Розвиток логіко-математичної компитенції дошкільників

Науково-теоретичне мислення матиме свій інструмент  найбільш загальні, фундаментальні закони природи й суспільства, наукові теорії їх   використання створить умови для формування глобального, екологічного мислення, коли в центрі картини світу буде людина, якій кожний відкритий закон додаватиме впевненості і можливостей, щоб оптимально і з розумною метою використовувати природу. “Мислення, здатне оперувати найбільш загальними фундаментальними закономірностями, інтегрувати і обґрунтовувати на їх основі явища дійсності, часткові закони різних наук, - за визначенням В.Ільченко, - прийнято вважати інтегративним мисленням”. Розгляд міждисциплінарних зв’язків з позицій цілісності навчально-виховного процесу показує, що вони функціонують на рівні трьох взаємопов’язаних типів: 1) змістово-інформаційних; 2) операційно-діяльнісних; 3) організаційно-методичних.

Реалізація міждисциплінарних  зв’язків потребує: 1) узгодження в часі вивчення окремих навчальних предметів, тем; 2) забезпечення наступності і неперервності в розвитку понять; 3) забезпечення єдності в інтерпретації загальнонаукових понять; 4) недопущення дублювання під час формування одних і тим самих понять у процесі вивчення різних предметів; 5) забезпечення єдиного підходу до розкриття однакових класів понять; 6) систематизація й узагальнення понять [28, ст. 123].

Важливо розрізняти види міждисциплінарних  зв’язків за їх функцією у формуванні понять: 1) використання понять, уже сформованих під час вивчення іншого предмета для формування нових понять; 2) використання понять уже сформованих раніше на заняттях з інших дисциплін, під час вивчення даного предмета; 3) дальший розвиток на заняттях з даного предмета поняття формування якого було розпочато в процесі вивчення іншого предмета; 4) систематизація й узагальнення понять, з якими діти ознайомлюються на заняттях з різних дисциплін. Викладене повною мірою можна застосувати в базовому курсі математики, хоча це вимагає особливої методології. Для цього необхідне спеціальне виховання, свого роду перебудова мислення. [12, ст.25]

Інтегрування математичних понять у дошкільників в останні десятиріччя значно зростає. Фізика, хімія, астрономія, біологія, економіка, медицина, навіть лінгвістика й літературознавство, - всі ці науки користуються її методами.

Аналіз навчальних планів спеціальності “Педагогіка і  психологія (дошкільна)” засвідчує, що існує   цілий комплекс дисциплін, які можуть бути об’єднані одним консолідуючим ядром математикою. Ці дисципліни взаємо проникають, окремі їх положення схрещуються, взаємодіють, і всі вони пов’язані між собою основним предметом їх вивчення особистістю дитини, віковими особливостями її навчання і виховання. Побудова і систематизація знань, тих чи інших тематичних ліній, які ми вивели з курсу кожної дисципліни можуть утворювати нові, відносно самостійні рушійні сили, або цілі локальні блоки.

Наприклад, зображувальна  діяльність, де одним з таких блоків мають виступати художні промисли, в основу яких закладений математико-доцільний  зміст (рослинні і тваринні елементи рідної величини, геометричні композиції візерунків) та ін. в основу закладено математичний зміст. Зміст цього курсу може існувати також автономно у педагогічному процесі дошкільного закладу, як гурткова робота для дітей старших вікових груп. Вимоги, які ставились до знань  опірні знання і логіка їх синтезу на основі міждисциплінарної інтеграції.

Розглянемо ще один варіант  міждисциплінарної інтеграції. Виходячи з реально існуючої предметності знань, можна в один навчальний предмет  поетапно “інтегрувати” конче потрібні в загальному та конкретних випадках елементи знань та вмінь інших  предметів. Таким предметом ми знову  візьмемо математику, оскільки головним компонентом навчального предмету “математика” є предметні наукові  знання, де виражено всі структурні елементи науки від поняття до теорії. За такого підходу базовий навчальний предмет міститься в центрі, а навколо нього наростають концентричні кола наближень різного порядку. В ці наближення входять окремі дисципліни, елементи знань окремих предметів чи групи предметів. Нульове наближення описує внутрішньо-предметні зв’язки математики, ту її логічну структуру як навчального предмета (а таких структур може бути кілька), яка є оптимальною для вивчення в даному типі закладів. Перше наближення включає математичне забезпечення курсу (на різних рівнях глибини вивчення), друге стосується світоглядно-історичних аспектів математики. Воно може служити своєрідним “виправданням” вивчення   математики, як елемента загальної культури кожної людини. Наступне наближення формує уявлення про математику як частину природних наук, далі наближення для дошкільників, і насамкінець, прикладне (виробниче) наближення для певних груп професій).

Ці загальні підходи конкретизує метод, який можна умовно назвати методом конічного (конусного) інтегрування. [11, ст.27]

Базовий предмет уявляється як вертикальна серцевина, складена з коаксіальних циліндрів (різні рівні та зв’язки всередині самої математики). Навколо нього з центрами на осі цього циліндра конуси з різними кутами при вершині, які відображають згадані вище наближення (тобто елементи для “інтегрування” в зміст курсу математики знань та елементів дій інших галузей знань чи наук). Між конусами існують суттєві для них внутрішні зв’язки (по поверхні) та важливі для математики горизонтальні зв’язки (між окремими конусами та між математикою і кожним з конусів). Конуси можуть рухатися вздовж циліндра, накладатися. Звичайно, побудова конусного інтегрування можлива й на основі інших навчальних предметів, проте місце математики тут особливе. Таким чином, міждисциплінарні зв’язки в навчанні на сучасному етапі відображають інтегративні тенденції науки і практики. Вони підвищують науковий рівень навчання, сприяють розвитку у дітей діалектичного й системного мислення, гнучкості розуму, вмінь переносити й узагальнювати знання з різних наук і предметів. Без цих інтелектуальних здібностей неможливе творче ставлення до праці, розв’язання на практиці сучасних складних завдань, що вимагають синтезу знань з різних наукових і предметних галузей. Міждисциплінарні зв’язки є умовою наукової організації навчально-виховного процесу як цілеспрямованої системи, виступають як засіб комплексного підходу до навчання й посилення його єдності з вихованням.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

2.1 Роль дидактичних ігор

Дидактична гра як самостійна ігрова діяльність заснована на усвідомленості цього процесу. Самостійна ігрова діяльність здійснюється лише в тому випадку, якщо діти виявляють цікавість до гри, її правилам і діям, якщо ці правила ними засвоєні. Як довго може   цікавити дитину гра, якщо її правила і зміст добре їй відомі? От проблема, яку необхідно вирішувати майже безпосередньо в процесі роботи. Діти люблять ігри, добре знайомі, із задоволенням грають у них.

Яке ж значення має гра? У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, мислити самостійно, розвивається увага, прагнення до знань. Захопившись, діти не зауважують, що учаться: пізнають, запам'ятовують нове, орієнтуються в незвичайних ситуаціях, поповнюють запас представлень, понять, розвивають фантазію. Навіть самі пасивні з дітей включаються в гру з величезним бажанням, додають усі зусилля, щоб не підвести товаришів по грі.

Подаю для прикладу у додатку В конспект заняття з матема-тики, де дидактичні засоби використовуються у навчанні старших дошкільнят за схемою: образ; дія слово.

У грі дитина здобуває нові знання, уміння, навички. Ігри, що сприяють розвитку сприйняття, уваги, пам'яті, мислення, розвитку творчих здібностей, спрямовані на розумовий розвиток дошкільника  в цілому.

На відміну від інших  видів діяльності гра містить  мету в самій собі; сторонніх і  відділених задач у грі дитина не ставить і не вирішує. Гра часто і визначається як діяльність, що виконується заради самої себе, сторонніх цілей і задач не переслідує.

Для хлопців дошкільного  віку гра має виняткове значення: гра для них - навчання, гра для  них - праця, гра для них - серйозна форма виховання. Гра для дошкільників - спосіб пізнання навколишнього світу. Гра буде засобом виховання, якщо вона буде включатися в цілісний педагогічний процес. Керуючи грою, організувати життя дітей у грі, вихователь впливає на всі сторони розвитку особистості дитини: на почуття, на свідомість, на волю і на поводження в цілому.

Однак якщо для вихованця  ціль - у самій грі, то для дорослої, організуючої гри, є й інша мета - розвиток дітей, засвоєння ними визначених знань, формування умінь, вироблення   тих чи інших якостей особистості. У цьому, між іншим, одне з основних протиріч гри як засобу виховання: з  одного боку - відсутність мети в  грі, а з іншого боку - гра є засіб цілеспрямованого формування особистості.

Найбільшою мірою це виявляється  в так званих дидактичних іграх. Характер дозволу цього протиріччя і визначає виховну цінність гри: якщо досягнення дидактичної мети буде здійснено в грі як діяльності, що укладає ціль у самій собі, те виховна її цінність буде найбільш значимою. Якщо ж дидактична задача зважується в ігрових діях, метою яких і для їхніх учасників є цієї дидактичної задачі, то виховна цінність гри буде мінімальною. [13, ст.20]

Керівництво дидактичними іграми потребує ве-ликої педагогічної майстерності й такту, позаяк, роз-в'язуючи у грі і через гру ряд завдань, вихователь має зберегти її як діяльність цікаву, близьку дітям. Для цього він має насамперед дібрати відповідний дидактичний матеріал: іграшки, картинки, різні предмети. Нагадуємо: в кожному дитячому садку і в групі необхідно мати дидактичне обладнану ляльку з усіма речами вжитку: з білизною, з верхнім та нижнім одягом, головними уборами, взуттям, постільною та столовою білизною тощо. Усі ці речі мають бути певних кольорів, виготовлені з різного матеріалу, відповідати своєму призначенню й під-даватися зусиллям дитячих рук.

Гра коштовна тільки в тому випадку, коли вона сприяє кращому розумінню  математичної сутності питання, уточненню  і формуванню математичних знань  учнів. Дидактичні ігри й ігрові вправи стимулюють спілкування, оскільки в  процесі проведення цих ігор взаємини між дітьми, дитиною і батьком, дитиною і педагогом починають  носити більш невимушений і емоційний  характер.

Вільне і добровільне включення дітей у гру: не нав'язування гри, а залучення в неї дітей. Діти повинні добре розуміти зміст і зміст гри, її правила, ідею кожної ігрової ролі. Зміст ігрових дій повинний збігатися зі змістом і   змістом поводження в реальних ситуаціях для того, щоб основний зміст ігрових дій переносився в реальну життєдіяльність. У грі повинні керуватися прийнятими в суспільстві нормами моральності, заснованими на гуманізмі, загальнолюдських цінностях. У грі не повинне принижуватися достоїнство її учасників, у тому числі і що програли.

В даний час реалізується ідея найпростішої логічної під-готовки  дошкільників (А.А.Столяр), розробляється  методика введення дітей в світ логіко-математичних уявлень: властиво-стей, відношень, множин, операцій з множинами, логічних операцій - з допомогою спеціальної серії  навчаючих логіко-математичних ігор (дивитись додаток Д Таблиці № 2, 3, 4).

Ці ігри моделюють важливі поняття не тільки математи-ки, але й інформатики (алгоритми, кодування інформації, об-числювальна машина, програма, що управляє роботою обчи-слювальної машини і т.д.). В них моделюються такі логічні і математичні конструкції, а в процесі гри розв'язуються такі задачі, які сприяють прискоренню формування і розвитку у дітей простих логічних структур мислення і математичних уявлень.

Навчаюча функція цих  ігор породжує особливості, що відрізняють їх від дидактичних ігор, які використовуються тільки для закріплення того, що вже засвоєно за допомогою інших методів. Характерним для навчаючих логіко-математичних ігор є те, що вони складаються із окремих се-рій. Кожна серія ігор призначена для формування нових знань і логічних структур або підготовки до засвоєння певної мате-матичної ідеї. В середині кожної серії ігри поступово усклад-нюються, що забезпечує навчаючий і розвиваючий ефект на кожному наступному етапі навчання. В навчаючих іграх (ігри описані в книзі А.А.Столяра «Давайте пограємо», - М.,1989) виступає ще одна особливість - велика варіативність умов, правил, завдань, що розв'язуються в процесі ігрової діяльнос-ті. Завдяки цій особливості багаторазове повторення навчаль-ної гри однієї і тієї ж серії включає певні елементи нових знань, які набуваються дітьми, і цим забезпечується навчаюча функція гри.

Крім того, і це дуже важливо, постійне оновлення при повторенні ігор   однієї серії підтримує інтерес дітей до гри. Розвиваючий ефект ігор забезпечується використанням в них спеціального дидактичного матеріалу - «логічні блоки». Ці блоки названі «логічними», тому що вони дозволяють моде-лювати різні логічні структури і розв'язувати логічні задачі з допомогою спеціально створюваних конкретних ситуацій. Не менш важливими є ігри - головоломки, які розвивають кміт-ливість, винахідливість, уміння міркувати, здогадуватись, розвивають здатність засвоювати раніше незрозуміле, ставити і виділяти в них конкретну розумову задачу, знаходити кра-щий спосіб її розв'язання (З.Л.Михайлова, Н.П.Лінькова, Є.Ї.Корзаковата ін.).

Таким чином, дидактична гра - це цілеспрямована творча діяльність, у процесі якої ті, яких навчають, глибше і яскравіше осягають явища  навколишньої дійсності і пізнають світ.

2.2 Методика навчання  лічбі й основам математики  дітей дошкільного віку через  ігрову діяльність

У сучасних школах програми досить насичені, існують експериментальні класи. Крім того, усе стрімкіше входять у наші дома нові технології: у багатьох родинах для навчання і розваги дітей здобувають комп'ютери. Вимога знань основ інформатики пред'являє нам саме життя. Усе це обумовлює необхідність знайомства дитини з основами інформатики вже в дошкільний період.

У дошкільному віці закладаються основи знань, необхідних дитині в школі. Математика - це складна наука, що може викликати певні труднощі під час шкільного навчання. До того ж далеко не всі діти мають схильності і мають математичний склад розуму, тому при підготовці до школи важливо познайомити дитини з основами рахунка. [7, ст.25]

При навчанні дітей основам  математики й інформатики важливо, щоб до початку навчання в школі  вони мали наступні знання:

- лічба до десяти в  зростаючому й убутному порядку,  уміння дізнаватися цифри підряд і врозбивку, кількісні (один, два, три...) і порядкові (перший, другий, третій...) числівники від одного до десяти;

- попередні і наступні  числа в межах одного десятка,  уміння складати числа першого  десятка;

- дізнаватися і зображувати   основні геометричні фігури (трикутник,  чотирикутник, коло);

- частки, уміння розділити  предмет на 2-4 рівні частини;

- основи виміру: дитина  повинна уміти вимірювати довжину, ширину, висоту за допомогою шнурочка чи паличок;

- порівняння предметів: більше - менше, ширше - уже, вище - нижче;

- основи інформатики,  що поки є факультативними  і містять у собі розуміння  наступних понять: алгоритми, кодування  інформації, обчислювальна машина, програма, що керує обчислювальною машиною, формування основних логічних операцій - "не", "і", "чи" і ін.