Основні види діяльності людей за часів трипільської культури

Зрозуміло, що суті своїх рішень жерці не розкривали. Вони розробили цілу систему вчення про космічний жар, що періодично спопеляє — оновлює світи. Тож переселяючись, старі поля віддавали праматері Адіті, а поселення присвячували Диву (Д  спаленням, регулювали кількість населення, не допускаючи" перенаселення-території Аратти. Вони влаштовували жеребкування, і частина  племен вирушала у дорогу на південь, частина на північ, а решта на захід І схід, несучи з собою високу культуру. Знаходять сліди трипільців у Скандинавії, Великобританії, Греції, Італії, на Уралі, в Середній Азії, Ірані, Індії тощо. Історії відомий факт великого переселення п'яти найбільших племен в II тисячолітті до н.е. їх вів

мудрий воєначальник Рам, котрий не хотів допустити громадянської війни між племенами, що поклонялися Сонцю і племенами, які поклонялися Місяцю, тобто між патріархальними і матріархальними общинами.

-- Отже, в трипільському суспільстві  могли одночасно існувати і  патріархальні, і матріархальні родові общини. Таким чином, питання про суспільний устрій трипільців також належить до дискусіях. Трипільські племена жили в період первіснообщинного ладу, тому формою їх спільності були рід і плем'я. Почали складатися і союзи племен. На чолі родин і племен стояла родоплемінна знать: старійшини і вожді. Трипільські племена пережили стадію матріархату, а в пізній період перейшли до стадії патріархату.

6. Світогляд та мистецтво.

Питання про духовний світ трипільців є одним з найскладніших для дослідників. Звичайно, археологічна наука володіє певним матеріалом, оскільки духовне життя суспільства знаходить своє відображення і в поховальних обрядах, і в антропоморфній і зооморфній пластиці, культових предметах, моделях жител, домашніх і родових храмах-святилищах, в орнаментації посуду тощо. Та невідомо, які предмети запозичені з інших культур, які передались у спадок.

Поки що спеціальних досліджень про духовну культуру немає. Є тільки окремі шматки відомостей.

 Вчені максимально використовують  дані археології, історії, порівняльного мовознавства, фольклористики, антропології, міфології, мистецтвознавства тощо. Комплексний підхід дає змогу відтворити  духовну сферу життя трипільців. Насамперед розглянемо питання про світогляд трипільців.

\ Світогляд. Поняття «світогляд» означає систему уявлень про світ і місце в ньому людини. Отже, включає знання, основні життєві позиції і настанови людей, їх цінності, ідеали, принципи пізнання, безпосередню взаємодію у духовному і практичному перетворенні дійсності. Світогляд є основою суспільної та індивідуальної свідомості. Чим вищий рівень свідомості людини, тим вищий рівень її культури.

Виділено 4  типи світогляду: міфологічний, релігійний, філософський і науковий (Арцішевський Р.А. Світ і людина. — К., 1992 ). Які ж з них притаманні нашим пращурам?

Відомо, що багато вірувань було успадковані від пращурів та сформувались і нові, зокрема від постійної праці на землі.

Звичайно, світогляді трипільців важко виділити зазначені типи.;Про міфи, елементи релігійних вірувань, первісні знання скласти думку порівняно легко.

Філософський світогляд .

А от про філософський світогляд судити важко. Та допомагає зображення на посуді «знака тризуба та первісних символів у розписах кераміки»

Знак  тризуба, був державним знаком князів періоду Київської Русі, потім, на початку XX ст., відродився як державний герб Української Народної Республіки і тепер є Малим гербом незалежної України. І це не випадково. Тризуб не лише державний, а й національний символ. Він несе в собі певний комплекс уявлень народу, невід'ємних від розвитку його культури.

Науці відомо, що цей символ з'явився саме в часи Трипільської культури. Його зображення трапляється дуже рідко, але одне таке вдалося віднайти у Христинівському поселенні.

Науковці по-різному трактують цей символ. На  думку вчених, най вірогіднішим є "припущення, висловлене філософом О.Братком. Він  вважає, що цей знак був пов'язаний з усім комплексом релігійних, світоглядних, культурних та етичних уявлень трипільців. Як відомо, світобудова має три основні плани буття. Перший — світ речей і явищ, доступний кожному, другий — світ програм і законів, що визначають речі і явища; третій — світ сил і причин, що «примушують» речі і явища реалізуватися, а програми і закони — керувати цією реалізацією. Другий і третій плани менш очевидні. Другий план можна осягнути за допомогою інтелекту. А для розуміння третього потрібен ще й певний рівень духовності. Знак, відомий під назвою тризуб, якраз і належить до третього, найглибшого, плану світобудови.

Щоб розглянути потаємну, складну символіку, треба взяти до уваги, що світ має не лише три плани буття, а й три напрями виміру — ширину, довжину й височину. Розгортаючись і наростаючи, вони творять об'єм і простір нашого часу. Так само три типи кварків творять усі елементарні частки, атоми і молекули, зрештою, — фізичні тіла нашого світу. Так само і три кольори — синій, жовтий, червоний — творять усю гаму найтонших барв. Так само відома гегелівська тріада — теза, антитеза, синтез — творить наші поняття, гіпотези, теорії, зрештою, всі наші знання. На основі сучасної наукової квантово-польової теорії світобудови вчені пояснюють процес утворення різних комбінацій енергій і часток, тобто «проявленого світу» речей і явищ.

носії трипільської культури визнавали триєдину картину світобудови, хоч користувалися зовні іншою термінологією. Виражалася вона в релігійній формі — уособленні космотворчих сил в образах богів, які творять світ і керують ним^На відміну від наукової, така форма є живою формою спілкування з пізнаними силами, отже, й більш зручною для їх ви користання у регламентації побуту, прискоренні етногенезу, зміцнення позицій у житті. Виражаючи свої знання про могутність космот-ворчої сили у персоніфікованій формі, трактуючи їх як реальні, подібні до людей, але незмірно могутніші істоти, наші предки полегшували собі можливість спілкування з цими силами, прилучення своїх енергетичних систем до вищих енергетичних сил космосу, до більш досконалих і витончених енергій, що розвивало, вдосконалювало людську психіку і тіло.

фьаючи про триєдність життя і діяльності, люди не могли не відображати її у захисних містичних знаках.

До таких-знаків належать: хрест як поєднання чоловічої енергії — вогню з жіночою — вологою сварга — свастя — свастика, що символізує розвиток світу (пряма сварга — рух від матеріального до духовного,

обернена — від духовного до матеріального). Сварга також зображає рух Сонця. До трипільських знаків-символів належить і триквестер (троячок) — сварга без одного променя. Триквестер є знаком астрального сві-тотворення і символізує вогненний аспект Сонця, Зорі і Місяця. Триквестер також символізує народження, життя, смерть.

Всі ці астральні знаки є елементами розпису трипільського посуду і несуть у собі глибокий світоглядний змістг

Цікаву картину світобудови вчені дослідили, вивчаючи архетипи — первісні символи, модулі, закодовані в орнаментах трипільської кераміки.

 

 

Міфологічний та релігійний світогляд.

 

Вишивана сорочка, плахта, тканий пас, рушник, ліжник, килим, ряднина, доріжка, половик. Прадавні духовні захисники українців-русинів. У народних орнаментах архаїчного типу, що прикрашають речі, збереглася язичницька символіка. Спробуємо розглянути в ретроспективі духовний зміст і значення давніх виробів, проаналізувавши причини їх виникнення. Пізнати це - значить, проникнути в давні сподівання народу про заможне, гармонійне життя під егідою космосу.

Що примушувало оздоблювати, освячувати символічними знаками, орнаментами свої побутові речі? Мабуть, найважливіші життєві турботи - пошуки їжі та захист здобутків. Тому всю символіку можна поділити на два види: ту, що сприяє добуванню харчу, родючості поля, і ту, яка оберігає людину, результати праці. Але на речах, у побуті часто поєднуються символи родючості і захисту в єдиній, цілісній картині космосу.

Ці турботи відбилися у міфах. Коротко викладемо зміст прадавнього індоєвропейського космосу. У центрі - трійця богів. Їх ми виразно бачимо на славетному Збруцькому ідолі. У горішній частині фігури - бог неба, заплідник і захисник. То слов'янський Перун, який був рівновеликим грецькому Зевсові і римському Юпітерові. В центрі постаті зображена сестра і дружина - слов'янська богиня родючості Мокош (Деметра, Юнона). Внизу бачимо слов'янського бога підземелля Волоса - брата Перуна (грецького Ада, римського Плутона). Волос охороняє нагромаджене предками надбання - внуків, худобу, землю, будівлі, скарбницю.

Існує давній вислів, котрий розуміють як міфопоетичний образ родючості наших грунтів: мати сира земля. Цей же вираз у давніх індійців звучить так: мати сур'я земля (сур'я означає сонце). Його слід розуміти як матір - родючість землі, що залежить від сонця - наочного представника неба. У нас індоєвропейське слово сур'я видозмінилося за співзвучністю на лексему сира, тобто вогка. Адже лише на вологій землі проростає зерно.

Трійцю богів (поза Збруцького ідола) охоплює змій - персоніфікація ріки життя. Він захищає внутрішню цілісність космосу від зовнішнього хаосу. Він забезпечує вічний колообіг людських душ - на землі, під землею, на небі, знову на землі. Так безупинно повторюється зміна поколінь.

Образ змія-охоронця проявляється також на зображеннях загальної картини античного космосу, хоч і не так яскраво. Змій увійшов у світобудову пращурів українства під впливом індійської, єгипетської, фінно-угорської міфології. Тому не можна зіставляти повну картину космосу слов'янської міфології, користуючись тотожними критеріями. Зокрема, в античній архітектурі змій перетворився в орнамент по обводу карнизів - символ невпинного руху.

 

ОБРАЗ  РОДЮЧОСТІ

 

Збирачі-мисливці одержували їжу від природи майже в готовому для вживання вигляді. Поки всі зайняті пошуками здобичі, в домівці залишалися матері - стерегти родинне вогнище. З тих давніх пір збереглися скульптури голих огрядних матрон - богинь родючості.

В результаті великої виробничої революції мисливці перейшли до здобування продуктів від землеробства і тваринництва. На території України і Молдови у IV-III тис. до н.е. виникла перша розвинена хліборобська культура. Її відкрив 1896 року київський археолог В.В. Хвойка. Названа вона трипільською за місцем першої знахідки поблизу Трипілля Обухівського повіту Київської губернії.

Вироби цієї культури відрізняє весь науковий світ, хоч у ті стародавні часи схожі землеробські ареали з дещо подібними речами були у всій Європі.

Етноси періодично мігрували територією розташування трипільської культури. Але, як доводять археологи, з тих давніх пір земля тут оброблялася безперервно. Очевидно, стала частина населення підтримувала досягнення матеріальної і духовної культури трипільців. Остання грунтувалася на індоєвропейській міфології. Таким робом, збереглися до сьогодні її старовинні образи.

Трипільці у своїх великих селищах залишали багато побутових і сакральних глиняних виробів. Серед останніх - невеличкі жіночі фігурки. Землероби, як і мисливці, зображали богинь родючості голими. Та богині орачів-оріїв мали на поверхні тіл особливі символічні знаки. Ці знаки відображають глобальний міфологічний погляд на відношення неба до землі. Саме воно спричиняє всезагальну світову родючість.

На місці грудей богинь накреслювалася подвійна спіраль. На животі або на лоні малювався ромб, перехрещений на чотири долі. У кожну клітинку втискали (до випалювання, в сиру глину) по одній хлібній зернині.

Грудна спіраль є небесним символом: хмара - блискавка, що надсилає на землю молоко-сім'я-дощ. Ромб зі злаками уособлює зоране та засіяне поле. Це також родюче місце богині, плід у її лоні.

Поєднання обох символів означає шлюб стихій неба і землі. Небо - батько, земля - мати.

Окрім цих двох символів, на стегнах, боках і сідницях усіх трипільських фігурок зроблені навскісні та спіральні надряпини. Вони виражають символ захисту родючості, але про це мова нижче. Можна гадати, подібні "ієрогліфи" наносилися не лише на постаті богів, а й на тіла спражніх трипільських жінок. Радше, їх татуювали, бо клімат центру Європи не дозволяв обмежуватися малюнками, як це досі роблять жителі тропічних країн.

На вищому етапі розвитку наших пращурів магічна семіотика переноситься на одяг. Тисячоліттями зберігається давній символ плодовитості: чарівний розкреслений ромб - щедра нива. У стародавній Греції встановлювалися Елівсинські містерії. Навесні - на честь богині родючості ярого зерна Деметри, восени - во славу її дочки богині озимини Персефони. Під час обох містерій жрець лив воду на землю, імітуючи небесне запліднення її дощем.

1970 року в Москву і  Санкт-Петербург привозили музейні  експонати зі столиці Кіпру  Нікосії. Серед них був глек  з однією ручкою і носиком - прототип сучасного чайника. Носик  зроблено у вигляді жінки, яка тримає у правиці невеличкий глечик без дна. Через нього можна лити воду з великого глека. Гадаю, це ритуальний предмет Елівсинських містерій. Носик глека формою нагадує ще й морду бика. Це образ бога неба Зевса, який, ллючи дощ, запліднює матір-землю.

Показовий одяг Деметри. Поверх сукні вона носить фартух у клітинку, розкреслений подібно трипільському ромбові.

В Україні з найдавніших давен виготовляють плахту - верхню декоративну спідницю. Віра в чудесні властивості цього картатого одягу, який сприяє родючості в найширшому розумінні, дійшла до нас рядками правічних ритуальних пісень.