Автор работы: Пользователь скрыл имя, 20 Апреля 2012 в 21:43, курсовая работа
Мета: виходячи з актуальності теми і спираючись на досягнення вітчизняної історіографії в дослідженні розвитку антигітлерівського руху Опору українських націоналістів на території України, показати його зародження, розгортання та основні події, позиції Проводів ОУН у різні періоди війни, на основі комплексного і об'єктивного аналізу проблеми поглибити дослідження і зробити науково обґрунтовані висновки щодо ролі ОУН, УПА в розгромі німецького агресора і визволенні території України. Тому одне з центральних місць праці відведено історії та діяльності Української Повстанської Армії.
Вступ……………………………………………….
Розділ 1. Організація Українських Націоналістів (ОУН) та Німеччина: від співпраці до збройної боротьби…………………..
ОУН на початку німецько-радянського протистояння. Позиція обох проводів організації……………………………
Акт 30 червня 1941 року та перехід ОУН на антинімецькі позиції……………
Розділ 2. Створення Української Повстанської Армії (УПА) – якісно новий етап в антигітлерівському русі Опору
2.1. Зародження УПА та її організаційна структура……………
2.2. Бойові дії УПА проти нацистських загарбників: від створення до останнього пострілу…………………………………….
Розділ 3. Роль українських націоналістів у здобутті Перемоги……
Висновки.
Список використаних джерел.
Отже, на мою думку, цілком закономірно було б визнати, що Організація Українських Націоналістів і Українська Повстанська Армія зайняли свою почесну сходинку в ієрархії борців за свободу України та звільнення її від гітлерівського рабства.
ВИСНОВКИ
Ведучи мову про антинацистський
фронт у бойовій діяльності ОУН,
УПА, потрібно відзначити, що протягом
окупаційного періоду ставлення
національного підпілля до нацистських
окупантів змінювалося. Першим чинником,
що зумовив перехід до антинацистської
боротьби, була політика окупаційної
влади щодо місцевого українського
населення і представників
В цей період керівництво українського національного руху допустило ряд помилок. Найбільшою було роззброєння мельниківських та інших підпільних структур, які вели антинацистську боротьбу. Це послабило антинацистський фронт боротьби. У ході розвитку згаданих подій, мною було зроблено спробу порівняти позиції обох Проводів ОУН напередодні і в часи війни щодо співпраці чи боротьби з німцями та їх еволюцію, проаналізувати відносини між самими проводами
Порівнюючи форми і методи боротьби, то слід сказати, що бойові дії партизанів в тилу підпорядковувались потребам фронту. Вони відбувалися у формі диверсій на комунікаціях, ударів по об’єктах військового значення, збирання розвідувальної інформації. УПА діяла як самооборона населення. Вона витискувала окупаційну адміністрацію, захищала населення від сваволі влади, зривала спроби вивезення в Третій Рейх продовольчих і сировинних ресурсів та робочої сили, вела оборонні бої з каральними загонами за периметром і всередині свого запілля. Залізниці, комендатури, штаби, місце зосередження бойової техніки залишились здебільшого поза увагою УПА (хоча й мали місце грандіозні акції оунівського підпілля у даному напрямі), повстанці нападали на німецькі військові об’єкти з метою захоплення зброї і спорядження.
Варто також сказати, що проаналізувавши процес і особливості творення Української Повстанської Армії, її складові елементи, тактику, організаційну структуру, а також прослідкувавши основні події й етапи її антигітлерівської боротьби, у даній роботі на основі військових дій на території етнічної Волині й Полісся, певною мірою Галичини і Поділля, можна зробити висновок, що від самих початків переходу до боротьби проти німецьких окупантів, ОУН прагнула створити організовану і широко розгалужену систему опору. Також можна впевнено говорити про безпідставність твердження щодо принципу територіальності в антигітлерівській боротьбі українських націоналістів, нібито для них характерна локальність у веденні бойових дій. Так, переважно найголовніші дії оунівського підпілля були зосереджені на території Західної України, але ОУН як до війни, так і після її початку проводила потужну організаційну роботу щодо розширення фронту боротьби на територію всією УРСР і навіть Кубані (поширеним рух був на Донеччині, Запоріжжі та ін.); на підтвердження можна згадати хоча б і про діяльність похідних груп ОУН.
І на завершення необхідно сказати, що провівши дане дослідження, я не знайшов жодних підстав для того, щоб таврувати ОУН і УПА «зрадниками» українського народу, «гітлерівськими прислужниками», «бандитами» і т.д. А щодо подальшого вивчення обраної проблеми, то можна з впевненістю сказати, що джерельна база на даний момент є досить широкою і різноплановою, а судячи з широкого резонансу який історія ОУН і УПА має в сучасному суспільстві, то поглиблене вивчення цього питання є необхідною справою кожного, хто цікавиться історією України.
Список використаних джерел
Информация о работе Українські націоналісти в антигітлерівському русі Опору (1941-1944 рр.)