Особливости и проблеми перекладу рекламних текстив

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ  БОРИСА ГРІНЧЕНКА

Кафедра перекладу

Курсова робота

на тему:

«ОСОБЛИВОСТІ І ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ РЕКЛАМНИХ ​​ТЕКСТІВ»

6.020303 Філологія (Переклад)

Виконала:

           Москалець Оксана Володимирівна 

Група ФПб-10-4.0д

Гуманітарний інститут

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук,

доцент,  кафедри перекладу

Ковалинська І. В.

 

Київ – 2013

Зміст:

Вступ

Розділ перший

1.Пеереклад та моделі  перекладу

1.2.Засоби перекладу

1.3.Безеквівалентність

1.4.Еквівалентність

1.5.Фразеологічні труднощі  перекладу

Висновки до першого розділу

Розділ другий

2.1.Поняття реклами

2.2.ЗМІ

2.3.Проблеми перекладу  рекламних текстів

Висновки до другого розділу

Роздій третій

Дефінітивний апарат з  теми дослідження

Висновки

Список літератури

Вступ

Дана робота присвячена дослідженню  мови реклами , особливостей її текстової  частини і проблем , пов'язаних з  перекладом на інші мови.

Основною метою даної  роботи є виявлення специфічних  характеристик мови реклами і  проблем , пов'язаних з перекладом рекламних  текстів на інші мови , а також  по можливості способів вирішення цих  проблем.

    Реалізувати поставлену  мету дозволяє вирішення низки  завдань :

1 . Дати визначення і  загальну класифікацію перекладу;

2 .Дати визначення поняття «реклама»;

3.Дати визначення поняттю  «слоган»

4. Дослідити найбільш  часті труднощі, що виникають при перекладі слоганів;

Предметом дослідження послужили  тексти україномовної та англомовної  реклами. Актуальність якої розкрита в використанні сучасного матеріалу текстів англійської реклами обумовлений тією величезною роллю , яку відіграють англомовні медіа тексти в світовому інформаційному просторі.

  Дана робота складається  з вступу, в якому вказується  мета дослідження , завдання і  методи, що дозволяють досягти  встановленої мети, а також з  теоретичної частини , в якій  будуть розглянуті як поняття  перекладу текстів і їх класифікація, так і їх особливості , знання яких допомагає ефективно передати зміст рекламного тексту засобами іншої мови. Крім цього будуть наведені найбільш часто зустрічаються проблеми , пов'язані з переведенням реклами на іншу мову. Практична частина даної роботи складається з прикладів англійських слоганів , їх переведення та порівняльного аналізу релевантних текстів.У висновку будуть підведені підсумки проведеного дослідження в області перекладу слоганів , а саме буде вказано, які завдання зі встановлених в введенні були вирішені , і яка мета була досягнута в ході даної роботи .

 

 

 

 

 

Розділ перший

1.Переклад та моделі перекладу.

Переклад - це відтворення форми твору (композиційних ситуацій ОТ) через адекватну передачу основної інформації (як інваріантної, так і необхідної фонової) та її герменевтичних функцій (які виражаються через стиль твору) за допомогою адекватного перетворення мовних структур та значень (смислів) на відповідних (між-)мовних рівнях засобами іншої мови. У такий спосіб переклад як процес виступає специфічною формою міжмовної взаємодії, складною мовно-текстовою інтеракційною операцією, що значною мірою проявляється як інформаційний процес кодування та декодування герменевтичних функцій, спрямований на синхронізацію різнорівневих відношень двох мов у ПТ для досягнення комунікації між епохами, культурами та цивілізаціями.

   Як бачимо, переклад  полягає  у знаходженні відповідностей  між різнотипними категоріями  тексту оригіналу та перекладу. Враховуючи складну системно-структурну організацію ори гінального та перекладеного тексту (ОТ та ПТ), цей процес, персбії якого внаслідок недослідженості на корі головного мозку має лише гіпотетичний характер, описується на різних логічних основах, які звично позначають терміном "моделі" (термін Ю. Найди, 1964). Іншн ми словами, моделі перекладу - це загалом умовний опис низки по слідовних ментальних операцій над мовними одиницями, виконуючи які перекладач мав би здійснити переклад оригіналу. Завдання моделей полягають у тому, щоб уявити процес перекладу в цілому, встанови ти його алгоритм, указати загальний напрямок думки перекладача і по слідовні етапи переходу оригіналу від тексту оригіналу до перекладу У перекладознавстві склалися такі моделі перекладу як: ситуативна, семантична, психолінгвістична, трансформаційна, комунікативна, інформативна, мовних відповідників тощо. Отже:

А. Ситуативна модель (Дж. Кетфорд; М. Веннерем; М. Сел-Горн- бі; В. Г. Гак та ін.). В основі моделі лежить визнання співвіднесеності мовних одиниць оригіналу та перекладу з фактами оточуючої дійсності (референтами та денотатами), єдиними для всього людства. На цій основі переклад виступає процесом заміни (субституції) матеріальних знаків денотатів (= слів) в одній мові на знаки іншої мови, які відпо- иідають тим же денотатам. При відсутності денотата у мові перекладу (наприклад, піску для ескімосів чи снігу для бедуїнів) перекладач має мсто су вати компенсаційні перекладознавчі прийоми й засоби. Саме нона оптимально пояснює переклад як відтворення денотатів за допомогою зміни мовних форм.

Ситуативна модель наближається до дійсності, певною мірою спрощуючи її. Вона, однак, не розкриває основного механізму переходу від тексту оригіналу до тексту перекладу і не може пояснити багатоварі- антність перекладу одного і того ж фрагмента оригіналу.

Б. Трансформаційна модель. Ця модель (Р. Якобсон; Еттінгер; ІО. В. Розенцвейг), що виникла під впливом ідей трансформаційної граматики (Z. Harris; N. Chomsky), базується на перетворенні (трансформації) синтаксичних структур ОТ у структури ПТ. Ці перетворення описуються в двох концепціях. За першою концепцією, сутність перекладу полягає у відборі за певними "способами перекладу" відповідних одиниць ПТ, які з одиницями ОТ належать до єдиного трансформаційно-перекладацького комплексу. Перекладач, на думку представників другої концепції, мінімізує вихідні структури саме в глибинні ядерні структури, що збігаються для різних мов за спільністю логіко-синтак- сичних зв'язків та відповідної їм лексики. Саме вони й за певними етапами (при врахуванні мовленнєвої ситуації: пресупозиції висловлювань) заміщуються адекватними структурами мови перекладу. Наслідком цього постає текст перекладу, який за відтвореними структурами підповідає оригіналу. Близькою до цієї моделі (концепція 1) є теорія мовних відповідників Я. В. Рецкера, за якою перекладач використовує лексикографічні та авторські засоби, що ґрунтуються на трансформаціях перекладача, для адекватного відтворення ОТ. Отримані результати можна побічно використати для зіставного вивчення мов.

Як бачимо, трансформаційна модель дозволяє створити теоретичну базу для  опису перекладацьких трансформацій, їх основних способів. Проте перекладацькі  трансформації стосуються переважно  граматичних структур, а не їх семантичних та комунікативних аспектів. Нерозв'язаною в межах цієї моделі залишається також проблема перекладацької еквівалентності, особливо ситуативної .

В. Семантична, чи змістова модель (Е. Кошмідер; Е. Найда; Л. С. Бар хударов; Я. В. Рецкер; А. В. Федоров; А. К. Жолковський та І. А. Мелі. чук; та ін.), що ґрунтується на компонентному аналізі (Й. Кац; М. 1>ір віш та ін.), проявляються у двох основних концепціях. За цією моделлю переклад зводиться до аналізу плану предметно-логічного та скс пресивно-стилістичного змісту (концепція 1) чи, враховуючи здобу тки трансформаційного підходу, до аналізу глибинних смислів як змістових категорій генеративної семантики. Внаслідок цьої о визначаються елементарні смислові, стилістичні та ін. характеристи ки, чи семи змісту, яким при синтезі перекладного тексту знаходя ть відповідники у мові перекладу. Іншими словами, ця модель полягає у визначенні всіх змістових елементів оригіналу та заміні їх при перекладі. Чим більше збігів елементарних смислів у мовах оригіналу, тим адекватнішим є переклад (та навпаки).

Пов'язані із семантичною і психолінгвістична (О. О. Залевська. І. Є. Клюканов, Ю. Г. Кузьмін) та нейролінгвістична (О. Р. Лурія) мо делі. За допомогою цих моделей формується "внутрішня програма май бутнього повідомлення" та проектується нейронна взаємодія структур головного мозку, яка при перекладанні може спостерігатися за допомогою приладів (томографів, СПЕТ). Поряд з тим, ці моделі, що мають значні перспективи, перебувають лише на початку свого наукового ста новлення. Ми до цього часу не знаємо, як відбувається "розгортання" та "згортання" таких повідомлень, які елементи змісту зберігаються у внутрішній програмі і як вибирається один із можливих шляхів реалізації такої програми в тексті перекладу.

Загалом семантична модель, забезпечуючи розуміння механізму трансформацій, ґрунтується, за зауваженням В. Н. Комісарова, на досить суб'єктивному розподілі всіх мовних засобів за змістовими категоріями. У різних мовах ці категорії не завжди збігаються (розчинна кава - instant coffee). Проблематичним за цією моделлю є відтворення багатоплановості слова та значення, його численних асоціацій. Поза увагою залишається й мета комунікації, що відіграє вирішальну роль при відборі засобів перекладу.

Г. Комунікативна модель (О. Каде; А. Найберт; В. Віллє; Л. К. Ла- ГІІНІСВ та В. І. Провоторов). За цією моделлю, прагматичні основи дослідження якої заклала Лейпцізька школа (О. Каде, А. Нойберт), процес перекладу розглядається як акт двомовної комунікації, що ґрунтується на обміні закодованою інформацією через певні інформаційні (письмові чи усні) канали зв'язку між "передавачем" та "отримувачем". Проблема перекладу зводиться до проблеми зміни кодів. У такий спосіб відправник кодує повідомлення та відправляє його відповідним кана- пом (письмовим чи усним); перекладач, що здійснює перекодування з нихідної мови оригіналу (ВМ) на код мови перекладу (ПМ), виступає загалом з'єднувальним ланцюжком між "передавачем" повідомлення та його "отримувачем".

Як бачимо, в комунікативній моделі враховуються відношення між знаками (синтактика), між знаком та денотатом (семантика) та між ко- мунікантами (прагматика), що складають інваріантну основу висловлювання. Проте кодові відношення можуть ґрунтуватися лише на повному ізоморфізмі між структурами ВМ та ПМ, тобто їх структурні елементи мають повністю накладатися, що невластиве для природних мов. Семантичний та трансформаційний аспекти повідомлення також залишаються поза аналізом.

Д. Інформативна модель (В. С. Виноградов, Р. Миньяр-Белоручев та ін.). За цією моделлю текст та його основна одиниця - слово - є носіями різноманітної інформації, яку рецептор (перекладач) має сприйняти та осмислити в повному обсязі, тобто з усіма її смисловими, стилістичними, ситуативними, естетичними та іншими фоновими особливостями. На противагу моделям Б та В, в основі яких лежить відтворення глибинних структур та компонентів, основою перекодування є відтворення змісту думки, тобто інформації. Тому, на думку прихильників цієї концепції, процес перекладу ґрунтується на інтелектуальних характеристиках відправника (автора) та отримувача (перекладача), своєрідності культур та бачення світу, властивого двом мовним спільнотам, а також на ситуативних та комунікативних умовах породження вихідного тексту. За Р. Міняр-Бєлоручевим, слова, що декодуються, несуть певну інформацію, відтворити інваріант якої (а не перетворити структуру) - головне завдання перекладача. Прибічники цієї моделі рекомендують навіть запроваджувати коефіцієнт інформативності, яким показуватиме її небажані втрати.

Таке розуміння усуває проблеми багатопланового змістового наш» внення (у т. ч. і асоціацій) при перекладі, що суттєво покращує ссмаи тичну  модель, не заперечує комунікативного  призначення інформації проте залишає  поза увагою перекладознавців сам трансформаційним механізм перекладу.

Е. Голістична концепція. Як бачимо, зазначені вище моделі розкрп вають лише окремі сторони функціонування лінгвістичного механізму перекладу і мають обмежену пояснювальну силу. Тому певну спробу поєднати ці моделі зробили Ю. Найда (теорія динамічної та згодом функціональної еквівалентності) і В. Н. Комісаров (теорія рівнів екві валентності). За міркуваннями російського перекладознавця, відношсп ня еквівалентності (відповідності) встановлюються між аналогічними рівнями текстів оригіналу та перекладу (від рівня знаків до рівня цілей комунікації). Запропоновані рівні мають, однак, різні логічні основи, які не поєднуються в єдиній моделі, що позбавило запропоновану мо дель бажаної всезагальності.

У дослідженнях низки перекладознавців (Р. Зорівчак, А. Науменко та ін.) спостерігається  бажання всебічно охопити предмет  вивчення і тому останнім часом чимало лінгвістів (у т. ч. О. Огуй та ін.) виступа  ють за впровадження цілісного підходу, за яким ОТ має сприйматися як цілісність, а не сума елементів. Процес перекладу  спрямовується на досягнення цієї цілісності. Певні початки цьому поклала  теорія дина мічної еквівалентності  Е. Найди, за якою переклад має дорівнювати  оригіналові, а не бути його точною копією, та згодом теорія рівнів ек вівалентності (В. Н. Комісаров). Р. П. Зорівчак ще в 1983 р. відзначила, що оригінальний текст  має сприйматися як ціле. До нього  потрібно, на її думку, підходити до тексту як до одиниці, а не як до суми окремих елементів, що механічно поєднуються. Кожний елемент має двосторонню функцію, призначену автором: комунікативну та естетичну. У мегаобразі, макрообразі й кожному мікрообразі твору реалізується така ж функція елементів та структур. Тому метою перекладача стає не копіювання елементів та структур оригіналу, а відтворення ефекіу їх функцій у мові, на яку здійснюється переклад. Перекладач має "зло- нити" ефект текстових функцій, інформацій, взаємодії різнорівневих систем та різнотипних структур у ПТ, розкрити його герменевтичне спрямування. В такому розумінні голістичний переклад співвідноситься з динамічною еквівалентністю Ю. Найди, згідно з якою має зберег- і ися функціональність тексту.

Голістична модель має ґрунтуватися на перевагах попередніх моделей. Як відомо, денотативна модель указує на необхідність опису ідентичних ситуацій у мові перекладу, тобто вона стосується відтворення ситуацій у межах композиції. Семантична модель передає відповідні змістові категорії (чи як змістові компоненти, чи як семи) на певних горизонтальних рівнях (фонеми, морфеми, слова, речення, тексту). Трансформаційна модель, що демонструє механізм міжмовних перетворень, відтворює інваріантні, переважно синтаксичні структури оригіналу засобами перекладу. Інформаційна модель має допомогти, оцінивши ситуацію, відтворити різнобічну інформацію (від семеми та семи до алюзії й асоціацій), закладену в значенні. Саме комунікативна модель пояснює прагматику застосування мовних засобів з герменев- тичних позицій. Недоліком попередніх описів було лише горизонтальне трактування їх категорій. Динаміку ж забезпечують саме вертикальні міжрівневі зв'язки, які пронизують горизонтальні мовні рівні (фоно- та морфосемантичний, фразеологічний тощо). Свідченням цьому є те, що значення слова в каламбурі обігрується на декількох площинах - головного, похідного та асоціативного значення (типу Йшли троє - дощ та два студенти. Один йшов у плащі, а другий - в університет).