Розкриття внутрішнього буття людини в новелах Михайла Коцюбинського « Intermezzo» і «Цвіт яблуні»

Відомо, що митець свідомо  вивчав особливості образотворчої  грамоти, студіював кольоровий лексикон. «Письменнику, — зауважував він, —  треба знати фарби, як і художникові, для цього треба бути художником. Це б йому багато допомагало розбиратися  у загальній кольоровій стихії і  сприяло б поєднанню гармонійного цілого з психомелодією моменту  дії. Так би мовити, щоб фарби приходили  на допомогу слову» [ 30, с 129].

 Окремі частини новели  відображають однотональний малюнок,  що також ріднить літературу  з образотворчим мистецтвом. Так,  у першій частині новели домінує  чорно-сіра гама: тисячі чорних  ротів, забруднене пилом та  димом повітря, бруд людського  існування, ревучі потоки людського  життя. Через колористичні деталі  письменник увиразнює психічний  стан героя, його глибоку душевну  втому. Далі однотональність розвивається  в третій частині: чорні кімнати,  налиті пітьмою; чорна пітьма  меблів; темні кімнати; тіні по  стінах — що підсилює мотив  внутрішньої боротьби героя.

Контрастні зіткнення  фарб та кольорових «малюнків» підкреслюють головний конфлікт новели. Темна сіро-чорна  гама символізує втому, розчарування, а яскраві барви (зелена, блакитна, золота, срібна, біла) втілюють життєствердне  начало, відродження душі героя.

Отже, колористичні художні  деталі у поєднанні з іншими виражальними словесними образами підпорядковані змалюванню внутрішнього світу ліричного героя, його мінливих настроїв та відчуттів.

Характерною особливістю новели «Intermezzo» є те, що пейзаж одухотворений, відтворений на межі реального: «Сіра маленька пташка, як грудка землі, низько висіла над полем. Тріпала крильми на місці напружено, часто й важко тягнула вгору невидиму струну від землі аж до неба. Струна тремтіла й гучала. Тоді, скінчивши, падала тихо униз, натягала другу з неба на землю. Єднала небо з землею в голосну арфу і грала на струнах симфонію поля».Така одухотвореність, чистота, легкість і гармонія в природі швидко і благотворно  впливає на стривожену душу ліричного героя, вивільнює його від важких думок, бо ж природа – це і є сама свобода.

 Порівнюючи частини новели, можна побачити, як змінюється описання внутрішнього стану ліричного героя. Нервове й настроєве відродження ліричного героя свідчить про його готовність до нової боротьби.

  У риторичних запитаннях героя, звернених до себе самого, відчувається стверджувальна, позитивна відповідь. Та останнім імпульсом в одужанні митця стає його зустріч з селянином. Це кульмінаційний момент твору, бо під час зустрічі з людиною стане зрозумілим – чи одужав сам митець, чи повернулась до нього властивість співчувати селянину, чия доля символізувала безвихідь села, дівчат «у хмарі пилу, що вертають з чужої роботи», блідих жінок, які «схилились, як тіні, над коноплями», нещасних дітей «всуміш з голодними псами». Все це й раніше перебувало перед його очима, але мовби його до цієї зустрічі з «мужиком» і не бачив. А тепер, селянин став для героя «наче паличка дирижера, що викликає раптом з мертвої тиші цілу хуртовину згуків». Митець знову не тільки виразно відчув страждання народу, а й зрозумів небезпечність своєї «хвороби».

Драматична напруженість розмови оповідача з селянином, що підкреслюється схвильованою повторюваністю слів «Говори, говори...», завершується виваженим вибором митця: «Йду поміж  люди. Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає...». Саме у фіналі, як і на початку твору, з'являється  образ «залізної руки города». Тоді герой дратувався, чи відпустить місто  його на свободу, чи розтулить його рука «свої залізні пальці». Тепер  місто знову простягає свою залізну  руку, і герой покірно скоряється.

  Так переконливо розкривається тема митця і людини,  намічене розв'язання проблеми місця митця в суспільному житті. Наголошується думка, що в природі людина мусить шукати перепочинку, душевної гармонії. Природа — це останній шанс для тих, хто втратив віру у власні сили, віру в життя.

Твір  наповнений звуками, шумом, галасом і... тишею. Галас - це клацання «залізної руки» міста, поїзд, який летить, мчить уперед, торохтить, уривки розмов пасажирів. На противагу цьому - тиша поля, простір. Тиша - це початок іntermezzo, якого прагнув ліричний герой. Саме ефект контрасту і є ознакою психологічного імпресіонізму Коцюбинського. [45, с. 55].

  Новела посідає особливе  місце не тільки у творчості  видатного письменника, а й  в українській прозі загалом.  Це водночас i соцiально-психологiчний, політичний твір, i лірична симфонія, i лірична драма в прозі, i пейзажна  новела, i естетичний, фiлософсько-полiтичний  трактат [8, 90]. У новелі гармонійно  переплелись фiлософськi мотиви i ліризм, i це переплетіння розкрило нам  ліричного героя, світ його  почувань i настроїв.

 

 

Висновки

«Intermezzo» - це  розкриття внутрішніх переживань ліричного героя через символічні образи тварин, птахів, пейзажів, предметів і персонажів.

Цей твір певною мірою автобіографічний, бо факт перебування письменника  на Кононівських полях – реальний, і це була дійсно спроба відпочити  від галасливої буденності .

Певні дійові особи протиставляються іншим: «моя втома», «залізна рука города», «людське горе» - образам сонця, нив  у червні, зозулі, жайворонків.Такий  контраст є неодмінною ознакою імпресіонізму  і розкриває зміну внутрішнього стану персонажа від душевного  занепаду до піднесення і стану гармонії.

Окремі художні образи (зорові, слухові) і художні деталі передають найтонші порухи душі персонажа  і допомагають якнайповніше передати внутрішній стан.

 

 

Література

1)Агеєва В. Імпресіоністична  поетика М.Коцюбинського // СІЧ.  – 1994. – №9-10.

2)Агеєва В. Українська  імпресіоністська проза. – К., 1994.

3)Адаменко С. "Забуваю  те, що позаду, і прямую до того, що попереду": Новела "Intermezzo" // Укр. мова та л-ра.- 2003.- № 1.

4)Андреев Л . Г. Импрессионизм.  – М., 2000

5)Андреев Л.Г. Импрессионизм.  – M., 1980.

6)Галич О. Теорія літератури. – К., 2001.

7)Гаман Р. Импрессионизм  в искусстве и жизни. – М., 2001

8)Денисюк І.О. Розвиток  української малої прози кінця  19 - поч. 20ст. – К., 1981.

9)Жулинський М. Традиція  і проблема ідейно-естетичних  пошуків в українській літературі  кін.19 - поч.20 ст. // Записки НТШ. –  Львів, 1992.

10)Импрессионисты, их современники, их соратники. – М., 1976

Калениченко Н.Л. Михайло  Коцюбинський // Коцюбинський М. Твори: У 2-х т. – Т.1. – К., 1988.

11)Коллингвуд Р.Дж . Принципи  искусства. – М., 2003

12)Кузнецов Ю. Імпресіонізм  в українській прозі кінця  19 - поч. 20ст. – К., 1995.

13)Лесик В. Система образів  твору: (Новела М. Коцюбинського  "Intermezzo") // Дивослово.– 2000.–  № 8.

14)Літературна енциклопедія. – К., 1999.

15)Логвин Г. Коцюбинський  і імпресіонізм // Дивослово. –  1996.– №10.

16)Мистецтво сучасності  та минулого. – К., 2001.

17)Могилянський М. Чернігівський  період М.Коцюбинського // СІЧ.  – 1990. – №12.

18)Наливайко Д.С. Искусство:  направления, течения, стили. –  К., 1981.

19)Ревалд Дж. История импрессионизма. – М., 1999

20)Роден О . Сборник  статей о творчестве. – М., 2001

21)Савченко Ю. Поетика  М.Коцюбинсього. – К., 1999.

22)Святовець В. Приворотне  зілля: (Дещиця про поетику М.  Коцюбинського) // Укр. культура.–  1997.– № 11-12.

23)Спогади про Михайла  Коцюбинського. – К., 1989.

24)Українська та зарубіжна  культура. – К., 2000.

25)Федоренко Є. Пошуки  М. Коцюбинського – стиліста // Українське слово. – К., 1994.

26)Чегодаев А.Д. Импрессионисты. – М., 2001

27)Черненко О. Михайло  Коцюбинський – імпресіоніст. –  Мюнхен, 1977.

28)Эренбург И. Импрессионизм  // Эренбург Э. Французские тетради.  – М., 2000.

29)Якимів О. Особливості  художніх текстів Г. Косинки  //Дивослово. – 1999. – №11.

30) Література 1. Бутник С.  Д. Майстер словесних барв// Спогади  про Коцюбинського. —Львів, 1959. —  265с.)

Висновки:У новелі «intermezzo» сюжет відходить на другий план, майже відсутні портретні описи, усе підпорядковується одній меті — глибокому проникненню у духовний і психічний стан людини, вивченню нюансів душевних поривів і тонких переживань персонажа.

  Так за допомогою художньої деталі, засобу внутрішнього монологу, контрасту в настроєвій тональності дійових осіб (Моя утома. Людське горе, Залізна рука города, Ниви у червні, Зозуля, Сонце тощо) видатний психологіст М. Коцюбинський розкриває внутрішній стан свого героя, зображує його переживання і страждання.

На початку твору краса природи ще існує незалежно від героя і ніби протистоїть йому. Але поступово природа змінює настрій ліричного героя, надає значущого сенсу його життю.

Таким чином, «Intermezzo» відзначається  багатством образотворчих засобів у змалюванні психологізованого пейзажу, у якому людська душа і краса природи становлять єдність, взаємодоповнюючи одне одного.

Усе, що відбувається у творі, —  це переживання головного героя. Це в його свідомості відбувається зіткнення навіть неспівіснуючих образів. І все дійство відбувається не в природі, а в душі героя. І «дійові особи» — це символи його переживань і почуттів.

 

 

 

 

Список  використаних джерел:

1) Соснова В., Самохвалова Я.

 Імпресіонізм в літературі та художній культурі // Дивослово. - 2011. - 12. - С.6-11.

2)Агеєва В.Нотатки з  книги життя .М.Коцюбинський.З  глибини/В.Агеєва.-К.:Факт,2005.

3) Агєєва В. Імпресіоністична естетика Коцюбинського // Слово і час. – 1994. - №9. – С. 9-10.

4)Калениченко Н., Проза  М. Коцюбинського і суміжні  види мистецтва // Слово і час.  – 2004. - №6. – С. 3-9.

5)Кузнєцов Ю. До проблеми  вивчення стилю М. Коцюбинського  // Радянське літературознавство. –  1988. - №3. – С. 40-52.

6)Кузнєцов Ю. Художньо-психічна  концепція М. Коцюбинського // Радянське літературознавство. –  1984. - №9. – С. 32-38.

7) Логвин Г. Коцюбинський  і імпресіонізм // Диво слово. –  1996. - №10. – С. 17-19.

8)8У(082)Л64.Щербак С.,Сенчурова В.Художній світ соціально-психологічних новел М.Коцюбинського//Література.Фольклор…Зб.наукових праць-К.2003-Вип.16.

9) Завісляк А. Імпресіонізм у творчості М. Коцюбинського // Укр. мова та л-ра. – 2000. - №42. – С. 3.

10) Кузнецов Ю. Імпресіонізм в українській прозі кінця XIX – початку XX ст. – К., 1991. – 258 с.

11) 10.    Зеров М. До джерел. – К., 1976. – 271 с.  

12)Необхідний словник-довідник літературознавчих термінів для ЗНО/Авт.-упоряд. А.М.Яковлєва, В.М.Терещенко.: ТОВ «Українська книжкова мережа»,2010.-144с.

13)Л 64 Літературознавча енциклопедія: У двох томах.Т.1/Авт.-уклад. Ю.І.Ковалів  - К.: ВЦ «Академія», 2007.-608 с.(Енциклопедія  ерудита).

14)Філософія.Підручник/За заг. ред.  Горлача М.І.,Кременя В.Г.,Рибалка  В.К.. – Харків: Консум,2000.-642 с.

15)Великий тлумачний словник.Сучасна українська мова від А до Я.- Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО»,2008-704 с.

16) Есин А. Б. Психологізм російської класичної літератури. М., 1988.

17)Новикова Л. Імпресіонізм новели М. Коцюбинського «Intemezzo» // Диво слово. – 2005. - №6. – С.19-20.

18)Калениченко Н., Проза М. Коцюбинського і суміжні види мистецтва // Слово і час. – 2004. - №6. – С. 3-9.

19)Коцюбинський М. Вибрані твори. – К., 1977.

20) Кузнєцов Ю. Поетика прози М. Коцюбинського. - №5. – 1989.

21)Коцюбинський М. Твори / М. Коцюбинський // Твори: в  7 т. – К. : Наук. думка, 1974. – Т. 2. – 1974. – 383 с.

22) Кузнецов Ю. Б. Імпресіонізм як мрія про гармонію (На прикладі новели М. Коцюбинського “Intermezzo”) / Ю. Б. Кузнецов // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 1999. – № 2. – С.78-84.

23) Кузнецов Ю. Б. Імпресіонізм як явище світового мистецтва / Ю. Б. Кузнецов // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 1998. – № 2. – С. 46-50.

24) Ненько І. Я. Барви українського імпресіонізму / І. Я. Ненько // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 1997. – № 4. – С.11-12.

Цвіт яблуні

2)Головченко Н. Структурно-стильові домінанти імпресіонізму: Твори Кнута Гамсуа, Михайла Коцюбинського, Івана Буніна // Всесвіт. л-ра та культура в навч. закладах України. – 2006. - №1. – С. 5-11.

 

10)Кузнєцов Ю. Напоєний соками багатющої землі своєї: Творчість Михайла Коцюбинського в контексті європейського імпресіонізму // Укр. мова й л-ра в серед. шк., гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2001. - №5. – С. 25-41.

 

12) Кузнєцов Ю. Художньо-психічна концепція М. Коцюбинського // Радянське літературознавство. – 1984. - №9. – С. 32-38.