Львів архітектурний

У XIX ст. тут містилася  книгарня Вільда, своєрідний клуб львівської інтелігенції. У будинку тоді ж  мешкав відомий польський поет Корнель  Уєйський.

Наприкінці сімдесятих років XX ст. виявився аварійний стан будинку. Ремонт будівлі радянськими методами більше нашкодив, аніж приніс користі. Тому, під тиском громадськості, будинок  передали професійним реставраторам. Майже після двадцяти шести років  ремонту і реставрації урочисте відкриття Палацу Бандінеллі відбулося 28 грудня 2005 р. Завдяки малюнкам, які  збереглися з тих часів, відтворено стиль приміщення і навіть дизайн меблів. Зараз тут розміщують найрізноманітніші  експозиції під егідою Львівського  історичного музею, котрому й  належить будинок.

Палац Бєльських – найхарактерніший зразок львівського класицистичного модерну (Див. Дод. Ф).  Будівлю зведено 1923 року для магнатів Бєльських за проектом архітектора Івана Багенського. Палац двоповерховий із мезоніном і ризалітом у правій частині. Композиція головного фасаду асиметрична, добре вписана у похилий рельєф. Головний портик підкреслений вертикаллю колон коринфського ордеру, на які спирається аттикова балюстрада. Палац розміщений у глибині ділянки і замкнений кованою металевою огорожею. У повоєнні роки в палаці Бєльських розмістили Будинок учителя. Від 1958 р. тут ставлять вистави польського народного театру у Львові [13, c.121].

Палац вірменських  архієпископів – архітектурна пам’ятка XVII-XVIII ст. (Див. Дод. Х). Зі сходу подвір’я ансамблю Вірменського собору замикається Палацом вірменських архієпископів, зведеним наприкінці XVII ст. архієпископом Гунаніяном. Після пожежі 1778 р. споруду відбудував і розширив один з його наступників – Я. Августинович. Будівля була центром життя вірменської громади Львова. 

Від первісної споруди  зберігся цікавий портал з кам’яним обрамленням, оздоблений поширеним  в архітектурі Сходу та давньої  Кілікійської держави орнаментальним мотивом у вигляді жолобків зі вставленими дрібними валиками. Донині під покрівлею палацу та в його екстер’єрі збереглися фрагменти, яким понад п’ять століть. Це, зокрема, знаковий символ вірменських архієпископів  на зовнішній стіні палацу.

 

 

ВИСНОВКИ

          Отже, в процесі роботи автор  дійшов до висновків. Львів  – це одне з найстаріших  міст України. Львів - велике місто України, найважливіший політичний та культурний осередок західного реґіону держави. Тут сформувалась особлива архітектурна аура, яка завдяки ентузіастам, патріотам, грмалським діячам зуміла зберегти свою автентичність, незважаючи на історичні обставини та потрясіння, іноземний гніт, що сптіква долю ціього славного культурного центру.

Чарівність львівської атмосфери, своєрідний характер міста, як і всієї Львівщини, приваблює багатьох туристів. Допомогти їм краще пізнати Львів, ближче ознайомитись з його історичними, меморіальними архітектурно-мистецькими пам'ятками.

Треба відмітити, що більшість  львівських скульпторів доби ренесансу  походила з Італії, Нідерландів, Німеччини, Польщі. Вони принесли в Україну  не тільки мистецтво скульптури,   яке   набуло   в   цей   час  особливої досконалості,   але   й гуманістичні ідеї, світські сюжети скульптури. Поряд з надгробною поступово   розвивалась   і   світська   скульптура:   магнатські    парки прикрашали статуями, що зображували  античних богів, богинь, героїв, з'явився також скульптурний портрет.

Західні впливи відіграли  роль каталізатора, який прискорював  розвиток місцевої художньої культури, збагачував її зміст, вносив нові засоби і репертуар своїх форм. В той  же час характер львівської скульптури формували місцеві традиції, які  ставили перед митцем конкретні  завдання і вимоги. Саме вони визначали  відбір імпортованих і власних народних елементів для кращого вираження  ідеалів І інтересів суспільства, що їх породило, вносили актуальне  звучання, навіть у твори на релігійну  тематику.

Планувальна структура, архітектурно-будівельні ансамблі та насамперед окремі пам’ятки історії та культури є відображенням характерних етапів в історії розвитку міста.

У другій половині XVI – першій половині XVII ст. найбільше значення на Україні мала архітектурна школа Львова. Її характерною особливістю було засвоєння та переробка архітектури італійськогоРенесансу. Цьому сприяв вплив архітектури польського Ренесансу, а також участь у будівництві італійських майстрів, що жили у Львові, а також наявність цеху будівників та різьбярів у місті.

Перетворення Львова в  основний транспортний вузол західноукраїнських земель зумовило будівництво одного з найбільших в Австро-Угорщині залізничних  вокзалів. Новаторська для цього  часу споруда має традиційні для  періоду еклектики неоренесансні  архітектурні форми. 

Громадська забудова у  Львові наприкінці XVIII – першої половини ХІХ ст. типологічно розділяється на: адміністративні споруди, адміністративні  споруди військового призначення, резиденції, пенітенціарні заклади, бібліотеки, заклади освіти, музейні  споруди, видовищно-розважальні заклади, лікарні та заклади милосердя, сакральні  споруди; житлова забудова Львова в  цей період розділяється на: садиби, вілли та палаци, житлові кам'яниці, прибуткові будинки та готелі.

Встановлено такі особливості  архітектури громадських споруд Львова наприкінці XVIII – у першій половині ХІХ ст.: регулярна симетрична планувальна схема; пропорційність та симетричність фасадів, осьове підпорядкування  різних елементів композиції планів і фасадів; гармонійне розташування просторових акцентів; прямокутна або  квадратна конфігурація споруд, де приміщення групуються навколо внутрішніх дворів; широке застосування ризалітів  та розкріповок. Характерним для  громадських споруд в цей період є тричастинність тектонічної схеми (цоколь; основна частина; завершення) та стримане ордерне декорування.

Найсильніший вплив на архітектуру Львова в цей період мала німецька та австрійська архітектура. Це пояснюється, в першу чергу, адміністративним підпорядкуванням Львова Відню, а також  безпосереднім впливом особистостей архітекторів і будівничих.

Щодо дослідження історії  Львова, то варто підкоеслити складність ситуації. Ми маємо дослідження місцевих дослідників минулого, в якій мало відомостей з архітектури, а тільки констатація подій. В ХХ ст., ситуація ще більш погіршилась, наявна політична ситуація як в СРСР, так і в Польщі, довгий час робила неможливими серйозні дослідження архітектури Львова. Це стосується як українських, так і польських дослідників. Поодинокі спроби у цьому напрямку зводяться до згадок про львівський період у творчості тих архітекторів, які діяли після Другої світової війни на території сучасної Польщі, або до спроб узагальнюючого розгляду існуючих будівель. Останні здебільшого відзначаються довільністю датування і визначення авторства окремих реалізацій, відсутністю глибокого розгляду містобудівельного розвитку міста, джерел інспірації та порівняльного аналізу з європейською архітектурою тощо. Досі докладно не опрацьовано склад, формування і розвиток тогочасного середовища архітекторів у Львові.

Тепер, коли у світі зростає  зацікавлення архітектурою функціоналізму, повертаються її філософські цінності, що досі сприймаються як пріоритетні  у розвитку сучасної архітектурної  думки, збільшується необхідність визначити  місце та ввести у європейський контекст здобутки львівської архітектури міжвоєнного  періоду.

Славетне місто Львів  заворожує туристів своєю багатою  архітектурою. У різні етапи формування міста їй завжди приділялася належна  увага. В архітектурі ділових  і торговельних споруд Львова початку  двадцятого століття відсутні сміливі  новаторські рішення, притаманні великим  містам Європи. Витіснена з площі  Ринок базарна торгівля перемістилася  в район Галицької та Краківської  площ, а також до собору святого  Юра, де відбувалися відомі на увесь  світ святкові ярмарки. 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Література

1. Александрович В. Собор святого Юра у Львові / В.  Александрович, П. Ричков. - К.: Техніка, 2008. - 232 с.
2. Жук І. Львів Левинського: місто і будівничий / І. Жук. - К.: Грані-Т, 2010. - 184 с.
3. Мельник Б. Вулицями старовинного Львова / Б. Мельник. – Львів, Світ, 2001. - 272 с.
4. Слободян В. Церкви України. Перемиська єпархія: вид. присвяч. 2000-літтю Різдва Христового / В. Слободян - Львів, 1998. - 863 с.
5. Трегубова Т. Львів: Архітектурно-історичний нарис / Т. Трегубова, Р.Мих. - К.: Будівельник, 1989. - 272 с.

Періодика

6. Богданова Ю. Умови виникнення та розвитку модернізму у львівській архітектурі / Ю. Богданова // [Електронний ресурс] http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/15640/1/15-91-95.pdf
7. Бойко О.  Втрачені пам'ятки сакральної архітектури Львівщини / О. Бойко // Пам'ятки України: історія та культура. – 2005. – № 2. – С. 88-91. 
8. Зубрицький, Д.  Хроніка міста Лева / Д. Зубрицький // Дзвін. – 2001. – № 1. – С. 122-128. 
9. Зубрицький, Д.  Хроніка міста Лева / Д. Зубрицький // Дзвін. – 2001. – № 2 . – С. 113-119.
10. Зубрицький, Д.  Хроніка міста Лева / Д. Зубрицький // Дзвін. – 2001. – № 3. – С. 124-130.
11. Зубрицький, Д.  Хроніка міста Лева / Д. Зубрицький // Дзвін. – 2001. – № 4. – С. 121-128.
12. Зубрицький, Д.  Хроніка міста Лева / Д. Зубрицький // Дзвін. – 2001. – № 5/6 . – С. 134-140.
13. Зубрицький, Д.  Хроніка міста Лева / Д. Зубрицький // Дзвін. – 2001. –   № 8 . – С. 130-137.
14. Зубрицький, Д.  Хроніка міста Лева / Д. Зубрицький //Дзвін. – 2001. – № 9 . - С. 108-116 
15. Ільченко О.   Господи, це Львів / О. Ільченко // Міжнародний туризм. – 2005. – № 5. – С. 108-117.
16. Ковальчик Є.  Пізньобарокові магнатські резиденції на Волині та Львівщині / Є. Ковальчик // Хроніка-2000. – 2009. – Вип. 80: Україна-Польща: діалог упродовж тисячоліть. – С. 293-307.
17. Космолінська Н. Легенди львівських двориків / Н. Космолінська // Міжнародний туризм. – 2005. – № 5. – С. 120-123.
18. Космолінська Н.  Свідки / Н. Космолінська // Міжнародний туризм. –2005. – № 5. – С. 128-132.
19. Кудрявцев  Л.  Пам'ять про Львівську браму / Л. Кудрявцев // Наука і суспільство. – 2004. –  № 11-12. – С. 21-23 
20. Липка Р. Архітектурна спадщина Львова – феномен взаємодії різних культур / Р. Липка // [Електронний ресурс] http://map.lviv.ua/statti/lypka.html
21. Лукомський Г.  Старий Львів: (Прогулянки давніми куточками галицької столиці) / Г. Лукомський // Хроніка 2000. – 2005. – Вип. 63-64. Ч.2. –       С. 175-185.
22. Лукомський Г.  Старовинна архітектура Галичини  / Г. Лукомський // Хроніка 2000. – 2005. – Вип. 63-64. Ч.2. – С. 96-174. 
23. Маньковська Р. Сакральна деревяна ахітектура України в світовій спадщині / Р. Маньковська // Краєзнавство. – № 4 – 2010. – C. 76-86.   
24. Морушко О. архітектурна спадщина Львова / О. Морушко // [Електронний ресурс] http://together.lviv.ua/index.php?id=848
25. Ничкало С. Мистецтво України XIV – початку XVII ст.: [Архітектура та скульптура Львова] / С. Ничкало // Мистецтво та освіта. – 2003. – № 3. – С. 28-37. 
26. Рудницький А. Конструкція як засіб втілення архітектурної форми в українському храмобудуванні / А.Рудницький, Р.Гнідець // Будівництво України. – 2001. – № 5. – С. 19-23. 

Іноземна література

27. Cielatkowska R.  Detal architektury mieszkaniowej Lwowa XIX i XX wieku / R. Cielatkowska, L. Onyszczenko-Szwec. - Wydanie II popraw. - Gdansk : MIREX-Mirotki, 2008. - 440 с.

 

ДОДАТКИ

Додаток А

Церква Святого Пантелеймона в Галичі

 

 

Додаток Б

Успенська церква у Львові

 

Додаток В

«Чорна кам'яниця»

 

Додаток Г

Каплиця Боїмів

 

Додаток Д

Собор Святого Юра

 

Додаток Ж

Палац Корнякта на східній  стороні площі

 

Додаток З

Палац графів Потоцьких у  Львові

 

Додаток К

Палац Сапєг

 

Додаток Л

Арсенал Сенявських

 

Додаток М

Палац Туркулів-Комелло

 

Додаток Н

Палац Дідушицьких

 

Додаток О

Палац Любомирських

 

Додаток П

Палац Справедливості

 

Додаток Р

Палац Бесядецьких

 

Додаток С

Палац Голуховських

 

Додаток Т

Палац греко-католицьких  архієпископів

 

Додаток У

Палац Бандіннеллі

 

 

Додаток Ф

Палац Бєльських 

 

Додаток Х

Палац вірменських архієпископів