Сили й засоби цивільної оборони

авіаційних  приладів, бомб, безпілотних літаків, артснарядів.

Інфразвукова  зброя – в основу покладене спрямоване випромінювання могутніх коливань з частотою нижче 16 Гц. Коливання діють на центральну нервову систему, порушують роботу шлунку, викликають головний біль і біль внутрішніх органів, порушують ритм дихання. Викликає блювоту,

запаморочення, втрату свідомості. Викликає порушення  контролю за своїми діями, страх, паніку. Для використання зброї використовують резонатори і відбивачі звуку та інше.

Променева зброя – це зброя, уражаюча дія якої базується на використанні гостро направлених променів електромагнітної енергії або концентрованого пучка елементарних частинок, розігнаних до великих

швидкостей. Її основні види: лазерна, пучкова.

Лазерна – квантові оптичні генератори. Принцип роботи лазера базується на взаємодії електромагнітного поля з елементарними частинками, які входять до складу атомів і молекул робочої речовини, випромінювання розповсюджується у середовищі вузьконапрямленим променем і характеризуються концентрацією енергії. В залежності від робочої речовини лазери бувають: газові, напівпровідникові, рідинні, твердотілі. Уражаюча дія лазерного променя, це нагрівання до високих температур матеріалів об’єкту, їх розплавлення і навіть випаровування. Промінь не має видимих ознак. В туман, при випаданні опадів дія променів зменшується. Найбільша ефективність зброї досягається в космічному просторі.

Геофізична  зброя – це сукупність різних засобів, які дозволяють використовувати у військових цілях руйнівні дії неживої природи шляхом штучних змін фізичних властивостей і процесів, які виникають в атмосфері, гідросфері і літосфері землі. Реально здійснює у відповідних районах землетруси, урагани, вогневі бурі, гірські обвали, снігові урагани, зсуви, могутні приливні хвилі типу цунамі. Може виникати проливний дощ, град, туман. Вивчена можливість зміни температури повітря шляхом розпилення речовин, які поглинають енергію сонця, зменшують кількість опадів. Зруйнування шару озону в атмосфері дає можливість спрямувати в райони зайняті противником космічні промені і ультрафіолетове випромінювання сонця. Для цього використовують: йодисте срібло, тверду вуглекислоту, вугільний порох, сполуки брому, фтору інше.

 

Пучкова – основний уражаючий фактор є гостроспрямований пучок насичених енергією заряджених або нейтральних частинок (електронів, протонів), які розганяються до великої швидкості. Могутній потік енергії утворює на об’єкті механічні ударні навантаження, електромагнітні випромінювання (типу рентгенівських). Об’єктами ураження є люди, літаки, ракети, техніка, радіоелектронне обладнання. Виготовляються комплекси зброї у варіантах наземного, морського і космічного базування.

 

             3._Стисла характеристика осередків ураження

 

Територія, в межах якої внаслідок ядерного вибуху відбулись масові ураження людей, тварин і рослин, руйнування і ушкодження будинків, споруд, називається осередком ядерного ураження (ОЯУ).

Розміри ОЯУ залежать в основному від  потужності, виду ядерного вибуху, рельєфу місцевості і метеорологічних умов, характеру забудови. Критерієм для визначення меж зон ОЯУ є надмірний тиск у фронті ударної хвилі. Зовнішньою межею ОЯУ є умовна лінія на місцевості з надмірним тиском 10 кПа (0,1 кг / см 2). 1 кг / см 2 =100 кПа. Залежно від надмірного тиску і швидкісного напору повітря виникають різні пошкодження у людей і тварин, які за складністю ураження поділяються на легкі, середні, важкі і дуже важкі. Легкі травми виникають при надмірному тиску 20 - 40 кПа (0,2 - 0,4 кг /см 2) і характеризуються вивихами, тимчасовим пошкодженням слуху, контузією. Середні травми виникають при надмірному тиску 40 - 60 кПа (0,4 - 0,6 кг/см2 ) і проявляються в пошкодженні органів слуху, вивихах кінцівок, кровотечі з носа і вух, розривах барабанних перетинок. Важкі травми виникають при надмірному тиску 60-100 кПа (0,6-1,0 кг/см2) і характеризуються важкими контузіями, переломами кінцівок, часто відкритими, сильними кровотечами з носа і вух. Дуже важкі травми виникають при надмірному тиску понад 100 кПа (більше 1 кг/см2). Для них характерні переломи кісток, розриви внутрішніх органів (печінка, селезінка, нирки, легені та ін.), відкриті переломи кінцівок, струси мозку, переломи хребта. В ОЯУ виділяють зони руйнувань: Зона повних руйнувань на зовнішній межі ОЯУ має надмірний тиск у фронті ударної хвилі 50 кПа (0,5 кг/см2) і займає близько 15 % всієї площі осередку ураження. Характеризується масовими втратами незахищених людей (до 90%), повних руйнувань будинків (10%), комунально - енергетичних мереж, приблизно 24% захисних споруд, утворенням суцільних завалів у населених пунктах. Пожежі в цій зоні практично не виникають, має місце тління та задимлення. Зона сильних руйнувань виникає при надмірному тиску у фронті ударної хвилі від 50 до 30 кПа (0,5-0,3 кг/см2) і займає близько 10% всієї площі осередку. Характеризується великими втратами незахищеного населення (до50%), сильними ушкодженнями промислових будинків і повним руйнуванням житлових будинків. Захищені споруди, комунально - енергетичні мережі, як правило, залишаються неушкодженими. Виникають місцеві та суцільні завали. Можливе виникнення суцільних пожеж і навіть вогневих штормів. Зона середніх руйнувань виникає при надмірному тиску у фронті ударної хвилі від 30 до 20 кПа (0,3-0,2 кг/см2) і займає близько 15% площі осередку. Характеризується значними втратами незахищеного населення (до 40%), середнім і сильним руйнуванням будинків, виникненням окремих завалів, суцільними пожежами. Зона слабких руйнувань виникає при надмірному тиску у фронті ударної

хвилі від 20 до 10 кПа (0,2-0,1 кг/см2) і характеризується слабкими та середніми руйнуваннями будинків, виникненням окремих завалів та пожеж. Займає близько 60% площі осередку.

У разі ядерного вибуху на воді, на її поверхні утворюються великі хвилі. Надмірний  тиск у фронті ударної хвилі при підводному вибуху в десятки разів більший, ніж надмірний тиск при повітряному вибуху (на однакових відстанях). Крім руйнувань, ударна хвиля є причиною пожеж, які виникають в результаті пошкоджень ліній електропередач і систем газопостачання, вибухів бензосховищ, складів боєприпасів і хімічних речовин.

Світлове  випромінювання ядерного вибуху –  це електромагнітне випромінювання в ультрафіолетовій, видимій, інфрачервоній  областях спектру.

Уражаюча  дія світлового випромінювання визначається світловим імпульсом. Світловий імпульс – це кількість світлової енергії, яка припадає на 1м2 (або на 1 см2) освітленої поверхні, розміщеної перпендикулярно поширенню випромінювання за весь час існування світлового потоку ядерного вибуху.

Залежно від світлового імпульсу, який попадає на незахищені, відкриті

ділянки шкіри, у людей виникають опіки, які  поділяються на чотири ступені: першого  ступеня – при світловому імпульсі 80-160 кДж/м2 симптоми ураження шкіри  такі: почервоніння, припухлість, болючість;

другого ступеня  – при світловому імпульсі 160-400 кДж/м2 на шкірі утворюються міхурі, наповнені  рідиною, болючість, люди втрачають  працездатність;

третього  ступеня – при світловому імпульсі 400-600 кДж/м2 омертвіння шкіри, підшкірних тканин, утворення виразок, люди потребують тривалого лікування;четвертого ступеня – при світловому імпульсі понад 600 кДж/м2 обвуглювання тканин, омертвіння підшкірної клітковини, м’язів.

Шкідлива  дія світлового випромінювання і  для органів зору. Від світлового спалаху виникає тимчасове осліплення, причиною якого є руйнування зорового пурпуру сітчастої оболонки. Тривалість осліплення вдень до 5 хвилин, вночі може бути значно більшою. Опіки рогівки і повік виникають на таких відстанях, як і опіки шкіри. Опіки очного дна виникають, якщо очі були звернені на спалах вибуху. Якщо під час спалаху ядерного вибуху очі закриті, ураження не буває. Впливає світлове випромінювання на будівлі, споруди, рослини, лісові насадження. Світлове випромінювання залежно від інтенсивності світлового потоку і властивостей матеріалів викликає обвуглювання, оплавлення, спалахування, що веде до пожеж у населених пунктах та містах.

Суцільні (масові) пожежі. Охоплюють більшу частину  зони сильних руйнувань, всю зону середніх (при наземному вибуху –  частину її) і частину зони слабких руйнувань. На її зовнішній межі величина світлового імпульсу досягає 400-600 кДж/м2. Пожежі виникають більш як у 50% будинків, а через 2 год вогонь розповсюджується на решту будинків і охоплює взагалі 90% і більше території.

Окремі  пожежі. Охоплюють при наземному  вибуху частину зони середніх руйнувань, всю зону слабких руйнувань (при  повітряному вибуху – частину  її) і розповсюджується за межі осередку. На її зовнішній межі величина світлового імпульсу становить 100-200 кДж/м2, гасіння труднощів не викликає.

Додатково може виникати вогневий шторм, це суцільна пожежа, при якій територія населеного пункту (міста) не менше 250 га охоплена суцільною пожежею при ураганному вітрі, який віє з усіх сторін до центру вибуху із швидкістю 50-60 км/год і більше.

 

Зона хімічного  зараження (ХЗ) – це територія, яка безпосередньо перебуває під впливом хімічної зброї або сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) і над якою поширилася заражена хмара з уражаючими концентраціями. Зона хімічного зараження ОР характеризується типом застосованої ОР, довжиною, глибиною і включає район застосування хімічної зброї, територію поширення хмари зараженого повітря. Осередок хімічного ураження (ОХУ) – це територія, в межах якої в результаті впливу хімічної зброї або аварійного викидання в навколишнє середовище СДОР виникли масові ураження людей, тварин, рослин. Розміри осередку хімічного ураження залежать від масштабу застосування ОР, їх типу, метеорологічних умов, рельєфу місцевості, щільності забудови об’єктів, наявності та характеру лісових насаджень. Всю територію осередку хімічного ураження можна умовно розділити на дві зони: зону безпосереднього потрапляння в навколишнє середовище ОР, токсинів, фітотоксикантів чи СДОР і зону поширення парів і аерозолів цих речовин. У зоні безпосереднього потрапляння небезпечних речовин виділяються пари і аерозолі, утворюючи первинну хмару зараженого повітря. Поширюючись у напрямку вітру, вона здатна уражати людей, тварин, рослин на території у кілька разів більшій, ніж безпосередньо уражена хімічною речовиною. Частина хімічних небезпечних речовин осідає на місцевості у вигляді крапель і при випаровуванні утворює повторну хмару зараженого повітря, яка переміщується за вітром і створює зону поширення парів ОР або СДОР. Тривалість уражаючої дії первинної хмари зараженого повітря відносно невелика, але на місцевості можуть створюватися ділянки застою зараженого повітря. В таких випадках тривалість уражаючої дії зберігається більш тривалий час.

До  бойових токсичних хімічних речовин  належать ОР і токсини, які уражають організм людей, тварин, а також фітотоксиканти, які можуть застосовуватися для ураження рослин і лісових насаджень.

Отруйними речовинами, які уражають організм людей, тварин, називають хімічні  речовини, які при бойовому застосуванні або при аварійному потраплянні в атмосферу можуть уражати незахищених людей і тварин, а також заражати повітря, місцевість, споруди, воду, що робить їх непридатними для користування і небезпечними при стиканні з ними.

 

Зона біологічного зараження – це територія, заражена біологічними збудниками захворювань у небезпечних для людей, тварин або рослин межах. Збудники інфекційних хвороб можуть поширюватися, збільшуючи зону зараження людьми, комахами, особливо кровососними, тваринами, гризунами, птахами. Заражатися можуть люди, сільськогосподарські тварини і птиця, дикі звірі і птахи, повітря, місцевість, водойми, колодязі, резервуари з питною водою, продукти харчування, техніка і житлові приміщення.

 

Осередок  біологічного ураження – це територія, на якій в результаті впливу біологічних засобів (зброї противника) виникли масові ураження людей, тварин, рослин. Він може утворитися не тільки в зоні зараження, а й за її межами, як результат поширення інфекційних захворювань. Осередок біологічного ураження характеризується видом біологічних засобів, кількістю уражених людей, тварин, рослин, тривалістю дії уражаючих властивостей збудників хвороб. На основі узагальнених даних, одержаних від санітарно-епідемічних станцій, ветеринарно-бактеріальних лабораторій, медичними службами ЦО і

службами захисту тварин і рослин ЦО встановлюються межі зони біологічного зараження і осередку ураження. Основою осередку біологічного ураження можуть бути хвороботворні  мікрорганізми, їх токсини, а також  найбільш небезпечні шкідники рослин. При виникненні осередку біологічного зараження для запобігання поширенню інфекційних захворювань вводиться карантин і обсервація.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Самостійна робота № 3

 

Концепція захисту населення  і території у надзвичайних ситуаціях.

 

1. Технічне забезпечення РХБ захисту об’єкту ЦО

 

Захист населення - це створення необхідних умов для збереження життя людей у НС. Головна мета захисних заходів - уникнути або максимально знизити ураження населення.

 

 

Радіаційний і хімічний захист - це виявлення радіаційної і хімічної обстановки, організація дозиметричного, хімічного контролю, розробка типових режимів радіаційного захисту, забезпечення населення засобами індивідуального захисту, організація і проведення спеціальної обробки.

Радіаційний і хімічний захист досягається завчасним постачанням і утримуванням у готовності 313, приладів радіаційної, хімічної розвідки та дозиметричного контролю; впровадження засобів, способів і методів виявлення, оцінки масштабів і наслідків НС, викликаних аваріями на радіаційно та хімічно небезпечних об'єктах і застосуванням зброї масового ураження; розробкою типових режимів радіаційного захисту населення і функціонування об'єктів в умовах радіоактивного забруднення місцевості; пристосуванням об'єктів комунально-побутового обслуговування і транспорту підприємств для проведення санітарної обробки і спеціальної обробки одягу, майна і транспорту.