Аналіз журналістської роботи на радіо

 

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ  СКОРОЧЕНЬ

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1. РАДІОЖУРНАЛІСТИКА – ЯК ОСНОВНА СКЛАДОВА ЖУРНАЛІСТИКИ 7

1.1. Аналітичний огляд  літератури 7

1.2. Розуміння та тлумачення терміну «Радіожурналістика» 7

1.3. Жанри радіожурналістики 11

Висновки до першого  розділу 14

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ РОБОТИ НА РАДІО 16

2.1. Журналіст як основний творець радіомовлення 16

2.2. Специфіка створення передач радіожурналістом 19

Висновки до другого  розділу  24

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ РОБОТИ НА РАДІО (НА ПРИКЛАДІ АВТОРСЬКИХ ПЕРЕДАЧ «НА УЗБІЧЧІ»)  25

3.1. Пояснювальна записка 25

3.2. Характеристика проекту  26

Висновки до третього розділу  34

ВИСНОВКИ  35

ДОДАТКИ  38

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ  40

 

 

 

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ЗМІ – засоби масової  інформації

ТБ – телебачення

УМВС – управління міністерства внутрішніх справ

 

 

ВСТУП

Журналістика неодмінно  асоціюється з творчими, креативними  та швидко мислячими людьми – елітою сучасного суспільства. На жаль, є  і такі журналісти, які  не в змозі  довести ці слова, а скоріш навпаки. Тож, в даній роботі ми намагалися розкрити поняття творчості, творчості журналіста та творчої особистості журналіста, як неодмінної умови для вдалого творчого процесу.

Актуальність  теми. В структурі сучасних ЗМІ, радіо залишається найбільш оперативним. Ані телебачення, ані навіть Інтернет не мають можливостей, які б дозволяли без додаткової підготовки, виходити в ефір з будь-якого кутка земної кулі із розповіддю про подію або явище будь-якого характеру.

З усіх ЗМІ радіо є  найбільш зручним («невибагливим», «комфортним») засобом для сприймання аудиторією подій, що відбуваються в суспільстві. Прослуховування радіо, як правило, не потребує відмови від буденних справ, його можна поєднати із виробничою зайнятістю, і з побутовими реаліями. Значну частину аудиторії радіо усіх напрямків мовлення – від музичних програм, випусків новин до передач культурно-просвітницьких - складають автомобілісти та їх пасажири. Більш того, різноманітність зацікавлень саме цієї частини аудиторії стимулювало значне розширення жанрово-тематичних параметрів радіомовлення. Це сприяло збільшенню кількості сучасних форматів радіостанцій, числа самих радіостанцій.

Радіомовлення має величезний психологічний вплив на людей. В  системі ЗМІ радіо, яке орієнтоване  насамперед на слухове сприйняття, впливає на уяву людини більше за інші інформаційно-комунікаційні засоби. Ще до появи радіо було доведено, що людина відповідно власним можливостям та розвитку асоціативного мислення, намагається перетворити звукові враження в зорові. Цей процес неминучий, він не залежить від бажання людини, тому що виражає об’єктивну закономірність природи сприйняття навколишнього світу. У зв’язку з цим дуже важливо, що говориться по радіо та як саме. Радіожурналіст є чи не основною особою від якої залежить яким буде мовлення та яка інформація лунатиме в ефірі. Створюючи радіопередачу журналісту потрібно враховувати чимало моментів, розумітися в усіх деталях створення радіопродукту. Ведучий на радіо – це уособлення творчого відділу радіостанції, певних ідей, способу життя, мислення, світогляду. Спостерігаючи та оцінюючи роботу радіожурналіста, слухач вирішує чи можна йому довіряти, робить висновки про його порядність та вміння спілкуватися з людьми.

Тому дуже важлива  майстерність радіожурналіста, його особисті якості, професійні навички та життєвий досвід.

Ступінь дослідження  проблеми. Методологічна та теоретична основа дослідження складається з праць В. Здоровеги, Г. Лазутіної,  
О. Нерух, В. Моїсеєва, В. Олешка, а також психологів таких як Р. Солсо, В. А. Роменець, Я. Пономарьов, А. Лук та інших.

Мета курсової роботи - дослідити особливості журналістської роботи на радіо.

Мета роботи передбачає розв’язання таких основних завдань:

• проаналізувати літературу з досліджуваної теми;
• розглянути розуміння та тлумачення терміну «Радіожурналістика»;
• дослідити жанри радіожурналістики;
• проаналізувати особистість журналіста як основного творця радіомовлення;
• визначити специфіку створення передач радіожурналістом;
• розглянути пояснювальну записку проекту «На узбіччі»;
• проаналізувати характеристику проекту «На узбіччі».

Об’єкт дослідження – радіожурналістика .

Предмет дослідження – журналістська робота на радіо.

У процесі дослідження  були використані такі методи: аналізу та синтезу у формулюванні теоретичного матеріалу, також метод аналізу застосовувався і під час роботи над практичною частиною. Елементи компаративного (порівняльного) методу використовувалися у ході всієї роботи та опитування.

Практична значущість роботи полягає у тому, що вона може послугувати базою для подальшого дослідження цієї теми у наукових роботах.

Ключові терміни, що використовуються у роботі: журналіст, радіожурналістика, ведучий на радіо, ведучий радіопрограми, тактовність.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, які розкривають тему даної роботи, висновків до кожного розділу, загальних висновків, а також додатків і списку використаних джерел, що доповнюють основний зміст роботи.

 

РОЗДІЛ 1

ТВОРЧІСТЬ –  ОСНОВНА СКЛАДОВА ЖУРНАЛІСТИКИ

 

1.1. Аналітичний  огляд літератури

В. Здоровега зазначає, що в вузькому професійному колі літератори й журналісти поділяють людей на тих, хто вміє добре писати, і тих, хто не вміє добре писати, навіть, якщо у кишені два дипломи. Здатність ця може бути більшою або меншою – продовжує дослідник. Вона може усвідомлюватись самим особою або не усвідомлюватись, ця здатність може бути розкритою змолоду, а нерідко так і залишитися нерозкритою [8].

Але ми вважаємо, що вміння писати і говорити не є основною задачею творчого журналіста. В. Ученова у своїй книзі «Бесіди з журналістики» подає думку практикуючої журналістки Т. Чугай яка висловилася на цей рахунок на сторінках журналу «Журналіст»: «Звичайно, уміти писати – обов'язково, причому це уміння удосконалюється за життя. Але воно не мета, а засіб, не результат журналістської справи, а тільки умова для того, щоб займатися цією справою. Ви не скажете, наприклад, що зір – суть роботи шофера. Проте сліпого шофера бути не може, зір – обов'язкова умова для водіння автомобіля. Так і тут» [35].

Методологічна та теоретична основа дослідження складається з праць В. Здоровеги, Г. Лазутіної, О. Нерух, В. Моїсеєв, В. Олешка та інших журналістикознавців, а також психологів таких як Р. Солсо,  
В. А. Роменець, Я. Пономарьов, А. Лук та інших [8, 11, 24, 21, 25, 33, 31, 14].

 

1.2. Розуміння та тлумачення терміну «Радіожурналістика»

Радіожурналістика –  це вид журналістської діяльності, що базується на використанні технічних  засобів радіомовлення, а також  сукупність радіопередач, які належать до галузі журналістики (не радіомистецтва), результат творчої діяльності радіожурналістів. Радіожурналістика має низку специфічних властивостей, які відрізняють її від інших видів журналістики.

Саме в радіоефірі дуже важлива особистість радіоведучого  та якості, якими він володіє.

Ведучий на радіо –  це уособлення і творчої групи  програми, і певних ідей, і певного  способу життя, мислення, світогляду. Для слухача ведучий радіопрограми  – це узагальнений образ представників  певного прошарку населення, вікової  чи соціальної групи.

Тому дуже важлива майстерність радіоведучого, його особистісні якості, професійні навички та життєвий досвід [4, c. 45].

Це – високий рівень оперативності, лише акустична природа  інформування, особливий характер емоційного впливу на аудиторію, внаслідок цього  – своєрідність композиції радіоматеріалу, спеціальні прийоми організації уваги слухачів тощо.

Кожен радіожурналіст покликаний найефективніше реалізувати функції  радіомовлення, що тісно пов'язані  з принципами діяльності радіоорганізацій. Передумовами здійснення цього важливого суспільного завдання є моральна відповідальність і високий професіоналізм радіожурналіста.

Високий професіоналізм радіожурналіста охоплює "вміння оперативно інформувати, відгукуватися  на актуальні питання, глибоко і  компетентно проникати в суть суспільних подій і явищ, правдиво узагальнюючи їх з певних групових, державних, загальнолюдських інтересів, сміливо, аргументовано, цікаво і переконливо втілювати власні думки і думки співрозмовників у стислій і досконалій формі, домагаючись певних духовних і практичних результатів". Будучи безпосереднім учасником комунікативного процесу, радіожурналіст використовує певні способи побудови і подачі матеріалу для вирішення конкретного творчого завдання.

Що ж необхідно для  того, аби стати радіожурналістом, майстерно оволодіти цією професією? Цій проблемі присвячено чимало наукових, науково-популярних досліджень, дискусійних публікацій в мас-медіа. Тому в контексті історіографії предмета варто згадати насамперед українських вчених: В. В. Лизанчука, В. Я. Миронченка, А. З. Москаленка, В. П. Олійника, Г. Г. Почепцова, В. В. Різуна, Ю. Г. Шаповала, Т. В. Щербатюк та ін., які аргументовано обстоювали ідею журналістської творчості [28, c. 63].

Безперечно, як і в  кожній професії – спрямованість  інтересів і знання. Якщо оперувати лише цією тезою, то телерадіожурналістикою може займатися кожен, хто виявляє зацікавленість і поінформований про те "як робити журналістику". Певною мірою, так воно і є, коли в телерадіоефірі з'являються персонажі від журналістики, які озброєні знаннями з "товстих" підручників, конспектами сотень лекцій відомих викладачів і бажанням стати теле- чи радіозіркою.

Як справедливо зазначав Ю. Г. Шаповал: "Журналіст – професія з цілим рядом своєрідних вимог  до людини. Як і будь-яка інша професія, вона передбачає наявність навиків, які, доповнюючись індивідуальними рисами людини, дозволять кваліфіковано виконувати завдання" . Все це цілком правильно і логічно – поєднання знань і бажань – ключ до успіху в кожній справі. Однак професія радіожурналіста має те, що дається не всім, а приходить тільки на рівні здібностей і навичок.

Розуміння і відчуття, що таке телевізійний жанр і радійний жанр, з'являться, коли журналіст передусім  відчуватиме, наскільки для телебачення  і радіомовлення важливе поєднання вербального і візуального. Справді, якщо для телевізійного екрана зображення і звук – це своєрідна функціональна гармонія сприйняття дійсності, то для радіо – синтез зображення і звуку відбувається швидше на підсвідомому рівні. Тому формула "говори так, щоб я тебе бачив і відчував, говори так, щоб я бачив і відчував те, що бачиш і відчуваєш ти" є надзвичайно важлива як для сучасного телебачення, так і для радіомовлення. І внутрішня жанрова специфіка телерадіоефіру – це те, що дається не відразу, це те, що потрібно відчувати і чого необхідно навчитися [21, c. 145].

Сучасна радіожурналістика  – це прикладна наука, яка діє  в контексті ринкових законів  і є формою бізнесу, формою підприємництва, тимчасом, як бізнес і підприємництво є змістом існування радіожурналістики як творчого процесу. У результаті такого поєднання форми і змісту функціонує телерадіоринок, сенс існування якого виправданий тоді, коли телерадіокомпанія виставляє на продаж продукт і починає на ньому отримувати прибуток. Радіожурналіст після навчання у вузі потрапляє на цей телерадіоринок і прагне виготовляти той творчий продукт, який буде продаватися, тобто приносити йому прибуток.

У цьому контексті  варто пам'ятати, що радіожурналістика  – це творчо-виробничий процес і  журналістові-практикові доводиться поєднувати в ефірі творче і технічне: журналістську майстерність і знання, пов'язані з технічним забезпеченням телерадіомовлення, технічним процесом діяльності телекомпанії і радіостанції. Сучасний журналіст, який готує матеріал до ефіру, має орієнтуватися у всьому технологічному алгоритмі виготовлення програми, оскільки, це прямо чи опосередковано впливає на процес виготовлення радіомовної продукції.

Бо радіожурналіст як професіонал і творець тоді є  сучасним, коли розуміється на технічних  механізмах діяльності телерадіокомпанії, орієнтується в базових питаннях, пов'язаних із вибором телерадіокомпанією діапазону радіохвиль, каналу і частоти мовлення, типу передавача і антени, специфікації ефірного і продакшн-обладнання, знає необхідні комп'ютерні програми і програмне забезпечення для ефірного мовлення і збору інформації, володіє навиками аудіо(відео)інженера і звуко(теле)режисера, знаннями технічного забезпечення проведення прямого ефіру і т. д.

Програма як продукт  журналістської роботи на радіо відзначається певною методикою творчості, яку потрібно знати і розуміти майбутнім професіоналам телерадіоефіру. Наприклад, літературний сценарій телерадіопрограми – перший крок до втілення авторського задуму. Будь-який телерадіотвір починається з ідеї. Іноді автор (журналіст) довго "виношує" її ефірний еквівалент, відмовляється, починає пошуки іншої ідеї, яку не завжди легко матеріалізувати.