Аналіз журналістської роботи на радіо

Окрім осіб, що були безпосередньо  пов’язані з обраною нами темою, в передачах подані коментарі  людей, зокрема лучан, з приводу  різноманітних питань, це зроблено з метою зближення з слухачами. Осікільки усі три передачі в записі, на нашу думку - це кращий варіант співпраці з аудиторією. Нами було створено усі психлогічно-комфортні умови, для того, щоб отримати правдиві свідчення окремих осіб.

В циклі авторських передач «На узбіччі» піднімалися наступні теми: наркоманія, алкоголізм та життя дітей на вулицях міста. Усі ці передачі важко віднести до якогось одного жанру радіожурналістики. Оскільки нашою метою було якомога ширше розкрити обрану тему та створити якісний журналістський матеріал, і не важливо в якому саме жанрі. У зв’язку з цим в циклі авторських радіопередач «На узбіччі» простежується вкраплення таких радіожанрів як радіоінтерв’ю, радіонарис, радіокоментар та інше [19, c. 49].

В радіопередачі «На узбіччі» тривалістю 25 хвилин піднято тему наркоманії. Нам вдалося відшукати людей, які колись були наркозалежними. Вони розповіли, як саме позбулися цієї згубної звички та побажали нікому не опинятися в такій же ситуації.

Нами були поставлено наступні запитання:

• Чому спробували наркотик?
• Що змусило змінити звичний спосіб життя (життя з наркотиком)?
• Які труднощі виникли коли ви вирішили позбутися наркозалежності?
• Що ви вказали б особам, які стоять перед вибором: спробувати наркотик чи ні?

Усі перераховані вище питання ставилася з урахуванням індивідуальної розповіді усіх співрозмовників. Звичайно, спочатку відбулося спілкування при якому диктофон було вимкнено. Таким чином нам вдалося познайомитися з майбутніми героями передачі та переконати їх в тому, що нам можна довіряти.

Відповоді колишніх наркозалежних  були доволі різні. Однак, усі вони об’єднані  глибоким переконанням: наркотик –  це смерть. Окрім того, нам вдалося  поспілкуватися не лише з колишніми  наркозалежними, а й з людьми, які на даний момент проходили реабілітацію в центрі «Переображення». Чимало з них переконані в тому, що пройшовши реабілітацію, стануть абсолютно іншими людьми. Взявши потрібні коментарі, ми спробували протиставити відповіді тих, хто ще проходить реабілітацію і тих, хто уже її пройшов. Це було зроблено для того, щоб усі наркозалежні зрозуміли наскільки кращим є життя без наркотику. Для довершення радіокартини, ми поспілкувалися з працівниками центру, які щодня допомагають реабілітантам боротися з залежністю. Від них ми дізналися коли було створено реабілітаційний центр «Переображення», ким і з якою метою. Розповіли детально про принцип його роботи, режим дня та особливості лікування [38].

Вияснилося, що центр працює з 2007 року і є релігійного спрямування. Саме тому, молитва є основною складовою звичайного дня реабілітантів. Реабілітаційний центр «Переображення» створено за підтримки церкви Феміам. Однак, незважаючи на це, реабілітантом може стати представник будь-якого віросповідання. Після завершення реабілітації зовсім необов’язково приймати їхню віру, розповідають працівники центру. Цікавим є той факт, що основна частина працівників центру теж колись були наркозалежними. Вони проходили реабілітацію в цій установі і отримали свободу від залежності.Можливо саме це допомагає їм краще зрозуміти поведінку реабілітантів, яка не завжди адекватна. Нам вдалося дізнатися, що працівникам центру довелося подолати опір чималої кількості людей, перш ніж заснувати дану інституцію. Для об’єктивності взяли коментарі у тих, хто був проти функціонування такої установи. Дізналися чи не змінилося їхнє ставлення. Більшість запевнила, що з плином часу їх точка зору змінилась. Нині, вони переконані, що працівники центру мають лише хороші наміри. Однак, були відповіді в яких особи не приховували свого негативного ставлення до роботи даного реабілітаційного центру. Передачу завершено проханнями колишніх наркозалежних не повторювати нікого їхніх помилок..

Варто зауважити, що коментарі героїв радіопередачі чітко відокремлені один від одного різноманітними мелодіями. Слухачі повинні були зрозуміти, що позбутися наркозалежності можна, потрібно лише цього хотіти.

Голос ведучої звучить на фоні легкої музики, що сприяє відповідному емоційному забарвленню радіопередачі. Окрім  фонової мелодії нами було використано музичну композицію Ірини Білик «NARKOTUK», яка стала вдалим завершенням ефіру. Передачею «На узбіччі» ми мали на меті показати одну з проблем нашого суспільства та запропонувати шляхи її вирішення.

Передача «Чужі серед  своїх» створена у зв’язку зі збільшенням кількості дітей, що живуть на вулицях міста. Наша мета полягала в тому, щоб звернути увагу людей на цей факт, вплинути на владців та змусити їх шукати вихід з ситуації, що склалася. В ході проведеного розслідування ми дізналися, що на вулицях міста Луцька проживає близько двохсот дітей. У передачі використано коментарі психолога, старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу кримінальної міліції у справах дітей УМВС та працівника служби захисту прав дітей облдержадміністрації [38].

Психолог розповів нам  чому, зазвичай, діти тікають з дому та чого саме вони шукають на вулицях  міста. Маючи чималий досвід роботи з такими дітьми він зауважив, що з дому йдуть, зазвичай, підлітки, які не можуть порузумітися з батьками. Причин такої поведінки, на думку психолога, може бути декілька. По перше, це відсутність емоційного зв’язку між членами родини. Причиною цього є те, що їхні батьки не отримали достатньо тепла та уваги від своїх батьків. По друге, втеча на вулицю – це своєрідний дитячий протест, прагнення завоювати авторитет серед однолітків. По третє, жити за законами вулиці це екстрім, який так полюбляють підлітки.

Однак, істину причину  втечі, знають лише ті хто її здійснює. Саме тому ми вирішили спробувати поспілкуватися з дітьми яких виховує вулиця. Нам вдалося їх відшукати та зав’язати розмову, в ході якої дізналися причини їхнього бродяжництва. Дванадцятирічна Надійка розповіла, що мама уже давно не живе разом з нею. Саме тому, вони з сестричками просять милостині. А от одиняцятирічна Оксана зізналася, що просить гроші на їжу. Вона запевнила, що ходить разом з мамою. Дівчинка зауважила, що її тато помер і це привело їх на вулицю. При спілкуванні було враховано 5 статтю «Етичного кодексу журналіста» щодо особливо тактовного спілкування з дітьми.

Вірити словам малечі чи ні кожен повинен вирішити сам. Однак факт залишається фактом: діти вулиці є, і це одна з проблем 21 століття, яка потребує негайного вирішення. У зв’язку з цим, ми вирішили звернутися до працівників служби захисту прав дітей облдержадміністрації та поцікавитися чи вирішується ця проблема та яким чином. На що отримали ствердну відповідь. Нам повідомили, що в області проводиться проводиться відповідна робота щодо запобігання дитячої бездоглядності та безпритульності. Зауважили, що проводяться профілактичні рейди «Вулиця» «Вокзал». Працівник центру провідомив, що діти, що виявляються на вулиці, які з тих чи інших причин залишили постійне місце проживання, навчальні заклади, направляються до притулку, де з ними працюють психологи [8, c. 24].

Старший оперуповноважений  в особливо важливих справах відділу  кримінальної міліції у справах  дітей УМВС, підполковник Микола Побережнюк, з яким нам вдалося поспілкуватися, зауважив, що цього року спостерігається  ріст дитячої злочинності ( на 27, 9 % більше ніж попереднього). 90% з них крадіжки, решта – хуліганські витівки. На 125% зросла кількість злочинів по лінії наркоманії. Пан Микола розповів, що діти позбавлені батьківської уваги шукають гострих відчуттів на вулицях міста. Смае цим, він пояснив ріст дитячої наркоманії. Микола Побережнюк повідомив, що станом на 1 листопада 2010 рік працівники правоохоронних органів забрали з вулиці 208 дітей. 99 з них було відправлено в притулок у м. Рожище. Окрім того, нам вдалося дізнатися, що багато дітей втікають з дитбудинків, відмовляючись виконувати загальноприйняті правила поведінки. Дітям, які спробували вуличного життя, важко вписуватися в загальноприйняті, суспільні рамки. Ще важче їм стати повноправни членами суспільства.Такий висновок ми зробили, провівши опитування жителів та гостів міста Луцька. Основна кількість опитаних сказала, що їм шкода таких дітей, але вони так і не навчилися їм довіряти. Вони переконані, що з них не виростуть законопослушні громадяни нашої держави. З етичних міркувань у передачі було використано не всі коментарі реципієнтів.

Завершуючи радіопередачу  ми запропонували власний варіант  вирішення даної проблеми та запитали у психолога, як, на його думку, можна  змінити дану ситуацію на краще. Психолог запевнив, що оскільки проблема дитячої безпритульності сягає раннього дитинства (в деяких випадках дитинства батьків безпритульної дитини) то і вихід з неї потрібно шукати там. Потрібно приділяти дітям чимало уваги, для того, щоб вони отримали правильні уявлення про нинішній світ. Психолог зауважив, що результат буде найкращим, якщо скооперувати зусилля провідних інституцій суспільства ( школи, дитсадки, церкви, театри…)

В радіопередачі «Чужі  серед своїх» використано звуковий ефект – биття серця та фонову мелодію. Слова ведучої доповнюють розповіді та коментарі героїв радіопередачі. Подекуди між мовою героїв всталено гру гітари. Це зроблено для того, щоб слухач зміг обдумати сказане. Тривалість передачі 20 хвилин [38].

В радіопередачі «Назустріч новому життю» головними героями стали  жінки, чиє життя було зруйновано наркотиком та алкоголем. Однак, вони знайшли в собі сили поборотися. Ми дізналися, що реабілітація в цій установі проходить в три етапи. На перших двох, реабілітанти позбавлені можливості спілкуватися з рідними, друзями; їм забороняється виходити за межі центру. Це зроблено з метою уникнення будь-якого негативного впливу зі сторони соціуму. Історія кожної героїні цікава та по-своєму унікальна. Їхні розповіді повинні не залишити байдужим жодного слухача.

Нам вдалося поспілкуватися з тими, хто допомагає реабілітантам позбутися залежності. Саме від них дізналися коли створено центр та ким. Вияснилося, що жіночий реабілітаційний центр «Переображення» створено дев’ять років тому. Його засновниця колись теж була наркозалежною, але їй вдалося вилікуватися. Відтоді вона приклала чимало зусиль аби інші змогли розпочати нормальне життя.

Основна увага в передачі приділялася  проблемі наркоманії і алкоголізму  та методам боротьби із нею. Ми запитали реабілітантів, що стало головною причиною того, що вони вирішили кардинально змінити своє життя. Відповіді нас шокували. Молоді мами, які не уявляють своє життя без наркотиків чи алкоголю переконували нас в тому, що майбутнє їхніх діте для них важливіше. Цікавим є той факт, що усвідомили вони це, лише провівши чималий відрізок часу в центрі «Переображення».

Послухавши розповідь випускниці центру можна зробити висновки, що в цій інституції допомагають  позбутися не лише залежності від  наркотиків та алкоголю, а й вчать  жити, змініють світосприйняття. І це не дивно, адже установа релігійного спрямування і основну частину свого часу реабілітанти приділяють спілкуванню з Богом.

Варто зауважити, що маючи приклад  жінок, яким вдалося змінити своє життя на краще (пройшовши реабілітацію) залежним легше проходити реабілітацію, адже вони вірять в змін.

Передача тривалістю 18 хвилин не є  перенасичена фактами. В радіопередачі  використано фонову мелодію та музичну  композицію групи Бумбокс «Наодинці», для сильнішого емоційного впливу на слухача. Мета цієї передачі розповісти людям, які хоч якимось чином причетні до вищезгаданих проблем, як можна їх вирішити [38].

Теми циклу радіопередач «На  узбіччі» було вибрано нами. Усі  передачі ведуться живою, наближеною до розмовної мовою. При їх створенні  довелося продемонструвати ряд професійних навичок. Радіожурналісту потрібно було виступити в ролі психолога для того, щоб дізнатися потрібну інформацію. Герої радіопередач пригадували своє непросте минуле, про яке, зазвичай, такі люди розповідають неохоче. Окрім того, потрібно було написати сценарій радіопередачі, який би лише підкреслив особливості та основні моменти обраної теми.

Якщо говорити про техніку створення  циклу авторських радіопередач «На  узбіччі», то усі вони змонтовані за допомогою програми Adobe Audition. При технічній обробці враховано всі творчі та етичні моменти.

Висновки до третього розділу

Інформативне наповнення ефіру радіостанцій не обмежується  лише випусками новин. Радіожурналісти  подають інформацію про найважливіші новини кіно, шоу-бізнесу, спорту, новітніх технологій. Нині по радіо транслюють чимало передач, основну чатину яких займають музичні композиції.

Журналісту важко продемонструвати всі свої професійні навики на прикладі однієї передачі. Оскільки при її створенні  можуть виникнути напередбачені обставини, що можуть зіпсувати результат напруженої праці радіожурналіста.

Радіопроект соціальної тематики, сновна мета якого інформувати  слухачів про соціальні проблеми нашої держави та пропонувати  шляхи їх вирішення, на прикладі окремих  осіб перконати аудиторію в можливості змін, задовольнити потребу реципієнтів в якісній та цікавій інформації. Цільовою аудиторією радіопроекту є всі громадяни України та Волині зокрема. Цикл авторських передач «На узбіччі» можуть слухати всі, хто прагне знати більше про суспільно-важливі проблеми нашої держави та області, ті хто не звик залишатися осторонь, люди, які прагнуть щось змінити в своєму житті та споробувати допомогти іншим, ті хто вважає, що його життя втратило сенс і шукає вихід за межами нормативної поведінки (наркотики, алкоголь).

ВИСНОВКИ

Отже, провівши наше дослідження  на тему «Особливості журналістської роботи на радіо» можна зробити наступні висновки :