Особливості спадкування за спадковим договором

вирішення питання про  усунення «негідних» спадкоємців від  спадкування

(маються на увазі лише  ті спадкоємці, що згадуються  в частині другій

ст.528 ЦК України). т Зазначені  правила щодо усунення за певних умов

спадкоємців вщ спадкування застосовуються і до права на заповідальний

відказ.

 

Зазначені в статті 528 ЦК України «негідні» спадкоємці усуваються від

спадщини в судовому порядку. При цьому обставини, що є підставою  для

позбавлення права спадкування, також повинні бути встановлені  в судовому

порядку [4].

 

Спадкове майно — це сукупність прав та обов'язків спадкодавця, які

переходять після його смерті до спадкоємців. Для визначення цього

поняття застосовуються також  і такі терміни, як «спадщина» або  «спадкова

маса». Серед майнових прав, що у складі спадкового майна переходять до

спадкоємців, насамперед слід назвати право власності на різноманітне

майно.

 

Це право власності  на будинок, дачу, автомашину, заощадження, предмети

домашньої обстановки та особистого вжитку, інші речі, які є об'єктом

права власності громадян. До майнових прав, що входять у спадщину,

належить не тільки право  власності на майно, а й право  вимоги, що

випливає з укладених  спадкодавцем договорів (наприклад, договору

купівлі-продажу, договору позики, договору схову тощо) [7, c.33].

 

Наприклад, громадянин за договором  позики передав комусь певну суму

грошей. Якщо позичкодавець  помре до того, як позичальник поверне  йому

позичені гроші, то право  вимагати від боржника повернення боргу

переходить до спадкоємців  позич-кодавця.

 

У спадщину входить також  право на неодержану спадкодавцем заробітну

плату, майнові права авторів  літературних, художніх творів, творів

мистецтва, майнові права  авторів відкриттів, винахідників,

раціоналізаторів.

 

Як уже було зазначено, до складу спадкового майна входять  і майнові

обов'язки спадкодавця. Коли за життя спадкодавець мав борги, то вони

переходять після його смерті до спадкоємців.

 

Всі майнові права, що входять  до складу спадкового майна, становлять так

званий спадковий актив.

 

Сукупність обов'язків  спадкодавця, що переходять до спадкоємців,

становить спадковий пасив.

 

Необхідно зазначити, що не всі майнові права і обов'язки померлого

можуть переходити до інших  осіб у спадщину. Тая; не переходять до

сіб у спадщину. Тая; не переходять до

спадкоємців майнові права  та обов'язки, що тісно пов'язані  з особою

спадкодавця. Наприклад, не переходять до спадкоємців права  і обов'язки,

що виникають з договору доручення (ст.392 ЦК України). Проте це не

стосується тих майнових прав та обов'язків, які набуті спадкодавцем

внаслідок виконаного доручення (наприклад, права на одержання

обумовленої винагороди за виконання доручення) [4].

 

Не переходять до спадкоємців  права спадкодавця на одержання  аліментів,

право на пенсію, право на відшкодування завданої здоров'ю  спадкодавця

шкоди, право членства в  кооперативній чи іншій громадській  організації,

оскільки всі ці права  тісно пов'язані з особою спадкодавця. Не

переходить до спадкоємців  право на користування житловою площею, яке мав

спадкодавець на підставі договору житлового найму.

 

Відповідно до статті 564 ЦК України до складу спадкового майна  не

входить право на вклад  в Ощадному або іншому банку за умови, що вкладник

безпосередньо цим кредитним  установам зробив розпорядження  відносно

вкладу. Не входить вклад  до складу спадкового майна і тоді, коли

розпорядження щодо вкладу зроблено в заповіті [4].

 

В тих випадках, коли вкладник не зробив розпорядження відносно вкладу

банку і якщо таке розпорядження  відсутнє в заповіті, посвідченому

нотаріусом або іншими особами, які згідно з законом  мають право

посвідчувати заповіти, вклад  входить у спадщину і переходить до

спадкоємців померлого на загальних підставах.

 

За певних умов до складу спадкового майна не входять і  страхові суми, що

виплачує Держстрах за договорами добровільного особистого страхування.

 

Якщо такий договір  страхування був укладений на користь певної особи,

яка вказана страхувальником  у страховому свідоцтві, то право  на

одержання страхової суми після смерті страхувальника в період дії

договору страхування  має тільки ця особа — вигодонабувач. У цьому

випадку страхова сума не входить  до складу спадкового майна.

 

До складу спадщини входять  не тільки майнові права спадкодавця, а й

деякі немайнові права. Так, деякі особисті права автора можуть

переходити до спадкоємців  у порядку спадкування. Зокрема, до спадкоємців

переходить на певний час  право вирішувати питання щодо можливості

видання твору та деякі  інші особисті права автора [14, c.136].

 

 

1.2. Загальні положення  про спадкування

 

Загальні положення про  спадкування встановлює гл.84 ЦК.

 

Спадкування — це перехід  прав та обов'язків (спадщини) від фізичної

особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) - ст.1216

ЦК.

 

Спадкування є загальним (універсальним) правонаступництвом, оскільки

права та обов'язки померлого  переходять до спадкоємців одночасно  як

єдине ціле. Спадкоємець  не може прийняти лише частину прав, а від інших

відмовитися. Це — безпосереднє правонаступництво, оскільки спадкоємці

одержують права та обов'язки безпосередньо після померлого  на підставі

акта прийняття спадщини.

 

Спадкування регулює книга  шоста ЦК. Порядок здійснення прав спадкоємців

регулюється також Законом "Про нотаріат". У судовій  практиці

ат". У судовій практиці

застосовується постанова  Пленуму Верховного Суду України  від 24 червня

1983 р. №4 "Про практику  розгляду судами України справ  про спадкування".

 

Види спадкування. Спадкування  здійснюється за заповітом або за законом.

 

Згідно зі ст.1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов'язки,

що належали спадкодавцеві  на момент відкриття спадщини і не припинилися

внаслідок його смерті.

 

Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно

пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:

 

1)  особисті немайнові  права;

 

2)  право на участь  у товариствах та право членства  в об'єднаннях

громадян, якщо інше не встановлено  законом або їх установчими

документами;

 

3)  право на відшкодування  шкоди, завданої каліцтвом або  іншим

ушкодженням здоров'я;

 

4)  права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати,  встановлені

законом;

 

5)  права та обов'язки  особи як кредитора або боржника, передбачені

ст.608 ЦК (ст.1219 ЦК).

 

Відкриття спадщини регулює  ст.1220 ЦК. Спадщина відкривається внаслідок

смерті особи або оголошення її померлою.

 

Таким чином, відкриття спадщини — це виникнення спадкових правовідносин

при настанні певних юридичних  фактів: а) смерті особи; б) оголошення її

померлою.

 

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона

оголошується померлою. Встановлення часу відкриття спадщини має важливе

значення. На день відкриття  спадщини визначається кількість спадкоємців

і склад спадщини. З часу відкриття спадщини починають обчислюватися

строки на прийняття або  відмову від неї. До спадкування  застосовується

законодавство, що діяло  в момент відкриття спадщини [14, c.190].

 

Якщо протягом однієї доби померли особи, які могли б  спадкувати одна

після одної, спадщина відкривається  одночасно і окремо щодо кожної з

них. Якщо кілька осіб, які  могли б спадкувати одна після  одної, померли

під час спільної для них  небезпеки (стихійного лиха, аварії, катастрофи

тощо), припускається, що вони померли одночасно. У цьому випадку

спадщина відкривається  одночасно і окремо щодо кожної з  цих осіб.

 

Місце відкриття спадщини — останнє місце проживання спадкодавця. Якщо

місце проживання спадкодавця  невідоме, місцем відкриття спадщини є

місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за

відсутності нерухомого майна  — місцезнаходження основної частини

рухомого майна [14, c.218].

 

Таким чином, місце відкриття  спадщини може не збігатися з місцем смерті,

коли громадянин помер  у санаторії, у службовому відрядженні. Спадкове

право місцю смерті значення не надає.

 

Відносини спадкування регулюються  законодавством місця відкриття

спадщини. Правильне визначення місця відкриття спадщини має  значення для

встановлення органів, які  мають вживати заходів щодо її охорони, яким

слід подавати заяву про  прийняття спадщини або відмову  від неї,

претензії кредиторів. Нотаріуси  за місцем відкриття спадщини приймають

заяви спадкоємців про  прийняття спадщини або про відмову  від неї,

видають останнім свідоцтво  про право на спадщину.

 

Спадкоємцями за заповітом  і за законом можуть бути фізичні  особи, які є

за заповітом і за законом  можуть бути фізичні особи, які є

живими на час відкриття  спадщини, а також особи, які були зачаті за

життя спадкодавця і народжені  живими після відкриття спадщини.

Спадкоємцями за заповітом  можуть бути юридичні особи та інші учасники

цивільних відносин (ст.1222 ЦК).

 

Право на спадкування мають  особи, визначені у заповіті. У  разі

відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або

відмови від її прийняття  спадкоємцями за заповітом, а також  у разі

неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом

одержують особи, визначені  у ст.ст. 1261-1265 ЦК. Право на спадкування

виникає й у день відкриття  спадщини.

 

У ст. 1224 ЦК передбачено усунення від права на спадкування. Не мають

права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця  чи

будь-кого з можливих спадкоємців  або вчинили замах на їх життя [4]. Ці

положення не застосовуються до особи, яка вчинила такий замах, якщо

спадкодавець, знаючи про  це, все ж призначив її своїм  спадкоємцем за

заповітом. Не мають права  на спадкування особи, які умисно перешкоджали

спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати

заповіт і цим сприяли  виникненню права на спадкування  у них самих чи у

інших осіб або сприяли  збільшенню їх частки у спадщині. Не мають права

на спадкування за законом  батьки після дитини, щодо якої вони позбавлені

батьківських прав та їх права не були поновлені на час  відкриття

спадщини. Не мають права  на спадкування за законом батьки (усиновлювачі)

та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися  від

виконання обов'язку щодо утримання  спадкодавця, якщо ця обставина

встановлена судом. Не мають  права на спадкування за законом  одна після

одної особи, шлюб між якими  є недійсним або визнаний таким  за рішенням

суду. Якщо шлюб визнаний недійсним  після смерті одного з подружжя, то за