Виникнення української преси та видавництв за океаном

Аналізуючи  публікації О. Коновця у "Свободі", спостерігаємо, що вчений-журналіст  зосередився на дослідженні творення української національної еліти  в умовах заокеанської еміграції. Прагнув  оцінити внесок наших українських  учених в американську й світову  науку та культуру. Тема більшості  публікацій названого автора — дослідження  наукової спадщини відомих співвітчизників  на американському континенті. В одному з інтерв'ю кореспонденту "Свободи" О. Коновець наголосив, що газети діаспори українські за змістом і духом, що всі роки українська ідея жила і  розвивалася завдяки пресі діаспори, прагненню зберегти свою ментальну  приналежність. У газеті "Міст" у статті "Українознавство в  Америці: сьогодні й завтра" О. Коновець пише: "Вже котре покоління  українців в Америці, починаючи  з семирічного віку, проходить  інтелектуальний, естетичний, емоційно-вольовий і патріотичний вишкіл в суботніх школах українознавства. Але щоразу, коли починається новий навчальний рік, перед учителями цих шкіл постають непрості проблеми. В який спосіб зацікавити учнів до вивчення української мови, літератури, історії, культури? ...Як поліпшити й осучаснити зміст навчальних програм, форми  й методи викладання українознавчих дисциплін?" [Коновець, 1969, С. 2-4].

Було  простежено етапи еволюції газети "Свобода". У ході вивчення опрацьованого матеріалу  встановлено, що з перших днів існування  діаспорна преса взяла на себе роль вихователя, організатора та інформатора, вартівника і захисника долі зарубіжного  українства. Вона фактично стала зброєю в боротьбі за справедливість, за демократичний  принцип: воля народам і воля людині; об'єднуючим чинником ідентифікації  українців. Спостерігаємо на прикладах  публікацій у пресі, що українська еміграція чітко розмежувалася на політичну й заробітчанську. Українське друковане слово закликало до самоорганізації, до всенаціональної єдності.

В історії розвитку преси діаспори у 40-х — 50-х рр. XX ст. до 2005 р. виділяємо  три основних етапи.

Перший  — 40—50-ті рр. XX ст. Як свідчить аналіз, після Другої світової війни гостро не стояло питання ідентичності, бо дискусії здебільшого точилися довкола  сталінських режимів, масових репресій в Україні. Криза у період холодної війни, вихід України з Другої світової війни — ось головні  теми видань післявоєнного періоду.

Другий  період вирізняємо, починаючи з кінця 1950-х до 1980-х рр. Проблема ідентичності українців діаспори гостро постала  у зв'язку з процесом русифікації  в Україні. Одним із лідерів і  противників русифікації був  Іван Дзюба. "Минули роки, та не минули пристрасті навколо імені "Дзюба" <...> Іван Дзюба — це Україна  у Всесвіті, це Україна як невіддільна  і нерозривна частина культурно-психологічної  Європи, це повага та врахування всіх національно-культурних, релігійно-конфесійних потреб національних меншин лише заради процвітання титульної  нації України, її добробуту, соціальної, культурно-мовної захищеності; це творення відкритого громадянського суспільства, що стало би фундаментом сучасної держави" [Соболь, 2006, C. 2].

Третій  період — кін. 90-х рр. XX ст. — 2005 р. Спостерігається зріст преси  діаспори змістовно, а також удосконалюється  форма подачі матеріалів. Жанрові  композиції відповідають професійним  журналістським визначенням: інтерв'ю, репортаж, нарис, замітка. Раніше матеріали  подавалися у формі листів. Зокрема  ця тенденція простежується на шпальтах "Свободи".

Етапи розвитку газетної періодики в період 1945—2006 рр. на прикладі "Свободи" доводять, що, порівняно з пресою в Україні  діаспорна преса більш "міфічна" поряд із відображенням реальних процесів у розвитку всесвітнього українства вона значною мірою втілює мрії заокеанських українців. Проте не будемо применшувати її роль, зокрема й газети "Свобода". Преса діаспори є одним із основних чинників самозбереження нації, вона коригує світоглядну інтеграцію широких кіл громадськості, несе об'єднуючу функцію всіх верств населення за океаном в єдиному українському мовно-культурному просторі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Робота  присвячена дослідженню заснування української преси та видавництв за океаном, а також зіставленню газети «Свобода» від 1893 року до сьогодні. З огляду на мету та завдання роботи можна зробити такі висновки.

Першим  завданням нашого дослідження було з’ясувати причини еміграції  українців до Америки. На основі аналізу  робіт видатних науковців встановлено, що у ХІХ столітті українці тікали до Америки для пошуку більш придатних  умов для праці; після Першої світової війни інтелігенція тікала за кордон переважно з політичних причин; в  той період, коли в Україні був  Голодомор та відбувалися сталінські репресії, в Америку тікали українці, яких називали політичними біженцями; востаннє українці тікали за кордон через  скрутні економічні умови, що настали  після розвалу Радянського Союзу.

Друге завдання полягало в аналізі зарубіжного  українства. Спочатку ми звернулися до історії та з’ясували, що першими  емігрантами з України були гетьман  Мазепа та його соратників, які у XVIII столітті відступили після несподіваної поразки шведського короля Карла  ХІІ під Полтавою.

Третє завдання передбачало аналіз видавничої справи в США, Канаді та Бразилії. Цей  аналіз дає підстави стверджувати, що видавнича справа у всіх куточках Америки активно розвивалась, але  більшість видань мали свої недоліки та недоробки, тому деякі з них  не мали майбутнього, а кілька з них  існує і досі.

Четвертим завданням було аналіз першого українського видання в Америці «Свобода», який вийшов у світ 15 вересня 1893 року. Ми з’ясували, що газета мала декількох  редакторів – Григорія Грушку (засновника газети), Нестора Дмитріва, Стефана  Макара та Івана Ардана. Варто зазначити, що дана газета існує і сьогодні. Різноманітність рубрик часопису давала можливість широко висвітлювати питання, пов'язані з громадсько-політичним, церковно-релігійним, культурно-освітнім життям української діаспори. Перший редактор Г. Грушка визначив статус видання  так: "Це має бути народна газета"; порівнявши із сучасною газетою, ми з’ясували, що більш як за сто років існування "Свобода" жодного разу не зійшла із позицій виразника духу українського народу, захисника його інтересів. Проаналізувавши все номери газети, можна сказати, що газета моє таку тематику: політична; економічна; соціально побутова, адаптація населення українського походження у США; наука; техніка й технологія; освіта; культура (танці, традиції, фольклор, масові гуляння); література й мистецтво; релігія й церква; українська мова, проблеми мови. Газета «Свобода» найбільш широко і неупереджено висвітлювала життя українців на батьківщині і за кордоном, публікувала матеріали, що сприяли адаптації до нового середовища, при цьому наголошуючи на необхідності зберегти національну ідентичність.

На  основі виконаних завдань можна  сказати, що українська преса за океаном  вивчена достатньо повно, є багато наукових робіт відомих вчених за цією темою. В майбутньому крім США, Канади та Бразилії варто дослідити  діяльність українців в інших  куточках Америки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Боровик М. Українсько-канадська преса та її значення для української меншини в Канаді/ М. Боровик. – Мюнзен: Укр. Вільний університет, 1977. – 341 с.

2. Газета «Свобода». – 1893-2005 рр.

3. Гриценко, Олена Миколаївна. Українська преса США і Канади (1991-1995 рр.) / О. М. Гриценко, 1997. - 101 с.

4. Губарець В. В. Українська етнічна преса у Північній Америці:  історія і сучасність // Наукові записки інституту журналістики КНУ ім. Т. Шевченка/ В. В. Губарець. – 2005. – Вип. 22. – С. 60.

5. Губарець В. В. Преса і книга діаспори. З історії видавничої діяльності українського зарубіжжя: [навч. посіб.]/ В. В. Губарець. — К.: Університет «Україна», 2008.— 266 с.

6. Дрібниця В. О. Історія України (від найдавніших часів до початку ХХ століття): Екзаменаційні білети: запитання та відповіді: [посібн. для підгот. до іспитів з іст. України]/ авт.-упоряд. В. О. Дрібниця. –  К. : Дієз-Продукт, 1999. – 63 с.

7. Животко А. П.  Історія української преси: [навч. посіб.]/ А. П. Животко. – К.: Наша культура і наука, 1999. - 368 c.

8. Жлуктенко Ю. О. Українська мова на лінгвістичній карті Канади: [моногр.] / Ю. О. Жлуктенко. – К.: «Наукова думка», 1990. – 63 c.

9. Коновець О.  Українознавство в Америці: сьогодні й завтра // газ. «Міст». – 1969. - № 3. - С. 2-4.

10. Кравченюк. О. До 100-річчя газети / О. Кравченюк. – К.: Свобода, 1993. – 15 верес. – С. 2.

11. Кравців Б. Енциклопедія Українознавства: словникова частина. — Париж-Нью-Йорк: Молоде життя, 1959 .

12. Кривошеєва О.  Питання культури української мови у виданнях української діаспори США і Канади / Кривошеєва О.// Збірник харківського історико-філологічного товариства. – Харків, 1995. – Т. 4. – С. 169–172.

13. Липовецький І. Українська еміґрація у Новому Світі // На чужині (Календар 1947). – Ауґсбурґ: Українське Видавництво, 1947.

14. Марунчак М. Історія українців Канади / М. Марунчак. – Вінніпеґ, 1968. – т. 1

15. Онкович А. Д. Формування педагогічної компетентності вчителів української діаспори США засобами педагогічної періодики [автореф. дис.]/ –  К.:  2004. – 22 с.

16. Рудницький Я. З подорожей по Канаді, 1949–1959 / Я. Рудницький. – Вінніпег : Клуб приятелів української книжки, 1959. – 1 с.

17. Соболь В. О. Міжнародний резонанс феномену українського шістдесятництва: [стаття]/ В. О. Соболь. – Донецьк: Наукове товариство ім. Шевченка, 2006.

18. Трохим Н. Преса української еміграції 20–30-х рр. ХХ ст. на американському континенті: особливості предмета дослідження: [стаття]/ Н. Трохим. – Львів: Львівський національний університет ім. І. Франка, 2010 – С. 90 – 96

19. Фединський О. Бібліографічний покажчик української преси поза межами України. Річник X-XIII за 1975-1978 роки/ О. Фединський. – Клівленд: 1979. – 88 с.

20. Франко І. Поза межами можливого. Твори у 50 т./ І. Франко.  — К.: Наукова думка, 1986.— Т. 45. — С. 282.

21. Чекалюк В. В. Преса діаспори США як комунікативний чинник формування ідентичності українців: [диссерт.] / В. В. Чекалюк. – 2008. – 136 с.