Особливості спадкування за спадковим договором

другим із подружжя, який його пережив і не знав та не міг  знати про

перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на спадкування

частки того з подружжя, хто помер, у майні, яке набуте ними за час цього

шлюбу.

 

За рішенням суду особа  може бути усунена від права на спадкування за

законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання  допомоги

спадкодавцеві, який через  похилий вік, тяжку хворобу або  каліцтво був у

безпорадному стані. Ці положення  поширюються на всіх спадкоємців, у  тому

числі й на тих, хто має  право на обов'язкову частку у спадщині, а також

на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

 

Поряд із загальними положеннями  про спадкування, у ст.ст. 1225-1231 ЦК

передбачені спеціальні правила  спадкування окремих видів майна, прав та

обов'язків:

 

1) спадкування права на  земельну ділянку — право власності  на земельну

ділянку переходить до спадкоємців  на загальних підставах, із збереженням

її цільового призначення. До спадкоємців жилого будинку, інших  будівель

та споруд переходить право  власності або право користування вказаною

ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців жилого будинку, інших

ку, інших

будівель та споруд переходить право власності або право  користування

земельною ділянкою, яка  необхідна для їх обслуговування, якщо інший її

розмір не визначений заповітом;

 

2)  спадкування частки  у праві спільної сумісної  власності - частка у

праві спільної сумісної власності  спадкується на загальних підставах.

Суб'єкт даного права має  право заповідати свою частку у праві  спільної

сумісної власності до її визначення та виділу в натурі;

 

3)  право на одержання  сум заробітної плати, пенсії, стипендії,

аліментів, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, — суми

заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з

тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом  або

іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали

спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються  членам

його сім'ї, а у разі їх відсутності — входять до складу спадщини;

 

4)  спадкування права  на вклад у банку (фінансовій  установі) – вкладник 

має право розпорядитися  правом на вклад у банку (фінансовій установі) на

випадок своєї смерті, склавши  заповіт або зробивши відповідне

розпорядження банку (фінансовій установі). Право на вклад входить  до

складу спадщини незалежно  від способу розпорядження ним.

 

Заповіт, складений після  того, як було зроблене розпорядження  банку

(фінансовій установі), повністю  або частково скасовує його, якщо  у

заповіті змінено особу, до якої має перейти право на вклад, або якщо

заповіт стосується усього майна спадкодавця;

 

5) спадкування права на  одержання страхових виплат (страхового

відшкодування) — страхові виплати (страхове відшкодування) спадкуються

на загальних підставах. Якщо страхувальник у договорі особистого

страхування призначив особу, до якої має перейти право на одержання

страхової виплати у разі його смерті, це право не входить  до складу

спадщини.

 

6)  спадкування права  на відшкодування збитків, моральної  шкоди та

сплату неустойки. До спадкоємця переходить право на відшкодування

збитків, завданих спадкодавцеві  у договірних зобов'язаннях. До

спадкоємця переходить право  на стягнення неустойки (штрафу, пені) у

зв'язку з невиконанням боржником  спадкодавця своїх договірних

обов'язків, яка була присуджена судом спадкодавцеві за його життя. До

спадкоємця переходить право  на відшкодування моральної шкоди, присуджене

судом спадкодавцеві за його життя;

 

7)  спадкування обов'язку  відшкодувати майнову шкоду (збитки) та

моральну шкоду, яка була завдана спадкодавцем, — до спадкоємця

переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), завдану

спадкодавцем. До спадкоємця переходить обов'язок відшкодування  моральної

шкоди, завданої спадкодавцем, присуджений судом зі спадкодавця  за його

життя. До нього також  переходить обов'язок сплатити неустойку (штраф,

пеню), що була присуджена судом  кредиторові зі спадкодавця за життя

останнього.

 

Важливе місце в новому Цивільному Кодексі займає спадковий  договір,

урегульований у гл.90. Враховуючи те, що останній пов'язаний із

спадкуванням, він розміщений у книзі шостій ЦК "Спадкове право".

озміщений у книзі шостій ЦК "Спадкове право".

 

Спадковий договір — це договір, за яким одна сторона (набувач)

зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і у

разі його смерті набуває  право власності на майно відчужувача (ст. 1302

ЦК).

 

Спробуємо в наступному розділі  дослідити більш детальніше особливості

укладення спадкового договору та особливості спадкування за ним.

 

 

Розділ ІІ. Спадковий договір

 

2.1. Новина у законодавстві  — спадковий договір

 

З 1 січня цього року набув  чинності новий Цивільний кодекс України. Він

передбачає нову форму  правових відносин — спадковий договір. Таким

договором, наприклад, власник  квартири (за договором — відчужувач)

зобов'язує майбутнього набувача квартири виконувати певні свої

розпорядження. За це в разі смерті відчужувача право власності на

квартиру перейде до набувача. На набувача можуть бути покладені

зобов'язання матеріального  характеру: забезпечення відчужувача

продуктами харчування, догляду, а також нематеріального, в тому числі й

такі, що треба виконувати після смерті відчужувача: наприклад, поховати

його за національною традицією  поруч із родичами і встановити на могилі

пам'ятника, передати бібліотеку відчужувача школі, де він вчився,

надавати матеріальну  допомогу онуку відчужувача до його повноліття і

таке інше [13, с.326].

 

Спадковий договір частково схожий на договір про довічне  утримання, що

укладався раніше за старим Цивільним кодексом. Там також  мова йшла про

догляд, забезпечення продуктами і тому подібні речі. Але коли укладався

договір довічного утримання, право власності на квартиру одразу ж

переходило від відчужувача до набувача, і набувач міг перевезти

відчужувача до іншого місця проживання й оселитися у квартирі сам. Втім,

у набувача не було можливості продати квартиру, бо нотаріус, котрий

посвідчував договір довічного  утримання, накладав заборону на відчуження

квартири. Інформація про  заборону відчуження вносилася до спеціального

реєстру. Повне право власності  на квартиру за договором довічного

утримання до набувача переходило тільки після смерті відчужувача.

 

У випадку укладання спадкового договору право власності на квартиру до

набувача не переходить аж до смерті відчужувача. Це обмежує можливості

набувача до смерті відчужувача користуватися квартирою. В той же час

нотаріус, котрий посвідчив  спадковий договір, все одно накладає заборону

на відчуження квартири, тільки на цей раз, щоб її протягом дії договору

не міг продати відчужувач.

 

Спадковий договір не може обмежувати законні права набувача. Наприклад,

відчужувач не може вимагати від набувача, щоб той оселився в певному

місці або обмежувати у  договорі право набувача взяти шлюб.

 

Набувачем квартири за спадковим  договором можуть бути і громадяни, і

організації, установи, підприємства. Спадковий договір має бути

укладений у письмовій  формі і обов'язково посвідчений  у нотаріуса, без

цього він не матиме законної сили. Посвідчувати спадкові договори можуть

як державні, так і приватні нотаріуси. Право власності відчужувача на

вача на

майно, що є предметом  спадкового договору, повинно бути підтверджене

правовстановлюючими документами [7, c.40].

 

 

2.2. Поняття спадкового  договору, особливості його укладення  та

виконання

 

Особливості укладення та виконання спадкового договору розписані  в книзі

6 Цивільного Кодексу України  у главі 90. Зокрема там зазначається, що за

   спадковим    договором    одна   сторона   (набувач) зобов'язується 

 виконувати    розпорядження    другої    сторони (відчужувача)  і в

разі  його  смерті набуває  право власності на майно відчужувача.

 

Щодо сторін у спадковому договорі, то відчужувачем у спадковому

договорі  може  бути  подружжя, один із подружжя або інша особа.

 

Набувачем  у  спадковому  договорі  може  бути фізична або  юридична

особа.

 

Форма спадкового договору: спадковий договір укладається  у письмовій

формі і підлягає нотаріальному  посвідченню.

 

Про обов’язки набувача у спадковому говориться, що  набувач  у 

спадковому  договорі  може  бути  зобов'язаний вчинити  певну дію

майнового або немайнового  характеру до відкриття спадщини або після її

відкриття.

 

Особливості спадкового договору з участю подружжя проявляються так:

предметом  спадкового  договору  може  бути   майно,   яке належить

подружжю  на праві спільної сумісної власності,  а також майно, яке є

особистою власністю будь-кого з подружжя.

 

Спадковим договором  може  бути  встановлено,  що  в  разі смерті одного

з подружжя спадщина переходить до другого,  а в разі смерті другого  з

подружжя його майно  переходить  до  набувача  за договором.

 

Забезпечення виконання  спадкового договору зумовлюється тим, що на

майно,  визначене у  спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив  цей

договір, накладає заборону відчуження.

 

Заповіт,  який відчужувач склав щодо  майна,  вказаного у спадковому

договорі, є нікчемним.

 

Відчужувач   має   право   призначити   особу,   яка буде здійснювати

контроль за виконанням спадкового договору після  його смерті.

 

У разі   відсутності   такої  особи  контроль  за  виконанням спадкового

 договору  здійснює  нотаріус   за   місцем   відкриття спадщини.

 

Також згідно нового ЦК України  передбачене розірвання спадкового

договору. Спадковий  договір  може  бути  розірвано  судом  на вимогу

відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

 

Спадковий договір може  бути  розірвано  судом  на  вимогу набувача   у 

 разі   неможливості   виконання   ним  розпоряджень  відчужувача [4].

 

 

2.3. Юридична сутність  інституту спадкового договору  та його місце в

системі цивільного права

 

Інституту спадкового договору присвячена глава 90 книги шостої

Цивільного кодексу України  від 16 січня 2003 р. Стаття 1302 надає

наступне його поняття: «За  спадковим договором одна сторона (набувач)

зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в

разі його смерті набуває  право власності на майно відчужувача». Наведене

визначення надає підстави встановити наступні юридичні реквізити