Правове регулювання фондової біржі

Іпотечні сертифікати  можуть бути іменними (в документарній  і бездокументарній формі) або на пред'явника (в документарній формі).

Що стосується іпотечних  облігацій, то поки що нормативно-правових актів щодо їх випуску та обігу не існує.

2.3. Похідні цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цих цінних паперів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів.

Одним з видів похідних цінних паперів є дериватив.

Дериватив - стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому.

Стандартна (типова) форма  деривативів та порядок їх випуску  та обігу встановлюються законодавством. Зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1999 р. № 632 затверджено Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів [21].

До деривативів належать:

а)  форвардний контракт — стандартний документ, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення контракту. При цьому будь-яка сторона форвардного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством. Претензії щодо невиконання або неналежного виконання форвардного контракту можуть пред'являтися виключно емітенту такого контракту. Продавець форвардного контракту не може передати (продати) зобов'язання за цим контрактом іншим особам без згоди покупця контракту. Покупець форвардного контракту має право без погодження з іншою стороною контракту в будь-який момент до закінчення строку дії (ліквідації) цього контракту продати його будь-якій іншій особі, включаючи продавця такого контракту;

б) ф'ючерсний контракт - стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту. При цьому будь-яка сторона ф'ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством. Покупець ф'ючерсного контракту має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без погодження умов продажу з продавцем контракту;

в) опціон - стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту. Перший продавець опціону (емітент) несе безумовне та безвідкличне зобов'язання щодо продажу цінних паперів (товарів, коштів) на умовах укладеного опціонного контракту. Будь-який покупець опціону має право відмовитися у будь-який момент від придбання таких цінних паперів (товарів, коштів). Претензії щодо неналежного виконання або невиконання зобов'язань опціонного контракту можуть пред'являтися виключно емітенту опціону. Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам протягом строку його дії.

Відповідно до виду цінностей  деривативи поділяються на:

а) фондові деривативи — стандартні документи, які засвідчують право продати та/або купити цінний папір на обумовлених умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу фондових деривативів затверджені рішенням ДКЦПФР від 24 червня 1997 р. № 13 [22];

б) валютні деривативи - стандартні документи, які засвідчують право продати та/або купити валютну цінність на обумовлених умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу валютних деривативів затверджені постановою Національного банку України від 7 липня 1997 р. № 216 ;[23]

в) товарні деривативи — стандартні документи, які засвідчують право продати та/або купити біржовий товар (крім цінних паперів) на обумовлених стандартних умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу товарних деривативів установлюються органом, на який покладаються функції регулювання товарного біржового ринку. Так, наказом Міністерства аграрної політики України від 10 липня 2002 р. затверджено пілотний проект «Правила випуску та обігу товарних деривативів на Придніпровській товарній біржі»[24] .

2.4. Товаророзпорядчі цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах. Товаророзпорядчими документами є коносамент, варант, заставна, депозитарне свідоцтво (розписка).

Коносамент є товаророзпорядчим документом, що посвідчує право його утримувача розпоряджатися зазначеним у коносаменті вантажем і отримати вантаж після завершення перевезення. Коносамент головним чином застосовується при здійсненні морських перевезень і є доказом прийому перевізником вантажу, зазначеного в коносаменті. Реквізити коносамента визначені статтею 138 Кодексу торговельного мореплавства України.[25] Передача коносамента здійснюється з дотриманням таких правил: 1) іменний коносамент може передаватися за іменними передаточними написами або в іншій формі з дотриманням правил, установлених для передачі боргової вимоги; 2) ордерний коносамент може передаватися за іменними або бланковими передаточними написами; 3) коносамент на пред'явника може передаватися шляхом простого вручення (ст. 140 КТМ України).

Варант (заставне свідоцтво) є однією з двох частин подвійного складського свідоцтва, яка може бути відокремлена від складського свідоцтва (ч. 1 ст. 962 ЦК).

У варанті мають бути зазначені:

1) найменування та місцезнаходження  товарного складу, що прийняв  товар на зберігання;

2) номер свідоцтва за  реєстром товарного складу;

3) найменування юридичної  особи або ім'я фізичної особи,  від якої прийнято товар на  зберігання, її місцезнаходження або місце проживання;

4) найменування і кількість  прийнятого на зберігання товару - число одиниць та (або) товарних місць та (або) міра (вага, об'єм) товару;

5) строк, на який прийнято  товар на зберігання, або вказівка  на те, що товар прийнято на  зберігання до запитання;

6) розмір плати за зберігання  або тарифи, на підставі яких  вона обчислюється, та порядок  її сплати;

7) дата видачі свідоцтва.

Варант повинен також містити підпис уповноваженої особи та печатку товарного складу (ч. 2 ст. 962 ЦК).

Заставна — це цінний папір, який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов'язанням, а в разі невиконання основного зобов'язання - право звернути стягнення на предмет іпотеки. Заставна оформлюється, якщо це прямо передбачено іпотечним договором.

Форма та зміст заставної, а також інші питання, пов'язані  з її правовим режимом, регулюються законодавством про іпотеку .

Законом можуть визначатися  також інші групи цінних паперів (ч. 1 ст. 195 ЦК).

3. Залежно від способу  визначення уповноваженої особи  цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника.

Іменним цінним папером визнається документ, виписаний на ім'я конкретної особи, яка тільки і може здійснити  закріплене цим папером суб'єктивне  право.

Цінний папір на пред'явника (пред'явницький), на відміну від  іменного, не містить вказівки на конкретну особу, якій треба здійснити виконання. Будь-який держатель цінного папера є особою, уповноваженою на здійснення закріпленого цим папером права.

Іменні цінні папери, якщо інше не передбачено Законом «Про цінні папери і фондову біржу» або в них спеціально не вказано, що вони не підлягають передачі, передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи). Цінні папери на пред'явника обертаються вільно.

Порядок іменної ідентифікації  цінних паперів у бездокументарній формі встановлюється законом.

Цивільний кодекс (ч. 1,5 ст. 197) виділяє ще й ордерні цінні папери, права за якими передаються шляхом вчинення на цьому папері передавального напису (індосаменту). Ордерний цінний папір містить вказівку на особу, яка може сама здійснити передбачені цим папером права або призначити своїм розпорядженням (наказом, ордером) іншу уповноважену особу. Тобто ордерний цінний папір вже заздалегідь містить можливість подальшого відчуження. Класичним прикладом ордерного цінного папера є переказний вексель (тратта).

4. Правовий режим цінних  паперів встановлюється, крім Господарського  кодексу, також іншими законами (ЦК, Законами України «Про цінні  папери і фондову ринок», «Про  державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»,[26] «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» та ін.).

Цінні папери можуть бути використані  суб'єктом господарювання для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.

Суб'єкт господарювання може використовувати цінні папери (вексель, чек) для здійснення розрахунків. Порядок застосування форм розрахунків визначається Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» [27] та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Цінні папери можуть бути використані  також як застава для забезпечення платежів і кредитів. Особливості застави цінних паперів встановлені, зокрема, положеннями розділу VI Закону України «Про заставу» [28].

Крім цього, частина 1 статті 86 ГК та інші норми чинного законодавства (наприклад, ч. 1 ст. 13 Закону України  «Про господарські товариства»,[29] ч. 1 ст. 10 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»,[30] Закон України «Про страхування»)[31] встановлюють можливість використання (іноді з певними обмеженнями) цінних паперів для формування статутних фондів господарських товариств.

 

 

 

 

 

 

2.3 Засновницькі  та локальні документи фондової  біржі

 

Основними документами, які підтверджують статус фондової біржі, є статут і установчий (засновницький) договір; заснування фондової біржі без цих двох документів не можливе.

При створенні біржі її засновники укладають між собою  засновницьку угоду,в якій чітко  викладають свої права та обов’язки,сфери  і напрями діяльності,участь у  фінансуванні витрат по створенню біржі,методи і способи здійснення внесків,відповідальність і т.п.

 Статут фондової біржі  затверджується вищим органом фондової біржі.У статуті фондової біржі зазначаються найменування і місцезнаходження фондової біржі,порядок управління і формування її органів та їх компетенція,мета діяльності,підстави та порядок припинення діяльності фондової біржі,розподілу майна фондової біржі,у випадку її ліквідації (ст.22 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»).

   Правила фондової біржі є локальним нормативним актом, що регламентує її діяльність, пов'язану з торгівлею цінними паперами.Торгівля на фондовій біржі здійснюється відповідно до правил фондової біржі,які затверджується біржовою радою фондової біржі та реєструються НКЦПФР(п.2 ст.24 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»,п.1 розділу 2 Положення про функціонування фондових бірж). Правила фондової біржі можуть міститися в одному документі або складатися з окремих документів фондової біржі.

Вимоги до змісту правил фондової біржі встановлюються ст.25 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок та п.3 розділу 2 Положення  про функціонування фондових бірж,затвердженого  рішенням ДКЦПФР від 19 грудня 2006 року №1542.Останні  практично повторюючи зміст відповідної  статті Закону,деталізують її та доповнюють.

Правила фондової біржі складаються  з порядку:

- організації та проведення  біржових торгів;

- лістингу та де лістингу  цінних паперів;

- допуску членів фондової  біржі та інших осіб,визначених  законодавством,до біржових торгів;

- котирування цінних паперів  та оприлюднення їх біржового  курсу;

- розкриття інформації  про діяльність фондової біржі  та її оприлюднення;

- розв’язання спорів між членами фондової біржі та іншими особами,які мають право брати участь у біржових торгах згідно із законодавством;

- здійснення контролю  за дотриманням членами фондової  біржі та іншими особами,які  мають право брати участь у біржових  торгах згідно із законодавством,правил фондової біржі;

- накладення санкцій за порушення правил фондової біржі,у тому числі за анулювання (невиконання)біржової угоди та \ або біржового контракту за цінним папером у випадку,коли  був розрахований та оприлюднений  біржовий курс такого цінного паперу;

- подання до фондової  біржі інформації торговцем цінними  паперами про всі вчинені ним  правочини  з цінними паперами  на позабіржовому ринку та  розкриття фондовою біржею такої  інформації.

Правила  фондової біржі  є обов’язковими для виконання  членами фондової біржі,учасниками біржових торгів,емітентами,цінні папери яких унесені до біржового  реєстру.

  Також можливо віднести  до локальних документів фондової  біржі дисциплінарний кодекс.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ  ЧЛЕНІВ ТА УЧАСНИКІВ ФОНДОВОЇ БІРЖІ