Діяльність інквізиції у різних країни

Однак у Італії інквізиція мала міцніші корені і діяла триваліший термін, ніж мови у Франції. Навіть у 1448 р. організували хрестовий похід проти єретиків. Але не мав успіху, івальденси продовжували процвітати в гірських районах. Інквізиція Італії була, все-таки ослаблена через протидії населення, через втеч з районів, нею контрольованих, і навіть через позицію світських правителів, як, наприклад, у Неаполі чиВенеции[38]. 

 

4.4 Інквізиція на Піренеях 

 

У результаті Реконкісти на Піренейському півострові утворилося кілька християнських королівств. Але інквізиція діяла і розвивалася у кожному їх по-різному.

КоролівстваКастилия і Леон, котрі обіймали більшу частину  Піренейського півострова, майже  відчули у собі тяжкості середньовічної інквізиції. Ці держави користувалися  більшої незалежністю від Риму, ніж інші країни Європи у той епоху.Кодекси Альфонса Мудрого від 1255 і 1265 рр зважають на інквізицією і упорядковують з допомогою світського закону відносини між Церквою і світським владою.Ересь була підсудна духовним судам, але Альфонс вважав, що турбота про чистоті віри це обов'язок держави, а справа Церкви - лише визначити винність обвинувачуваного. Канонічне право вКастилии не застосовувалося і провінціал домініканського ордена було призначати тутинквизитора[39].

У Португалії до 1418 р також має даних про як або значимої діяльності інквізиції. Коли 1418 р у Португалії була створена незалежна домініканська провінція, то ми все провінціали, відповідно до булли Боніфація XI ставалигенерал-инквизиторами. Ряд цих інквізиторів тривав до 1531 р, коли було заснована нова державнаинквизиция[40].

Найактивніше  інквізиція виявилася вАрагоне, де до середини XIII у найбільш активними  єретиками буливальденси. У 1226 Яків II заборонив єретикам в'їзд до держава.Духовник короля Раймунд деПенафорте в 1228 р переконав його просити тата Григорія IX надіслати у країну інквізиторів, щоб очистити його від єресі. Але є ще не йшло розмови про папської інквізиції.Инквизитори-доминиканци з'являються уАрагоне на вимогу Григорія ІХ ст 1237 р: віконтКастельбо, ленникУрхельского єпископа надав інквізиції повну свободу дій у землях. У 1238 р інквізиція вАрагоне грунтувалася офіційно.Нищенствующим ченцям наказали енергійно розслідувати єресь, застосовуючи папські статути і звертаючись за необхідності по допомогу до світськоївласти[41].

У 1242 р  собор вТаррагоне опублікував кодекс, визначальний ставлення Церкви до єретикам, котрий тривалий час застосовувався у Іспанії, а й мови у Франції. До 1262 р Урбан VI остаточно передав  інквізицію вАрагоне у провадження  провінціала домініканського ордена. Протеарагонской інквізиції удалося відстояти на своїй незалежності. У 1351 р провінціал Арагону дістав листа від Климента VI право призначати та звільнятиинквизиторов[42].

Завершальний  етап становлення інквізиції на Піренеях пов'язані з об'єднанням земель під владоюФердинанда-Католика та його дружини Ізабелли. Із початком їх царювання з середини XV тут починає діяти не папська, а іспанська інквізиція, яка обслуговувала виключно релігійно-політичні інтереси іспанської корони. ПриИзабелле іФердинанде лад у країні відновлено. Вони змогли покласти край анархії. Кажуть, що Ізабелла, як великого благочестя, дала обітницю своєму духівникаТорквемаде, що й дійшов влади, то присвятить себе викоріненню єресей країни. Невдовзі їй нагадали звідси обітниці. Католицькі государі вважали, що організувати неможливо об'єднати країну, коли всі піддані ні дотримуватися однієї віри. Цього вони прагнули мирним шляхом, і якщо годі, то шляхомнасилия[43]. Так народилася іспанська інквізиція, але ці предмет на дослідження.

 

Укладання 

 

Попри існуюче негативне подання, і  загалом негативну оцінку ще підсумків 600-літнього періоду діяльності інквізиції слід зазначити таке. Сама тривалість періоду діяльності цієї фінансової інституції говорить про його стійкості  й історичної необхідності. У разі Середньовіччя єресь несла смертельну загрозу непорушності системи «>Церковь-Государство». Однак у Середньовіччі Церква, як і показано вище, мала керівну й направляючу роль справі розвитку цивільних законів і безперервної освіти громадянського суспільства. Раціональний підхід пізнання себе і світобудови не заснований на твердих моральних традиції можуть призвести до катастрофи (почасти ми це в наші дні). Правильне розуміння ідеї непорушної справедливості, що становить суть римського права, також можливе лише за правильному моральному вихованні. На світанку Європейської цивілізації масове моральне свідомість ще стояв у глибокої темряві і знадобилися століття, аби у тому свідомості основи християнського світогляду. До цього більше більш-менш стабільне громадянське суспільство великий території навряд чи змогла б існувати поза системою «>Церковь-Государство».

У початковий період свого існування інквізиція виконала покладеної її у роль зі збереженням  хиткої централізованої духовної влади  Св. Престолу, припинення розбіжностей між місцевої Церквою і Римом і, зберегла керівне становище Церкви у державі й суспільство. Проте задля виконання своїх завдань інквізиція була наділена надмірної владою, і після знищення основний сили єретичних рухів цією владою з інквізиції не зняли. Усі подальші зловживання інквізиції беруть свій початок звідси.

Як  негативних моментів сторін інквізиційного судочинства слід зазначити таке. Головне- це презумпція наперед відомій  винності обвинувачуваного, де грунтувався  весь процес інквізиційного судочинства. Це давало інквізиторові повну владу творити сваволю над будь-яким людиною, які потрапили одного разу до поля зору інквізиції. По-друге, відсутність чіткої кваліфікації злочинів і процесуальних положень та, отже, цілковита свобода інквізиторів в тлумаченні і поданні суду матеріалів і факти щодо справі, і навіть під час винесення остаточного вироку. По-третє, цілковита таємничість інквізиційного судовий процес. Це розв'язувало інквізиторові руки у виборі методів і коштів ведення слідства й практично визволяло його від відповідальності за дії. Те саме стосувалося роботи з свідками й показаннями свідків, які легко можна було пересмикувати й змінювати скільки завгодно інквізиторові. І, звісно, така таємничість позбавляла обвинувачуваного будь-яку можливість захисту. І, нарешті, серйозну небезпека представляло відсутність хоч трохи ефективну систему нагляду над діяльністю Святих трибуналів, неминучими породжувало жахливі зловживання із боку інквізиції.

Виконавши свою основне завдання і обмежена своєчасно у повноваженнях, інквізиція перетворилася на жахливого монстра. Вона зганьбила релігію, породивши хворобливе порушення суспільства проти будь-яких відступів від догмату Церкви. Вона дала владу необмежену й можливості безпринципним і жадібним негідникам безкарно втамовувати своє честолюбство і жадібність. Вона зіпсувала поняття правосуддя, провини та справедливості яких, бо найчастіше її жертвами ставали дуже достойники. Але він дав ми всі, теперішнім, необхідний урок. У своєму прагненні до негайному позбавлення суспільства від сучасних негараздів і зол не можна бездумного руйнувати існуюче соціальне будинок. Корисно озирнутися, ніж повторити жахливих помилок предків і оцінити по - гідності вже наявний прогрес у справі побудови правової держави й суспільства.

 

Бібліографія 

 

1. Данилов  В.А. Нотатки про середньовічної  інквізиції / священикВ.А.Данилов. Сайт  Російського Гуманітарного Університетуi-u/biblio/.

2. Історія  древнього світу. Занепад древніх  товариств / Під ред.И.М.Дьяконова,В.Д.Нероновой, І.С.Свенцицкой. - М.: Наука, 1983.- 292 з.

3. Лі  Г.Ч. Історія інквізиції в Середньовіччі  / Пер. з франц. А.В. Башкірова.  –Смоленськ:Русич, 2002. – 640 з.

4.Льоренте  Х. А. Історія іспанської інквізиції.Т.1 - М.: Центрполіграф, 2002.- 622 з.

5. Осокін Н.А. Історія середньовіччя / Н.А. Осокін. - Мінськ:Харвест, 2003. – 672 з.

 

 

[1] Історія  древнього світу. Занепад древніх  товариств. З 239-264.

[2] Осокін  Н.А. Історія середньовіччя. З  33

[3] Осокін  Н.А. Історія середньовіччя. З  50-52

[4] Осокін  Н.А. Історія середньовіччя. З 136

[5] Данилов  В.А. Нотатки про середньовічної  інквізиції

[6] Лі  Г.Ч. Історія інквізиції в Середньовіччі  З 120-121.

[7] Лі  Г.Ч. Історія інквізиції в Середньовіччі.  З 106

[8] Лі  Г.Ч. Історія інквізиції в Середньовіччі.  З 124

[9] Лі  Г.Ч. Історія інквізиції в Середньовіччі. З 107-109

[10] Лі  Г.Ч. Історія інквізиції в Середньовіччі.  З 109

[11] Лі  Г.Ч. Історія інквізиції в Середньовіччі.  З 115

[12] Лі  Г.Ч. Історія інквізиції в Середньовіччі.  З 100-102

[13] Лі  Г.Ч. Історія інквізиції в Середньовіччі. З 104-105

[14] Данилов  В.А. Нотатки про середньовічної  інквізиції

[15] Лі  Г.Ч. Історія інквізиції в Середньовіччі.  З 133

[16] Лі  Г.Ч. Історія інквізиції в Середньовіччі.  З 134-135

[17] Данилов  В.А. Нотатки про середньовічної  інквізиції

[18] Лі  Г.Ч. Історія інквізиції в Середньовіччі. З 134-152

[19] Лі  Г.Ч. Історія інквізиції в Середньовіччі.  З 141-143

[20] Лі  Г.Ч. Історія інквізиції в Середньовіччі.  З 144

[21] Данилов  В.А. Нотатки про середньовічної  інквізиції

[22] Лі  Г.Ч. Історія інквізиції в Середньовіччі. З 149

[23] Лі  Г.Ч. Історія інквізиції в Середньовіччі.  З 151

[24] Лі  Г.Ч. Історія інквізиції в Середньовіччі.  З 153-154

[25] Данилов  В.А. Нотатки про середньовічної  інквізиції

[26] Лі  Г.Ч. Історія інквізиції в Середньовіччі.  З 158

[27] Лі  Г.Ч. Історія інквізиції в Середньовіччі. З 158-160

[28] Лі  Г.Ч. Історія інквізиції в Середньовіччі.  З 175

[29]Льоренте  Х. А. Історія іспанської інквізиції.Т.1 Глава XXIV

[30] Лі  Г.Ч. Історія інквізиції в Середньовіччі.  З 174

[31] Лі  Г.Ч. Історія інквізиції в Середньовіччі. З 164

[32]Льоренте  Х. А. Історія іспанської інквізиції.Т.1 Глава III

[33] Лі  Г.Ч. Історія інквізиції в Середньовіччі.  З 165-166

[34] Лі  Г.Ч. Історія інквізиції в Середньовіччі.  Глава 13

[35] Лі  Г.Ч. Історія інквізиції в Середньовіччі.  З 172

[36] Данилов В.А. Нотатки про середньовічної інквізиції

[37] Лі  Г.Ч. Історія інквізиції в Середньовіччі.Кн.3, глава 5

[38] Данилов  В.А. Нотатки про середньовічної  інквізиції

[39] Лі  Г.Ч. Історія інквізиції в Середньовіччі.  З. 262-263

[40] Лі  Г.Ч. Історія інквізиції в Середньовіччі. З. 266-267

[41] Лі  Г.Ч. Історія інквізиції в Середньовіччі.  З. 256

[42] Лі  Г.Ч. Історія інквізиції в Середньовіччі.  З. 257-259

[43]Льоренте  Х. А. Історія іспанської інквізиції.Т.1 Глава III