Рослинна символіка в календарно-обрядовій поезії

Пройшов мій вік, як маків  цвіт,

Що вдень цвіте, а  вночі опаде. [30]

У деяких регіонах побутував ритуал, що опоетизовував садіння, вирощування маку. Дівчата, взявшись за руки, утворювали два кола, що рухались у протилежних напрямах. Між ними ставали дві дівчини і вели діалог під акомпанемент співу про те, як порати мак.

У фольклорі, літературі образ маку часто символізував героя-козака, що загинув, боронячи рідну землю.

Наш народ дуже любить цю тремтливу, пломенисто-пелюсткову квітку. Народний ідеал вродливої дівчини часто  втілювався в образі маку (“Як маківочка”, “Дівчина як маків цвіт”, “Як мак  цвіте”).

Ромашка ( рум’янок, рум’янець, романок )–  символ кохання. У Зільникупро неї мовиться як про засіб що обрігає від чарів, зміцнює пам’ять

Фіалки – символізують радість, однак лілові фіалки це невтішна туга за померлими. Вінок із цих весняних квітів не могла носити дівчина яка втратила невинність

На долині ходять паняночки

Та й збирають фіалочки

На неділю на віночки

А я свій утратила

Під явором зелененьким

З козаченьком молоденьким [41]

Квіти підсніжника — провісника тепла, символ сподівань на краще майбутнє. У народі їх називають квітами надії. Завдяки своїй красі і тому, що вони одними з перших відкривають весняний карнавал цвітіння, підсніжники майже повністю винищені. Вони занесені до Червоної книги і потребують охорони.

Український фольклор розповідає про  травневі квіти конвалії, що ці квіточки подібні до перлин. Запрошуючи дівчину до танцю, хлопець дарував їй букет конвалій. Обмін букетиками навіть означав згоду на одруження. Якщо ж дівчина була не згодна, вона кидала букетик на землю. Ця чудова квітка, яку називають «лілія долин», на грані винищення.

А про васильки є в народі оповідь, що був собі колись молодий і гарний хлопець. На Зелені свята заманила його русалка в поле, залоскотала і перетворила на синю квітку. Відтоді й ростуть у полі ті гарні, трохи сумні квіточки. А звуть їх ім’ям хлопця — васильками. Васильки — дуже запашні квіти, раніше їх клали за ікони, прикрашали ними хрести у церквах. Васильки — символ святості, привітності, чемності.

Чорнобривці — один з українських народних символів. Згадуються в ряді художніх творів, народних і сучасних піснях,казках та бувальщинах. Також Чорнобривці — це юнацька краса, символізує рідну домівку, рідний край.

Постійними мешканцями обійстя  українського селянина були й чорнобривці. Описуючи квітник як обов'язків атрибут  кожного українського подвір'я, В. П. Милорадович згадує і цю квітку та називає її дещо незвичайною для  нас назвою"бархатцы" [8], мабуть через приємні на дотик, ніби оксамитові пелюстки.Чорнобривці згадуються у деяких весільних піснях: 

Наприклад як у пісні 
Перше було літечко, а тепер зима,  
Посіяла чорнобривці, та вже не пора.  
А вже мої чорнобривці розцвітають,  
Уже мою русу косу розплітають

Доречі  цікавий момент, щодо розплітання  коси, цей обряд проводився дівчина  коли виходила заміж, то все, їй розплітали косу наче як символ її дівоцтва .

Мальва – це символ найдорожчого, любові до рідної землі, до народу. Не було села, а в ньому хати, де б не росли під вікнами мальви – прекрасні обереги нашої духовної спадщини. Всім, хто вирушав у далеку-далеку дорогу, ці квіти нагадували: там земля мила, де мати родила!

Розквітла мальва – хати оберіг, 
Розквітла мальва – подарунок неба, 
Її суцвіттям вишитий рушник 
Мені лишила мати після себе. 
Стоїть красуня ніжна і струнка 
Всім  перехожим заглядає в очі, 
І ворухнеться серце юнака, 
І заспіває серденько дівоче. 
А одцвітаючи не схилить голови, 
Затисне квітку листям пожовтілим, 
І восени невтомний вартовий 
Розкидає насіння що є сили. [19]

ЇЇ не так часто оспівують  у піснях як наприклад калину, або  чорнобривці, але у деяких регіонах пов’язані з цією квіткою не тільки пісні а й обряди.

Рослини, обряди, традиціє це все між  собою пов’язано, народний фольклор зберіг найкращі традиції того часу. Завдяки  йому ми маємо хоч якесь уявлення про тогочасну дійсність, культуру, світосприйняття. [7]

 

 

Висновки

У першому розділі роботи – “Рослинна символіка у календарно-обрядовій поезії” – ми з’ясували, що:

·  символ – одна із засадничих категорій культури. Механізми символічного мислення, за Е. Кассірером, відіграли вирішальну роль у процесі сапієнтизації людини;

·  символ – метадисциплінарна категорія, отже, він може бути об’єктом дослідження різних наукових дисциплін. Символ потребує вивчення з різних позицій, при цьому мають бути застосовані різноманітні методи аналізу;

·  проаналізувавши деякі визначення символу, можна констатувати: засадничою особливістю символу є образність, під зовнішньою оболонкою якої прихований потенційно безмежний ряд значень;

·  результати досліджень генези символів у системі культури (за О. Потебнею, Е. Кассірером, К. Г. Юнгом, О. Лосєвим, В. Тернером) дозволяють зробити такі висновки: а) символ – “кордонна”, “межова” категорія, яка утворюється на межі свідомого й позасвідомого, засвоєного культурою і неокультуреного, пізнаваного й трансцендентного; б) будучи “межовою” реалією, символ має здатність вміщувати у недиференційованому, “згорнутому” вигляді різноманітні, часто протилежні й несумісні одне з одним значення;

·  структура змістового рівня символу тяжіє до циклічності (за Я. Голосовкером). У розгортанні семантичного поля символу значну роль відіграють принципи асоціативного мислення;

·  у контексті різноманітних моделюючих систем культури (ритуал, релігія, мистецтво) символи виконують медіативну, комунікативно-інтегративну, терапевтично-захисну, пізнавально-інформативну, мнемонічну та “екзистенційну” функції;

·  ритуальний (обрядовий) символ – особливий тип символу. У ритуальному контексті символи активізуються у лімінальній (пороговій) фазі, за їхньою допомогою відбувається контакт із сферою сакрального, що охоплює першорядні духовні цінності даного колективу. Ритуальна символіка дозволяє яскраво переживати і водночас вирішувати засадничі світоглядні проблеми даної культури, наприклад, такі, як боротьба і єдність життя і смерті, Танатоса й Ероса, “добра” і “зла”.

·  обрядовий символ вступає у контекстуальні зв’язки з іншими символами. Календар як модель обчислення часу і календарна обрядовість як конкретна реалізація цієї моделі є складними символічними ситемами. У контексті календарних обрядів символи групуються у коди, які пронизують обрядовість різних періодів річного циклу, утворюючи при цьому певне важливе для носіїв даної традиційної культури повідомлення.

У другому розділі роботи проаналізовано основні вербальні, акціональні та реальні тексти української календарної обрядовості, у яких з’являються рослинні символи, і на підставі цього аналізу зроблено висновки про семантичне наповнення та функції цих конкретних символів.    Рослинні символи у контексті української календарної обрядовості є одним з найбільш уживаних і значущих елементів. Проведене у цьому напрямку дослідження показало, що члени парадигми рослинних образів (зелень, сіно, солома, насіння, обрядові ляльки, виготовлені з рослинних матеріалів, вінки, снопи тощо) є елементами обрядовості усіх святкових циклів (Святки, М’ясниці, Троїцько-русальний цикл) та окремих значних свят українського (і східнослов’янського) традиційного землеробського календаря Взагалі безпідставним є твердження про те, що “рослинність входила у землеробські обряди, як тільки розпускалися бруньки і з’являлися перші сходи”4 – рослинність з’являлася в українській календарній обрядовості на протязі усього господарського року. Символи рослини найчастіше співвідносяться з певними особами, реаліями, є їх своєрідними дублерами (наприклад, яблуня, вишня можуть розглядатися як образні позначення дівчини, готової до шлюбу, у “молодіжних” колядках). Проте у багатьох випадках дані обрядових текстів, у яких з’являються рослинні образи, допомагають глибше зрозуміти сенс вживання рослинного символу як магічного засобу у тому чи іншому обряді.

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаної літератури

1. Kopiernicki I. Przyczynek do etnografii ludu ruskiego na Wotyniu, z materialow zebranych przez Zofie Rokossowska, we wsi Jurkowszczyznie w pow. Zwiahelskim / І. Kopiernicki - Zbior wiadomosci do antropologii krajowej. – Kr.: 1887. – T.11.
2. Moszynska J. Kupajlo tudziez doroczne і inne swieta z dodatkiem niektorycb obrzedow і ріеsnі weselnych ludu ukrainskiego z okolic Bialej Cerkwi / Moszynska J. - Zbior wiadomascі do antropologii krajowej. – Kr.: 1881. – T.5.
3. Агапкина Т.А. "Колодка" и другие способы осуждения неженатой молодежи у славян / Т.А.Агапкина. – М.: 1996.
4. Афанасьев. А «поетическое воззрение славян» / А.Афанасьев. – т.1.с.252:т.2 с.203-204
5. Беньковский И. Девичий праздник святого Андрея /И Беньковский.- К.: - Киевская старина. – 1895. – декабрь.
6. Беньковский И. Девичий праздник святого Андрея/ И. Беньковський.- Киевская старина. – 1950, апрель. – С. 101
7. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. / Г.Булашев. – К., 1993.
8. Вакурев В.Н. Калина жаркая. / В.Н.Вакурев - РЯЗР. - 1990. - № 4. - С. 5-15.
9. Виноградова Л . Мiфологический аспект поліської  русальної традиції/ Лариса Виноградова.- «Слов’янський і балканський фольклор. Реконструкція древньої слoв’янської духовної культури: джерела і методи». – М.: 1989.
10. Войтович Валерій /Українська міфологія. Валерій Войтович — К.: Либідь, 2002. — 664 с.:
11. Воропай П. Звичаї українського народу. / П.Воропай — К.: Оберіг, 1993. — С.590-600.
12. Гаврилюк Е. Еротичні імплікації рослинної символіки в українській календарній обрядовості / Е. Гаврилюк. – Ритуал. Студії з інтегральної культурології.- Львів, 1999 – С.32–55.
13. Гаврилюк Э. Семантика знака "растение" в обрядовом контексте /Э.Гаврилюк.– Кемерово, 1994.
14. Гнатюк В. Гаївки, Матеріали до української етнольогії. /В. Гнатюк – Львів, 1909. – Т.12.
15. Гнатюк В.Колядки і щедрівки. Ч.1 / Гнатюк В – Львів, 1914. Етнографічний збірник.  – Т.35.
16. Гнатюк В.Колядки і щедрівки. Ч.2 / Гнатюк В– Львів, 1914. Етнографічний збірник.  – Т.36.
17. Головацкий Я.Ф . Народные песни Галицкой и Угорской Руси. / Я.Ф.Головацкий – М.: 1878. – Ч.2.
18. Гордійчук.М. Українські народні пісні / Упоряд. М. Гордійчук. Вид. 3-те скорочене. - К.: Музична Україна, 1992. - 128 с.
19. Гордійчук.М. Українські народні пісні/ М. Гордійчук. Вид. 4-те скорочене. - К.: Музична Україна, 1993. -
20. Грушевський М. Історія української літератури. / М.Грушевський. – К.: 1993. – Т.1.
21. Давидюк. В. Первісна міфологія українського фольклору/ Віктор Давидюк — Луцьк, Волинська книга 2007
22. Дмитренко.М. Народні прислів’я та приказки /М.Дмитренко. - Л.: Ред. часопису "Народознавство", 1999.
23. Дмитренко.М.К. Українські символи / М.К.Дмитренко.- - К.: Ред.  часопису "Народознавство", 1994. - 140 с.
24. Кагаров Е. Форми та елементи народної обрядовості /Е.Кагаров. – К.,1928. Первісне громадянство і його пережитки на Україні.– Вип.1.
25. Камінський В. Свято Купало на Волинському Поліссі / В.Камінський.– К., 1927. –(Етнографічний вісник.. т.5.)
26. Килимник С. Календарно-обрядові пісні. /С.Килимник – К., 1987.
27. Курочки А.В. Растительная символика календарной обрядности украинцев/ А.В. Курочкин Обряды и обрядовій фольклор. - М.: 1982.

 

28. Павлюк.С.П Українське народознавство /Павлюк С.П. . - Львів: Феникс, 1994.
29. Потебня А.А. О некоторых символах в славянской народной поэзии. / Александр Александрович Потебня.  – Х., 1860.
30. Потебня А.А. Объяснение малорусских и сродных народных песен. – Варшава, 1883. – Т.1.
31. Потебня А.А. Объяснение малорусских и сродных народных песен. /А.А.Потебня – Варшава, 1883. – Т.1.
32. Потебня А.А. Объяснение малорусских и сродных народных песен/ Александр Александрович Потебня. – Варшава, 1883. – Т.1.
33. Ребошапка І. Народження символу. Іван Ребошапка – Бухарест, 1975.
34. Скуратівський В.Т. Дідух: Свята українського народу. / В.Т. Скуратівський- К.: Освіта, 1995. - 242 с.
35. Соколова В.К. Весенне-летние календарные обряды русских, украинцев и белорусов.  / В.К Соколова – М., 1979.
36. Сумцов Н.Ф. Культурные переживания. / Н.Ф.Сумцов – К.: 1890.
37. Терновская О.А. О некоторых сходствах и различиях в жатвенной обрядности славян / О.А Терновская. Формирование раннефеодальных славянских народностей. – М., 1981
38. Токарев С.А. / Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы. /С.А.Токарев. - Исторические корни и развитие обычаев. – М.: 1983
39. Тэрнер В. Символ и ритуал. /В.Тэрнер. – М.: - 1983.
40. Чубинский П.П. Труды Этнографостатистической экспедиции в Западнорусский край, снаряженной Императорским Русским Географическим Обществом. / П.П.Чубинский.-Юго-Западний отдел. Материалы и исследования. – СПб., 1872. – Т.3.

41.Костомаров. Словянська міфологія /  М Костомаров «Український рік» К. – Климник - 1 т ІІ с. 357-358