Лекции по "Інформатизація освіти"

Лекція 1 Інформатизація освіти – вимоги до вчителя початкових класів

План

1. Інформатизація освіти як процес розвитку інформаційного суспільства.
2. Методика використання інформаційно-комунікаційних технологій навчання як педагогічна наука
3. Вимоги до вчителя початкових класів в умовах інформаційного суспільства.

1. Інформатизація освіти  як процес розвитку інформаційного  суспільства.

Сучасний розвиток людства характеризується переходом на новий етап – інформаційне суспільство.

Інформаційне суспільство (англ. Information society) – концепція постіндустріального суспільства; нова історична фаза розвитку цивілізації, у якій головними продуктами виробництва є інформація і знання. Рисами, що відрізняють інформаційне суспільство, є: зростання ролі інформації і знань у житті суспільства; збільшення частки інформаційних комунікацій, продуктів та послуг у валовому внутрішньому продукті; створення глобального інформаційного простору, який забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей, їх доступ до світових інформаційних ресурсів і задоволення їхніх потреб щодо інформаційних продуктів і послуг [3].

У межах концепцій інформаційного суспільства існують дві протилежні тенденції щодо оцінки самого факту  перетворення інформації у потужну  соціальну силу:

1) оптимістична – інформатизація суспільства, зокрема, комп’ютеризація, становить безумовне соціальне благо. За Е. Тоффлером, в інформаційному суспільстві створюються принципово нові умови для праці (індивідуальна праця, зазвичай, за комп’ютером), зростає рівень свободи та усвідомлення людиною своїх можливостей, більш виваженими та науково обґрунтованими стають політичні рішення, що мають значний вплив на всі сфери життєдіяльності людини. Е.Масуда також вважає, що інформаційне суспільство приведе до формування принципово нового типу людини – більш «людяної», екологічно зорієнтованої. Еволюція людства зміниться на коеволюцію – гармонійний розвиток людства та природи [3].

2) песимістична (насамперед Д.Лайон), розглядають інформаційне суспільство  як суспільство маніпулятивне,  до того ж, як таке, у якому рівень маніпулювання людиною швидко підвищується. Інформаційні технології дедалі ширше починають використовуватися у політиці, перетворюючись у політичні технології. Згідно з Д.Лайоном, сфера комунікацій, що виникає внаслідок застосування цих технологій, призводить до того, що більша частина населення абсолютно не усвідомлює стану «реального розподілу влади й контролю в даному суспільстві [3]».

Формування інформаційного суспільства  передбачає зміну уявлень про  роль освіти, висуває нові вимоги до системи навчання, зумовлює потребу переходу від знаннєвої освітньої парадигми індустріального суспільства до компетентнісної парадигми постіндустріального суспільства.

Загальновизнано, що учень  повинен бути активним учасником  навчального процесу. Засобами інформаційних і комунікаційних технологій реально помістити цей принцип дидактики в основу всього навчального процесу в початковій школі. В результаті повинні змінитися відносини учень-учитель, учень-учень, учень-навколишнє середовище, учень-джерела інформації. Головним завданням навчання стає не передача учневі певної суми знань, а формування умінь здобувати і опрацьовувати інформацію, формування навичок мислення високого рівня: аналізувати, синтезувати, оцінювати.

Згідно зі статистичними  даними, близько 80% навчальних занять в початковій школі організуються за системою: учитель розповідає – учень уважно слухає. Така система вимагає певних психологічних властивостей дітей. Такі діти максимально засвоюють інформацію від учителя і стають "відмінниками". Але таких дітей не більше двадцяти відсотків. Інші – не можуть сприймати інформацію в такому вигляді і приречені стати "учнями з низьким рівнем навчальних досягнень". Ці учні орієнтовані на засвоєння знань через емпіричну практичну діяльність. І на допомогу їм повинні прийти технології, засновані на дослідницькій діяльності, в ході якої відбувається пошук рішень і висування та підтвердження гіпотез на основі спостережень, лабораторних експериментів, соціологічних опитувань, вимірювань, дослідження тощо.

Порівняльна характеристика освітніх парадигм індустріального  та інформаційного суспільства [13]

Традиційне  поняття «писемність», що означає  вміння читати, писати і рахувати, набуває нового змісту. Поняття «нова писемність» (за матеріалами ЮНЕСКО) включає ці самі поняття, але з новим змістом:

• read – читання – знаходження інформації шляхом пошуку в різних джерелах, спостереження, збирання, реєстрації тощо;
• write – писати – вміння спілкуватися в гіпермедіа середовищі, використовувати всі види інформації і всі засоби масової інформації;
• arithmetic – рахувати – вміння проектувати (конструювати) об’єкти і дії.

У традиційній школі  знання давалися, переважно, в готовому вигляді, а від учня вимагалося лише їх засвоїти. При такому підході, своє ставлення до навчання учні і студенти дотепно і досить точно виражали формулою із трьох «З» (зазубрив, здав, забув). В інформаційному суспільстві вчитель перестає бути єдиним джерелом знань. Він часто виступає у ролі порадника, консультанта, помічника для учня, який самостійно шукає необхідну інформацію, опрацьовує і використовує її. Тому нова парадигма освіти теж може бути виражена тією ж формулою із трьох «З», однак, її зміст принципово інший: знайти потрібну інформацію, зрозуміти і застосувати її для прийняття рішення.

Нова письменність уникає запам'ятовування фактів і правил та навчання за шаблонними інструкціями, а спрямована на формування здатності знайти факти і, опрацювавши їх, зрозуміти суть і сформулювати правила для цих фактів, на формуванні умінь ставити перед собою різноманітні задачі, планувати і проектувати власні дії.

Нова письменність –  сполучення базових лінгвістичних, логіко-обчислювальних і комунікаційних навичок, підтриманих ІКТ, - служить  ключем до всіх наступних етапів організованого викладання і навчання в двадцять першому столітті.

Основні положення реформування освіти відповідно вимогам розвитку інформаційного суспільства в Україні  відображено у Законі України  «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007 – 2015 роки [7]» та Національній доктрині розвитку освіти (Україна XXI століття) [12].

На думку ряду авторів (Гершунський Б.С., Бриксіна О.Ф., Алексєєва  І. Ю., Урсул А.Д.), процес інформатизації містить у собі три взаємозалежних процеси:

• медіатизацію – процес удосконалення засобів збору, зберігання й поширення інформації;
• комп’ютеризацію – процес удосконалення засобів пошуку й обробки інформації;
• інтелектуалізацію – процес розвитку здатності сприйняття й породження інформації, тобто підвищення інтелектуального потенціалу суспільства, включаючи використання засобів штучного інтелекту.

Інформатизація освіти є ключовою умовою створення єдиного  інформаційного простору, підготовки фахівців, здатних орієнтуватися  в навколишньому світі. У сфері  цієї діяльності відбувається значеннєве наповнення базових завдань освіти. Інформатизація освіти – процес, у якому політичні, соціально-економічні, технологічні й правові механізми тісно пов’язані на основі широкого застосування комп’ютера, засобів, систем колективного й особистого зв’язку. Мета інформатизації – глобальна раціоналізація інтелектуальної діяльності, що забезпечує авто формалізацію предметних областей і автономію процесу пізнання кожного індивіда за рахунок вільного доступу до всіх видів, форм і рівнів навчальних знань [8].

Єдиний інформаційний  простір для системи освіти – це сукупність засобів ІКТ, використання яких забезпечує можливість вільного обміну різноманітними інформаційними матеріалами між усіма учасниками, які використовують інформаційну систему освіти. Така можливість забезпечується завдяки використанню всіма учасниками протоколів обміну, технічних і програмних засобів, що відповідають єдиним вимогам (стандартам).

2. Методика  використання інформаційно-комунікаційних  технологій навчання як педагогічна  наука

Методика використання інформаційно-комунікаційних технологій навчання – педагогічна наука про мету, зміст, методи, форми і засоби використання інформаційних технологій в навчально-виховному процесі середньої і вищої школи. Вона спирається на філософію і психологію з їх теорією пізнання, на дидактику, яка розробляє основні закономірності процесу навчання, широко використовує знання з анатомії, фізіології і шкільної гігієни, а також з інформатики, пропедевтику основних понять якої реалізує.

Інформаційно-комунікаційні  технології навчання (ІКТН) – це сукупність методів і технічних засобів реалізації інформаційних технологій на основі комп'ютерних мереж і засобів зв'язку для забезпечення ефективного процесу навчання.

Методика використання інформаційно-комунікаційних технологій навчання як наука досліджує навчально-виховний процес з метою встановлення фактів, визначення зв’язків і закономірностей, прогнозування наслідків використання ІКТ в освіті, що дозволить покращити ефективність навчально-виховного процесу.

Об’єктом методики використання інформаційно-комунікаційних технологій в навчальному процесі початкової школи є процес навчання молодших школярів в умовах сучасних загальноосвітніх навчальних закладів.

Предметом методики використання інформаційно-комунікаційних технологій в навчальному процесі початкової школи є педагогічні, санітарно-гігієнічні та технічні умови за яких застосування інформаційно-комунікаційних технологій підвищує ефективність навчання.

До головних завдань, які необхідно вирішити при комплексному використанні інформаційно-комунікаційних технологій у початковій школі слід віднести:

• проведення комплексних психологічних і санітарно-гігієнічних досліджень впливу сучасних інформаційних технологій на процес розвитку і навчання молодших школярів;
• розробка методики формування комп’ютерної грамотності учнів за допомогою пропедевтичних курсів з інформатики;
• розробка методик використання ІКТ при реалізації навчальних і виховних завдань в процесі вивчення навчальних предметів початкової школи;
• підготовка педагогічних кадрів, формування відповідних компетенцій використання ІКТ у вчителів початкової школи;
• створення сучасних педагогічних програмних засобів підтримки як пропедевтичних курсів з інформатики, так і викладання навчальних предметів початкової школи;
• забезпечення доступу учнів і вчителів початкової школи до сучасного комп’ютерного обладнання, сучасних технічних засобів навчання та засобів комунікації.

Курс «Методика використання інформаційно-комунікаційних технологій у початковій школі» створений для  забезпечення організаційно-педагогічних умов формування інформаційних компетентностей майбутніх учителів початкових класів, їх підготовки до навчання молодших школярів за програмою «Сходинки до інформатики».

Навчальний курс узагальнює всі напрями професійної підготовки вчителів (загальнотеоретичні та методичні знання) і спрямований на оволодіння студентами алгоритмами виконання методичних дій необхідних для впровадження ІКТ в навчально-виховний процес початкової школи, забезпечення розвитку інформаційної культури молодших школярів, ознайомлення учнів із системою базових понять інформатики та формування операційного стилю мислення у молодших школярів.

Основне завдання курсу – систематизація та алгоритмізація професійно-спрямованої діяльності студентів через квазіпрофесійну діяльність (розробка та реалізація в рольових іграх планів-конспектів виховних та навчальних занять окремих складових професійної діяльності з ІКТ).

Основна мета курсу – допомогти студентам підготуватися до ефективного використання інформаційно-комунікаційні технології в навчально-виховному процесі початкової школи, забезпечити професійне зростання комп’ютерної грамотності та мотивувати їх до подальшого саморозвитку в даному напрямі.

Курс складається з  трьох змістових модулів: