Творчість шістдесятників

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                       

      Зміст

 

 

Вступ………………………………………………………………………………

 РОЗДІЛ І.Наука доброти чуйності і турботи в творах для дітей Григора Тютюника...............................................................................................................

        1.1. Дитина - дивак у художньому світі Григора Тютюника………...........

       1.2. Морально – етичні уроки доброти, чуйності в повісті “Климко”……

       1.3. “Зав’язь” – почуття першої любові в художній інтерпретації……….

       1.4. Світом править любов ( новела “Три зозулі з поклоном”)…………..

 РОЗДІЛ ІІ. Гармонія людини і природи у творчості Євгена    Гуцала………………….........................................................................................                                     

        1.1 Протистояння добра і зла – наскрізна тема оповідання “Лось”                  Є.Гуцала…………………………………………………………………………

       1.2. Морально- етичні проблеми в оповіданні Є. Гуцала “Сім'я дикої качки”……………………………………………………………………………

       1.3. Нескорена мрія в оповіданні Євгена Гуцала “Олень Август”……… РОЗДІЛ ІІІ.Фольклорно-міфологічна основа роману “Дім на горі” В. Шевчука…………………………………………………………………………

    Висновки……………………………………………………………………...

   Урок вивчення оповідання Євгена Гуцала “Олень Август”………………

   Список використаної  літератури…………………………………………...

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Одним із найважливіших  завдань розвитку дітей шкільного  віку є освоєння ними духовного надбання поколінь, формування історичної свідомості, виховання  рис високоморальної та естетично розвиненої особистості.

Українській літературі як одному з базових предметів  у шкільному курсі  освіти відведено  визначальну роль у цьому процесі, оскільки в умовах становлення майбутньої особистості,  виняткового значення набуває художня література як виховний фактор. Зреалізувати можливості впливу художнього слова на учнів, допомагають твори письменників-шістдесятників, а саме Григора Тютюнника, Є. Гуцала та В. Шевчука.

Науковим  напрацюванням у цій тематиці слід завдячувати

філологам та критикам,  які вже більше ніж  чверть століття детально

аналізують  феномен дитячих творів цих письменників,  майстерність

їхнього виконання  та очікуваний вплив на читачів. Сорока Г. [19] та Веремчук Г [3] досліджували питання морально-етичних рис характерів героїв у творах Григора Тютюника для молоді. Психологізм дитячої душі у творах Є.Гуцала  аналізували Морозюк Н. [15]  та Шевченко А. [23]. Питання  всієї багатогранності та стилістичних прийомів змалювання образів у прозі В. Шевчука опрацьовували Солецький О. [18] та Жулинський  М. [10].

Педагогічна основа творів для дітей Григора Тютюнника, Є. Гуцала, В. Шевчука і доцільність вивчення їх на уроках української літератури

не достатньо досліджена. Отже, обрана тема курсової роботи є актуальною.

 

Мета роботи – розкриття психологічних деталей та моральних аспектів творів письменників- шістдесятників, а саме Григора Тютюника, Євгена Гуцала, Валерія Шевчука,  які доводять їх високе виховне значення для використання на уроках української літератури. Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

1) виявити психологічні  деталі у творах письменників,  які спрямовані на гуманістичне виховання учнів;

2) виокремити,  які  саме загальнолюдські цінності  найчастіше пропагували письменники у своїх творах;

 

 Об’єктом дослідження є проза Григора Тютюнника, Є. Гуцала, В.Шевчука –  новели, оповідання, повісті і романи написані письменниками для дітей та підлітків. 

 

Предметом дослідження є всі конкретні засоби відтворення внутрішнього світу героїв у творах Григора Тютюнника, Є. Гуцала, В. Шевчука та їхній очікуваний вплив на молодих читачів.

 

Новизна дослідження полягає у постановці конкретних нових завдань і зумовлюється отриманими результатами.  Розгляд творів Григора Тютюнника, Є. Гуцала, В. Шевчука в аспекті дотримання героями моральних законів любові до ближнього, до природи спрямований на доведення їхньої актуальності вивченні на урока з української літератури. 

 

Теоретичне значення одержаних результатів полягає у подальшому дослідженні творчості письменників - шістдесятників для дітей, ,  майстерність їхнього виконання та очікуваний вплив на читачів,

досконалих стилістичних засобів, які використані у творах і збагачують лексичний запас дитини і несуть в собі моральні засади.

 

Матеріалом  дослідження  стали новели Грирога Тютюника, оповідання Є.

Гуцала та роман В. Шевчука, які вивчаються у шкільному  курсі української

літератури.

 

Структура. Курсова робота складається з вступу, трьох розділів,  списку використаної літератури. Кожний розділ поділяється на підрозділи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. Наука доброти чуйності і турботи в творах для дітей Григора Тютюника

 

Григір Тютюник  увійшов у літературу зновим талановитим  поколінням – шістдесятників.Його твори “Дивак”, “Зав'язь”, “Климко ”, “Три зозулі з поклоном”,  які розраховані на юних читачів, вивчаються на уроках української літератури. Вони мають виховне спрямування. Саме в таких маленьких за об’ємом та дуже змістовних за своїм наповнення творах Григір Тютюнник виступає не тільки як справжній знавець психології душі дитини,  але й як талановитий вчитель,  який досконало володів майстерністю виконувати етичні розповіді.  Бо педагогічний сенс роботи по етичному становленню особистості полягає в тому,  щоб допомагати людині просуватися від елементарних навиків поведінки до вищого рівня,  де потрібна самостійність ухвалення рішення і вибір. І майстерність виконувати  етичні розповіді є найвищим рівнем вміння для педагога зробити це ненав’язливо, уникаючи довгих нудних моралей, які так дратують молодь. І твори для молоді Григора Тютюника відрізняють автора як справжнього майстра виконання глибоких,  виважених та зрілих виховних розповідей. Вони зворушують не тільки юних, але вражають розумінням глибин душі вже досвідчених людей.

 

 

1.1Дитина - дивак у художньому світі Григора Тютюника

 

  Образ дитини в Тютюнника – це і своєрідний морально-етичний    критерій, крізь який він перепускає зовнішній, найчастіше чужий йому, несприйнятливий світ. Власне, скрізь у його творах постає складний дорослий світ, побачений зором дитини.

     Так в оповіданні “ Дивак” головний герой - малий хлопчик Олесь,  допитливий, дитина з ніжною душею, творчою уявою.” Очі в нього чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути увесь світ.”[21, с. 31] . Тут письменник показує риси характеру хлопчини – щирість, кмітливість, любов до природи, розум. Порівняння очей  з водою підкреслюєть тісний зв’язок героя з навколишніх світом.  Олесь цікавиться усі дрібничками, що трапляються на шляху до школи. “Олесь любить зиму. Йому подобається робити перші протопти в заметах, знімати снігові очіпки з кілків у тинах — вони стають тоді голі та сором’язливі, як стрижені допризовники. Іще любить Олесь малювати на снігу всяку всячину. Присяде навпочіпки й водить пальцем сюди, туди. Дивись, хата виходить, з бовдура дим валує, а на тину півень горланить, розчепіривши дзьоба ножицями ”[21, с. 31]. Хлопчик сприймає природу як живу істоту; зрозумівши, що сосна помирає, він хоче їй допомогти - хоч би нагребти сніжку на її оголене коріння. Жаль йому і льоду, який ламають хлопці, і пліточки, яка опинилася в зубах у щуки. Хлопчина має творчу, живу уяву, яка допомагає йому жити цікаво, змістовно, бачити красу навколо себе. Однак у школі його особистість постійно ігнорується. Особливо це відчувається на уроці малювання, коли вчителька дає дітям завдання:” А сьогодні, діти, ми будемо малювати... перегнійний горщечок. Завдяки цим горщечкам передові колгоспи нашої країни...» Потім вона дістала з портфеля гирунчик і урочисто поставила на стіл. ”[21, с. 33]. А Олесь продовжує жити своїм неповторним життям і малює… дятла. Реакція вчительки є типовою: учень не виконав завдання і отримує двійку, що є нехтуванням особливостей дитячої психології, підлаштування всіх до вимог єдиної навчальної програми та норм поведінки у школі,що носили дерективно- циркуляційний характер[16, с. 46]. Все це як бачимо, типові ознаки радянської школи, відтворені письменником.

Усвідомлення свого  дивацтва відбувається у Олеся у спілкуванні з дідом, який , готуючи внука до дорослого життя дає жорстоку настанову: “Завзяття в тебе обмаль. Все чогось у землі порпаєшся. А треба — в людях. Та отак побіля них, отак... Того — ліктем, того — почотом... Гульк — уперед вийшов. А першого не перечепиш, бо не доженеш.” [21, с. 36].

Письменник підкреслює безпосередність і чуйність дитини, яка світ сприймає красивим і черствість досвідченого дорослого:                                    ” Замахнеться Прокіп гарненько, цьвох — і мимо. 
— Не бий, — благає Олесь. — Бачиш: важко. 
Прокіп зітхнув і, намотавши батога на руку, щоб не згубить, обернувся до Олеся. 
— Ось послухай, дурнику, що я тобі скажу. Слухай і на вус мотай. Тут, на землі, не бити не можна. Тут не ти, так тебе одрепають ще й плакать не дадуть. ”[21, с. 36].

Для Олеся ці слова гіркі і  жорстокі. Йому хочеться додому, щоб  побути на самоті, нікому не показувати свій біль.

Проблематика оповідання: формування свідомості незвичної дитини і її місце в суспільстві. Оповідання має великий виховний потенціал, який потрібно максимально використати, навчаючи дітей толерантності, прагнення зрозуміти інших, незлобливості й любові до природи.

 

 

 

 

1.2. Морально – етичні уроки доброти, чуйності в повісті “Климко”

 

Дитинство – це і майбутня доля, і майбутнє життя, а доросла людина – то вже реалізація на практиці цієї долі. Яке ж буде те життя в героїв оповідань Г. Тютюнника? Вони рано дорослішають, рано до них приходить почуття відповідальності, особливо до тих, кого обпалило лихоліття війни. При всій їх дитячій наївності і безпосередності, діти гостро переживають всенародне горе, не огрублюються і не черствіють душею, виявляючи особливу чулість до тих, кому неймовірно важко, прагнуть хоч чимось їм допомогти.

Так, дія повісті “Климко” відбувається під час Другої світової війни. Хлопчина - сирота Климко живе із дядьком Кирилом, машиністом станції. Він порається по немудрящому господарству, ходить у школу. Із дядьком Кирилом їх пов’язувала справжня чоловіча дружба. Це були стосунки, пройняті взаємоповагою і щирістю:” Це була найбільша радість Климкова - покласти перед дядьком чепурно списані зошити, а самому заходитись поратися: винести миску з дьогтяною водою, витерти підлогу, де набризкано, і тихо, покрадьки, щоб дядько не обернувся, насипати йому юшки, якої сам і наварив, - гарячої та запашної. ”[22, с. 80]. Та несподівана і страшна смерть вдруге осиротила хлопчика”На кладовищі Климко вже не плакав, а лише здригався від холоду в грудях і хрипко зітхав.” [22, с. 82].              Одинадцятирічний хлопчик, він не шукав опори серед дорослих, але сам взяв на себе обов’язок доглядати свою першу вчительку з новонародженою дитиною. Таке раннє дорослішання було характерним для років війни. 

Ще однією рисою, яка складала основу характеру хлопчика є вірність своєму слову. Вирушивши у далекий Слов’янськ, Климко зустрів самотню тітку Марину. Жінка полюбила його за щирість і природжену делікатність… Він потай зливав молоко, яким пригощала його тітка, у пляшечку для маленької Олі. Спокуса залишитися назовсім у тітки не зачепила душі Климка. Він знав, що його чекають в дома. Тяжкою і виснажливою була та дорога. Осінь принесла скупе тепло, яке не зігрівало босих ніг хлопчика. Климко захворів у дорозі, але вперто йшов далі. Босі дитячі ноги в осінню холодну пору в далекій дорозі – свідчення гіркого сирітського воєнного дитинства (3, с. 23). Здатність прийти на допомогу є складовою характеру хлопчика. Під час облави він врятував від безчестя молоду дівчину-біженку, яка продавала на базарі єдину гарну хустку, щоб принести додому хоч шматок хліба. Поліцаї схопили дівчину, але Климко кричав, що вона його сестра, благав відпустити і боронив, наче справді рідну людину. Та й загибель хлопчика була спричинена турботою про чужу людину: він бачив, як втікав незнайомець і ціною власного життя допоміг йому.

У повісті розкривається внутрішній світ людини. Високий гуманізм, почуття  відповідальності, жертовність, готовність допомогти слабкому, у психологічному плані дитина війни виявляється  набагато старшою за свій вік. Гуманізм твору Григора Тютюнника, його майстерне відтворення дитячої психології і характерів юних героїв, багата і точна художня мова робить його улюбленим у колі дитячого читання, несе величезний позитивний заряд, має педагогічне, морально-етичне і естетичне значення (5, с. 18)

 

 

 1.3. “Зав’язь” – почуття першої любові в художній інтерпретації

 

“Зав’язь” має не лише інтигуючий, цікавий сюжет, а й особливий, весняний, хвилюючий настрій, ліричну форму викладу матеріалу.[13, с. 15]. Дуже адекватною цьому є розповідь про події від імені першої особи – головного персонажа підлітка Миколи. Це створює ефект повної довіри читача до описаного у творі.

Зародження кохання  Миколки й Соні відбувається на тлі  відродження природи – приходу  весни. Не випадково народження кохання  припадає саме на цю пору. Вираження цього глибокого, чистого почуття асоціюється із зав’яззю, що тільки проклюнулася. Наскрізна деталь “зав’язь”у творі виступає і як одинична ( конкретна), щоб зрештою перерости в головну ідею твору. Конкретна деталь –“ листя в садках ще тiльки проклюнулося, тому в гiллi рясно миготять дрiбнi, мов роса, прозеленкуватi крапельки: то зав'язь.”[21, с.15] вжита письменником після того, коли стає зрозумілим сам факт кохання Миколки та Соні. Ця деталь повториться ще раз, коли Миколка прийде додому і почує дідові слова: “Ану, лишень, парубче, помагай скурювати садок, бо пропаде к лихiй годинi уся зав'язь. ”[21, с. 16].Зав’язь відбулася, але треба ще боротись, аби вона не пропала. Берегти захищати від усього лихого те, що народжено: зав’язь плоду, перше кохання.