Аналіз журналістської роботи на радіо

Професіонали з великої  літери, імпровізатори, які мають  і великий досвід і вміння можуть іноді навіть обходитись і без  сценарію. Але початківцям так ризикувати не слід. Фундаментальна підготовка до ефіру допоможе не мовчати в ефірі, побороти хвилювання, а вже потім реалізувати свій творчий задум.

 

 

1.3. Жанри радіожурналістики

Особливості жанрів радіожурналістики  обумовлюються, специфікою радіоканалу і формою втілення мовного спілкування. Вони оперують живим словом. Багато жанри радіожурналістики прийшли в ефір зі звичайного побутового спілкування. Вони видозмінилися під впливом літературної творчості, стали складнішими, багатограннішим.

Спрямованість на аудиторію, спрямованість до слухача в радіожанрах  проявляються різними способами: від  прямого звернення до введення в  текст різних регулятивних прийомів [25, c. 221].

Ще одна особливість  радіожанрів: вони дуже рухливі і часто не мають чітких меж, що ставить іноді в ускладнення при жанровому визначенні конкретного матеріалу. Така динаміка і розмитість контурів пояснюються специфікою публіцистичного творчості, різноманітністю його методів та індивідуальними підходами журналістів до створення твору. Для більш глибокого розуміння жанру потрібно ще одне істотне доповнення: жанри функціонують не ізольовано, а в системі.

Жанри у пресі, на радіо, телебаченні споріднені. Їх об'єднує  спільність основної функції журналістики - відображення і формування громадської думки. Але в кожному комунікаційному каналі деякі жанри набувають свої характерні особливості: оперативність, достовірність, виразність і т.д., які обумовлені технічними можливостями каналу та їх творчим використанням.

Жанри і форми мовлення на радіо розвивалися під впливом різних чинників: усної пропаганди, естради, мовних форм спілкування, газетних текстів, що читаються в мікрофон, освоєння власної специфіки. Зіграли свою роль кіно і театр. Але все-таки найбільший вплив на мовлення, особливо на перших порах становлення радіопрограм і жанрів, в 20-30-і роки зробила газета. До цього слід додати: певний вплив на становлення, розвиток системи жанрів радіожурналістики зробили і «живі» передачі (лекції, бесіди, доповіді громадських діячів, виступи біля мікрофона письменників, вчених, фахівців), а пізніше - позастудійних форми (радіомітинг, радіособранія, радіопереклички ). Таким чином, у періоди становлення регулярного і масового мовлення система жанрів вбирала в себе і переробляла по політичним завданням і своїм внутрішнім можливостям кілька потоків: газетні тексти, усне мовне спілкування і формуються власні жанри. Пізніше радіомовлення відчувало вплив і телебачення [7, c. 45].

За функціонально-предметними  ознаками, в основі яких лежить розгляд змісту журналістського твору, жанри розподіляються за групами так:

Інформаційні жанри: радіоповідомлення; радіообзор друку; радіоотчет; інформаційна кореспонденція; інформаційне радіоінтерв'ю; інформаційний радіорепортаж.

 Аналітичні жанри:  аналітичне радіоінтерв'ю; аналітична радіокорреспонденція; аналітичний радіорепортаж; радіорецензія; лист; радіобеседа; радіокоментарі; радіообзор; дискусія на радіо; радіомова; журналістське розслідування на радіо.

Документально-художні  жанри: радіоочерк; радіозарісовка; радіорассказ; радіофельетон; радіокомпозиції.

За формою звучання в  ефірі жанри діляться на наступні.

Монологічні жанри: інформаційне радиосообщение, радіообзор друку, радіокоментарі, радіоотчет, лист, радіозарісовка, радіокорреспонденція та ін.

 Діалогічні жанри:  радіоінтерв'ю, радіобеседа, радіодіскуссія та ін.

Синтетичні жанри: радіоотчет, радіоочерк, радіофельетон, радіорепортаж  та ін..

Як бачимо, деякі жанри  не закріплені жорстко в своїх  групах. Тим жанрами немає жорстких меж. Елементи одних можуть входити в інші, більш складні за структурою. Це пов'язано з тим, що журналіст при вирішенні конкретного завдання стикається з необхідністю використовувати різні методи, властиві іншим жанрам [17, c. 83].

Міжжанрове взаємодію  починає проявлятися вже у жанрах інформаційних - радіоінтерв'ю і радіорепортажів. У них можуть бути присутніми елементи коментаря, замальовки, огляди. Так, елементи нарисного опису на початку інтерв'ю дають можливість слухачам уявити обстановку спілкування. Елементи коментаря - відтінити оціночну сторону матеріалу. Елементи інтерв'ю в репортажі допомагають точніше, цікавіше намалювати картину того, що відбувається події, вносять мовне розмаїття в текст.

Функції і предмет  журналістського відображення визначають і ступінь прояву особистості автора у творі: від відбору фактів в інформаційному повідомленні, інтерпретації фактів, подій, явищ в аналітичних жанрах, їх монтажі в Програмах новин до присутності автора як ліричного персонажа в радіонарисі або радіооповіданні.

Раніше йшлося про художності в самому прямому сенсі, але всі жанри публіцистики в тій чи іншій мірі мають відношення до художньої організації тексту. В інформаційному з-спілкуванні елементи художньої організації тексту присутні лише у початковому стані. В міру ускладнення задач і способів їх втілення збільшується використання художніх прийомів.

Під впливом часу система  жанрів радіожурналістики змінюється. Серед головних особливостей її модифікації - подолання письмових текстів  і звернення до природної розмовної  мови.

Усе активніше проявляється розмовна природа мовних жанрів, їх націленість на безпосереднього  слухача, на учасника діалогу. Форми  діалогізаціі більшим розмаїттям: до прямого діалогу з участю двох і більше співрозмовників додається  діалог «розіграний» (граматично, стилістично, тонально). Діалогізується і такий жанр як радіонарис, в ньому все більше звучить розмов. І коментар - коли ведучий розмовляє з людиною, запрошеним для оцінки актуального події [11, c. 24].

Отже, становлення, функціонування системи жанрів радіожурналістики  являє собою складний історичний процес, що залежить від політичного  життя суспільства, власного внутрішнього розвитку. Він характеризується динамікою  всіх його компонентів. Цей процес тісно пов'язаний з роллю радіо, яку вона грає в системі масових комунікацій і в житті людей, трансформацією радіожанрів в ході освоєння можливостей радіожурналістики в контексті мінливих відносин з аудиторією.

 

Висновки до першого розділу

Радіожурналістика –  це вид журналістської діяльності, що базується на використанні технічних засобів радіомовлення, а також сукупність радіопередач, які належать до галузі журналістики (не радіомистецтва), результат творчої діяльності радіожурналістів. Радіожурналістика має низку специфічних властивостей, які відрізняють її від інших видів журналістики.

Саме в радіоефірі дуже важлива особистість радіоведучого  та якості, якими він володіє.

Сучасна радіожурналістика  – це прикладна наука, яка діє  в контексті ринкових законів  і є формою бізнесу, формою підприємництва, тимчасом, як бізнес і підприємництво є змістом існування радіожурналістики як творчого процесу.

За функціонально-предметними  ознаками, в основі яких лежить розгляд  змісту журналістського твору, жанри  розподіляються за групами так:

Інформаційні жанри: радіоповідомлення; радіообзор друку; радіоотчет; інформаційна кореспонденція; інформаційне радіоінтерв'ю; інформаційний радіорепортаж.

 Аналітичні жанри:  аналітичне радіоінтерв'ю; аналітична  радіокорреспонденція; аналітичний радіорепортаж; радіорецензія; лист; радіобеседа; радіокоментарі; радіообзор; дискусія на радіо; радіомова; журналістське розслідування на радіо.

Документально-художні  жанри: радіоочерк; радіозарісовка; радіорассказ; радіофельетон; радіокомпозиції.

За формою звучання в ефірі жанри діляться на наступні.

Монологічні жанри: інформаційне радиосообщение, радіообзор друку, радіокоментарі, радіоотчет, лист, радіозарісовка, радіокорреспонденція та ін.

 Діалогічні жанри:  радіоінтерв'ю, радіобесіда, радіодискуссія та ін.

Синтетичні жанри: радіозвіт, радіоочерк, радіофельєтон, радіорепортаж та ін..

 

 

 

РОЗДІЛ 2.

ОСОБЛИВОСТІ ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ РОБОТИ НА РАДІО

 

2.1 Журналіст як основний творець радіомовлення

Радіожурналістика – це творчо-виробничий процес і журналістові-практикові доводиться поєднувати в ефірі творче і технічне: журналістську майстерність і знання, пов’язані з технічним забезпеченням телерадіомовлення, технічним процесом діяльності телекомпанії і радіостанції.

Окрім набутих професійних навичок, радіожурналіст повинен бути надзвичайно творчою особою, інакше результат його праці може виявитися «сухим» та нецікавим. Творче мислення, креативність та вміння «правильно» подати отриману інформацію – це є чи не основні ознаки хорошого журналіста.

Німецький науковець Вальтер фон Ла Рош у своїй праці «Вступ до практичної журналістики запевняє, що «журналістом може називати себе той, хто має таке бажання. Визначення професії не забезпечене захистом, бракує чинного та визнаного опису професії, відсутні мінімальні кваліфікаційні вимоги, взагалі нічого немає»[3, c.121]. Однак попри це журналістом може назвати себе далеко не кожен бажаючий. Потрібно прикласти чимало зусиль, що зацікавити слухача своєю роботою.

Професія радіожурналіста  дається не всім, вона гранується на рівні здібностей і навичок, на рівні  радійного жанру. Розуміння і відчуття, що таке радійний жанр, зявляється тоді, коли журналіст відчуватиме, наскільки для радіомовлення важливе поєднання вербального та візуального. Говорячи про майстерність та навики роботи раріожурналіста, неможливо не згадати саме про риси характеру, які повинен мати справжній радіожурналіст. Стриманість, по суті, означає економію в прояві емоцій, своїх особистих симпатій і антипатій, вміння залишатись в коректних професійних рамках. Іноді в ефірі звучать зухвалі провокації і щоб виглядати достойно ведучому слід бути стриманим, не грубіянити у відповідь. Але є і інша крайність – емоційна скупість. Тоді ефір стає безбарвним та нецікавим.

Тактовність – супутниця  стриманості, правильний вибір поведінки  стосовно конкретних обставин. Тактовність – це інстинктивне почуття рівноваги, а не маска. Це повага і розуміння до особистості співрозмовника, мотивів, якими він керується в спілкуванні з журналістом. Це і обережність і люб’язність у тих випадках, коли ці якості особливо потрібні.

Мобілізованість як зовнішня так і внутрішня. Журналіст повинен  триматися без фамільярності, без  надмірної напруги і завжди виглядати  готовим до діяльності[21, c. 16]. Для тих хто прагне досягти успіху на радіо дуже важливо вміти розмовляти зі своїми слухачами.

У роботі радіоведучого, радіожурналіста, головне не те, наскільки  багато він знає, наскільки багато читав і наскільки добре вчився, а те, в якому обсязі він вміє використовувати на практиці усе те, що знає. Ерудит з червоним дипломом може розгубитися в ситуації, з якої двійочник вийде з блиском й усмішкою.

Цим пояснюється той  факт, що доволі часто журналістами стають далеко не відмінники. Таких  називають просто – творчими особистостями, і у журналістиці їх має бути якомога  більше. В. Олешко називає творчу особистість суб'єктом творчості, основним елементом творчого процесу, додаючи, що сучасне розуміння творчості, як сутнісна характеристика людини, достатньо повно виявляє характер змін, що здійснюються, в соціальному світі. У журналістиці на тему змін дуже влучно висловився В. Симонов: «Змінилася сама професія... Журналістика була ближча до літератури, до художньої творчості. Сьогоднішні професіонали не зобов'язані писати краще, красивіше, яскравіше за інших. І навіть, висловлю крамольну думку, не зобов'язані думати глибше за інших. Їх головний обов'язок — встигнути раніше, встигнути в номер. Бути першими. Вони не гірші за своїх попередників, вони — інші». На нашу думку, В.Симонов в якійсь мірі має рацію, адже журналістика – дзеркало буденності й дуже важливо подати ту чи іншу інформацію вчасно, інакше вона втратить актуальність. Для радіожурналіста це теж є чи не основним завданням. Однак, потрібно пам’ятати, що інформація має бути цікавою та легко сприйматися слухачем. Адже, як відомо, все, що на думку реципієнта зроблено легко - вдалося.

Робота радіожурналіста  передбачає творчий підхід, а для цього творчим має бути сам журналіст. На радіомовленні журналіст повинен постійно бути в тонусі, креативно підходити до опрацювання тієї чи іншої теми. Звичайно це повинен робити і журналіст будь-якого іншого ЗМІ [5, c. 34].

Професійний радіожурналіст повинен володіти ще й уміннями режисера. Створюючи передачу на радіо ми не можемо показати картинку, тому для  того, щоб радіообраз був довершеним потрібно вміло підібрати звуки, які викликали б потрібні емоції. Для цього в радіо режисурі існують формотворчі та стилетворчі засоби творення журналістськог матеріалу. Журналісту, крім того, що це за засоби, потрібно знати коли їх варто використовувати, йому потрібно продумати якою буде реакція слухача на застосування того чи іншого ефекту в свїй передачі.  Однак, попри все вище сказане для радіожурналіста найважливішим залишається «слово». Вміння цікаво написати, правильно сказати є далеко не у кожному. Радіожурналісту дуже важливо проявити себе саме в мовленнєвій сфері. Змусити слухача залишатися на одній і тій же радіостанції протягом тривалого часу справа нелагка. Лише творчому радіожурналісту це підсилу. Найкращим і незмінним пркладом творчого мислення журналіста є його передача. Створючи її радіожурналіст застосовує весь арсенал своїх знань, намагається якомога творчо розкрити обрану тему. Програма, як продукт журналістської роботи на радіо відзначається певною методикою творчості, яку потрібно знати і розуміти майбутнім професіоналам радіоефіру.