієм монополізації, то фактично програють усі: і підприємства, і в першу чергу споживач. Підприємства (малі та середні) повністю потраплять під ціновий пресинг з боку монополіста. Разом з тим у достатній мірі не будуть задовольнятися потреби споживачів, оскільки монополізований ринок за своєю природою схильний до виникнення застійних явищ. Оскільки виробник на ринку практично один, то немає необхідності у конкурентній боротьбі за споживача, не потрібно впроваджувати нові розробки, тоді мова не може йти про підвищення конкурентоспроможності.

Отже, рейтингова оцінка конкурентоспроможності підприємств кондитерської промисловості дає можливість визначити не лише міру першості одного підприємства у порівнянні з діючими на ринку конкурентами, а й спрямована на створення та підтримку їх конкурентних переваг.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3 Шляхи підвищення ефективності організації на підприємстві

 

3.1. Підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства як основний фактор ефективності його діяльності

 

Вирішення проблеми конкурентоспроможності підприємства чи країни в цілому можливе за рахунок здійснення грамотної економічної політики в усіх сферах господарювання, в тому числі створення сприятливого інвестиційного середовища, що можливо за рахунок використання професійних знань і світового досвіду.

Оновою конкурентоспроможності країни є конкурентоспроможність вітчизняного підприємства, що: здатне швидко адаптуватись до зміни ринкового середовища; ефективно нагромаджувати ресурсний потенціал; з найменшими втратами досягати комерційного та соціального ефекту (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Характеристика конкурентоспроможності підприємства

Конкурентоспроможність підприємства
Інтесифікація ринку	- географічна експансія; - просування на нові ринки; - розширення присутності.
Покращення економічних показників фінансово-господарської діяльності	- оптимізація структури капіталу; - ефективність системи планування; - забезпечення безперебійної роботи; - економія витрат.
Соціально-орієнтована економіка підприємства	- досягнення оптимального рівня  чисельності та структури персоналу; - якісна система оплати та  охорони праці; - створення умов для інтелектуального  та трудового розвитку персоналу.
Узагальнююча оцінка конкурентних переваг суб’єктів підприємництва в напрямках	- ефективної  господарсько-финансової діяльності; - формування ресурсного потенціалу; - проектування, виготовлення та  реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

 

Конкурентоспроможність підприємства водночас залежить від конкурентоспроможності продукції (товарів, робіт, послуг) і комплексу економічних умов їхнього виробництва та збуту.

Конкурентоспроможність продукції визначають на основі ціни споживання, що складається з ціни товару та витрат, пов’язаних з його експлуатацією порівняно з конкурентами. Конкурентоспроможність продукції – це сукупність споживчих властивостей виробу, що характеризують його відмінність від виробу конкурента за різними характеристиками (ціна, якість, прибутковість, витрато-місткість). Різниця у витратах конкурентів може бути викликана:

- різницею  у цінах на енергію, сировину, обладнання, інвентар та інші  товари, куплені у постачальників;

- різницею  у витратах на транспортування  товару;

- різницею  у витратах на маркетинг, рекламу, продаж продукції;

- різницею  витрат на впровадження науково-технологічних  розробок, утримання існуючого обладнання [11].

Отже, величина ціни робить продукцію привабливішою для покупців, що змушує підприємства шукати шляхи її зниження та інколи забувати про якість товару.

Для забезпечення високої якості продукції у процесі конкурентної боротьби підприємство має застосовувати певну систему показників, що дасть змогу ефективно визначати і контролювати рівень якості продукції (кількісна характеристика міри придатності продукції для задоволення потреб споживача). При цьому, система показників якості продукції враховує безліч ознак, такі як: призначення товару; економічні, екологічні, ергономічні, естетичні властивості; надійність, довговічність, безпеку використання.

У сучасних умовах процес господарювання вимагає від кожного підприємства запровадження дійового механізму формування якості продукції і одночасно суворо дотримувати їх вимоги. Визначальним елементом цього процесу є:

- стандартизація (встановлення положень для загального  і багаторазового застосування  щодо завдань підвищення ступеня  відповідності продукції їх функціональному  призначенню);

- сертифікація (система заходів і дій, що: підтверджують  відповідність фактичних характеристик  продукції вимогам міжнародних  чи регіональних стандартів; запобігають  реалізації продукції, небезпечної  для життя, здоров’я та майна  споживачів; сприяє компетентному  вибору продукції споживачем).

Дослідження сутності конкурентоспроможності підприємства та її основної складової – комплексної характеристики властивостей продукції, а також аналіз літератури з цієї тематики дав змогу нам визначити систему принципів її кількісної оцінки: