Теоретичні та практичні аспекти редакторської підготовки казок

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Волинський національний університет імені Лесі Українки

Інститут філології та журналістики

Кафедра видавничої справи

та редагування і журналістики

 

 

 

 

 

Курсова робота на тему:

«Теоретичні та практичні аспекти редакторської підготовки казок»

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка ІІІ курсу

спеціальності «ВСР»

 Мозолюк Ю.

Перевірила:

к. ф. н., доц.

Благовірна Н. Б.

 

 

 

 

 

Луцьк – 2012

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

І. Місце казок в репертуарі українських видавництв…………………………...4

ІІ. Концептуальні особливості  формування репертуару казок в Україні...….11

     2. 1. Читацька  аудиторія……………………………………………………...11

2. 2 . Проблеми формування  збірників казок……………………………….19

ІІІ. Проблеми видавничої підготовки…………………………………………..27

3. 1 . Специфіка адаптації художнього матеріалу ………………………….27

3. 2. Літературні інтерпретації текстів казок………………………………..33

Висновки…………………………………………………………………………43

Література………………………………………………………………………..48

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

     Актуальність  роботи – тема роботи актуальна, адже на книжковому ринку України дуже мало видань, що загалом досліджують дитячу літературу, тенденції її випуску, репертуар, доцільність. Зокрема немає повноцінних напрацювань, присвячених випуску виключно казок, а отже, не розглянуто теоретичні та практичні аспекти їх редакторської підготовки.

     Мета роботи  – дослідити теоретичні та практичні аспекти редакторської підготовки казок для дітей.

     Об’єкт роботи – видавничо втілені казки за останні роки в Україні.

Завдання роботи – прослідкувати, яке місце серед усього масиву дитячої літератури займають казки  в репертуарі українських видавництв, розглянути концептуальні особливості  формування видань казок, дослідити  проблеми видавничої підготовки цього  жанру.

     Структура  роботи – робота складається  з трьох основних розділів: «Місце казок в репертуарі українських видавництв» (описано основні напрямки видавничої діяльності сучасних українських видавництв, зокрема їх орієнтацію на дитячу літературу, де чи не найвагоміше місце посідають казки для дітей), «Концептуальні особливості формування репертуару казок в Україні» (охарактеризовано читацьку адресу, розглянуто особливості формування збірників казок досить популярної виду видань), «Проблеми видавничої підготовки» (досліджено адаптацію текстів казок з огляду на вік аудиторії та матеріальну конструкцію видання).

     Результати  курсової роботи апробовані на конференції «Молода наука Волині: пріоритети та перспективи досліджень» і опубліковані у збірнику тез доповідей цієї конференції.

 

 

Розділ І. Місце казок в репертуарі українських видавництв

Відколи Україна стала  незалежною, розпочалася глобалізація системи масової комунікації, активно  стала розвиватися інформаційна індустрія. Поряд з державними видавничими  структурами, які існували в Радянському  Союзі, виникли приватні. Звісно, цей  процес засвідчив демократизацію суспільства, адже значно розширилися і спектр тем, і різноманіття самих видань. 

Електронна галузь як новітня  сфера інформаційного виробництва  заслуговує особливої уваги. Поряд  з друкованою продукцією з’явилась  і електронна, виготовлення і поширення  якої через мережу Інтернет поєднує  в собі особливі видавничі  та комп’ютерні  технології. Структура видання стала  модернізованою.  Для того, щоб  книга, зокрема дитяча, ефективно  впливала на читала, вона повинна бути сучасною і відповідати своїм  критеріям.

За даними А. З. Москаленка, серед засновників видань, які розповсюджуються по всій Україні, перше місце посідають комерційні структури, друге – приватні особи, наукові та науково-виробничі установи посідають третє, четверте й п’яте відповідно поділяють органи державного управління та громадські організації. Недержавні структури заснували більшість видань із загальнодержавною та зарубіжними сферами [16]. Як бачимо, державні видавничі організації посідають останнє місце, а ринок повністю завойований приватними і комерційними, які ставлять собі за мету перш за все отримання прибутку. За статистикою, у 2009 році недержавні видавничі структури з різними формами власності випустили 10 092 видань друкованої продукції, а у 2010 році – 9 097, це в два рази більше, як державні [7, с. 4]

Виникає велика проблема: часто приватні видавничі структури не звертають увагу на те, що публікують, якість продукції, ідею, яку мають донести книги до читача. За радянських часів було інакше, оскільки держава контролювала тематичне наповнення усіх видань, зокрема і дитячих, адже насаджувати кожному потрібну ідеологію необхідно із самого дитинства, а ефективно робити це можна лише через літературу. Тому останній приділяли особливу увагу. Найприкріше те, що в погоні за грошима сучасна дитяча література часто зазнає неналежного опрацювання, хоча саме вона повинна бути показником високої культури та розвитку суспільства.

Значною проблемою у вітчизняній  літературі для дітей є випуск величезної кількості художніх видань, в яких часто переважає показник масовості, а не якості та доцільності. Серед таких видань особливе місце  посідають казки.

У наш час практично  усі спеціалізовані видавництва  та й інші структури, що займаються видавничою діяльністю, мають у своєму репертуарі такий жанр дитячої літератури, як казка. Скоріше за все це обумовлено тим, що казки здавна були і залишаються  популярними серед маловікової  аудиторії завдяки своїм особливим  функціям, характеристикам, ідеям. Відомо, що казка збагачує внутрішній світ дитини, розвиває уяву, допомагає приймати правильні рішення у житті.

Видавці активно продукують цей жанр на книжковому ринку через  фінансовий аспект. Зазвичай найбільше  друкують казки різних авторів-класиків, зокрема Г.-Х. Андерсена («Снігова королева»), Ш. Перро («Кіт у чоботях»), Братів Грімм («Спляча красуня») та інших, також видання народних творів на кшталт «Казки народів світу» чи «Українські народні казки». Про кількість перевидань таких, як «Коза-дереза», «Колобок», «Лисичка-сестричка» тощо взагалі нема чого й казати, адже їх тираж щороку залишається стабільно високим. За такий матеріал авторам платити гонор не потрібно. Ця ситуація свідчить і про обмежену тематику. Діти щороку на книжкових полицях бачать аналогічну продукцію. Намагання задовольнити інтерес дітей до фантастики та пригод одноманітними казками не виправдовує себе. Сучасних же тем, героїв, проблем у дитячій літературі помітно не вистачає. Зараз діти мають іншу психологію, вони більш розвинені інтелектуально на відміну від тих, які жили у минулих сторіччях. Видавці, обираючи репертуар казкової продукції, цей фактор зазвичай ігнорують [38]. Часто не обтяжують себе пошуками нових дитячих авторів, які здатні творити цікаві казкові сюжети та працювати з новими темами. Невідомого письменника доволі часто вважають збитковим, адже великий ризик вкладати кошти в перспективу – таких фінансових ресурсів, кажуть видавці, просто не вистачає.

У світовому дитячому книговиданні неабиякої популярності набула дитяча пізнавальна книга. Український  же сегмент нехудожньої дитячої  літератури, можна сказати, також  є бідним. Його репрезентують найчастіше лише «веселі абетки», «букварики», «книжки-розмальовки», часто неякісні переклади іноземних енциклопедій та величезна кількість довідників зі шкільних предметів.

За період 2009–2010 років  в Україні вийшло друком близько 345 найменувань казок (за даними літописів  книг). Ці видання належать приблизно 90 видавничим структурам.

У загальному серед видавництв, які займаються випуском дитячої літератури, найбільше за 2009–2010 роки  випустили книг  і брошур  видавництва «Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля»» та «Аргумент-Принт»–69 друковані одиниці, «Махаон-Україна» – 64, «ЕгмонтУкраїна» – 48 [7, с. 6].

Протягом цих же двох років  найбільше видань казок випустили  у світ такі видавництва: «Ранок»  – 42 найменування, що в загальному становить 12,2 % усіх видань казок в Україні  за 2009–2010 роки; «Махаон-Україна» і «Школа : НКП» по 27 видань кожне –  7,8 %; «Егмонт  Україна» та «Septima» випустили по 17 книжок, що відповідає 5 %; «Аргумент-Принт» та «Начальна книга – Богдан» надрукували по 15 – це 4,4 %; «Белкар-книга» видала 14 видань з казками, що становить 4,1 %; «Перо» надрукувало 13 – це 3,8 %; «Кредо» – 11 найменувань, 3,2 %; «Грані-Т» випустило 10 видань, що відповідає 2,9%; «Айлес» та «Преса України» видало по 7 одиниць дитячої літератури жанру казки, що становить 2 %; «Веселка», «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га», «Слово», «Країна мрій» надрукувало по 6 видань – це 1,7 %; «Гнозіс» випустило у світ 4 найменувань книжок, що становить 1,6 %; «Волинська обласна друкарня», «Піраміда», «Видавництво Старого Лева» видали по 3 видання з казками, що дорівнює 0,9 %; «Свічадо», «Арт-Пресс», «Видавництво О. Зень», «НАІРІ», «Підручник і посібник», «Пегас», «Торнадо», «Книжковий Хмарочос», «Видавництво Лукащука», «Видавництво Лугового», «Відлуння плюс», «Фоліо», «Аконіт», «БАО», «Іліон» надрукували по 2 книги, що відповідає 0,6 %.Решта 51 видавнича структура випустила по 1 виданню, що становить 0,3 %. Очевидно, що серед видавництв, які лідирували у випуску усієї дитячої літератури за два останніх роки, досить значну частину репертуару займають казки. Це насамперед свідчить про обмежену представленість літератури для дітей і невмотивоване надання переваги одному жанру.

Серед усіх видавничих структур, що займались випуском видань казок  протягом 2009 –2010 років,  частка державних  незначна,  практично це все приватні комерційні видавництва. Спеціалізованих  дитячих серед них не так вже  і багато – «Перо», «Ранок», «Казка», «Грані-Т», «Веселка», «Махаон-Україна», «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га», «Егмонт Україна», «Видавництво Старого Лева», «Країна  мрій», «БАО». Казки стали настільки  прибутковим видом дитячої літератури, що значну частку із них за останні  два роки видали неспеціалізовані видавничі  організації. Відповідно якість таких  книжок часто є низькою через  специфіку видавничої та редакторської  підготовки  літератури цього жанру  і у багатьох випадках доцільності  випуску просто немає, адже казки  будуть аналогічними, однотипними  до тих, які друкують відомі дитячі видавництва. Такі перевидані безліч разів  твори, часто недбало перекладені  українською мовою будуть не адаптованими до читацьких потреб та інформаційних  запитів дітей.

Ще однією проблемою видання  казок є те, що такі твори розраховані  здебільшого на окрему частину дітей-читачів, а не на усі вікові групи. На книжковому ринку значно переважають казки, які адресовані дітям дошкільного  та молодшого шкільного віку. У  той же час середньому та старшому практично нічого не дістається. Часто  брак літератури для конкретної цільової аудиторії компенсують виданнями, що об’єднують певні вікові категорії. Це не завжди виправдано, оскільки діти з різницею навіть у 3–5 років матимуть різні читацькі потреби.

Протягом 2009–2010 років для  дошкільного віку було надруковано 41 найменувань, що становить приблизно 19 % від загальної кількості казок із зазначеною читацькою адресою за вказаний період; для дошкільного і молодшого шкільного віку видано 68 одиниць, що відповідає 31,4 %; для молодшого шкільного віку надруковано 19 видань казок – це 8,8 %; для молодшого і середнього шкільного за цей період вийшло 28, тобто майже 13 %; для середнього шкільного 8 видань з казками, що відповідає 3,7 %;для середнього і старшого було видано 3 видання, які становлять 1,4 %. В окрему групу видавці виділяють видання, призначені для читання дорослими дітям. У 2009–2010 роках таких вийшло 49 найменувань, що відповідає 22,7 %. Бачимо, що для маленьких читачів ринок художньої літератури, представлений жанром казки, переповнений, а для старших дітей і підлітків таких видань практично немає. Така диспропорція у читацькій адресі свідчить насамперед про неякісний, нічим невмотивований підхід до вибору творів для видання.

Щодо мовного аспекту, то в Україні весь час існує  проблема з так званою «національною  дитячою книгою» [31]. Хоча щороку тираж україномовних видань з казками збільшується, все ж російськомовних залишається стабільно високим. Це зумовлено і дешевшим виробництвом такої продукції, і значною частиною російськомовного населення в областях, де функціонують найбільші дитячі видавничі структури. У 2009–2010 роках  всього найменувань дитячих казок оригінальною українською мовою вийшло 143, що становить  41, 5 %. Кількість книжок оригінальною російською ж водночас становить 68 – це 19,7  %. За цей період перекладених казок в Україні вийшло 134, що становить 38,8  % від загальної кількості за два роки. Кількість оригінальних українських і перекладних майже однакова, частка російськомовних хоч в два рази менше, але все ж зависока як для мови національної меншини. Видавцям варто було б звернути увагу на доцільність випуску для української дитини величезної кількості перекладних творів, якими здебільшого є казки Андерсена, Перро та Братів Грімм, а не сучасних цікавих казкарів.

Видавці часто зазначають, що на ринок складно просувати  невідомі авторські казки через  високий економічний ризик [10]. Натомість вони охоче видають  твори класиків минулих століть і лише досить розкручених сучасних дитячих авторів (традиційно це Андерсен, Перро, Грімм, Кіплінґ, Пушкін, Нордквіст, українські – Нестайко та Курков). За 2009–2010 роки в Україні вийшло 44 видань народних українських казок, що становить 13,3 % від загальної кількості. Було надруковано 40 видань казок народів світу, що відповідає 12 %. Найбільша частка – це літературні, авторські казки, яких надруковано 248, що складає 74, 7 %. Можна зробити висновок, що народна казка або не є цікавою для маленьких читачів, або не є привабливою через свою одноманітність (випускають найчастіше незлічені уже перевидання «Колобка», «Кози-дерези», «Ріпки» і збірники «Казки народів світу» тощо). Немає в українських видавництвах цікавих наповнень збірників власне українських народних казок або ж просто моно видань, творів яких зазвичай малечі в дитинстві не розповідають. Це ж стосується не лише народних, а взагалі якісних, професійно ілюстрованих зібрань казок для дітей.  Український фольклор надзвичайно багатий, тому постійно видавати лише найпопулярнішу його частинку не правильно. Безліч інших народних оригінальних казок можна прочитати на різних дитячих сайтах, однак поки в Україні для дітей електронна книга не замінила традиційну.