Шпаргалка по "Истории Украины"

Цей акт набирає  чинності з моменту його схвалення.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ 
24 серпня 1991 року

 

76 Історичний  портрет (княгиня Ольга)

У 903 році вона вийшла заміж за князя Ігоря, який на той час правив у Київській Русі. У 942 у них народився син Святослав. В 945 році Ігор загинув і правителькою Київської Русі стає княгиня Ольга, оскільки Святослав був замалий. Ольга була дуже хитрою, мудрою, завзятою та винахідливою.

  Дізнавшись, що князь  Ігор загинув через древлян,  обурена його смертю княгиня,  вирішила хитрим способом жорстоко  помститися древлянам.

 На її діяльність  посприяли такі якості, як хитрість, мудрість, завзятість та винахідливість.

 Мені подобаються її якості мудрість та винахідливість, а не подобається те, що вона була жорстокою.

    Княгиня Ольга  здійснила першу державну реформу  на Русі – «урок», «погост» - місце  збору данини. Сприяла зміцненню  феодального землеволодіння. Посприяла  об`єднанню племін в єдину державу. Сприяла зміцненню авторитету Київської Русі.

  Хрестившись у  Константинополі, невдало спробувала  хрестити Русь. Невдача в релігійній  сфері нашкодила авторитету Ольги.

    Її ворогами  були древляни, тому що вони  вбили її чоловіка Ігоря. До друзів можна віднести Адальберта єпископа.

   Наслідками її  діяльності для сучасників та  потомків- наближення Русі до  хрещення, сприяла об`єднанню племін  в єдину державу.

    Її діяльність  викликає у мене відчуття гордості, за те що вона змогла правити такою державою, та сприяла її зміцненню.

77 Історичний  портрет (князь Володимир Великий)

Володимир Великий (980—1015). Зійшовши на київський престол у 980 р. і зосередивши в своїх руках неподільну владу

Замість далеких походів  Володимир зосередився на захисті власних кордонів. 
Щоб протистояти загрозі печенігів, він збудував розгалужену мережу укріплень, 
а також нові міста на південь від Києва.

Володимир установив  загалом дружні стосунки з поляками, мадярами і чехами.В основі цієї нової західної орієнтації лежало його прагнення підпорядкувати собі 
головні торгові шляхина

Володимира було, без  сумніву, впровадження на його неозорих землях християнства. Розуміючи, що Київська Русь уже пережила свою традиційну анімістичну язичницьку релігію, він став замислюватися над тим, щоб знайти більш витончені способи вираження духовних, соціальних та політичних прагнень суспільства. Незважаючи на опір людей.У 988 р., прагнучи якнайшвидше охрестити свій народ, Володимир наказав позаганяти юрби киян у притоку Дніпра р.

78 Історичний  портрет (князь Ярослав Мудрий

Ярослав Мудрий ввійшов  в історію не тільки як великий  державний діяч. Він показав себе і як людина, що зуміла перебороти самого себе. Не володіючи фізичною силою, будучи кульгавим, Ярослав був хоробрим воїном і хоробро вів військо в бій. Народившись ще в язичницькій родині, він став дійсним християнином. Великий князь у той же час показав себе людиною винятково різнобічною.

Ярослав залишився в  історії як великий містобудівник. При ньому в Києві був побудований нове "Місто Ярослава" і Київ набагато розширив свої межі. Були споруджені численні церкви. У той час у Києві нараховувалося близько 400 церков. На честь перемоги над ворогами Ярослав вибудував так звані "Золоті ворота", що вражали іноземців своєю пишнотою. Його будівельний розмах виходив далеко за межі руської столиці. Він заснував міста на Волзі і берегах Балтики, на південних кордонах Русі.

Ярослав був ревним поборником створення, відкриття шкіл, розвитку грамотності. При ньому були створені перші бібліотеки, одержала визнання і підтримку перекладацька діяльність. Багато книг древніх авторів, творів візантійських батьків церкви й істориків були переведені на слов'янську мов .Час Ярослава - час внутрішньої стабілізації, що сприяла зростанню міжнародного авторитету Русі.

Своїми діяннями цей  князь заслужив у нащадків прізвисько Мудрий. Помер він у 1054 році в Вишгороді. Похований у збереженій до нашого часу мармуровій труні в церкві Святої Софії в м. Києві. Після смерті Ярослава Мудрого землі давньоруської держави були поділені між пʼятьма його синами Ізяславом, Святославом, Всеволодом, Ігорем, Вячеславом.

79 Історичний  портрет (князь Володимир Мономах

Володимир Мономах —Народився 1053 року. Одержав від батька уділ у Смоленську та Чернігові. За дорученням князя Всеволода брав участь у походах проти половців, допомагав полякам у війні з чехами, виконував дипломатичні доручення. У 1093 році помер його батько, великий князь Всеволод Ярославич, який активно боровся за єдність Київської держави. З 1093 по 1113 рік відбувалися часті напади половців на Русь, водночас почалися князівські міжусобиці. Володимир, прагнучи припинити їх і об’єднати князів на спільну боротьбу, був одним з ініціаторів Любецького (1097), Витичівського (1100) та Долобського (1103) з’їздів князів. 1094 року Володимир став Переяславським князем. У 1103—1111 роках разом з київським князем Святополком Ізяславичем здійснив ряд походів проти половців. За час свого владарювання на київському великокнязівському престолі Володимир Мономах утвердив централізовану монархічну владу по всій давньоруській землі й на деякий час зупинив процес роздроблення Київської держави, що почала занепадати після смерті Ярослава Мудрого. Час князювання Володимира Мономаха на великому київському престолі характеризується розквітом світського та церковного будівництва, літератури, малярства. Під впливом князя було написано славнозвісну пам’ятку давньоруської літератури «Повість минулих літ». Видатний державець і полководець, що брав участь у 83 походах, був ще й талановитим письменником. Помер Володимир Мономах 25 травня 1125 року поблизу Переяслава на 73-му році життя. Поховано його у Києві, в соборі святої Софії. Того ж року кияни обрали князем старшого сина Володимирового — Мстислава. Зі смертю Мономаха закінчився період стабільної єдності Київської держави й почався період поступового її занепаду.

80. Історичний портрет Данило Галицький 1201-1264

руський князь  з династії Рюриковичів, правитель  Галицько-Волинського князівства. Князь  волинський (1211—1264), галицький (1211—1264), київський (1240). Син князя Романа II Великого з династії Рюриковичів.

Після тривалої та напруженої боротьби відновив і  розбудував Галицько-Волинську державу, створену його батьком. З перемінним успіхом чинив впертий опір монгольскій  експансії, одночасно нейтралізуючи мілітарні спроби західних сусідів втручатися у внутрішні справи його держави.

Сприяв розвитку міст, залучаючи туди ремісників і  купців. За його правління були побудовані Холм, Львів, Кременець, Данилів, Стіжок, відновлений Дорогочин. Переніс столицю Галицько-Волинського князівства з Галича до Холму.

Час його князювання був добою найбільшого економічно-культурного  піднесення та політичного посилення  Галицько-Волинської держави. Маючи  кордони по Карпатах, Дніпру та Дунаю, за його правління вона зробилася найбільшою державою в Європі, стала праобразом першої української національної держави.

Впродовж понад 10 років молоді Романовичі не відігравали  майже ніякої ролі в бурхливих  подіях, що розгорталися у їхній  вотчині. В 1215 році при підримці Краківського князя Лешка I Білого Данило став князем у Володимир-Волинському. Заволодівши містом, князі почали вести самостійну політику. Головну роль відігравав Данило як старший, а Василько став його помічником і союзником.

 

81 Історичний портрет (князь Данило Галицький)

Відомий своїми походами проти турків і татар, Вишневецький прославився серед простого народу та прихильної шляхти і магнатів. Однак  допомоги йому майже ніхто не надавав  через політичні особливості  тогочасної ситуації в Східній Європі, і він мусив спиратися лише на сили козаків.

 Народився у 1517 році, походив з відомої князівської  династії Збаразьких-Вишневецьких. Отримав від Сигізмунда-Августа  староство Канівське і Черкаське,  його обов’язками була оборона  цих територій від татар. У  війську Бернарда Претвича у 1548-1549 роках Вишневецький проводить ряд походів, і здобуває великий авторитет як талановитий воєначальник.

 Вишневецький сподівається  на поєднання зусиль Великого  князівства Литовського та Московського  царства у боротьбі з Кримом  та Туреччиною. Однак Сигізмунд, шляхта і магнати інертно реагують на його ініціативи, і він самостійно фінансує фортецю на Дніпрі на о. Мала Хортиця у 1553 році. А влітку того ж року вирушає на службу до турецького султана Сулеймана І.

 Цей вчинок варто  розцінювати як спроба демонстрації незалежності королю та намагання домовитися про стримування татар від нападів на територію Південної Русі.

 У 1556 році Вишневецький  вже домовляється з Московським  царем Іваном ІV про допомогу  та фінансування.

 Тоді ж відбувається їх спільний похід проти Криму. Польща і Литва, стривожені цими успіхами політики Вишневецького, починають власну ініціативу стосовно спільних дій з Москвою проти татар, однак ці переговори закінчуються безрезультатно. Того ж року татари беруть фортецю на Дніпрі в облогу, однак безрезультатно.

В наступному, 1557 році, все  ж їм вдається добитися перемоги, хоча Вишневецький і частина залоги рятуються  втечею. У 1558 році планується новий  похід на Крим козаків та Москви, та він закінчується безрезультатно, і Вишневецький повертається до України. Це було пов’язано із його литовським підданством, а в той момент розпочалася Лівонська війна з Москвою.

Після багатьох невдалих спроб протистояння з татарами Вишневецький захворів. У 1563 році його запросили  на князівство до Молдавії місцеві бояри, які знаходилися під протекторатом Туреччини, і там по-зрадницьки захопили в полон та відправили до Стамбула, де пізніше стратили.

82  Василя-Костянтина  Острозький – один з найвидатніших політичних і культурних діячів України, діяльність якого залишається не поцінованою до дня сьогоднішнього. Лише те, що завдяки йому була укладена й видрукувана перша слов’яномовна Біблія. Острозький приділяв обороні земель від татарських наїздів. Князь власним коштом утримував кількатисячний загін вершників для оборони від татар. Він неодноразово в 70-90-их рр. успішно відбивав напади ординців. Саме в обороні українських земель В.-К. Острозький виявив неабиякі військові і дипломатичні здібності, а його боротьба проти «поган» була високо оцінена в тогочасних хроніках та поетичних творах. «Великим оборонцем руських та подільських країн від поганих» називав його відомий хроніст О.Гваньїні, відзначаючи, що з «поганими він через своїх старост чимало й мужньо воював, посилаючи проти ворогів і двір свій, і шляхту, і бояр» [17]. Коштом князя було засновано й побудовано чимало міст і замків, передусім на південно-східній Волині та Київщині. Водночас В.-К. Острозький приділяв увагу економічному й адміністративному розвитку міст свого князівства, надавав їм торгові привілеї, більшість із них завдячуючи старанням князя отримали магдебурзьке право.

За сприянням В.-К. Острозького  були збудовані замки на межі з  Диким полем – у Білій Церкві, Переяславі, Богуславі. Це сприяло більш  інтенсивній колонізації українцями нинішніх центрально-українських земель. Сам же князь неодноразово рятував Київ від татарських наїздів. Навіть давав чималі суми грошей татарським ординцям, щоб вони не руйнували це місто. Будучи з 1559 р. київським воєводою, В.-К. Острозький зробив багато як для відродження Київської землі, так і Києва, котрі в ХУІ ст. були відкриті для татарських нападів і лежали в руїнах.

Чимало зробив князь  для культурного розвитку цього  міста, зокрема, такого його культурно-релігійного  осередку, як Києво-Печерська лавра.

83 Історичний  портрет (гетьман Петро Сагайдачний) (1570 - 1622) із самого початку свого перебування на Січі виявив велику політичну далекоглядність та неабиякий військовий талант. провів реформу війська на Січі, основною суттю якої було підвищення організації, дисципліни і боєздатності козацького війська. Він перетворив партизанські ватаги козаків у регулярне військо, усунув із ужитку елементи розбійної вольниці, навів сувору дисципліну, заборонив пити горілку під час морських походів, а за провини не рідко карав смертною карою.

84. історичний портрет Петра Могили 1596-1647

31 грудня 1596, Сучава  — 1 січня 1647, Київ — молдавський  боярин, політичний, церковний і  освітній діяч Речі Посполитої, архімандрит Києво-Печерського монастиря  з 1627 року, Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі з 1633 року, екзарх Константинопольського патріарха. Канонізований Церквою 1996 року.

Петро Могила був  вихідцем з давнього молдавського боярського роду. Він народився 31 грудня 1596 року в сім'ї валаського і молдавського господаря Симеона Могили та семигородської княжни Маргарет. В 1607 році внаслідок боротьби за владу батько хлопця загинув. Після смерті Симеона Могили та після захоплення в 1612 році Кантемиром Мурзою молдавсько-валахійських володінь, княжна Маргарет разом з сином мусили покинути Молдавію та переїхати на українські землі Речі Посполитої, де їх прийняли родичі — князі Стефан Потоцький, Самуїл Корецький та Михайло Вишневецький.

Початкову освіту Петро Могила здобув у Львівській братській школі, організованій в 1586 році для захисту та збереження православної віри. Сімейство Могил дотримувалося православ'я і мало тісні зв'язки з Львівським братством, постійно допомагаючи йому коштами та послугами у будівництві. Львів був неподалік від тодішніх молдавсько-валахійських володінь і Львівське братство, відчуваючи потребу в коштах, часто зверталося до одновірних молдавських господарів з проханнями про матеріальну допомогу.

Подальшу освіту Петро Могила здобував у європейських університетах. Спочатку він здобув освіту в Польській академії в Замості, а згодом вчився у різних навчальних закладах Голландії та в Парижі.

 

85 Історичний  портрет (гетьман Богдан Хмельницький) Як полководець Xмельницький був блискучий стратег і тактик, знаменитий військовий організатор, мужній і хоробрий вояк. Він створив понад 300-тисячне українське військо, яке було першорядною збройною силою в тогочасній Європі й основою, на якій будувалася нова українська держава. Найбільшим досягненням Xмельницького у процесі національно-визвольної революції було утворення й формування Козацько-Гетьманської Держави — Війська Запорізького (1648–1782). У всіх галузях державного будівництва — у війську, адміністрації, судівництві, фінансах, у царині економіки й культури, Хмельницький виступає, як державний діяч великого формату. Це виявилося в організації верховної влади нової української держави, яка під зверхністю й титулом Війська Запорізького й під владою його гетьмана об'єднала всі верстви українського народу. Xмельницький створив не тільки державний апарат і виховав цілий гурт бойових військових і цивільних керівників як з козацької старшини, так і з української шляхти. Гетьманський рід Xмельницького згас у кінці 17 ст