Творчість шістдесятників

Дивлячись на своїх сучасників, Іван пише трохи відсторонені притчі-новели. Адже вони, ці новели, результат його спостережень, – вони наслідок його роздумів про світ видимий, його пристрасна проповідь живим людям – він, як митець, прагне бачити більше і глибше. Система образного мислення Івана – фольклорно-фантастична.

Народне фантастичне  оповідання здавна вабило письменників як прагнення побачити світ у двох вимірах – реальному і казковому. Всі 13 новел роману мають яскраво виражений притчевий характер. Як відомо, притча, як різновид оповідання, містить в алегоричній формі повчання. Але у цьому жанрі воно більше значиме, ніж просто в оповіданні, притча ілюструє важливу ідею, торкаючись проблем моралі, загальнолюдських законів. Притча є одним із засобів вираження морально-філософських міркувань автора і почасти використовується з метою прямої настанови читачу у питаннях людської і суспільної поведінки.

Навіть сама система  образного мислення Івана свідчить про те, що воно фольклорно-фантастичне, сюжети його новел зведені на тій основі, на яких побудовано сотні народних фантастичних оповідань.

У романі В. Шевчук стверджує  ідею єдності усього живого, сущого на землі, яке передбачає необхідність для кожного нового покоління виборювати свій досвід пізнання себе і світу й так перевіряти досвід поколінь минулих задля майбутнього. Усе у цьому творі, як у житті, взаємообумовлено і взаємопов'язане.

Але чому ж саме "Дім  на горі"? Незвичайний цей дім. Бабуся розповідає Галі історію дому тому, що вже "з'явився "той сірий, з вусиками" – повторювалася та ж ситуація. "Народжуються в цьому домі здебільшого дівчата, чоловіки сюди приходять... Вони підіймаються знизу і, як правило, просять напитися води. Той, хто нап’ється з наших рук, переступає цей поріг і залишається в домі назавжди. Так було в моєї бабуні, в моєї матері і в мене... Так було і в матері твоєї, так повинно статись і з тобою...".Друга частина казки така: інші чоловіки "не підіймаються знизу і не просять напитися води, вони з'являються бозна-звідки..." ...[20, с. 425].

З’явився до Галі сірий  птах-джигун – і залишив по собі дитину. Хлопець, який прагнув літати, багато років був "птахом перелітним", непосидючим і загадковим. З’явився і до її дочки Оксани сірий птах, але не стрепенулося серце Оксани, і тоді "птах ударив із розпачем крилами об шибки дому, піднявся в небо і там помер "загуснувши серед безмежного простору на ще одну з міліардів зорю, котрі швидко й нестримно віддалялися від землі"....[20, с. 458].

І зразу ж після  цієї фантастичної ситуації – реальна  дата, коли "Хлопець поставив свій підпис на акті громадського стану..." І тоді ж освітило Хлопця зсередини  дивовижне світло – "чудове сяйво  увійшло в його душу, запліднивши  навіки його життя". Він відчув ритм у всьому. І дід його, козопас Іван, передав хлопцеві 5 списаних зошитів і мрію-тугу за п'ятьма ненародженими синами.

У розмові з Марією Яківною, дружиною діда Івана, Хлопець  скаже: "Спорідненість душ –  одна з найдійовіших форм боротьби людини із самотністю"....[20, с. 464]. Він відчув спорідненість з душею козопаса Івана, спрагло вчитувався у фантастичні історії з його зшитків, причащався до казки, бо "казка – це те, чого ми хочемо. Це своєрідні символи наших бажань". Хлопець, як і козопас Іван, – носії творчого начала. Дім на горі – символ Парнасу з його жіночим населенням (музи); дім на горі живе водночас реальним життям свого часу і мусить поборювати житейські клопоти, яких не оббігти. Іван не залишається жити на горі, його вабить світ, бо без з’єднання із світом людей творчість неможлива.

Кожна його притча – певний погляд на світ, намагання і прагнення  його зрозуміти, побачити і полюбити. Митець мислить мистецькими образними  блоками:

• страх перед світом, душевна роздвоєність може привести до загибелі ("Панна сотниківна");
• справжня любов не може живитися облудою – це також початок загибелі ("Перелесник"); заради спасіння людини можна пожертвувати життям ("Джума");
• гніт і насилля над людиною приведе її до повстання ("Самсон");
• не шукай видимої вигоди, а "чистий серцем будь і не губи душі" ("Чорна кума").

Отже, результат Іванового  довголітнього вивчення світу людей  – його образна наука тим людям.Не набридати людям нею, а залишити їм у спадок – так розуміє свою життєву місію козопас і виконує  її цілком. Хлопцеві уготовано таку ж долю – правнуку Івана: оселяється у дідовому домі, з дружиною кохається на тій же галявині, повній квітів та бджіл, де свого часу побував з Марією Іван.

Галя – другий центральний  персонаж повісті – одна з властительок дому. Об’єднує всіх – бабуню, Володимира, сина свого і дочку, багато читає, мудріє з літами.

Галина баба – третій головний персонаж роману, вона належить до твердих жінок, житейськи мудра. Стара воює за лад і спокій в  домі, прагне утримати Галю й захистити  її.

В Оксані, її правнучці, творче начало начебто відсутнє. "Алло, Оксано, – спитав якось у сестри хлопець, – скажи, ти прочитала книжки з нашої бібліотеки?" – "Я? - повернулася Оксана. – До вашого відома я взагалі не читаю книжок! А що ж ти читаєш?" – Я?... Я не читаю, – сказала вона, гордо зносячи підборіддя, – я живу!" ...[20, с. 492].

"Дім на горі" – твір про любов. Любов  у широкому розумінні: як складне  і високе почуття, що містить  у собі кохання, поняття рідної  землі, дому, що символічно уособлює  спокій, рівновагу духу вміння бути небайдужим, намагання освітити своє видноколо святим і високим вогнем творчого осяяння, – той стан, що його однаково переживають козопас Іван та його внук.

У романі є елементи естетики бароко й романтизму, образи-символи, сторінки, писані реалістично та імпресіоністичне. Герой естетики бароко загадковий, дивакуватий. Він любить усе земне і звичайне, невибагливе, але тягнеться до вічного і високого, навіть, недосяжного.

Наскрізна ідея, якою перейнята  естетика бароко, – пізнати сенс буття, побачити, відчути, естетично пережити добро і зло, світло і тінь, їх вічне протистояння, яке лежить в основі руху, динаміки поступу, допомагає оголити людську душу, художньо дослідити людську природу.

У кожній з 13 новел II частини  роману діють загадкові демонічні сили (домовики, відьми, чорти, перелесники, злі духи). Вони є невід’ємною часткою того світу, який оточує людину, спонукає її до протистояння, боротьби. Весь сюжет від того стає динамічним, напруженим, захоплюючим. Ці сили не завжди уособлюють зло. Почуття страху, тривоги, непевності, неминучого драматизму пронизує всі оповіді, всі вони закінчуються трагічно. Розв’язка, отже, завжди пов’язана зі смертю. Образ смерті був одним із найулюбленіших у бароковій літературі. У Шевчука смерть постає в різних іпостасях – всюдисуща і всепереможна, як розплата і данина, добровільна і усвідомлена. Водночас це кінець шляху, його логічне завершення наперед визначеної долі чи тієї, яку сама робить собі людина.

Для барокової літератури був притаманний культ сильної особистості. У Шевчука немає такої сильної особистості, людина у нього скоріше заблукала в хаосі своїх переживань, прагнень, дій, це розгублена дитина великого Всесвіту ("Джума"). Сильний характер у період культу був для письменника вимріяним ідеалом, якого він, можливо, шукав. Але його герой веде себе не просто достойно тієї омріяної сильної людини, він підтверджує потенційну можливість своєї прихованої сили.

Типова барокова ситуація – прагнення людини до очищення власного духу, до краси, до гармонії і  разом з тим душевна роздвоєність показана у новелі "Панна сотниківна".

Якоїсь дивної ночі панна  сотниківна схвильовано переживає  несподіване "осяяння", після чого їй сниться химерний сон, що лякає  і манить її водночас. У ньому вона грається із сонячними зайчиками, "збирає їх у пелену". Сотниківні являється молодий чорт у образах 3-х хлопців – вона постає перед вибором: завжди герої бароко переживають роздвоєність. Сон змінюється відчуттям тривоги, потім переростає у внутрішню боротьбу "з хаосом у собі", коли до дівчини приходять дивні видіння.

Вона обирає святу  любов – вранці сотниківну відвозять  у монастир. Їде вона туди "кілька десятків років" (подібні гіперболи  часті в бароковій поетиці), по дорозі її наздоганяє смерть. В останню  мить вона бачить ті омріяні "повні вмиротвореного світла чоловічі очі", звісно ж, очі "юного чорта", які "можливо, й полюбити могла, але так і не спромоглася". Роздвоєність душі погубила сотниківну.

Отже, у новелах роману сконденсовані релігійні уявлення народу, елементи язичества, пантеїстичного ставлення до природи і елементи східнослов'янського фольклору, сюжети й образи із етнографії, слов’янства, реальні події національної історії, біблійські сюжети та образи, які служать для розширення кругозору читачів та кращого розумння філософії письменника.

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Сучасна педагогіка доводить,  що моральний,  інтелектуальний,  естетичний розвиток дітей та підлітків  тісно пов'язаний з духовною культурою. Величезну роль у становленні  особистості відіграють твори літератури, які створені спеціально для дітей. Аналіз творів для дітей Григора Тютюника, Є. Гуцала та В. Шевчука  дозволяє зробити такі висновки Твори цих письменників є дієвим засобом духовного розвитку особистості.                 Новели  Григора Тютюника мають великий виховний потенціал, який    потрібно максимально використовувати, навчаючи дітей толерантності, прагнення зрозуміти ближнього, любові до оточуючих, незлобливості.   Повість “Климко” дає змогу уявити і зрозуміти епоху, життя тогочасних дітей, виховує у юних читачів стійкість, витримку, мужність, душевну чистоту, готовність прийти на допомогу.

Твори Є. Гуцала  мають високе педагогічне, морально – етичне значення. Вони виховують у дітей милосердя, усвідомлення турботи про природу, як неодмінну рису гуманної і гідної поведінки, думати над тим, що відбувається навколо, робити висновки,  розрізняти людську доброту і жорстокість. Формування особистості в дитині відбувається поволі, адже письменник ніколи не нав'язує читачеві своєї думки, ніколи відкрито не закликає слідувати героєві, але зате вміло включає дитину в процес осмислення того, що відбувається. Це формує емоційну сферу дитини. 

Роман В. Шевчука “Дім на горі” містить філософську проблематику: пошук людиною щастя в житті, прагнення героїв до самопізнання та самовдосконалення, боротьба тілесного та духовного начал, долання пристрастей, шукання Бога, інше. Окрім того картина світу будується за принципами вчення Сковороди про “три світи та дві натури”: макрокосм, мікрокосм, світ біблійних символів, видиме та невидиме, пізнане та непізнане, тілесне та духовне. Роман служить ключем для пізнання учнями  внутрішнього світу інших через співпереживання. Зважаючи на особливий інтерес письменника до минулого, його “оживлення” потребує фокусування уваги на житті реально-історичних, відомих сучасності, постатей. В усіх  творах В. Шевчука є спроба автора проникнути в надра свідомості визначних людей, долучитись до їхніх роздумів, страждань.

Отже, літературно- художні твори для дітей Григора Тютюника, Є. Гуцала та В. Шевчука  виконують у процесі вивчення їх на уроках української літератури такі функції:

- естетична, полягає у тому, що твори несуть інтелектуально- емоційне задоволення, збуджуючи уяву читача і спонукаючи до співпереживання;

- виховна (етична) – етико-естетичний читацький досвід, отриманий учнями із твору у формі співпереживання моральним вчинкам його героїі чи історії їхнього життя, діти часто перетворюють у власний життєвий досвід, у свою активну життєву позицію;

-пізнавальна, яка полягає в тому, що художні твори є активним джерелом поповнення знань про навколишній світ, розширюють уявлення про історичну епоху, про яку в них йдеться, про побут, культуру та звичаї зображених у них персонажів. Особливо цінною є у пізнавальному плані є роль творів як розповсюджувачів науковах ідей, філософських поглядів і концепцій людського буття.

Тому, враховуючи вплив  на дітей, літературно- художні твори для дітей Григора Тютюника, Є. Гуцала та В. Шевчука є актуальними для вивчення на уроках української літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок вивчення оповідання Євгена Гуцала “Олень Август”

                                  6 клас

 Тема. Євген Гуцало. “Олень Август”. Ідея неординарного погляду на світ. Образ незвичайного хлопчика Жені, його вміння фантазувати, уявляти.

Мета: опрацювати твір, визначити його місце в художній спадщині Є. Гуцала; вчити учнів бачити й оцінювати багатство фантазії Жені та його неординарний погляд на світ; схарактеризувати образи хлопчика й режисера Альтова; усвідомити роль незвичайного, романтичного в житті людини; розвивати вміння учнів відстоювати власний погляд на світі і свої переконання, уміння зберегти свою сутність.

Обладнання: текст оповідання “Олень Август”, словник до тексту твору; епіграф.

Тип уроку: урок-дослідження.

Епіграф: Євген Гуцало примушує нас зазирнути в саму суть буденного, побачити його красу й змістовність, оцінити життя в усіх його проявах.

Бо він – справжній  майстер і чарівник, який уміє словом торкнутися людської душі, створити із слів симфонію, і ця музика слова  підносить нас над дріб’язковістю й буденністю, робить чистішими й благороднішими.

                                                                                         Ростислав Самбук

 

Хід уроку

 

І. Вступне  слово вчителя

Проза Євгена Пилиповича Гуцала – це численні збірки оповідань, новели, есе, повісті, адресовані дітям, юнацтву, дорослому читачеві. Проза була для нього і творчою лабораторією, і можливістю висловити міркування з приводу того, як побачити важливе й вагоме в найдрібнішому, незвичайне – у звичайному, пробуджує свідомість, спонукає до роздумів над людськими долями у творах, захопленнями, уподобаннями, вчинками літературних героїв.