Українські націоналісти в антигітлерівському русі Опору (1941-1944 рр.)

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 20 Апреля 2012 в 21:43, курсовая работа

Краткое описание

Мета: виходячи з актуальності теми і спираючись на досягнення вітчизняної історіографії в дослідженні розвитку антигітлерівського руху Опору українських націоналістів на території України, показати його зародження, розгортання та основні події, позиції Проводів ОУН у різні періоди війни, на основі комплексного і об'єктивного аналізу проблеми поглибити дослідження і зробити науково обґрунтовані висновки щодо ролі ОУН, УПА в розгромі німецького агресора і визволенні території України. Тому одне з центральних місць праці відведено історії та діяльності Української Повстанської Армії.

Содержание

Вступ……………………………………………….
Розділ 1. Організація Українських Націоналістів (ОУН) та Німеччина: від співпраці до збройної боротьби…………………..
ОУН на початку німецько-радянського протистояння. Позиція обох проводів організації……………………………
Акт 30 червня 1941 року та перехід ОУН на антинімецькі позиції……………
Розділ 2. Створення Української Повстанської Армії (УПА) – якісно новий етап в антигітлерівському русі Опору
2.1. Зародження УПА та її організаційна структура……………
2.2. Бойові дії УПА проти нацистських загарбників: від створення до останнього пострілу…………………………………….
Розділ 3. Роль українських націоналістів у здобутті Перемоги……
Висновки.
Список використаних джерел.

Прикрепленные файлы: 1 файл

курсова 3 курс.docx

— 72.82 Кб (Скачать документ)

Отже, на мою думку, цілком закономірно було б визнати, що Організація  Українських Націоналістів і  Українська Повстанська Армія зайняли  свою почесну сходинку в ієрархії борців за свободу України та звільнення її від гітлерівського рабства.

 

ВИСНОВКИ

 

Ведучи мову про антинацистський  фронт у бойовій діяльності ОУН, УПА, потрібно відзначити, що протягом окупаційного періоду ставлення  національного підпілля до нацистських  окупантів змінювалося. Першим чинником, що зумовив перехід до антинацистської  боротьби, була політика окупаційної  влади щодо місцевого українського населення і представників українського політикуму, зокрема і реакційна політика Гітлера у відповідь на проголошення незалежності 30 червня 1941 року у Львові. Другим чинником виступили перемоги Червоної армії і ініціатива знизу. Немалу роль відіграла конкурентна боротьба за опанування лісовими масивами між українським національним підпіллям і радянськими та польськими партизанами.

В цей період керівництво  українського національного руху допустило  ряд помилок. Найбільшою було роззброєння мельниківських та інших підпільних структур, які вели антинацистську боротьбу. Це послабило антинацистський фронт боротьби. У ході розвитку згаданих подій, мною було зроблено спробу порівняти позиції обох Проводів ОУН напередодні і в часи війни щодо співпраці чи боротьби з німцями та їх еволюцію, проаналізувати відносини між самими проводами

Порівнюючи форми і  методи боротьби, то слід сказати, що бойові дії партизанів в тилу підпорядковувались потребам фронту. Вони відбувалися  у формі диверсій на комунікаціях, ударів по об’єктах військового значення, збирання розвідувальної інформації. УПА діяла як самооборона населення. Вона витискувала окупаційну адміністрацію, захищала населення від сваволі  влади, зривала спроби вивезення  в Третій Рейх продовольчих і сировинних ресурсів та робочої сили, вела оборонні бої з каральними загонами за периметром і всередині свого запілля. Залізниці, комендатури, штаби, місце зосередження бойової техніки залишились здебільшого  поза увагою УПА (хоча й мали місце грандіозні акції оунівського підпілля у даному напрямі), повстанці нападали на німецькі військові об’єкти з метою захоплення зброї і спорядження.

Варто також сказати, що проаналізувавши  процес і особливості творення Української  Повстанської Армії, її складові елементи, тактику, організаційну структуру, а також прослідкувавши основні  події й етапи її антигітлерівської  боротьби, у даній роботі на основі військових дій на території етнічної Волині й Полісся, певною мірою Галичини і Поділля, можна зробити висновок, що від самих початків переходу до боротьби проти німецьких окупантів, ОУН прагнула створити організовану і широко розгалужену систему  опору. Також можна впевнено говорити про безпідставність твердження щодо принципу територіальності в антигітлерівській  боротьбі українських націоналістів, нібито для них характерна локальність  у веденні бойових дій. Так, переважно  найголовніші дії оунівського підпілля були зосереджені на території Західної України, але ОУН як до війни, так  і після її початку проводила  потужну організаційну роботу щодо розширення фронту боротьби на територію  всією УРСР і навіть Кубані (поширеним  рух був на Донеччині, Запоріжжі  та ін.); на підтвердження можна згадати  хоча б і про діяльність похідних груп ОУН.

І на завершення необхідно  сказати, що провівши дане дослідження, я не знайшов жодних підстав для  того, щоб таврувати ОУН і УПА  «зрадниками» українського народу, «гітлерівськими  прислужниками», «бандитами» і т.д. А щодо подальшого вивчення обраної  проблеми, то можна з впевненістю  сказати, що джерельна база на даний  момент є досить широкою і різноплановою, а судячи з широкого резонансу  який історія ОУН і УПА має  в сучасному суспільстві, то поглиблене вивчення цього питання є необхідною справою кожного, хто цікавиться історією України.

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

  1. Баган О. Націоналізм і націоналістичний рух: історія та ідеї. / Баган О. – Дрогобич : Відродження, 1994. – 192 с.
  2. Брицький П. П. Україна у Другій світовій війні. / Брицький П. П. – Чернівці : 1995. – 114 с.
  3. Веденеєв Д. Основні фактори політичної та оперативно-бойової обстановки, що визначили розбудову та діяльність спеціальних підрозділів УПА (1942-1945 рр.) / Д. Веденеєв // Київська старовина. – 2003. - № 4. – С. 49.
  4. Гайвас Я. Українсько-німецькі стосунки під час Другої світової війни / Я. Гайвас // Сучасність. – 1985. – Ч. 10. – С. 62 – 64.
  5. Грицак Я. Й. Нарис історії України: формування модерної української нації XIX – XX ст. / Грицак Я. Й. – К. : 2000.
  6. Дмитрук В.Г. Вони боролися за волю України (Участь ОУН і УПА у національно-визвольній бортьбі українського народу в 1941-1956 рр. за матеріалами Волині та Полісся) / Дмитрук В. Г. – Т. ІІІ. – Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2006. – 404 с.
  7. Заворотний Я. Виникнення УПА / Я. Заворотний // Регіон бандерівський. – 2008. - № 1. – С. 6-14.
  8. Кентій А.В. Нариси історії Організації українських націоналістів (1941 – 1942 рр.) / Кентій А. В. – К. : 1998. – 200 с.
  9. Киричук Ю. Історія УПА. / Киричук Ю. – Тернопіль : 1991. – 55 с.
  10. Киричук Ю. Нариси з історії українського національно-визвольного руху 40-х – 50-х років XX ст. / Киричук Ю. – Львів : 2000. – 304 с.
  11. Корнелюк В. УПА – рух Опору / В. Корнелюк // Пам'ять століть. – 2007. - № 4-5. – С. 172-174.
  12. Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні / Косик В.; [Переклад з французької]. – Париж : 1986. – Репринт. Вид. – Львів : 1992. – 660 с.
  13. Косик В. Українська повстанська армія. Короткий історичний огляд / В. Косик // Визвольний шлях. – 2002. – Кн. 10. – С. 52 – 64.
  14. Косик В. УПА в німецьких документах. / В. Косик  // Український визвольний рух. – Збірник № 1. – С. 54 - 72.
  15. Лебедь М. УПА. Українська повстанська армія. Її генеза, ріст і дії у визвольній боротьбі українського народу за Українську Самостійну Соборну Державу. I частина. Німецька окупація України. / Лебедь М. – Дрогобич : «Відродження», 1993. – 208 с.
  16. Лисяк-Рудницький І. Націоналізм / І. Лисяк-Рудницький // Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. – К. : 1994. – Т. 2. – С. 258 – 259.
  17. Ліпкан А. Боротьба УПА з німецьким окупаційним режимом / А. Ліпкан // Воєнна історія. – 2002. - № 5-6. – С. 55.
  18. Літопис УПА : В 28 Т. – К. – Торонто – Львів : Літопис УПА, 1992-1997. – Т. 1. – Нова серія. – Київ. – Торонто, 1995. – 481 с.
  19. Мазурок В. Рух опору на Волині у 1941-1943 рр. / В. Мазурок // Архіви окупації 1941-1944. Т. 1. – С.808-809.
  20. Мечник С. М. У вирі воєнного лихоліття: ОУН і УПА у боротьбі з гітлерівськими окупантами. / Мечник С. М. – Львів: «Край», 1992. – 99 с.
  21. Мечник С.М. В підпіллі революційної ОУН. / Мечник С.М. – Львів, Фенікс ЛТД, 1993. – 143 с.
  22. Мірчук П. Українська повстанська армія, 1942 – 1952. / Мірчук П. – Мюнхен : 1953. – Репринт. вид. – Львів : 1991. – 448 с.
  23. Муковський І. Т., Лисенко О.Є. Українська повстанська армія та збройні формування ОУН у Другій світовій війні / І. Т. Муковський, О. Є. Лисенко // Воєнна історія. – 2002. - № 5-6. – С. 18.
  24. Організація українських націоналістів та Українська Повстанська Армія. Фаховий висновок групи істориків при урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН і УПА. – К., Наукова думка, 2005. – 53 с.
  25. Патриляк І. К. Військова діяльність ОУН(б) у 1940 – 1942 рр. / Патриляк І. К. – К. : 2004. – Додатки. – С. 426 – 596.
  26. Патриляк І. К. До питання про внесок ОУН та УПА у боротьбу проти нацистських окупантів на території України / І. К. Патриляк // УІЖ. – 2004. - № 5. – С. 81-95.
  27. Політична історія України. XX століття. У 6 т. Т. 4. Україна у Другій світовій війні (1939-1945) / [Голова ред. кол. І. Ф. Курас; Кер. тому В. І. Кучер]. – К. : Генеза, 2003. – 584 с.
  28. Пономаренко Р. Боротьба ОУН-УПА з німецькими окупантами в роки Другої світової війни / Р. Пономаренко // Київська старовина. – 2007. - № 3. – С. 95-107.
  29. Русначенко А. Народ збурений. Національно-визвольний рух в Україні й національні рухи опору в Білорусії, Литві, Латвії, Естонії. / Русначенко А. – К. : 2002. – 519 с.
  30. Сергійчук В. ОУН-УПА в роки війни. Нові документи і матеріали. / В. Сергійчук. – К. : Дніпро, 1996. – 496 с.
  31. Сміян П. К. Боротьба УПА з німецько-фашистськими окупантами (1942-1944) / П. К. Сміян //Науковий вісник ВДУ. - № 10. – 2001 : Історичні науки. – Луцьк : 2001. – С. 24-30.

Информация о работе Українські націоналісти в антигітлерівському русі Опору (1941-1944 рр.)