З історії дослідження евфемії

Складність розмежування політичної інакомовності та політичної евфемії  полягає в тому, що паралельні найменування, які наводяться в ролі прикладів  евфемізмів у політичній лексиці, семантично позитивні за своєю внутрішньою формою або за новим матеріальним втіленням на відміну від описових політичних виразів, які можуть мати будь-яке емоційно-експресивне забарвлення. У подібних випадках для розмежування евфемії та інакомовлення як такого залучається додатковий екстралінгвістичний фактор – соціальна значущість і негативність або позитивність похідного поняття на основі загальноприйнятих соціальних оцінок [31; 32].

Різна прагматична настанова двох видів інакомовлення відповідно викликає різні трансформації значення слова. Стосовно політичної інакомовності, зміни можливі як у плані перекручування, викривлення похідного поняття, так і в плані його матеріального оформлення, тобто можливі зміни плану змісту і плану вираження (форми). Наприклад, країни народної демократії; соціалістичний табір; соціалістична інтеграція; соціалістична співдружність; холодна війна тощо. До політичної інакомовності можна віднести вираз державна машина, що належить Т. Гоббсу. Пізніше за аналогією були створені вирази адміністративна машина та військова машина [28; 91].

Відтак така політична інакомовність , перекручування достатньо часто  використовується на сторінках тижневика  переважно в матеріалах, в яких йдеться про світові конфлікти, що супроводжуються війною, зокрема, коли мова йде про Палестину та Ізраїль, де використовувати прямі номінації – значить викликати негативне емоційне-експресивне забарвлення, подейкуди й паніку у читача. Наприклад:

«Не дивлячись на те, що палестинські екстремістські угрупування (замість радикальні, екстремальні військові спецзагони),  сьогодні мають можливість застосовувати проти Ізраїлю ракети і реактивні снаряди, їх можна скоріше вважати більше «психологічною» чи «політичною»  зброєю, коли порівнювати можливості палестинців з  потугою ізраїльської військової машини (замість воєнного озброєння Ізраїля) («УТ» № 47 (264) 22 – 29 листопада 2012 р.).

В евфемістичних  переосмисленнях  поняття залишається незмінним, міняється тільки його мовне вираження, тобто план змісту, денотативне значення зберігається, а змінам підлягає план вираження. Вдалими прикладами, ілюстурючими політичну евфемію, можуть слугувати вирази на позначення поняття «капіталізм», - це кальки з англійської мови: система вільного підприємства; економічний гуманізм; масове суспільство; відкрите суспільство. Адже поняття «капіталізм» інколи викликає негативні емоції в свідомості учасників комунікації. Саме це може сприяти не тільки утворенню евфемізмів, але й мовних одиниць, дисфемізмів (інвектива, заснована на гіперболізації негативної ознаки або заміні позитивного оцінного знака на негативний) [29].

Спостерігаючи структуру евфемізмів у складі політичної термінології,    О. Б. Януш робить висновок, що політичні евфемізми утворюються на базі різних національно-негативних характеристик денотата; вибір характеристики залежить від прагматичної мети. Неоднозначність, неоднаковість значень висловів мови політики пояснюється існуванням різних ідеологій. У випадку евфемізації мовних одиниць можлива емоційно-позитивна оцінка негативних денотатів. Наприклад, політика демократичних перебудов, яка проводилася         М. С. Горбачовим у Радянському Союзі, спочатку сприймалася позитивно; такі терміни, як перебудова, демократизація, гласність, мали цілком позитивний заряд.

Існує чимало евфемістичних замін  щодо таких явищ; можна припустити, що такі евфемізми - замінники увійшли до складів різних мов. Наприклад, в евфемістичне сполучення слів, як теорія доміно . Цей термін уживається в пресі для позначення політичних, економічних, соціальних змін в одній країні аборегіоні. Такі зміни призводять до адекватних чи подібних змін у сусідніх країнах. Евфемістичність виразу "теорія доміно" полягає в тому, що він вживається як аргумент проти прогресивних змін у так званих "третіх країнах" або ж спрямований проти національно-визвольної боротьби за незалежність; цим терміном-евфемізмом у недалекому минулому виправдовувалась політика так званого імперіалістичного втручання в справи інших держав. До речі, вирази треті країни або країни третього світу можна також вважати евфемістичними, оскільки вони вживаються для назв країн з низьким розвитком промисловості, господарства, а також з низьким рівнем економіки та культури [28; 93].

З нещодавнього минулого можемо згадати  вираз російський месіанізм, який до речі й сьогодні часто згадується журналістами в аналітичних матеріалах щодо україно-російських відносин. Відтак, евфемістичність цього виразу полягає у тому, що хоча слово месіанізм асоціюється зі спасителем й повертає нас до біблійного поняття, пов’язаного з допомогою, жертовністю задля блага іншого, але насправді в політичних реаліях це не що інше як політика Росії до самодержавства, захвату й колонізації України та інших країн.

 

2.5 Тематичне групування політичних евфемізмів.

 

Зоряна Дубинець в своїй монографії «Евфемізми в українській мові» говорить про тематичні групи евфемізмів, які вуалюють політичні погляди, вербальні стратегії, інтенції, щоб представити реципієнтові непопулярні політичні заходи більш привабливо. Відтак, науковець виділяє такі 4 тематичні групи:

1. власне політичні евфемізми: контрольована демократія замість авторитаризм, імпічмент замість недовіра уряду, однополярний світ замість диктат США, вжити крайніх заходів замість здійснити військовий переворот. До цієї групи евфемізмів  належать і дипломатичні: прикрі випадки, діяльність, що не відповідає положенням Віденської конвенції та не сумісна з дипломатичним статусом замість шпигунство;
2. військові евфемізми: миротворча місія замість агресія; палестинсько-ізраїльське протистояння замість війна; поновлення конституційного режиму, військова операція із роззброєння банд бойовиків замість війна в Чечні тощо. Науковці вважають, що специфічною рисою військових евфемізмів є семіотична опозиція «Свій-Чужий». Це свого роду подвійний стандарт при оцінюванні певних дій протилежних сторін: все залежить від позиції того, хто створює повідомлення;
3. економічні евфемізми: політична та економічна нестабільність, фінансові та економічні негаразди, нестабільна ситуація в економіці замість криза тощо;
4. пенітенціарні евфемізми – замінники понять репресивних дій владних  структур (звільнення, арешту, порушення кримінальної справи, оперативно-розшукових заходів): затримали, взяли, застосували санкції замість арештували тощо.

У матеріалах тижневика «Український тиждень» всі ці групи евфемізмів широко представлені журналістами, оскільки видання висвітлює різнотематичні проблеми та новини. Варто зауважити, що журналісти винаходять і свої замінники й альтернативи вже відомим виразам, які вже дещо втратили свої евфемістичні функції й тотожні своїм прямим номінаціям. Також в результаті виникнення сучасних змін і процесів у політиці країн з’являються нові евфемізми. Відтак, багато евфемістичних новотворів пропонує тижневик до політики Президента Єгипту Мохаммед Мурсі, який намагається створити феодальну теократичну державу як наступницю Халіфату, намагається керувати державою за допомогою апелювання до Бога і мусульманської релігії, а також зробити привілейованим частину населення, яке визнає і підтримує іслам. Такий небезпечний й недемократичний спосіб управління журналісти називають: ісламістське бачення влади, політика самодержавного фараона, диктатура ісламістів, політика будівництва єгипетського халіфату. Всі ці евфемізми уникають прямої негативної номінації –  владарювання через використання релігію супроти волі народу, апелювання до Бога задля укріплення влади Мурсі.

«Політичні опоненти Мохаммеда Мурсі засуджують його, як самодержавного фараона, який хотів нав'язати своє ісламістське бачення всьому Єгипту…» («УТ» № 47 (264) 22 листопада 2012 року).

Відповідно до аналізу матеріалів видання серед використовуваних політичних  евфемізмі в журналі можна виокремити ще одну дещо специфічну  перехідну групу евфемізмів, яка стосується політики, військової справи й частково зачіпає економіку великих країн (США, Росія, Китай) та країн  Азії         (Ізраїль, Палестина, Ірак, Іран, Афганістан). Наприклад:  боротьба проти тероризму замість війна Америки в Іраці та Афганістані; афганська операція, Афганська гра, афганська кампанія Пекіну, китайські апетити на Афганістан, розширення китайської експансії, китайсько-афганське зближення, стратегічне партнерсво  замість завоювання й здійснення економічного вторгнення Китаю задля забезпечення ресурсами свого вибухового розвитку.

«Тому сьогоднішній курс офіційного Пекіну на стратегічне партнерство з Афганістаном у жодному випадку не можна розглядати лише, як окрему акцію китайських стратегів для узяття під свій контроль цієї країни. Він, безумовно, є лише складовою частиною більш масштабної стратегічної гри китайських лідерів на Середньому Сході» ( «УТ» - № 39 (256) 27 вересня - 1 жовтня 2012 року – 34с.).

Важливо зазначити, що в результаті аналізу видання й у зв’язку  із суперечливою й неоднозначною політичною ситуацією в Україні ЗМІ виробило евфемізми, якими пом’якшено, локанічно, політкоректно  називають українську політичну дійсність. Відтак, «Український тиждень» пропонує вживати евфемізм олігархічний капіталізм на позначення процесу в Україні, коли управління державою здійснюється небагатьма можновладцями, які є власниками усього державного капіталу і керують усіма сферами економіки та політики у руслі своїх інтересів.

Не можна не помітити, що на ґрунті специфічної суспільно-політичної й владної дійсності журналісти вдаються до евфемізації понять і явищ української політики зі специфічним іронічно-викривальним відтінком. Ці евфемізми відзначаються й деякою своєю художністю, метафоричністю та образністю,  Специфікою цієї групи, яка притаманна суто українському політичному дискурсу у якісних суспільно-політичних виданнях, є певний гумор й викривальна іронія, але що ніяк не викривлює, не спотворює й не приховує дійсність. Як приклад можна розглянути популярний нині евфемізм політичні тушки замість продажний депутат, депутат, який, проходячи до парламенту за одну партію, продається й переходить до опонента. Такий евфемізм уникає таких денотатів як продажність та зрадництво.

«Вчора ввечері інформаційний простір розбурхала новина про перших двох тушок —  Олександра та Андрія Табалових, обраних народними депутатами від Об’єднаної опозиції «Батьківщина»,  які не увійшли до складу фракції «Батьківщина»» («УТ» № 50 (267) 13 грудня 2012 р.).

Специфічні евфемізми знайшли  журналісти до суто української скандальної теми, що стосується мінливої політики Валерія Хорошковського. Відтак, журналісти пишуть людина-контрактник, аби вкотре не нагадувати і тим самим не засмучувати словами підкупний, підлабузник, продажний.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Вагому частку лексичного та фразеологічного фонду нашої мови становлять евфемістичні номінації, які відображають соціокультурні й ціннісні орієнтири українців. З часу перших, класичних інтерпретацій евфемізму як гарної та бажаної заміни для поганого слова, вчення про досліджувану мовну одиницю зазнало значних змін і перемістилося з лексики до стилістики, комунікативної лінгвістики та лінгвокультурології. Проаналізувавши вітчизняні та зарубіжні теорії евфемії, можна відзначити, що на сучасному етапі розвитку, до використання й творення евфемізмів найбільш приналежним та точним є тропеїчний підхід. Дослідження показало, що найбільше журналісти у газетно-журнальному тексті використовують евфемізм як троп, що ґрунтується на непрямому ввічливому, пом’якшувальному слові чи вислові.

У результаті дослідження з’ясовано також, що сьогодні у газетно-журнальному тексті евфемізми продовжують виконувати свої первинні функції (маскувальну, пом’якшувально-меліоративну, оцінну), але також є підстави стверджувати, що в них з’являється ще одна, до цього не помічена, функція посилення експресії тексту. Евфемізми, задіяні в мовній грі, вживаються з метою встановлення контакту, виконують не властиву їм текстотворчу функцію. Відтак, щосчастіше у журналістському тексті авторові за допомогою евфемізмів вдається не тільки коректно й ввічливо висловитися, але в той самий час дещо зіронізувати й пожартувати з описуваних політичних колізій та нонсенсів. Отже, на цій підставі можна стверджувати про поліфункціональність евфемізмів у газетно-публіцистичному тексті.

Семантичний аналіз евфемістичних  номінацій у суспільно-політичному виданні «Український тиждень»  дозволяє стверджувати, що у подібних якісних виданнях, призначення яких – вироблення громадської думки, переважають субститути понять зі сфери політичного життя країни: військово-політичні пов’язані з війною в середній Азії, дипломатичні (тема євроінтеграції України), економічні та власне політичні, що стосуються обрання й формування політичної влади в Україні.

Дослідження показало, що динаміка евфемізмів у межах певних тематичних груп є характерною особливістю сучасного газетно-публіцистичного дискурсу.  Втрачають свою актуальність і переходять у пасив субститути понять традиційно табуйованої сфери (вагітності, пологів, засобів контрацепції), але натомість активно поповнюється новотворами майже всі тематичні групи політичних евфемізмів зі сфери економіки та влади життя країни.

Дослідження продуктивності способів евфемізації в газетно-журнальному  тексті дозволило встановити, що найуживанішим є лексико-семантичний спосіб та його прийоми – вживання іншомовних слів та фразеологізмів у функції евфемізмів. До найменш продуктивних належать фонетичний і графічний способи евфемізації, які використовують переважно популярні розважальні видання. Поширеним морфологічним прийомом евфемізації є негативна префіксація та абревіатури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

1. Алєксєєва І. О.   Евфемізми як відображення соціальних змін: від позначення табу до етикетних форм та політичної коректності / І. О. Алєксєєва // Мовні і концептуальні картини світу. — К., 2002. — N7. — С.1–10.
2. Баскова Ю. С. Эвфемизмы как средство манипулирования в языке СМИ : автореф. дис. … канд. филол. наук : 10.02.19 /Баскова Юлия Сергеевна. – Краснодар, 2006. – 162 с.;
3. Бибик С. П. Словник іншомовних слів: Тлумачення, словотворення, слововживання : Близько 35 000 слів і словосполучень / С. П. Бибик,  Г.М. Сюта; C. Я. Єрмоленко (ред.). – Х.: Фоліо, 2006. – 263 с.                           
4. Бушкова В.В., Мельниченко А.В. Ідеологічні евфемізми – етимологія та способи номінації реалій політичного змісту //  Східноєвропейський університет економіки і менеджменту,Черкаси, Україна : [сайт] / Режим доступу до ресурсу: http://www.rusnauka.com/13_EISN_2012 /Philologia/2_98684.doc.htm
5. Вавілова, Л. М. До питання про евфемізацію сучасної російської мови [Електронний ресурс] // Російська філологія. Системно-функціональний аспект :сб.м-ловнауч. цук. 5-10 лютого 2003 р. / Казан. держ. ун-т. – Сайт Казан. держ. ун-ту. – Режим доступу до ресурсу: http://www.ksu/fil/kn7/index.php?sod=11
6. Вакуленко М. Деякі термінологічні нюанси української мови: як не виплеснути з водою дитину / М. Вакуленко // Вісник НАН України. - № 11. -  2006. – С. 61 - 63. – Режим доступу до ресурсу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/all/herald/2006-11/a8-6.pdf