Болгария, Византия и Великая Моравия

Висновок.

Таким чином, внаслідок претензій  німецьких феодалів на землі мораві, утворилася Велико моравська держава, яка змогла дати рішучий відсіч експансії Східнофпанкського королівства н аземлі західних слов’ян у ІХ столітті. Моравські князі намагалися заручитсь підтримкою православної Візантії, напротивагу Римові і німецьким феодалам, які прагнули прєднати моравські землі до своїх володінь, запровадити тут церкву за західним зразком.

   Але Моравія не змогла  вистояти перед цим натиском, адже держава не була централізована, в областях правмли місцеві  князі, які при певній нагоді, відмовлялись коритись правителю. Підтримка папою Німеччини, зробила походи німців, подібними до хрестових походів, з метою охрестити язичників, поневолити і підкорити їх своїй владі. Масла в вогонь підкинули угри, які добили вже занепавшу Великоморавську державу.

   Для Болгарії, цей період  був часом розвитку і зміцненню  держави. Хани Крум і Омортаг  змогли зміцнити центральну владу  в країні і розширити її землі за рахунок захоплення їх у Візантії і підкорення інших слов’янських племен. Завдяки цьому посилився процес феодалізації болгарського суспільства. Завдяки хрещенню Болгарії Зміцнилась єдність держави, і прискорився процес утворення з розрізнених тюркських, слов’янських і фракійських племен єдиного болгарського народу. Після прийняття християнства, Болгарія стала центром слов’янської освіти і писемності, звідки воно поширилось на інші землі, зокрема і на Русь.

   У Візантійській імперії в цей час події розвивалися ще драматичніше. Держава змушена була вести постійні війни на двох фронтах: на Балканх - із слов’нськими племенами і Болгарським царством, на заході – з Арабським халіфатом і місцевими підкореними племенами які повставали проти центральної влади. Поновлюється іконоборство, що посилтло протиріччя як між частинами суспільства, та і між окремими частинами імперії. Швидка зміна імператорів, через інтриги, поглиблювала протистояння в середині суспільства.

Список використаних джерел і літератури:

1. Великоморавская держава. Тысячелетняя традиция государственности и культуры. // пер. с чеш. — Прага, 1963;
2. Истрин В.М. Моравская история славян и история поляно-руси как предполагаемые источники Начальной русской летописи // Byzantinoslavica. — 1931. — Roc. III. — С. 36 - 55;
3. Ловмяньский Г. Происхождение славянских государств. //Вопросы истории , 1977— №12;
4. Хрестоматия по истории южных и западных славян: В 2 т. — Минск, 1987. — Т. 1.
5. История Болгарии : Т1; под ред. П.Н. Третьяков, С.А. Микитин, Л.Б. Валев.-М.:Издательство академии наук СССР, 1954.-С. 97-106;
6. Історія Болгарії / В.П. Чорній .- Л.: Львів.-2007.-С. 163-232;
7. Історія Візантії/ Г. Острог орський,- Л: Літопис, 2002.- С. 171-202;
8. История Византии: Т2; под ред. С.Д. Сказкин, Г.Г. Литаври, А.П. Каждан та ін.- М.: Наука, 1967.- С. 226-229;
9. Історія західних і південних слов’ян ( здавніх часів до ХХст ). Курс лекцій: Навч. Посібник / В.І. Яровий, П.М. Рудяков, В.М. Шумило та ін.- К.: Либідь, 2001.- С. 118-127;
10. История Византии. Том 2 \\ Сказкин С.Д. (отв.редактор) - Москва: Наука, 1967. - С.94-145;
11. Источниковедение истории средних веков/А.А. Люблинская.- .Издательство Ленинградского университета-1955.- C. 100-106