Международный валютный фонд

Формування  іміджу міжнародної організації  в руслі рішення сформульованих задач повинне на сучасному етапі  виділитися як пріоритетний напрям діяльності. Така орієнтація дозволить сформувати стійке емоційно-психологічне середовище, сприятливе для всесторонньої інтеграції міжнародної організації в глобальний світовий простір.

Позитивізація іміджу міжнародної організації  на світовій арені, з урахуванням  динамічності розповсюдження інформації при нинішньому рівні розвитку цивілізації, спричинить за собою якісне поліпшення емоційного середовища – важливе  з погляду рішення зовні орієнтованих задач міжнародної організації. Скоректована соціально-психологічна і емоційна «хвиля» викличе у  відповідь реакцію світової громадськості, яка, поза сумнівом, виразиться в більш  довірливому відношенні до неї. Тільки на такій основі послідкують практичні кроки, направлені на розвиток взаємовигідної економічної, культурної, наукової і іншої співпраці. Ця «хвиля», адаптувавшись у віртуальному глобальному просторі, повернеться в рідне середовище, примножуючи позитив діяльності міжнародної організації.

Розвиток  будь-якої міжнародної організації  можна розглядати як процес взаємодії  з глобальним світовим простором. Різноманітність  діяльності, завдань і пріоритетних відмінностей, методи діяльності і  стратегія, а також багато інших  чинників визначають структуру взаємин  міжнародної організації із глобальним суспільством та різними державами.

Один з  чинників формування іміджу міжнародної  організації – образ представника. Останній відрізняється від інших  членів організації тим, що призначається  для впровадження публічних функцій, які пов’язані з міжнародними угодами. Інакше кажучи, це особи, що ведуть переговори від імені своєї організації, роблять заяви і повідомлення.

У свою чергу, міжнародної організації повністю відповідає за дії власного представника. В зв’язку з цим слід ще раз  підкреслити значущість його іміджу і його вагоме значення в справі формування образу даної організації  на світовій арені.

Головною  метою політики МВФ в галузі інформації та преси є розширення громадського розуміння та залучення громадян до ґрунтовного і конструктивного  обговорення формування політики на майбутнє.

Зацікавленість  громадськості в доступі до інформації щодо політичної діяльності МВФ виявляється  як безпосередньо, так і через  засоби масової інформації, які висвітлюють  перебіг подій, пов’язаних з МВФ. Відтак велика частина роботи Відділу  інформації та преси пов’язана з  пресою, зокрема з діяльністю прес-служби МВФ, яка надає підтримку акредитованим  журналістам та іншим представникам  засобів масової інформації.

Отже, для  формування позитивного іміджу МВФ  в свідомості світової громадськості необхідно в повному об’ємі здійснювати роль усіх інститутів організації, а також забезпечити комплексний підхід до розробки принципів і методів взаємодії структур міжнародної організації, світової громадськості та міжнародних засобів масової інформації, чим і займається МВФ. Завдання, очевидно, вирішується тільки за рахунок застосування всього арсеналу можливостей каналів комунікативної взаємодії, тобто за умови адаптації прийомів і технологій формування позитивного іміджу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. МІЖНАРОДНИЙ  ВАЛЮТНИЙ ФОНД І УКРАЇНА.

 

 

3.1. Взаємовідносини  Міжнародного валютного фонду  і України.

 

 

19 грудня 1991 року  Президент України Л.М. Кравчук  надіслав Директору-розпорядник  МВФ Мішелю Камдессю звернення (Додаток…. «Звернення Президент України до Міжнародного валютного фонду»).

27 грудня 1991 року  уряд України звернувся з проханням  про надання членства до МВФ.  Виконавча рада вирішила10 квітня 1992 рок, що заява має бути розглянута до наступної чергової регулярної сесії Ради керуючих.

На основі цих звернень і у відповідності  до вимог Статей угоди (Статуту) МВФ  розпочалася процедура оформлення членства України в МВФ, яка завершилась 3 вересня 1992р. підписанням уповноваженим  представником України Статей угоди  МВФ.

Терміни та умови, за якими Україна була допущена до членства у Фонді, були такими:

1. Квота: квота України становитиме 665 млн. СПЗ.
2. Сплата підписного характеру: Підписний внесок України буде дорівнювати її квоті. Україна сплатить 22,7 відсотка її підписного внеску в СПЗ або у валютах інших держав-членів, обраних Директором розпорядником з тих валют, які Фонд отримувати відповідно до чинного оперативного бюджету під час платежу. Залишок підписаного внесу буде оплаенний у валюті України.
3. Визначення часу сплатт підписного внеску: Україна сплатить свій підписний внесок протягом шести місяців після набуття членства у Фонді.
4. Збільшення у квотному еквіваленті внаслідок Дев’ятого загального перегляду : Квота України буде збільшен до 997,2 млн. СПЗ, у разі згоди України, відповідно до положень Ради керуючих по Дев’ятому загальному перегляду квот.
5. Валютні операції з Фондом та винагорода: Україна не може здійснювати операції за Статтею V, Розділ 3 або отримувати винагороду за Статтею V, Розділ 9, поки її підписний внесок не буде повністю спалаченний.
6. Валютне регулювання: Протягом 30 днів після набуття членства у Фонді Україна повідомить Фонд, яке валютне регулювання вона має намір застосовувати з метою виконання своїх зобов’язань за Статтею IV, Розділ 1 Статтей.
7. Представництво та інформація: До набуття членства у Фонді Україна повідомить Фонд, що вона вжила необхіднх заходів для підписання та депонування вступних документів і підписання Статтей.
8. Чинна дата набуття членства: Після того, як Фонд поінформує Уряд США, що Україна виконала умови, Україна стане членом Фонду, як тільки виконає такі вимоги:

1. Україна здасть на зберігання Уряду США документ, який підтверджує, що вона приймає відповідно до її законодавства Статті та всі терміни та умови, які передачені, що вона зробить всі необхідні кроки, які дадуть можливість виконувати вимоги Статей.
2. Україна підпише оригінальний текст Статей, який знаходиться в архівах Уряду США.

9. Період набуття членства: Україна може набути членство у Фонді не пізніше, ніж за шість місяців після її ухвалення, дата затвердження якої Радою керуючих буде датою її вступу в силу, в тому разі, коли обставини Украни будуть вважатися Виконавчою радою такими, що виправдовують продовження цього періоду, протягом якого Україна може набути членство, Виконавча рада може збільшити такий період настільки, наскільки визнає потрібне.

3 червня 1992 року  президентом України Л. Кравчуком  був прийнятий Закон України  «Про вступ України до МВФ».Заключним актом вступу держав до МВФ є підписання офіційними представниками цих держав оригіналу Статтей угоди (Статуту) Фонду.

Україна виконала умови вступу до МВФ, і 3 вересня 1992р. Статті угоди МВФ були підписані  від імені Уряду Міністром  фінансів України Г.О.Пятаченко.

Першим керуючим МВФ від України у 1992 – 1994рр. був  Г.О. Пятаченко. У 1995 – 1999 рр. Україну в Раді керуючих представляв В.А.Ющенко. У наступні роки керуючі МВФ від України: В.С.Стельмах (2000 – 2003рр.), С.Л.Тігіпко (2004р.), В.С.Стельмах (2005 – і до цього часу).

У загальному плані позиція будь-якої держави  у МВФ визначається розмірами  встановленої для неї квоти. Внесок кожної держави-члени дорівнює її квоті. Чверть квоти держави-члена сплачується у спеціальних правах запозичень (СПЗ) або у вільноконвертованій валюті за згодою МВФ. Решта квоти сплачується у національній валюті.

На момент вступу України до МВФ (вересень 1992 р.) були чинними квоти, встановлені  на основі восьмого загального перегляду  квот. У той же час наближався момент введення нових квот на основі дев’ятого загального перегляду, тому рішення МВФ про членство України  для неї встановлювалась квота  у 665 млн. СПЗ і збільшення її до 997,3 млн. СПЗ з набуттям чинності новими квотами згідно з дев’ятим загальним  переглядом.

У січні 1992 квота  України збільшилась до 1372 млн. СПЗ. За станом на початок 2004 р. загальна сума квот у МВФ становить 212794 млн. СПЗ. Відповідно частка України в ній  дорівнює 0,645%.

Україна почала користуватися кредитами МВФ  у 1994 р. в умовах наростання незбалансованості  зовнішніх платежів, і в досить значних розмірах (по відношенню до квоти)

Позицію України  у МВФ в цьому відношенні варто  порівняти з позицією Польщі, яка  має у МВФ практично однакову з Україною квоту. (Додаток... Таблиця 1.3 Позиція України та Польщі в МВФ, млн.. СПЗ)

Треба зауважити, що позиція України в МВФ контрастує зі становищем багатьох держав-членів Фонду, які не тільки не мають заборгованості перед Фондом, але частина з  них є кредиторами Фонду. В  той же час для значної кількості  країн характерні ті ж проблеми, що й для України.

На рахунках України в МВФ фігурують невеликі суми СПЗ. Вони з’являються в результаті фінансових операцій з Фондом. Що ж стосується розподілу СПЗ серед Держав-членів, то Україна в ньому участі не брала, оскільки він відбувався задовго до набуття  нею членства у Фонді.

Для України  в умовах економічного пожвавлення  і зростання валютних резервів імовірно постане питання про доцільність  відновлення її резервної частки в МВФ, яка становила б 311,4 млн. СПЗ. Це не тільки створить можливість негайного отримання в разі гострої  потреби необхідних для зовнішніх  розрахунків фінансових ресурсів, а  й підтримає імідж держави  в міжнародному фінансовому середовищі.

Відповідно до положень Статуту  МВФ країна-член МВФ (у тому числі й Україна) в рамках співробітництва з МВФ може використовувати наступні формати співпраці:

1. Уразі потреби отримувати кредитні ресурси, які призначені для реалізації макроекономічних стабілізаційних програм або структурних реформ в економіці. З цією метою використовуються різні механізми кредитування (звичайні та спеціальні).Починаючи з 1994 року, Україна отримала позики МВФ у рамках програм Системна трансформаційна позика (STF – Systemic Transformation Facility), Механізм розширеного фінансування (ЕFF – Extended Fund Facility) та кредити Stand-by - Механізм фінансування системних перетворень.

2. Співпраця на без кредитній основі з резервуванням певної суми позикових коштів. Відповідна програма «Упереджувальний стенд-бай» була затверджена для України 29.03.2004 року, а 28.03.2005року - офіційно завершена.

З.Моніторингові  програми. Програма SMP - моніторинг з боку персоналу, як правило,    пропонується    країнам,    чия    економічна політика вважається поки що неадекватною для нормальної програми МВФ.

Переваги  цієї програми - не накопичення нових боргових зобов'язань.

Недоліки: програма не передбачає обов'язкового фінансування навіть у разі появи такої необхідності; зменшення довіри ринків та інвесторів до країни як такої, економічна політика якої не дозволяє розпочати нормальну програму з МВФ.

Програма  РРМ — післяпрограмний моніторинг, рішення про її запровадження приймається після завершення діючої програми, коли очікується, що непогашений державою-членом кредит наприкінці угоди перевищуватиме 100% квоти.

4. Щорічні консультації з питань макроекономічної політики в рамках статті IV Статуту МВФ. У серпні 2004 року в Україні відбулися чергові щорічні консультації в рамках статті IV статей Угоди МВФ.

5. Спільне впровадження статистичних та фінансових стандартів.
6. Підготовка/навчання кадрів в інституті МВФ.

Програмами  навчальних курсів, в основному, передбачені теми «Макроекономічне управління та питання фінансового сектора», «Макроекономічний аналіз та політика».

Надання технічної допомоги з питань, які  відносяться до сфери діяльності МВФ, шляхом залучення до цієї роботи експертів-консультантів.

Згідно зі Статутом кредити МВФ  спрямовуються на підтримку курсу  національної валюти, міжнародних резервів держав-членів та активних позицій платіжного балансу.

Сума  одержаної від МВФ позики залежить від розміру квоти країни-члена, яка може звернутися до Фонду з проханням про надання позики в тому випадку, коли може довести наявність дефіциту платіжного балансу країни, неможливість своєчасно здійснювати виплати основної суми та відсотків по боргових зобов'язаннях.

Для одержання  кредиту від МВФ країна-член Фонду надає на його розгляд економічну програму цілей економічної політики та засобів їх досягнення, яка спрямована на відновлення можливостей країни до росту виробництва і сплати боргів без допомоги МВФ протягом середньострокового періоду (три - п'ять років).

У співробітництві  України з Міжнародним валютним фондом у фінансовій сфері можна виділити кілька етапів.

Перший  етап (1994-1995 рр.). Протягом цього періоду Україні було надано кредитні ресурси в рамках програми STF (systemic tramsformation facility - системна трансформаційна позика, загальна сума позики для України - 498,6 млн. СПЗ за річною ставкою 5,75% на строк 10 років з відстрочкою сплати основної суми боргу на 4,5 роки) для підтримки платіжного балансу. Труднощі з платіжним балансом виникли в Україні внаслідок серйозних порушень у традиційній системі зовнішньої торгівлі та розрахунків з окремими країнами. Причиною цих порушень було різке падіння надходжень від експорту у результаті переходу від торгівлі, зорієнтованої на неринкові ціни, до торгівлі, заснованої на принципах ринкової економіки, а також значне підвищення вартості імпорту внаслідок підвищення цін до світового рівня.

Другий  етап (1995-1998 рр.). Щороку Радою директорів МВФ затверджувалася річна програма Stand-by та надавалися кредитні ресурси. Позики Stand-by надавалися за річною ставкою 6,29% на строк 5 років з відстрочкою сплати основної суми боргу на 3,25 роки. (Див. Додаток В)

Заходи, які підтримувалися позиками Stand-by, були спрямовані на стабілізацію грошово-кредитної та бюджетної сфери, прискорену приватизацію (в тому числі грошову), дерегуляційну реформу та поглиблення структурних реформ в енергетичному секторі (електроенергетика, газовий сектор, вугільна галузь) та галузі сільського господарства.