Сучасні тенденції розвитку міжнародної торгівлі послугами

а) безпатентні ліцензії, освоєння яких не потребує значних капітальних витрат і великих термінів впровадження, - 3-5 років;

б) патентні ліцензії, об'єктом яких є продукція з нетривалим терміном морального старіння (електроніка, приладобудування, зв'язок та ін.), - 5-7 років;

в) безпатентні ліцензії, використання яких пов'язане з тривалими термінами поставки, освоєння обладнання, значними капітальними витратами, - 7-10 років.

Поширеними при передаванні технології є ліцензійні угоди на набуття ноу-хау, поєднані з контрактом на технічне сприяння, промислове і комерційне використання патенту, а також із контрактом на інженерно-консультативні послуги, використання товарного знака і технічну допомогу.

Реалізація ноу-хау переважно здійснюється одночасно з укладенням ліцензійних угод. Це може передбачатись у договорах на інвестиційне співробітництво, надання консалтингових та інших послуг. Продаж ноу-хау завжди сприяє збільшенню доходів продавців і прискоренню освоєння предмета угоди покупцем.

Угоди на передавання ноу-хау мають такі специфічні особливості:

- сторони повинні чітко  визначити зміст, корисність ноу-хау  і ті його особливості, на які  поширюється дія угоди (при цьому  інтереси експортерів та імпортерів  є розбіжними: імпортери намагаються  звузити зміст ноу-хау, експортери - розширити його)

- детальне формулювання  обов'язків експортера щодо передавання  розробок, а також гарантійних  обов'язків (технічний рівень, патентна  чистота використаних рішень).

Якщо під час переговорів не вдається продати ноу-хау без розкриття секрету виробництва до моменту підписання контракту, доцільним є укладення попередніх угод, відповідно до яких іноземний партнер бере на себе зобов'язання не розголошувати і не використовувати суть ноу-хау у разі не укладення угоди.

Торгівля ліцензіями може здійснюватись безпосередньо між власниками і споживачами патентів, ноу-хау, а також через посередників. Посередницькі функції при цьому виконують інжинірингові компанії, котрі закладають у свої дослідницькі розробки, створені проекти використання винаходів і ноу-хау. У міжнародній торгівлі ліцензіями збільшується кількість спеціалізованих фірм, які купують ліцензії, за свій рахунок удосконалюють розробки, на які вони поширюються, ще до створення промислових установок і перепродують разом із ноу-хау та обладнанням.

Оплата ліцензійних угод найчастіше здійснюється у таких формах:

1) роялті - періодична ліцензійна  плата за використання виробів, патентів, ноу-хау, випуск книг, прокат  кінофільмів та ін. Здійснюють  її у формі періодичних відрахувань (частки від прибутку або суми  реалізації продукції, виробленої  за ліцензованою технологією) наприкінці  кожного року дії угоди, починаючи  з моменту випуску продукції. Форма розрахунку від суми  реалізації використовується тоді, коли важко визначити реальний  прибуток ліцензіата або коливання  цін на світовому ринку може  зменшити прибуток ліцензіата  й ускладнити виплату роялті  у встановленому розмірі. При  довгострокових угодах використовуються  диференційовані ставки, які змінюються  за роками;

2) паушальна плата - виплата  твердо зафіксованої суми ліцензійної  винагороди за один раз або  у два-три прийоми. Використовують  її, зазвичай, під час реалізації  прав на патенти або розробки  технології на рівні ідеї;

3) комбінована плата - форма  розрахунків, яка складається з  паушальної плати (10-13% загальної  ціни ліцензії) і подальших періодичних  відрахувань (роялті);

4) перехресне ліцензування - взаємний обмін ліцензіара і  ліцензіата ліцензіями на пільгових  умовах, що включає інформування  про всі вдосконалення, доробки, нововведення в межах предмета  і термінів дії угоди. Зародившись  у середині 70-х років XX ст., перехресне  ліцензування набуло активного  розвитку внаслідок розширення  масштабів науково-технічного співробітництва, науково-виробничої кооперації, взаємодії  транснаціональних компаній та  їх філіалів. Перехресне ліцензування  має здебільшого внутрішньо фірмовий (монополістичний) характер, що пов'язано  з торгово-економічною стратегією  транснаціональних компаній, які  є головними суб'єктами міжнародного  обміну науково-технічними новаціями.

Різні характеристики послуг впливають на спосіб, яким здійснюються міжнародні операції. Якщо міжнародні операції з товарами передбачають їх фізичне переміщення з однієї країни до іншої, то тільки деякі операції  з однієї країни до іншої, послугами передбачають рух через закордон. Однак для більшості послуг час і місце споживання не можна відокремити, що вимагає наближення постачальника послуг до споживача.

Послуги на міжнародному рівні надаються із застосуванням чотирьох способів, зокрема: транскордонне постачання, тобто надання послуг через кордон. Постачальник і споживач послуги не переміщаються через кордон, його перетинає тільки послуга. Прикладами транскордонних операцій можуть бути послуги, що передаються через засоби телекомунікації чи послуги, вкладені в товар; транспортні послуги споживання за кордоном, тобто переміщення споживача до країни експортеру; комерційна присутність, тобто створення комерційної присутності в країні, у якій повинні надаватися послуги; присутність фізичних осіб, тобто тимчасовий переїзд фізичних осіб до іншої країни заради надання там послуг. [9, c. 204-211].

    Загальна кількість послуг, якими торгують останніми двома способами,значно вища від тих, котрими торгують у випадку застосування першихдвох. Однак новітні досягнення комунікаційних технологій і розвитокелектронної торгівлі створюють дедалі більше можливостей для компаніїнадавати послуги в режимі транс кордонного переміщення, не створюючикомерційної присутності в країні-імпортера.

Можливі випадки, коли для надання послуги може використовуватися не одинспосіб постачання. Наприклад, певна консультаційна послуга може бутинадана засобами телекомунікації і безпосередньо присутніми фізичнимиособами.

1.2 Форми і види  міжнародних торгових послуг 

             Послуга – це цілеспрямована дія економічного змісту, результат якої виражається в термінах споживання вартості та проявляється як задоволення конкретної потреби людини.

Міжнародна природа послуги проявляється, або в безпосередньо міжна-родному її характері, або в різноманітних економічних наслідках певної ко-мерційної акції, які можуть бути пов’язані з виникненням різного роду зобо-в’язань або перспектив щодо подальшого співробітництва різно-національ -них контрагентів.

     Численна різноманітність послуг потребує ефективної системи їх класифікації, що сьогодні є досить серйозною проблемою через наявність великої кількості їх варіантів. Так, з точки зору міжнародного обміну послуги поділя-ють на дві групи:

• послуги, якими торгують, тобто послуги, які споживаються в тій самій країні, де були вироблені;
• послуги, якими не торгують, тобто послуги, що виробляються резидентами однієї країни та споживаються резиде-нтами іншої [4, с. 77].

При цьому за останні десятиріччя розвитку світової економіки, транспорту та передачі інформації, електронних систем зв’язку кількість послуг, якими не торгують, значно скорочується.

Згідно з розробленим у ході Уругвайського раунду багатосторонніх пере-говорів та чинного в рамках СОТ Класифікатора послуг є близько 160 узагальнених видів пос-луг, які поділяють на 12 розділів, що подані в таблиці 4.

Таблиця  Класифікація послуг у рамках СОТ

 

Назва розділу	Назва підрозділу
І. Ділові послуги	А. Професійні послуги В. Комп’ютерні послуги С. Науково-дослідні послуги D. Послуги, пов’язані з орендою  нерухомості  Е. Послуги, пов’язані з орендою та лізингом F. Інші ділові послуги
ІІ. Комунікаційні послуги	А. Поштові послуги В. Кур’єрські послуги С. Телекомунікаційні послуги D. Аудіовізуальні послуги  Е. Інші
ІІІ. Будівні та конструкторські пос-луги
IV. Дистриб’юторські  послуги
VIII. Медичні  послуги
IX. Туристичні  послуги
X. Розваги, культурні та спортивні послуги
XI. Транспортні  послуги	А. Послуги морського транспорту В. Послуги внутрішнього водного транспорту С. Послуги повітряного транспорту D. Послуги космічного транспорту  Е. Послуги залізничного транспорту F. Послуги наземного транспорту  G. Послуги трубопровідного транспорту
ХІІ. Інші послуги, не зазначені вище

 

     З аналітичною метою послуги звичайно групують за різними ознаками. Так, Світовий банк поділяє послуги на факторні (factor services) і нефакторні (non-factor services), застосовуючи розширений підхід до послуг, до яких включа-ється і рух прибутку, де факторні послуги – це платежі, що виникають у зв’язку з міжнародним рухом факторів виробництва, у тому числі капіталу та робочої сили (прибутки на інвестиції, роялті та ліцензійні платежі, зарплата, виплачена нерезидентам); нефакторні послуги – це транспорт, подорожі та інші нефінансові послуги [5, с. 226; 13, с. 17].

Відповідно до засобів доставки споживачу послуги поділяють на такі види [5, с. 226; 13, с. 17-18]:

– послуги, пов’язані з інвестиціями (investment-related services) − банківські, го-тельні та фахові;

– послуги, пов’язані з торгівлею (trade-related services) − транспорт, страхування;

– послуги, пов’язані одночасно з інвестиціями та торгівлею (trade-and-investment-related services) − зв'язок, будівництво, комп’ютерні та інформаційні послуги, особисті, культурні та рекреаційні послуги.

 

    Світова практика також класифікує послуги за ознакою можливої участі в міжнародному обміні та виокремлює три групи послуг [13, с. 18]:

– послуги, що можуть бути об’єктом зовнішньої торгівлі (повітряні та морські перевезення пасажирів і вантажів, зв'язок, міжнародні кредитні та страхові угоди);

– послуги, що взагалі не можуть бути предметом експорту (індивідуальні, соціальні, державні, інфраструктурні послуги);

– послуги, що можуть вироблятися як для внутрішніх потреб, так і на експорт.

   Крім того є запропонована ГАТТ/СОТ класифікація міжнародних послуг залежно від характеру переміщення виробника та споживача послуг, яку наведено в таблиці 4.

Подана класифікація дозволяє визначити 4 типи міжнародних послуг:

– угоди, у яких для надання послуги виробник рухається до споживача;

– угоди, у яких споживач рухається до виробника (зворотний рух);

– угоди, у яких відбувається рух як споживача послуги, так і її виробника;

– угоди, у яких виробник і споживач послуги не змінюють свого місцезнаход-ження.

Таблиця 4 – Класифікація послуг залежно від характеру переміщення виробника та споживача послуг [20]

 

Споживач не переміщується	Споживач переміщується
Виробник не переміщується	Транспорт, комп’ютерні та інформаційні послуги	Подорожі (туризм), освіта та медичні послуги
Виробник переміщується	Прямі іноземні інвестиції, тимчасова трудова міграція	Подорожі в треті країни, організовані фірмами-не-резидентами

 

 

Специфіку окремих видів послуг визначає характер учасників ринку послуг і порядок їх взаємодії, технологія надання послуг та їх природа і мета. Інакше кажучи, об’єктивними критеріями класифікації послуг є характер їх учасни-ків і факторів, а саме:

суб’єктів послуг;

предметів і об’єктів послуг;

взаємин між учасниками ринку послуг;

механізм реалізації послуг.

Міжнародні послуги згідно з критеріями наявності чи відсутності зв’язку з товарною торгівлею та рухом капіталів і процесами виробничого кооперування, можна класифікувати таким чином:

• послуги, які пов’язані з торгівлею; - транспортні послуги, технічне обслуговування, страхування та ін;
• послуги, які пов’язані з інвестиціями та виробничою кооперацією, - передавання технологій, готельні , професійні послуги та ін.;
• послуги, які водночас пов’язані із інвестиціями та виробничою кооперацією, і з торгівлею, - зв’язок, будівництво, обслуговування виробничого обладнання;
• послуги, які мають автономний характер, - інформаційні послуги, особисті, культурні, рекреаційні послуги та ін.

Відповідно до власного загального класифікаційного підходу Світовий банк виділяє такі послуги:

• факторні послуги (Factor services), які пов’язані з рухом капіталів, робочої сили й інших компонентів та інструменті виробничого процесу;
• не факторні послуги (non-factor services),які мають нефінансовий1 характер. Це транспортні, туристичні та інші не фінансові послуги.

Згідно з власними класифікаційними критеріями МВФ виділяє такі види послуг:

• морські перевезення;
• інші види транспортних послуг;
• подорожі;
• інші приватні послуги та інші офіційні послуги.

Згідно з підходом, який прийнято ЮНКТАД (організація з торгівлі та розвитку), виділяють вісім послуг:

• фінансові;
• зв’язку;
• будівельні та проектно-конструкторські;
• транспортні;
• професійні та ділові (юридичні, медичні тощо)
• комерційні;
• туристичні;
• аудіовузельні (теле-, відео-кінематографічні)