Правове регулювання фондової біржі

   У відповідності до п.3 ст.21 Закону України від 23 лютого 2006 року  «Про цінні папери та фондовий ринок» діяльність фондової біржі  може здійснюватися лише з моменту отримання ліцензії Національної комісії з цінних паперів і фондового ринку. Порядок видачі ліцензії встановлено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 травня 2006 року №345 «Про затвердження Порядку та умов видачі ліцензії на провадження окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку,переоформлення ліцензії,видачі дубліката та копії ліцензії».

   Аналіз вищевикладених норм законодавства щодо фондових бірж,у підсумку дозволяє погодитись з А.В. Соловьйовим,який зазначає,що процедура створення фондової біржі умовно складається з трьох стадій:

1)Утворення. На цій стадії,у випадку створення фондової біржі у формі акціонерного товариства відбувається:

А)укладення засновницького договору;

Б) подання заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію випуску акцій до  Державної  комісії з цінних паперів та фондового  ринку;

В) реєстрація  ДКЦПФР випуску акцій та видача тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;

Г) присвоєння акціям міжнародного ідентифікаційного номера цінних паперів;

Д) укладення з дипозитарієм цінних паперів договору про обслуговування емісії акцій або з реєстратором іменних цінних паперів договору про ведення реєстру власників  іменних цінних паперів;

Є)закрите (приватне )розміщення акцій серед засновників біржі; є)оплата засновниками повної номінальної  вартості акцій;

Ж)затвердження установчими  зборами фондової біржі результатів закритого (приватного)розміщення акцій серед засновників,затвердження статуту фондової біржі,а також прийняття інших рішень,передбачених законом;

З) подання ДКЦПФР звіту  про результати закритого (приватного) розміщення акцій

І)реєстрація ДКЦПФР звіту  про результати закритого(приватного)розміщення акцій та отримання свідоцтва  про державну реєстрацію випуску  акцій;видача засновникам товариства  документів що підтверджують право  власності на акції.

2)Державна реєстрація  яка має відбуватися за загальними  правилами встановленими Законом  України «Про державну реєстрацію  юридичних  осіб та фізичних  осіб підприємців».

3)Отримання ліцензії на  здійснення професійної діяльності  на фондовому ринку.

Статутом можуть бути передбачені також  положення, що стосуються створення і припинення фондової біржі. Чинним законодавством передбачаються особливі умови припинення діяльності фондової біржі (ст..361 ГК). Слід також врахувати і положення статей 110-112 ЦК[12],якими встановлено підстави та порядок ліквідації юридичної особи якою слід важати фондову біржу. Оскільки фондова біржа є акціонерним товариством, її діяльність припиняється відповідно до законодавства України про господарські товариства.

 

 

2.2 Правовий режим  майна фондової біржі

 

Для здійснення  господарської  діяльності фондова біржа  обов’язково  повинна володіти майном,яке  використовується  у процесі  провадження цієї діяльності. Правовий режим майна-встановлений правовими засобами (нормативно правовими актами установчими документами) порядок придбання майна,його структура,джерела формування, та порядок використання в господарській діяльності.

   Структурними елементами правового режиму майна є:

1)речові права,насамперед,право власності у тій чи іншій формі,право господарського відання та право оперативного управління,а також права користування об’єктами оренди,лізингу;

2)структура майна,порядок  та умови розподілу майна на  фонди та їх використання в  процесі господарської діяльності;

3)порядок отримання від  використання майна прибутку  та порядку його розподілу;

4)джерела формування майна.

   Основу правового режиму майна фондової біржі на якій  базується їх господарська діяльність,становлять право власності та інші речові права.

Цінні папери є особливим  видом майна фондової біржі (ч. 7 ст. 139 ГК). Суб'єкти господарювання, якщо це входить до їх компетенції, мають право випускати (емітувати) цінні папери, реалізовувати їх, а також придбавати цінні папери, випущені іншими суб'єктами господарювання.

Цінний папір відрізняється  від інших документів тим, що він  завжди є документом майнового характеру. Але, на відміну від інших документів, що фіксують певні майнові права (боргових розписок, страхових полісів, заповітів тощо), цінний папір може бути реалізований лише шляхом його пред'явлення. Інакше кажучи, цінний папір - це такий документ, пред'явлення якого потрібне для здійснення засвідченого ним майнового права.

Цінний папір має бути складений у визначеній законом  формі і повинен мати всі необхідні  реквізити, перелік яких щодо конкретних видів цінних паперів встановлюється законодавством.

Однією з головних ознак  цінного папера є те, що в ньому  мають бути чітко засвідчені грошове право або інше майнове право, тобто визначені ті юридичні можливості, на здійснення яких має право законний володілець цінного папера (одержання доходу у вигляді дивідендів або процентів чи певного майна).

Цінні папери характеризуються також можливістю передачі грошових та інших прав, що випливають з цих  документів, іншим особам. Способи  передачі та можливі обмеження щодо передачі залежать від виду цінного  папера і можуть бути різними - від  вільного обігу до повного індосаменту або до заборони передачі іншим особам.

Здійснення суб'єктивного  права, засвідченого або передбаченого  цінним папером, як зазначалося вище, можливе лише шляхом пред'явлення цінного папера. Тому втрата цінного папера, за загальним правилом, тягне за собою неможливість реалізувати втілене в ньому право. Разом з тим закон передбачає можливість відновлення іменних цінних паперів, яке провадиться державними органами, підприємствами, установами і організаціями, що випустили ці папери. Що стосується особи, яка втратила цінний папір на пред'явника, то вона може в порядку, встановленому главою 38 Цивільного процесуального кодексу України , просити суд про визнання папера недійсним і про відновлення її прав на втрачений цінний папір.

2. Як зазначено в частині  2 коментованої статті, в Україні  можуть випускатися і перебувати в обігу пайові, боргові та інші цінні папери. Ширший, хоч теж неповний, перелік груп цінних паперів, що можуть бути в обігу в Україні, встановлює частина 1 статті 195 ЦК. Це, зокрема, такі групи.

2.1. Пайові цінні папери, які засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітентом і одержання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна при ліквідації емітента. До цієї групи відносяться такі види цінних паперів, як акція, інвестиційний сертифікат, депозитарне свідоцтво (розписка).

Акція - це цінний папір без установленого строку обігу, який засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на участь у прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про цінні папери і фондову ринок» ).

Оскільки акція є цінним папером, вона має точно визначені  законом реквізити: фірмове найменування акціонерного товариства та його місцезнаходження, найменування цінного папера - «акція», її порядковий номер, дату випуску, вид  акції та її номінальну вартість, ім'я  власника (для іменної акції), розмір статутного фонду акціонерного товариства на день випуску акції, а також кількість акцій, що випускаються, строк виплати дивідендів та підпис голови правління акціонерного товариства або іншої уповноваженої на це особи, печатку акціонерного товариства.

Стаття 6 Закону «Про цінні папери і фондову ринок» передбачає поділ акцій на класи або види. Юридична суть класу (виду, серії) полягає в тому, що акції одного класу дають їх власникам однакове за обсягом право майнової участі у товаристві.

За ознакою класу закон  визначає, по-перше, привілейовані і прості акції. По-друге, залежно від передбачених статутами обмежень прав відчуження (трансферт), розрізняють також іменні акції та акції на пред'явника (пред'явницькі).

Простими іменними закон  визначає акції з рівними правами  участі акціонерів, імена яких входять  до обов'язкових реквізитів акції. Власниками простих іменних акцій є, як правило, громадяни.

Режим іменних акцій має  на увазі спеціальні правила їх відчуження. Власники іменних акцій, в принципі, вільно розпоряджаються ними (продають, передають, відчужують іншим способом), але з дотриманням цих правил.

Обіг іменних акцій  фіксується або товариством (емітентом), яке зобов'язане вести реєстр власників іменних цінних паперів, або реєстратором (юридичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, який одержав у встановленому порядку дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів), якому емітент доручає ведення реєстру шляхом укладення відповідного договору (п. 1 ст. 9 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» )[13].

Реєстр власників іменних  цінних паперів, зокрема, містить інформацію: про емітента; про реєстратора; про  випуск (категорію) цінних паперів, для  якого складено реєстр; про власників іменних цінних паперів, зареєстрованих у системі реєстру; про номінальних утримувачів; про власників іменних цінних паперів - клієнтів номінальних утримувачів; про іменні цінні папери, які обліковуються на особовому рахунку емітента (п. 3.3 Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 травня 1998 р. № 60 )[14].

Реєстрації підлягає і  передача (трансферт) акцій іншим  особам, тобто перехід прав участі. Права на участь в управлінні, на одержання дивідендів тощо, які випливають з іменних акцій, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів (п. 1 ст. 5 Закону «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»).

Якщо умовами емісії спеціально не зазначено, що іменні акції, випущені в документарній формі, не підлягають передачі, передача новому власнику здійснюється шляхом повного індосаменту. У цьому разі підставою для внесення у систему реєстру записів про передачу прав власності на акції є передавальне доручення від зареєстрованої особи або уповноваженої нею особи, а також надання самих акцій (сертифіката акцій). Підставою для внесення змін до реєстру, крім передавального доручення, є такі документи: договір купівлі-продажу; договір дарування; договір міни; договір застави; рішення суду та інші документи згідно з чинним законодавством України.

Права, посвідчені іменним  цінним папером, передаються у порядку, встановленому для відступлення права вимоги (цесії). Акції на пред'явника обертаються вільно. Акціонерне товариство фіксує в книзі реєстрації загальну кількість пред'явницьких акцій.

Привілейовані акції - це акції  з пільговими правами майнової участі. Власники таких акцій мають певні майнові привілеї і несуть менший ризик порівняно з простими акціонерами. Конкретні права привілейованих акціонерів визначають загальні збори акціонерного товариства. Опис таких прав міститься в статуті товариства.

Привілеями є, насамперед, переваги на одержання дивідендів, а саме: річний розмір дивіденду фіксується в процентах до номінальної вартості акції і виплачується незалежно від річного прибутку товариства. Якщо прибутку не вистачає, дивіденд виплачується з резервного фонду, а не лише з фонду дивідендів.

Привілейована акція передбачає також доплату її власнику в тому разі, якщо розмір дивіденду на привілейовану акцію виявиться нижчим від розміру дивіденду на просту акцію.

Привілеєм є також пріоритетна  участь власника привілейованої акції  в розподілі ліквідних активів товариства, яке припиняється.

Оскільки власники привілейованих акцій ризикують як підприємці менше, ніж власники простих акцій, вони мають обмежені управлінські права. За загальним правилом, привілейовані акціонери не мають права на участь в управлінні товариством, але статути можуть визначати коло питань, у вирішенні яких бере участь і ця категорія акціонерів.

Закон обмежує кількість  привілейованих акцій. їх випуск не повинен  перевищувати суми, яка становить 10 відсотків статутного фонду акціонерного товариства.

Інвестиційний сертифікат — цінний папір, який випускається компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді (ст. 1 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)».

Депозитарне свідоцтво (розписка) - документ, який випускається іноземною депозитарною установою згідно із законодавством відповідної держави на акції товариства.

Так, ФДМ України може здійснювати продаж пакетів акцій  відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, що належать державі, у вигляді депозитарних розписок на міжнародних фондових ринках, випуск та обіг яких здійснюється відповідно до законодавства та норм і правил функціонування зазначених ринків.

2.2. Боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів, що знаходяться в обігу в Україні, відносяться облігації, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати, векселі, чеки, заставні.