Аналіз та підвищення якості надання сервісних послуг на прикладі Чернігівського центру „Облдержродючість”

 

1.3 Оцінка  забруднення   сільськогосподарської продукції

пестицидами

 

  Жорстка регламентація за вмістом хімічних забруднень   сільськогосподарської продукції стосується насамперед пестицидів. Пестициди  є єдиним забруднювачем, який свідомо вноситься людиною  в навколишнє   середовище.

  Пестициди (отрутохімікати) - хімічні препарати для захисту  сільськогосподарської   продукції,   рослин,  для  знищення  паразитів утварин, для   боротьби   з переносниками небезпечних захворювань і т.п. Застосування  пестицидів за останні 20 років збільшилася   в 2,5 рази, кількість   різнихпестицидів  зросло і  в  даний час складає більше 1000 типів. У  розвинутих країнах застосування пестицидів досягло до 2 кг на 1 га або близько 1,5 кг на душу населення.

  Пестициди  поширюються  на  великі  простори,  досить   віддалені  від  місць   їх  застосування. Навіть  у тканинах   білих  ведмедів  Заполяр'я   виявлені  різні високотоксичні пестициди. Багато  з них можуть  зберігатися   в грунтах   досить  довго (період напіврозпаду у воді   оцінюється в 10 років, а для діелдріна   він  перевищує 20 років). Вони  з  грунту  переміщуються   в  рослини  і  таким   чином  опиняються в  овочах, фруктах.

  При  визначенні   допустимих   концентрацій   пестицидів у продуктах  виходять  з того, що 80% їх добового   надходження   в організм людини  відбувається  саме  з   продуктами   харчування. Вибіркові   проби  продуктів   на   вміст  пестицидів  показують  їх наявність  майже  в  50%  випадків.  Тому контроль за  вмістом пестицидів у сільськогосподарській   продукції є важливим  бар'єром   по виключенню   негативного їх  впливу  на здоров'я   людини.

  Встановлено, що вплив  пестицидів   відбувається у вигляді загальноготоксичної   дії, а також   призводить  і до більш   віддалених проявів – канцерогенних  та інших. Найбільш   ефективними  і одночасно  найбільш   небезпечними  для  здоров'я   людини  є хлорорганічні  пестициди. Ці пестициди погано розкладаються  в грунті   і воді, викликають  гостріі   хронічні   отруєння  з   ураженням  печінки, центральної   та  переферичної   нервової  систем, інших  органів. Одна з характерних   особливостей  хлорорганічних   пестицидів - здатність накопичуватися   у   харчових  ланцюжках  до   рівнів, які   викликають незворотні  зміни  в   організмах   тварин  і  людей. З урахуванням  цього застосування   цієї   групи  пестицидів   значно  обмежена, а  найбільш токсичних   заборонено.

  Але  не  застосовувати  зовсім  сьогодні   пестициди   не   можна - це практично  єдиний   спосіб   боротьби  з  шкідниками  сільського господарства.   Широке  застосування   біологічних   методів  захисту рослин   дозволить  зменшити   ступінь  їх   забруднення   пестицидами. Для усунення  важких  наслідків   застосування   пестицидів   важливо   перш за все  підвищувати   культуру  сільськогосподарського   виробництва,   усунути  елементарну  безграмотність і неуцтво  зазастосування   хімічних речовин.

 

1.4 Охорона ґрунтів від забруднення

 

  У   природі   нараховується 78  важких   металів, а їх загальна  маса не перевищує 1,2 % загальної маси літосфери.

  Найчастіше ґрунт забруднюється таким важкими металами, як залізо, марганець, мідь, цинк, молібден, кобальт, ртуть, свинець, кадмій та ін. Вони відомі і під назвою мікроелементів, оскільки необхідні рослинам у невеликих кількостях.

  У багатьох випадках важкі метали містяться у ґрунтах у незначних кількостях і не є шкідливими. Проте, концентрація їх у ґрунті може збільшуватись за рахунок вихлопних газів транспортних засобів, вивезення в поле мулу станцій очисних вод, зрошення стічними водами, відходів, залишків і викидів під час експлуатації шахт і промислових майданчиків, внесення фосфорних та органічних добрив, застосування пестицидів та ін.

Надлишок цих елементів або  наявність деяких токсичних елементів (І, F, U, V, Pb, Cd) навіть у дуже незначних  кількостях можуть викликати захворювання і навіть загибель рослин.

  Стійкість ґрунтів до забруднення важкими металами різна, залежно від їх буферності. Ґрунти з високою адсорбційною здатністю і відповідно високим вмістом глини, а також органічної речовини можуть втримувати ці елементи, особливо у верхніх горизонтах. Це властиво карбонатним ґрунтам і ґрунтам з нейтральною реакцією.

Окремі важкі метали по-різному впливають на рослинницьку і тваринницьку продукцію. Так, вміст свинцю у ґрунті переважно коливається від 0,1 до 20 мг/кг ґрунту. Проте у ґрунт надходить значна кількість свинцю з природних та антропогенних джерел. До перших належать: силікатний пил, галоїдні сполуки, дим лісових пожеж, морські солі, метеоритний пил, а з другого - згорання етилового бензину, інших видів палива, інсектициди, розорювання земель та ін. Так, відомо, що зараз у світі щорічно виробляється близько 3,5 - 106 тонн свинцю, з яких     від 3,1 - 105 до 3,5-105 тонн згоряє з етиловим бензином.

  Токсичні концентрації свинцю у ґрунті для більшості рослин перебувають у межах 1000-2000 мг/кг. Проте деякі види рослин гинуть уже за вмісту його близько 500 мг/кг ґрунту. Наприклад, у пшениці за концентрації 500-1000 мг/кг ґрунту цього елементу спостерігається зниження врожайності на 10 %, в той час як овес без видимих змін витримує забрудненість свинцю до 1500 мг/кг ґрунту, а деякі види рослин навіть - 10 г/кг ґрунту [5].

Свинець негативно впливає на біологічну властивість у ґрунті, інгібуючи  активність ферментів (особливо дегідрогеназу  й уреазу) зменшенням інтенсивності  виділення вуглекислого газу і чисельності  мікроорганізмів. Свинець викликає порушення метаболізму мікроорганізмів, особливо процесів дихання і клітинного поділу.

Нагромадження свинцю в організмі  людини може викликати серйозні захворювання, такі, як свинцеві енцефалопатії, виродження периферичних нервів, венозний стаз, псевдомосклероз, сердечна гіпертонія, цироз печінки та ін.

Існують й інші метали, забруднення  ґрунтів якими негативно позначається на життєдіяльності живих організмів. Проте якщо вони містяться у ґрунті в концентрації, що не перевищують  допустиму, за нейтральної величини рН ці метали не впливають негативно  на рослини, а отже, натварини і  людей. У тих випадках, коли концентрація важких металів (за винятком молібдену і селену) у ґрунті перевищує допустимі межі, їх токсичність можна блокувати шляхом зміни рН ґрунту до нейтральної або слаболужної реакції, застосовуючи вапнування кислих ґрунтів, вносячи вапнякові матеріали. Крім того, для зниження концентрації важких металів рекомендується плантажна оранка на 40-50 см з винесенням на поверхню нижніх горизонтів ґрунтів, які містять менше важких металів. До радикальних заходів боротьби із забруднення ґрунтів належить видалення поверхневого забрудненого шару ґрунту, покриття його незабрудненим шаром не менше ЗО см, який би виключав переміщення металів із ґрунту в рослини. Можливе також застосування деяких рослин, які осаджують і знешкоджують надлишок важких металів у ґрунті.

До агротехнічних прийомів боротьби із забрудненістю ґрунтів важкими  металами належать вапнування і внесення органічних

добрив. Завдяки вапнуванню вдається у декілька раз зменшити вміст свинцю в сільськогосподарських культурах, які вирощують на забруднених ґрунтах. Вапно найбільш ефективне на ґрунтах, забруднених кадмієм.

Високими властивостями детоксикації характеризуються гній, торф, компости, а також цеоліти.

Велику роль у локалізації важких металів відіграють зелені насадження. Так, садіння вздовж автомагістралей суцільної смуги з глоду і клена польового знижує вміст свинцю в овочах, які вирощують у зоні впливу автострад, на 30-50% [6].

Існує і ряд біологічних методів, наприклад: вирощування рослин, які  слабо реагують на надлишок важких металів у ґрунті; вирощування на забруднених ґрунтах культур, які не вживають тварини та люди. Найбільш забруднені ділянки необхідно відводити під заліснення і вирощування декоративних рослин.

Пестициди - це хімічні засоби боротьби з шкідливими організмами: комахами (інсектициди), хворобами (фунгіциди), бур 'янами (гербіциди) та ін. До пестицидів також належать речовини для передзбирального видалення з рослин листя (дефоліанти) і для підсушування рослин (дисиканти).

  Застосування пестицидів перш за все спрямоване на зменшення шкідливих організмів і підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Збитки унаслідок шкідників у середньому становлять 14 %, хвороб - 12 % і бур'янів - 9 % [5].

Одним із негативних результатів застосування пестицидів в агроекологічному аспекті є можливість порушення існуючої рівноваги чисельності видів у конкретних популяціях. В результаті хімічних обробок гинуть не тільки шкідливі організми, але й багато корисних видів. А зникнення їх з агроекосистеми може призвести до значних змін у характері функціонування екосистеми загалом. Під впливом пестицидів, які надходять в агрофітоценози, може змінюватись склад шкідливих комах і кліщів, при цьому на зміну одних шкідливих організмів приходять інші.

  Водночас, як показує багаторічна практика, застосування пестицидів у світі є складовою частиною сучасної технології вирощування сільськогосподарських культур, без застосування яких не можна одержати необхідні для населення продукти харчування. У зв'язку з цим багато дослідників і практиків висловлюються проти скорочення або повної відмови від використання хімічних засобів захисту рослин.

Незважаючи на це, треба пам'ятати, що систематичне застосування пестицидів у землеробстві призводить до того, що вони стають постійним екологічним чинником, який змінює і формує макро- і мікробіоценози.

Важливою екологічною характеристикою  пестицидів є їх здатність мігрувати у профілі ґрунту і створювати тим самим небезпеку забруднення ґрунтових вод.

  Конценрація пестицидів у ґрунті залежить від застосовуваної дози і форми їх внесення, адсорбційної здатності, повторності обробок, розподілу препарату у ґрунті, типу ґрунту, добавок до пестицидів різних речовин, його рН, температури, вологості, комбінації пестицидів тощо.

У процесі вирішення питання  ефективного і безпечного для  навколишнього середовища застосування пестицидів реалізуються різні підходи. Постійно удосконалюють асортимент пестицидів за рахунок включення до них менш токсичних і перистентних препаратів, розробляють і впроваджують у практику нові технології та заходи, які дозволяють знизити вміст в об'єктах навколишнього середовища залишків недостатньо "екологічних" за своїми характеристиками пестицидів і їх негативний вплив на агрофітоценози, тварин та людей.

Важливу роль у зниженні і запобіганні  негативних наслідків інтенсивного застосування пестицидів у землеробстві відіграє контроль за вмістом їх залишків в об'єктах навколишнього середовища, рослинницькій продукції, кормах і продуктах харчування рослинного походження. Облік результатів контролю за залишками пестицидів дозволяє істотно знизити або усунути повністю негативні наслідки застосування пестицидів [6].

Одним із шляхів вирішення проблеми забруднення ґрунту пестицидами  є удосконалення їх асортименту. Найбільш перспективними пестицидами  в цьому відношенні можуть бути органічні  сполуки фосфору, похідні аліфатичних  карбонових кислот, похідні карбамінової та тіокарбамінової кислот.

Для запобігання нагромадження  стійких пестицидів у ґрунтах необхідно ширше чергувати пестициди з урахуванням їх перистентності диференційовано для різних ґрунтово-кліматичних зон.

Для захисту ґрунту від забруднення  удосконалюють способи застосування пестицидів. В останні роки значно скоротилось використання пороховидних препаратів і збільшився асортимент у вигляді емульсії і змочуваних порошків, які застосовуються шляхом обприскування, а також препаратів у вигляді гранул.

Знизити фітотоксичність залишків гербіцидів можуть також внесені  у ґрунт різні речовини, які впливають на гербіциди. Такий вплив, зокрема, має активоване вугілля. Використання його в дозі від 150 до 600 кг/га істотно знижує або повністю усуває фітотоксичну дію залишків гербіцидів на картоплі, цукрових буряках тощо.

Таким  чином, проведений  нами  аналіз  виявив, що  при  господарюванні  в  умовах  Чернігівщини  особливої  уваги  потребує  забруднення  грунтів  важкими  металами, пестицидами і радіаційне  забруднення.

 

2 Характеристика

Чернігівського  центру „Облдержродючісь”

 

Постановою  Ради Міністрів СРСР від 9 квітня 1964 р. № 319 була створена Єдина державна агрохімічна служба Радянського  Союзу. В Україні аналогічним рішенням була Постанова Ради Міністрів УРСР від 23 липня 1964 р. № 749 „Про організацію державної агрохімічної служби в сільському господарстві Української РСР”.В 1981 р. вона була перетворена в обласну проектно-розвідувальну станцію хімізації сільського господарства, а в 1999 р. – в Чернігівський обласний державний проектно-технологічний центр охорони родючості ґрунтів і якості продукції „Облдержродючість”(далі - Центр) [7].

Чернігівський центр „Облдержродючість”  підпорядкований Державному технологічному центру охорони родючості ґрунтів Міністерства аграрної політики України. Методичне забезпечення здійсняється Національним науковим центром „Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н.Соколовського”, Інститутом агроекології та біотехніки УААН, Українським науково - дослідним інститутом сільськогосподарської радіології. З 1978 р. Центр проводить радіологічні дослідження.

Створені  також необхідні служби, які забезпечують ефективну  роботу Центру – відділи  бухгалтерського обліку та матеріально - технічного забезпечення (Рисунок 1).