Автор работы: Пользователь скрыл имя, 28 Октября 2014 в 16:28, курсовая работа
Громадське харчування відіграє дедалі зростаючу роль у житті сучасного суспільства. Це забезпечується, насамперед, зміною технологій переробки продуктів харчування, розвитком комунікацій, засобів доставки продукції та сировини, інтенсифікацією багатьох виробничих процесів. За міжнародними документами термін «громадське харчування» характеризується такими різними визначеннями, як «методи приготування великої кількості страв, що виконуються без попередньої домовленості із споживачем», або як будь-які «види харчування, організованого поза домом». У всьому світі підприємства громадського харчування чи то належать державному, або приватному сектору.
1. Вступ
1.1. Характеристика стану і розвитку сучасних підприємств громадського харчування.
1.2. Характеристика кафе «Піца» та асортимент його продукції.
1.3. Актуальність теми екзаменаційної роботи.
2. Технологічний процес приготування страви «Гриби, запечені в соусі»
2.1. Характеристика страви.
2.2. Складання технологічної карти.
2.3. Опис послідовності приготування страви, вимоги до якості готової страви, правила подавання.
2.4. Малюнки та фотоматеріали, що дають можливість наочне уявлення про оформлення та подачу страви.
2.5. Розрахунок витрат сировини на 50 порцій.
3. Товарознавча характеристика сировини, що входить до складу даної страви, вимоги до якості, умови та терміни зберігання.
4. Характеристика обладнання, інструментів, інвентарю, що використовується для приготування даної страви.
5. Організація робочого місця кухаря для приготування даної страви.
6. Санітарні вимоги до сировини, інструментів, інвентарю та обладнання для приготування даної страви.
7. Корисні поради, щодо підготовки сировини та приготування даної страви.
8. Використана література.
1.3. Актуальність теми екзаменаційної роботи
Людство знає близько 100 видів їстівних грибів, але з них звичайно використовують лише найцінніші: білі (свіжі і для сушіння), красноголовці та бабки (свіжі), вовнянки, лисички, рижики та грузди (для соління), сироїжки.
Маринування грибів поширилося лише у XX столітті, хоча оцет був відомий у нас дуже давно. Причина, мабуть, у тому, що мариновані гриби використовують в основному тільки на закуску, а сушені і солоні мають значно ширше кулінарне застосування: для приготування супів, других страв, пирогів тощо.
Гриби мають невисоку калорійність, в них міститься мало жирів та вуглеводів.
На відміну від інших рослинних продуктів
у грибів від 15 до 76 % сухого залишку становлять
азотисті речовини, а не вуглеводні. Вуглеводна
частина їх також незвична: якщо в інших
рослин клітинні оболонки головним чином
складаються з клітковини та напівклітковини,
то гриби, крім того, містять хітин та хітинові
речовини, які не піддаються дії травних
ферментів.
Своєрідні також засвоювані вуглеводи
грибів. До їх складу входять трегалеза
— цукор, який не міститься в інших рослинах,
та глікоген, який звичайно входить до
складу тваринних продуктів. Гриби цікаві
ще й тим, що містять такі необхідні для
людини вітаміни, які відсутні в овочах
або містяться в них у дуже малих кількостях,
як-от: Вь В2, В6,D,Н, нікотинова та пантотенова
кислоти.
Особливої своєрідності стравам з грибів
надають їх смак та аромат. Смак зумовлений
великим вмістом екстрактивних речовин:
азотистих сполук (амінокислот, азотистих
основ і т. д.), вуглеводів, мінеральних
речовин.
Поживна цінність грибів залежить від
їх виду, місця поширення і стадії розвитку.
Поживні речовини розподіляються по масі
гриба нерівномірно: у шапці їх більше,
у ніжці — менше.
Ароматичні речовини, що містяться в грибах, збуджують апетит, підвищують виділення шлункового соку, сприяють кращому обміну речовин, перетравленню і засвоєнню їжі, зміцнюють нервову систему. Гриби дуже урізноманітнюють харчовий раціон.
В їжу вживають лише свіжі їстівні гриби будь-якого віку. Несвіжі гриби споживати небезпечно. Гриби належать до швидкопсувних продуктів. Білки та жири, що містяться в них, нестійкі, і через певний час після збирання у тканинах тіла грибів виникають глибокі процеси розкладу.
Перед кулінарною обробкою гриби треба старанно проварити. Щоб уникнути небезпеки потрапляння отруйних грибів в їжу, під час огляду треба насамперед особливу увагу звернути на їхній зовнішній вигляд. Усі невідомі, підозрілі, червиві і дуже старі гриби треба викинути, бо навіть один непридатний гриб може спричинити тяжке отруєння.
Отруйні гриби можна визначити не тільки за зовнішніми ознаками, а й такими способами: срібна ложка, опущена у відвар з отруйних грибів, вкривається бурим нальотом; ріпчаста цибуля, опущена у киплячий відвар з отруйних грибів, чорніє;сіль, насипана на зріз отруйного гриба, набуває жовтого забарвлення; на зрізі отруйного гриба виділяється білий сік, причому голубувата м’якоть гриба швидко чорніє.
Після огляду і сортування гриби необхідно
піддати холодній обробці: їх обчищають
від налиплих листків, хвої та землі, видаляють
забруднену нижню частину ніжки та пошкоджені місця, старанно
миють холодною водою (крім призначених
для сушіння і маслюків). Треба додержувати
неухильного правила: гриби, зібрані або
придбані на ринку, треба зразу ж піддавати
первинній обробці. Зберігати сирі гриби
не можна.
Печериці та красноголовці миють у воді,
додавши оцту або лимонної кислоти. Для
кулінарного використання гриби сортують
на дрібні, середні та великі. Дрібні гриби
разом з ніжками і шапки середніх, як правило,
використовують цілими; шапки великих
грибів нарізають.
Щоб під час обробки гриби не чорніли,
їх в міру чищення опускають у каструлю
з холодною, трохи підсоленою водою, в
яку можна ще трохи додати оцту.
Після холодної обробки гриби піддають тепловій обробці в несолоній воді. Білі гриби та печериці два-три рази ошпарюють окропом. Всі інші трубчасті та пластинчасті гриби слід проварити протягом 5—7 хв. Після цього з грибів можна готувати різноманітні страви. Ще одне суворе правило: гриби слід готувати тільки кожний вид окремо
Сушені гриби миють кілька разів у теплій воді і замочують в холодній воді (на 100 г грибів 700 мл води) для набухання (6—12 год), поки вони зовсім не розмокнуть і стануть схожими на свіжі сирі гриби. Потім воду обережно зливають в інший посуд, а гриби миють. Сушені гриби варять протягом 60 хв без солі у воді, в якій вони набухали. Якщо передбачається їх смажити, то треба звечора напередодні їх помити, як було вказано вище, і покласти у молоко, а вранці нарізати і смажити.
Використовуючи солоні або мариновані гриби, з них зливають розсіл (маринад) і видаляють спеції. Надмір солі або оцту усувають промиванням у холодній кип’яченій воді.
Після первинної теплової обробки гриби нарізають соломкою, брусочками, скибочками, часточками або кубиками. В усіх стравах гриби тим смачніші, чим дрібніше їх нарізано.
Слід пам’ятати, що страви з грибів готують в емальованому, алюмінієвому або з нержавіючої сталі посуді. Гриби не треба довго піддавати тепловій обробці, бо при цьому погіршується засвоюваність страв, зникає аромат. Оптимальний час смаження та варіння грибів — не більш як 30—60 хв.
Тема екзаменаційної роботи: «Гриби, запечені в соусі»
Приготування страви «Гриби, запечені в соусі» відбувається в два прийоми - спочатку готується соус сметанний, а потім основне блюдо.
Технологічна карта
Соус сметанний № 863
Продукти |
І |
ІІ |
ІІІ | |||
брутто |
нетто |
брутто |
нетто |
брутто |
нетто | |
Сметана |
100 |
100 |
50 |
50 |
25 |
25 |
Масло вершкове |
5 |
5 |
- |
- |
- |
- |
Борошно пшеничне |
5 |
5 |
5 |
5 |
8 |
8 |
Маса білого соусу |
- |
- |
- |
50 |
- |
25 |
Бульйон або вода |
- |
- |
50 |
50 |
75 |
75 |
Вихід |
- |
100 |
- |
100 |
- |
100 |
Технологія приготування
І категорія: Для приготування соусу сметанного натурального борошно злегка пасерують без жиру.охолоджують, змішують з маслом, додають сметану.доведену до кипіння. Одержану масу добре розмішують, заправляють сіллю і перцем, варять 3-5 хв., проціджують і доводять до кипіння.
ІІ і ІІІ категорія: Для приготування соусу сметанного з додаванням соусу білого у гарячий білий соус додають прокип’ячену сметану, сіль і варять 3-5 хв. Соус проціджують і доводять до кипіння.
Подають до мясних, овочевих і рибних страв або використовують для приготування гарячих грибних закусок, для запікання грибів, риби, мяса і овочів.
Соус використовують для приготування запечених страв.
Вимоги до якості
Зовнішній вигляд – однорідна маса, яка не розшарувалася.
Смак – в міру солоний,
кислуватий.
Запах – свіжої сметани.
Колір – від білого до
кремового.
Консистенція – еластична,
в’язка, напіврідка.
Технологічна карта
Гриби, запечені в соусі
Продукти |
1 порція |
50 порцій | ||
брутто |
нетто |
брутто |
нетто | |
Печериці свіжі |
237 |
180 |
11850 |
9000 |
або гриби сушені |
45 |
45 |
2250 |
2250 |
Маргарин |
10 |
10 |
500 |
500 |
Сир |
5,4 |
5 |
270 |
250 |
Соус сметанний № 863 |
- |
75 |
- |
3750 |
Маса н/ф |
- |
170 |
- |
8500 |
Вихід |
- |
75/75 |
- |
3750/3750 |
Технологія приготування
Печериці обробити, нарізати часточками, припустити, сухі гриби замочити, зварити, нарізати соломкою. Гриби зєднати зі сметанним соусом, довести до кипіння. Порційну сковорідку змастити жиром, покласти гриби з соусом, зверху посипати натертим сиром і запікати при 230-250°С до утворення шкірочки.
Правила відпуску
Гриби подають на порційній сковорідці, яку ставлять на закусочну тарілку (між ними серветка).
Вимоги до якості
Зовнішній вигляд – румяна шкірочка, страва соковита; соус загус, але не википів.
Смак і запах – грибів, злегка кислуватий.
3. Товарознавча характеристика сировини, що входить до складу даної страви, вимоги до якості, умови та терміни зберігання
До складу страви «Гриби, запечені в соусі» входять такі продукти:
Дамо товарознавчу характеристику кожному продукту.
1) Товарознавча характеристика грибів, які використовуються для приготування страв
Свіжі гриби
Їстівні гриби мають високі поживні якості. Вони містять до 5% азотистих речовин, вуглеводи, органічні кислоти, мінеральні речовини, ферменти та вітаміни А, В, С, О і РР. Споживають їх у свіжому та переробленому вигляді.
Хімічний склад грибів своєрідний і відрізняється від складу плодів та овочів. Замість звичайного крохмалю в них міститься глікоген -- полісахарид, властивий тваринним продуктам. Другою властивістю вуглеводного складу грибів є наявність дисахариду тригалози, шестиатомного спирту мапіту, а замість клітковини (целюлози) оболонки клітин грибів містять фунгін, близький до хітину панцирних тварин. У складі золи домінують калій і фосфор, а також такі мікроелементи, як цинк, мідь, миш'як, йод і марганець.
За своїм хімічним складом та кількістю білкових речовин (до 7%) гриби є цінним харчовим продуктом ідо деякої міри можуть замінювати рибу і м'ясо.
Гриби цінні і за смаковими якостями: вони містять ефірні олії, які падають їм специфічного аромату і сприяють засвоєнню їжі. В їжу вживають шапку гриба та ніжку (остання бідніша поживні речовини, ніж шапка). Молоді гриби мають кращий смак і запах, поживніші і краще засвоюються, ніж старі.
Печериця — один з небагатьох грибів, піддається вирощування в спеціальних умовах, вдома або на спеціальних грибних фермах.
Печериці містять в собі 88-92% води, цінні білки, вуглеводи, органічні кислоти, мінеральні речовини та вітаміни: PP (нікотинова кислота), E, D, вітаміни групи B, залізо, фосфор, калій і цинк, корисний для імунної системи організму. За змістом фосфору печериці можуть посперечатися з рибопродуктами. Калорійність цього гриба 27,4 ккал на 100 г, що дозволяє використовувати печериця в різноманітних дієтах і не лішатьсебя необхідних білків, мікроелементів і вітамінів. Низький вміст натрію дозволяє використовувати печериці в безсольових дієтах. Діабетики також можуть вживати ці гриби — адже в них зовсім не міститься цукру і жирів. Вміст вітамінів групи B в шампиньонах вище, ніж у свіжих овочах, особливо рибофлавіну (B2) і тіаміну, який допомагає уникнути головного болю і мігрені. А міститься в печериці пантотенова кислота допомагає зняти втому. Крім того, ці чудові гриби допомагають підтримувати шкіру у хорошому стані. Все це говорить про те, що печериці не тільки смачні, але і вельми корисні гриби, які необхідно включати в свій раціон. Їх низькокалорійних сприяє здоровому способу життя та підтримання фігури в тонусі.
Печериці можна використовувати в найрізноманітніших блюдах. Вони чудово поєднуються з м’ясом, овочами і випічкою.
Щоб свіжокупленими печериці довше збереглися, не слід їх мити. Можна загорнути в папір або покласти в пластиковий контейнер з дірочками в нижню частину холодильника. Печериці треба зберігати не довше 5 діб. Перед тим, як готувати печериці, їх слід ретельно почистити. Від землі та бруду гриби можна очистити ножем, потім швидко промити під струменем холодної води, але не відмочувати — печериці вберуть воду, стануть несмачними і водянистими.