З історії дослідження евфемії

2.3 Класифікація за способами  евфемізації.

Способи евфемізації класифікують залежно від способу творення, в основу якої покладено мовні  рівно (фонетичний, морфологічний, лексичний, синтаксичний, графічний). Підґрунтям для такої класифікації стало дослідження способів творення евфемізмів, зафіксованих у роботах вітчизняних і зарубіжних науковців А. Кацева, О. Януша, Ю. Баскової, І. Решетарової [7;12].

Фонетичний спосіб евфемізації  є малопродуктивним у періодиці. Він дозволяє комунікаторові відтворити зміст висловлювання, еквівалентний змісту забороненого поняття й уникнути при цьому негативної реакції адресата. Видозміна звукової форми слова відволікає від татуйованого денотата. Звукові аналогії вживаються переважно при створенні евфемістичних субститутів лайливих слів, щоб уникнути непристойного слова і викликати в читача необхідні авторові емоції.

« Депутат з Партії регіонів Володимир Макеєнко вважає, що Євро-2012 «на фіг» потрібне Україні…» ( «УТ» № 36 (253)6 — 12 вересня 2012 р. – 33 с.);

Найуживанішим прийомом творення евфемізмів є лексико-семантичний спосіб. Одним із продуктивних прийомів евфемізації є метономазія або заміна номінативних засобів рідної мови іншомовними еквівалентами, незважаючи на те, що вони є прямими найменуваннями небажаного денотата. Іншомовні слова уживають, щоб приховати, завуалювати негативні явища в політичному житті країни або зробити номінацію етично можливою для публічної сфери спілкування (геріатрія – замість лікування хвороб похилого віку, топлес – замість голий). Науковці вважають, що подібні замінники сприймаються носіями мови більш нейтрально, ніж ті слова, що давно функціонують в українській мові [10; 30]. Наприклад:

«Пекін готує для Афганістану майбутнє, в якому ця країна опиниться в якості держави китайського сателіта (замість колонії)» або «Вашингтон не міг водночас продовжувати дві затяжні війни та підтримувати свою активну мілітарну (замість військову) присутність скрізь і всюди» («УТ»  № 39 (256) 27 вересня — 3 жовтня 2012 р. – 25 с.);

Але в той самий час продуктивне  використання термінів та іншомовних слів призводить до послаблення їхнього евфемістичного потенціалу. На сьогодні цей процес відбувся зі словом «криза», яке вже втратило свою пом’якшувальну функцію й малозрозумілість для українського читача й сприймається аналогічно до суто українських відповідників «скрута» або «застій».

В українському публіцистичному  політичному  дискурсі активно вживають евфемістичні одиниці, утворені за допомогою генералізації, розмивання значеннєвого змісту, оскільки такі евфемізми є абсолютно нейтральними і можуть співвідноситися з великою кількістю референтів, наприклад: іменники захід, акція, акт, процес і дієслова робити, виконувати, проводити. Найбільш типовим семантичним  способом евфемізації, пов’язаним із генералізацією значення, є заміна небажаного визначення родовим терміном (гіперонімом) або словом широкої семантики, які на практиці відрізнити одне від одного досить складно. Частотність таких евфемістичних номінацій є високою при висвітленні репресивних дій влади, військових та економічних конфліктів [10; 32].

«Іноземне військове втручання у ситуацію в Лівії призведе до третьої світової війни…»  або «А для країн-членів НАТО дуже важливо, який Афганістан вони залишать після цієї військової акції…» ( «УТ» № 38 (255) 20 — 26 вересня 2012 р. – 48 с.).

З евфемістичною метою  журналісти використовують метафори і  метонімії, які пом’якшують слова оригінали, здійснюючи вплив на свідомість реципієнта, дозволяють створити яскравий образ, побудований на  несподіваних асоціаціях: гроші «залягли», тіньовий бізнес, «ліва»  продукція, політичний інфаркт [7; 14].

«І велике питання, чи виявляться новонабуті «багнети» достойною заміною перевірених бійців, що опинилися за стінами ВР VIIскликання…»

«Віктор Ющенко намагався переконати аудиторію, що він не прагне відбілити  режим Януковича, з яким європейці відмовляються розмовляти…» («УТ» № 48 (265)29 листопада — 5 грудня 2012 р. – 27 с.; 32c.).

  У періодиці продуктивним є процес евфемізації книжних, біблійних (коні не винні, п’ята колона, ) і розмовно-просторічних (вскочити в халепу) фразеологічних одиниці, зважаючи на їх здатність співвідноситися з великою кількістю не бажаних денотатів. Основна умова вживання фразеологізму у ролі евфемізму – його нейтральне або позитивне забарвлення ( зірок з неба не запав, пальцем у небо), оскільки фразеологізм повинен маскувати, вуалювати денотат, який негативно оцінюється соціумом [10; 34].

«Це (кадрові ротації – Ред.) – від того, що вже не знають, що робити. Міняють шило на мило…» чи «Піймав облизня і Серій Тігіпко – його партія здобула втричі меншу підтримку ніж він сам на президентських виборах минулого року…» ( «УТ» № 47 (264)22 листопада — 28 листопада 2012 р. – 17-19 с.).

«УДАР  проти «другого пришестя» Азарова…» («УТ» № 48 (265) 29 листопада — 5 грудня 2012 р. – 27 с.; 32c.).

«Російський протестний рух іде в башту  зі слонової кістки..» ( «УТ» № 44 (261) 1 – 7 листопада 2012 р. – 27с.).

Фразеологізми з негативним забарвленням у  функції евфемізмів, як правило, зазнають різних трансформацій [7; 12]. Аналіз фактичного матеріалу засвідчує такі різновиди структурно семантичних змін фразеологічних одиниць у періодиці:

1. семантична трансформація (скакати в гречку – зраджувати дружині, чоловіку, у пресі - зраджувати інтересам блоку чи партії);

2. лексична субституція (навісити всіх слонів замість навісти всіх собак);

3. семантичне нарощування або розширення значення (крізь терни до темно-синіх європейських зірок, похвала глупоті української демократії; життя після парламенту тощо.);

4. усічення форми -  апозіопезис (нагріти замість нагріти (прогріти) руки);

5. прономіналізація фразеологізму (хто «це» зробить);

6. утворення словосполучення за моделлю фразеологізму (найшла коса на вулик).

Фразеологічні інновації газова війна (культурна, мовна, інформативна), валютний голод, політичні (економічні) реалії також є евфемістичними номінаціями, оскільки в них відбувається формальне пом’якшення негативного денотату введенням додаткового компонента.     Досить поширеним і ефективним журналістським приймом є евфемістичний перифраз (добавка до зарплати замість хабар; дрімучі порядки комуністичних часів замість цензура; особи, які тримаються під вартою замість засуджені й ув’язнені тощо). Перифраз виконує евфемістичну функцію, якщо служить засобом уникнення прямої мови небажаної номінації [28; 92]. Наприклад:

««… афганська кампанія Пекіну, певною мірою, відображає геополітичне майбутнє цього регіону Азії» замість « Наступ Китаю на Афганістан відображає земельний розподіл цього регіону Азії» або «І коли в 2014 році американці і НАТО вийдуть із Афганістану, то на їх місці може з’явитися Китай» замість  правдивого « І коли в 2012 році війська Америки і НАТО звільнять Афганістан, то цю країну захопить військова армія Китаю» («УТ»         № 41 (258)11  — 17 жовтня 2012 р. – 40 с.).

Займенник як частина мови, що володіє перемінним і узагальненим значенням, містить семантичну невизначеність, досить активно використовують як евфемістичну заміну. У пресі серед займенників-евфемізмів  переважають вказівні та неоднозначні, зрідка – особові: це, цей при висвітленні тем, пов’язаних з тілесним зв’язком. Вживані з метою евфемізації прикметники відомий, певний, відповідний набувають рис невизначеного займенника й у сполученні з іменниками широкої семантики перетворюються в штампи газетно-публіцистичного дискурсу (певні кроки в цьому напрямку зроблено, дано відповідні вказівки, це призвело до відомих наслідків). Адекватне розшифровування таких фраз, у разі незнання контексту, практично неможливе [5].

Евфемізація в пресі здійснюється за допомогою антоніма прямої номінації антифраза/антифразиса, який замінює відверту негативну кваліфікацію свого суб’єкта позитивною оцінкою, хоча й фальшивою (аванс у конверті, добровільний внесок замість хабар; гості замість рейдери) [20;65].

До прийомів морфологічного способу евфемізації належать абревіація, негативна префіксація, використання словотвірних засобів з інферіорним значенням, нульова афіксація [7; 14].

Скорочення імені за допомогою  абревіації призводить звуження його змісту, позбавляє більшості асоціацій, ним викликаних (інтерпол -  Міжнародна організація кримінальної поліції; засоби секретних служб замість підкуп, шантаж, погрози).

Такий морфологічний прийом евфемізації, як негативна префіксація, поширений  в якісних і популярних випаданнях та відбувається за моделлю: негативний префікс плюс іменник (прикметник, прислівник) – антонім за смислом до слова-табу. Наприклад: неефективне господарювання замість збиткове; не працевлаштовані замість безробітні; неправдива інформація замість брехлива; псевдо-націоналізми замість несправжній, фальшивий націоналізм; анти ліберальна політика замість політика проти лібералізму або політика, яка не визнає свободи.) Ефект пом’якшення досягається тим, що негативні властивості предметів не називаються прямо, а позначаються через заперечення. За мови такої евфемізації реальні проблеми суспільства подаються в спрощених, легких для сприйняття твердженнях.

  «Нагадаємо, The Washington Post нещодавно написала, що Україна скочується до російської моделі псевдо-демократії.»  або «Спостерігачі зазначають, що суперечливий судовий процес й ув’язнення Юлії Тимошенко, а також Юрія Луценка несприятливо вплинули на виборчий клімат» ( «УТ» № 43 (260) 25 – 31 жовтня  2012 р. – 21с.).

Мовні  одиниці  з інферіорним  значенням у  ролі евфемізмів – це насамперед демінутиви. Такі евфемізми вживають журналісти замість занадто різкого прямого найменування непривабливого явища дійсності (ледарюваті, приписочка тощо).

«З  чого роблю висновок: протестантів цікавив не стан суспільства загалом, а одна його маленька проблемка, що вичерпується гаслом «наших б’ють» («УТ» № 50 (111) 11 – 17 грудня 2009 р. – 4с.).

Нульова суфіксація або безафіксний  спосіб словотвору такою належить до морфологічних прийомів евфемізації. Цей спосіб у сучасній українській  мові є малопродуктивним і використовується у періодиці при творенні віддієслівних дериватів (пшик замість провал, ляп замість помилка, промах) [22].

«Багатомісячна титанічна праця Генпрокуратури, що велася з єдиною метою – запроторити за ґрати Луценка, може виявитись пшиком» ( «УТ» № 43 (260) 25 – 31 жовтня  2012 р. – 21с.).

До прийомів синтаксичного способі  евфемізації належать:

1. різні трансформації словосполучень: уведення додаткового позитивного компонента до структури словосполучення (нетрадиційна політична орієнтація), поєднання слів із протилежним або взаємовиключним значенням (відсутність позитивних змін; негативне економічне зростання; обмеження свобод; не впровадження прийнятих реформ тощо). Наприклад: «Але існують також політичні умови, - наголосив він (Штефан Фюле) - Ідеться про відмову від використання судочинства з політичними цілями» ( «УТ» № 43 (260) 25 – 31 жовтня  2012 р. – 54с.);
2. еліпсис (безоб’єктне  вживання перехідних дієслів (небажані революційні настрої) і заміна активної дієслівної конструкції пасивною без суб’єкта дії (ліквідовано, дезорганізовано, затверджено). Наприклад: «Ядерна загроза з боку Північної Кореї може розпалити гонку озброєнь в регіоні і спровокувати в Азії війну» замість «спровокувати загрозу вибуху, розв’язання війни» ( «УТ» № 41 (258)11  — 17 жовтня 2012 р. – 40 с.);
3. заміна стверджувальної конструкції  аналогічною заперечною:

 «Держдеп   США вважає, що в цілому влада України поважає свободу віросповідання, однак не демонструє тенденцію  до покращення цього питання» («УТ» № 36 (253) 6 -11вересня 2012 р.).

Мета подібних евфемістичних утворень – пом’якшити негативний вплив на адресата або приховати  від нього небажані факти дійсності уникнути прямої номінації. Використання синтаксичних евфемізмів створює в аудиторії враження, що негативні явища в суспільстві тимчасові і не перешкоджають глобальним процесам [7; 10].

2.4 До проблем розмежування політичних евфемізмів.

Політика, як відомо, є однією з  традиційних сфер уживання евфемістичних засобів вислову думки. Адже ті комунікативні завдання, які стоять перед політиками, неможливо вирішити, використовуючи лише прямі номінації, без натяків, недомовленостей, завуалювання. Основна мета, що переслідується мовцем при евфемізації свого мовлення у політичних і соціальних відносинах, – це прагнення уникати комунікативних конфліктів і невдач, не створювати у співрозмовника відчуття комунікативного дискомфорту. У сучасних умовах дедалі більшого розвитку набувають найрізноманітніші способи та засоби евфемізації, які торкаються соціально значущих тем, сфери діяльності людини, її стосунків з іншими людьми, зі суспільством, владою [26].

До політичних евфемізмів деякі  лінгвісти відносять такі лінгвальні вияви інакомовності, в яких відображаються соціальні погляди носіїв мови, її інтенції, вербальні стратегії тощо. Політичне інакомовлення та евфемія мають спільні риси.   Деякі лінгвісти (І. Р. Гальперін, А. М. Кацев) вважають, що термін "політичні евфемізми" охоплює назви понять, які створено з метою перекручування фактів, зокрема, суспільно-політичних [30]. Інші лінгвісти відносять до політичних евфемізмів ще й такі види інакомовності, в яких знаходять своє відображення класові та політичні погляди, інтенції, вербальні стратегіі тощо. Політичне інакомовлення та політична евфемія мають спільні риси. До них можна віднести соціальну  детермінованість їх утворення у мові, бінарну протиставленість паралельних найменувань, прагнення до завалювання поняттєвого компонента значення слова, що і призводить до додаткогового семантичного навантаження значущих характеристик слова -  до інакомовності [7; 14].

Слід зазначити, що питання про  політичні евфемізми у лінгвістиці  залишається дискусійним. І. Р. Гальперін  визначає політичні евфемізми як спосіб перекрутити факти. За твердженням А. М. Кальцева, табуюванню підлягають не поняття, а лише їх прямі найменування, тобто евфемізми за своїм денотативним значенням повністю збігається з татуйованими словами. Так він пояснює  відсутність евфемізмів (зокрема політичних) там, де мова йде про перекручування, викривлення понять. Але ця думка викликає заперечення. В політичній термінології деякі поняття мають свої прямі, відверті назви, а це означає, що існує й певний шар евфемістичної лексики саме для завалювання чи заміни цих понять [30].