Сучасні тенденції розвитку міжнародної торгівлі послугами

     Майже абсолютним  споживачем на ринку послуг  є країни, що розвива-ються, за  винятком хіба  що  “нових  індустріальних  країн”  або  ринків,  що  виникають,  зокрема  Південна  Корея  (експортує  консалтингові, інжині-рингові та будівельні  послуги), Мексика (туризм), Сінгапур (фінансові  та банківські послуги). 

     Значно збільшили  торгівлю послугами в останні  роки Нова Зеландія й Австралія. Це пов’язано  насамперед із поширенням туризму, передусім зі скасуванням обмежень у повітряних перевезеннях і  створенням  турис-тичних  центрів.  Франція  нині  набула  вагомості  як  продавець  фінансових  і  страхових послуг, Швеція – послуг технічного, управлінського та консуль-тативного характеру. Експортерами послуг освіти й охорони здоров’я є Вели-кобританія, США, Франція, Швейцарія, Німеччина. 

Найвищого  рівня  за  кількістю  проведених  виставок  досягли  США  та  Західна  Європа  (найбільше  Німеччина). У сфері фінансових і фрахтових послуг Великобританія та США втратили значну частину монопольних по-зицій, а Японія та Німеччина, навпаки, стають дедалі вагомішими їх поста-чальниками .

Для розробки ефективного механізму регулювання торгівлі послугами вико-ристовуються наявні  інституційні  структури,  зокрема  Світова  організація  торгівлі  (СОТ).  Сфера  торгівлі  послугами  в  рамках СОТ регулюється Генеральною угодою про торгівлю послугами (ГАТС). 

     До Уругвайського  раунду систему регулювання міжнародної  торгівлі ГАТТ застосовували  лише  для торгівлі товарами. На  Уругвайському раунді розвинені  країни, особливо США і ЄС, що  мають  певні  переваги  в  торгівлі  послугами,  наполягали  на  широкомасштабній  лібералізації  міжнародної 

торгівлі послугами; країни, що розвиваються, особливо Індія та Бразилія, перебували в опозиції до  таких ініціатив, оскільки їхня індустрія послуг була неконкурентоспроможною, а багато хто з них –  чистим  імпортером  послуг.  У  результаті  цих  переговорів  було  підписано  Генеральну  угоду  про 

торгівлю послугами (ГАТС). Хоч і правильно вважати, що ГАТС є першою угодою, яка стосується  торгівлі  послугами,  проте  були  й  інші  міжнародні  угоди,  укладені  до  завершення  Уругвайського  раунду. Прикладом таких угод є Римський договір про створення Європейського економічного спів-

товариства 1957 р., Північноамериканська угода про вільну торгівлю по-точними невидимими операціями  (послугами)  1961  р.,  а  також  різні  спе-цифічні  домовленості  в  певних  секторах,  наприклад  Чиказька конвенція про міжнародну цивільну авіацію 1944 р., інші угоди, пов’язані з фінансови-ми  послугами та телекомунікаціями. Деякі види послуг інкорповані в товар, який відповідно є предметом митного регулювання, згідно з ГАТТ(наприклад законодавчі документи, аудіокасети, проявлена  фотоплівка, комп’ютерні програми). 

     Генеральна  угода  про  торгівлю  послугами  (ГАТС)  –  перша  загально узгоджена  та  правомірна  угода із системою  правил і принципів, що коли-небудь  існували у міжнародній торгівлі  послугами.  Це складний за  струк-турою документ. Крім загальних  положень (конвенцій, принципів і  правил, які  застосовують  до  всіх  регулюючих  засобів  у  сфері  торгівлі),  він  скла-дається  з  додатків,  що  стосуються  специфічних секторів послуг, а  також із розкладів конкретних  зобов’язань (національних розкладів) кожної країни-члена. Важливо зазначити, що ГАТС є рамковою угодою, яка стала основою 

для  регулювання  торгівлі  послугами.  Коли  ГАТС  набула  чинності  у  січні  1995  р.,  то  ще  не  було  значної лібералізації світового ринку послуг.

  Більшість зобов’язань  країн яскраво відображається  в існуванні обмежень у торгівлі  послугами.  Все ж таки ГАТС  забезпечує і збільшує прозорість  тор-гівлі послугами на внутрішніх  ринках країн- членів СОТ і  забороняє вста-новлювати обмеження, які були б більшими за вже  існуючі. Зважаючи на 

недосконалість деяких положень угоди та неможливість досягнення вищого рівня лібералізації торгівлі послугами, угодою ГАТС було передбачено започаткувати новий раунд переговорів у 2005 р. 

     ГАТС  охоплює  всі  сфери  міжнародної  торгівлі  послугами,  за  винят-ком  послуг,  які  надає  дежава  на  комерційній  основі  та  які  не  конкуру-ють  з  приватним  сектором  (послуги  поліції,  митниці  тощо).  Послуги,  які  регулює  ГАТС,  складаються  з  12  секторів  і  49  підсекторів  із  багатьма  підкатегоріями  та видами діяльності. Список  зі 160 видів послуг, які вико-ристовували  під час переговорів,  ґрунтувався  на списку, складеному ООН під  назвою “Класифікація основних  продуктів (послуг)”.

ГАТС   визначає   принципи   використання   національного   режиму   та   режиму   найбільшого сприяння у сфері міжнародної торгівлі послугами. Вона містить положення, які визначають основні  обов’язки  членів  СОТ  у  сфері  торгівлі  послугами;  додаток  про  спеціальний  статус  окремих  видів 

послуг; списки взаємних поступок для доступу на ринки послуг. 

     Розробка загальних  правил торгівлі послугами на  зовнішньому ринку повинна сприяти розширенню  міжнародної  торгівлі  на  основі  консенсусу  про  впровадження в практику обміну послугами  таких загальних принципів: ринкової конкуренції; найбільшого сприяння недискримінації; гласності 

та  єдності  трактування  законів;  взаємних  гарантів невикористання націо-нальних законів на шкоду  іноземним партнерам; спеціального та диферен-ційованого ставлення до країн, що розвиваються. Ці  принципи  можуть  бути  покладені  в  основу  регулюючого  механізму  за  умови  уточнення форму-лювань деяких із них. 

     Міжнародна  торгівля послугами регулюється  також на галузевому та регіональному рівнях. На  галузевому рівні питаннями регулювання того чи іншого сектора послуг займається велика кількість  різноманітних орга-нізацій. 

     У  сфері  транспортних  перевезень  велику  роль у вирішенні багатьох  технічних питань відіграє  Міжнародна  морська  організація  (ІМО),  зав-данням  якої є розвиток співпраці  між усіма країнами з  питань  морського судноплавства. 

     Велике  значення  у  вирішенні  адміністративних,  правових,  фінансових  і  технічних  питань  усфері  цивільної  авіації  мають  ІКАО  (Міжнародна  організація  цивільної  авіації)  та  ІАТА  (Міжнародна асоціація повітряного  транспорту), які визначають міжнародну  тарифну політику і представ-

ляють  інтереси  авіакомпаній  у  різних  міжнародних  організаціях.  У  другому  випадку  регулювання  зовнішнього  ринку  здійснюється  в  рамках  інтеграційних  регіональних  угод  (наприклад  Європейського Союзу).

Розвиток сфери послуг в Україні потребує активізації залучення в цю сферу інвестицій, у тому числі  іноземних.  Залучення  іноземного  капіталу  в укра-їнську  економіку  буде  сприяти  не  тільки  надходженню  необхідних  фінансових  ресурсів,  а  й  передових  технологій,  технічно  ефективних 

методів  реалізації  послуг,  що  сприятиме  підвищенню  їх  якості  й  доступності,  культури  обслуговування та в кінцевому рахунку – підвищить конкурентоспроможність вітчизняних виробників послуг і  значно  зміцнить  позиції  України  в  міжнародному  обміні  послугами.  На  динаміку  розвитку  ринків  послуг  суттєво  впливає  активність  приватного  сектора.  Тому  державна  політика  має  бути спрямована на створення сприятливого середовища для розвитку малого та середнього бізнесу. Для подальшого розвитку сектора послуг в Україні першочергового значення набувають інформаційно-комунікаційні технології та насамперед Інтернет, електронна і мобільна торгівля, які все більше впливають  не лише на організацію діяльності окремо взятих підприємств шляхом скорочення витрат, підвищення  мобільності  та  конкурентоспроможності,  а  й  значною  мірою  визначають  напрямки та подальші  темпи  розвитку  інших  видів  послуг  й  інших  галузей  економіки  країни.  Перспективи  розвитку  українського ринку послуг та включення його у міжнародний ринок послуг пов’язані з інтеграцією  країни  у  СОТ.  Із метою узгодження міжнародного та національного механізму регулювання ринку  послуг слід забезпечити виконання таких послідовних завдань: 

     –   визначити  ключові  технологічні  й  науково  місткі  галузі,  а  також  “чутливі”  сектори  у сфері  послуг, які  потребують тимчасових заходів  прямої та опосередкованої підтримки; 

     –   визначити  перелік тих видів виробництв, які Україні недоцільно включати у перелік міжнародно  погоджених  зобов’язань  і  стосовно  яких  доцільно  застосовувати  вилучення  з  режиму  най-

більшого сприяння, дво- й багатосторонніх угод та забезпечити відповідні обмеження в торгівлі; 

     –   необхідне  вдосконалення  статистичної  бази  національного  експорту  та  імпорту  послуг.  Доцільною  у  цьому  зв’язку  є  співпраця  між  Держкомстатом  України  та  статистичними  відомствами  зарубіжних  країн,  що  сприятиме  подальшому  підвищенню  якості  статистичної  бази  даних  про  розвиток українського ринку послуг.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. Аналіз сучасного стану та динаміки розвитку світової торгівлі послугами

2.1 Ключові тенденції розвитку торгівлі послугами в сучасній економіці

Міжнародна торгівля послугами протягом останніх десятиліть є надзвичайно динамічною сферою розвитку світового господарства. Наприкінці ХХ ст. обсяги експорту послугами провідних ринкових країн зростали вдвічі швидше за обсяги товарного експорту. У світовій торгівлі спостерігається постійне збільшення обсягів експортно-імпортних операцій на ринку послуг за домінуванням розвинутих країн (44% світового експорту послуг припадає на США, Великобританію, ФРН, Францію). Незважаючи на те, що деякі з країн, що розвиваються, є крупними експортерами послуг (Республіка Корея, Мексика, Сингапур), в цілому для даної групи країн характерним є від’ємне сальдо у зовнішній торгівлі послугами. Послуги можуть бути і самостійним об’єктом торгівлі і „супроводом” товару, що продається. Ключовим фактором зростання обсягів міжнародної торгівлі послугами, їх диверсифікації ста-ли поширення інформаційних технологій і попит на продукти комп’ютерного виробництва та взагалі на послуги, які не прив’язані до матеріальних носіїв тощо. Міжнародна природа послуги проявляється або в безпосередньо міжнародному її характері, або в різноманітних економічних наслідках певної комерційної акції, які можуть бути пов’язані з виникненням різного роду зобов’язань або перспектив щодо подальшого співробітництва мультинаціональних контрагентів. Подібні наслідки як ознаки міжнародних послуг залежно від їх характеру можуть бути обов’язковими або мати фрагментарний характер. Крім того, економічна глобалізація, а також розвиток регіональних інтеграційних процесів більшою мірою стирають кордони між „внутрішніми” та „закордонними” послугами, що також додає умовності будь-якій класифікації послуг за принципом національної юрисдикції чи належності до митної території певної країни.

    Також спостерігається тенденція до збільшення взаємозв’язку між „видимою” та „невидимою” торгівлею, передусім у високотехнологічних та наукомістких сферах. Продаж нового або складного технічного обладнання потребує надання послуг із його обслуговування, а також необхідність подальшого інтенсивного інформаційного обміну, консультаційних та рекламних по слуг. В подальшому слід очікувати подальшого зміщення експорту прямих капіталовкладень в сферу послуг, перш за все, транспортних, комунікаційних і ділових, попит на які швидко зростає як в розвинутих країнах, так і в тих, що розвиваються. Очікується, що ймовірні прориви і області комп’ютерних технологій, медицини і генної інженерії можуть породити нові великі зрушення на користь сфери послуг. Особливе місце в міжнародному розподілі праці і відповідно у світовій торгівлі займають комерційні послуги. Однак хоча питома вага послуг у світовому ВВП невпинно зростає, частка послуг у світовій економіці становить 21-22%, що обумовлено специфікою надання послуг:

- порівняно небагато їх видів  можуть надаватись транскордонно і фіксуватись в платіжному балансі країни-постачальника і країни-отримувача, наприклад, більшість телекомунікаційних послуг;

- значна група послуг споріднена із виробництвом продукції, що володіє властивостями товарів і є невід’ємною від товарної торгівлі, оскільки має матеріальні носії;

- великий обсяг ділових послуг: маркетинг, консалтинг, фінансові та інші послуги циркулюють між країнами у прихованій формі в процесі зарубіжного інвестування.

Вищезазначені обставини значно утруднюють облік міжнародних послуг. За даними офіційної статистики, експорт послуг в 1980р. становив 7,1%, в 1990р. – 6,9%, в 2000р. – 9,1% загального виробництва світового обсягу комерційних послуг. Однак за деякими оцінками, реальний обсяг міжнародних послуг приблизно втричі більше того, що враховується статистикою. Це виступило причиною того, що ООН, МВФ, СОТ, ЮНКТАД та Єврокомісія займаються спільною розробкою нової концепції міжнародної торгівлі послугами і нової методики їх обліку. Якщо спиратись на наявні статистичні дані, до кінця 2010р. прогнозний обсяг надання міжнародних послуг становитиме 3,5-3,6 трлн. дол. США (в цінах 2005р.), а до 2020р. – 7,1-7,4 трлн. дол. США (табл. 1)

Таблиця 2.1Обсяги міжнародної торгівлі комерційними послугами, млрд. дол.

(в цінах і валютних  курсах 2010 р.)

Сценарії	1990р.	2000р.	2005р.	2010р.	2020р.
Мінімальний	-	-	-	3615	7050
Основний	1234	1180	2498	3560	7230
Максимальний	-	-		3506	7410