Економічна влада

     2) підвищення  громадської  свідомості   з   питань   охорони навколишнього природного середовища, що здійснюватиметься шляхом:

     формування інформаційного   простору   з   питань  збереження навколишнього  природного   середовища,   проведення   екологічної політики та забезпечення сталого розвитку;

     створення державної  системи  інформування населення  про станнавколишнього  природного середовища  та заходи щодо його поліпшення, а також відповідної бази геоінформаційних даних;

     залучення громадськості  до участі у розв'язанні екологічних проблем,  проведення постійних консультацій з громадськістю стосовно рішень,   спрямованих   на   поліпшення   навколишнього природного  середовища   та   активне   формування   у   населення громадської  свідомості  з питань охорони навколишнього природного середовища;

     започаткування на національних каналах радіо і телебачення регулярних  програм  з  питань  охорони  навколишнього  природного середовища,   екологічно   збалансованого   розвитку,   реалізації екологічної політики;

     створення мережі  інформаційних  центрів  відповідно до вимог Оргуської конвенції та підтримки їх діяльності;

     сприяння впровадженню  системи безперервної екологічної освіти та  освіти в інтересах екологічно збалансованого розвитку для всіх вікових та професійних категорій населення; 

     розроблення інформаційної   системи    підтримки    прийняття управлінських рішень, що стосуються стану навколишнього природного середовища та розв'язання нагальних проблем у цій сфері;

     3) підвищення якості  повітря та запобігання  змінам  клімату, що здійснюватиметься шляхом:

     технічного переоснащення   виробничого  комплексу  на  основі впровадження    інноваційних    проектів,    енергоефективних    і ресурсозберігаючих   технологій,  маловідходних,  безвідходних  та екологічно безпечних технологічних процесів;

     оптимізації структури  енергетичного  сектору  економіки   на основі  використання  енергетичних джерел з низьким рівнем викидів вуглецю,   у   тому   числі   нарощування   обсягів   використання відновлюваних і нетрадиційних джерел енергії;

     реалізації проектів   спільного  впровадження  з  дотриманням вимог Кіотського протоколу до Рамкової  конвенції  ООН  про  зміну клімату,  розроблення та впровадження системи торгівлі національним надлишком квот на викиди парникових газів;

     4) підвищення  якості  поверхневих  і   підземних   вод,  що здійснюватиметься шляхом:

     підвищення якості    води    на    засадах   басейнового   та інтегрованого управління водними ресурсами та  задоволення  потреб населення у високоякісній питній воді;

     значного підвищення    ефективності   виконання   комплексних програм  з  упровадження   нових   технологій   у   промисловості, енергетиці, будівництві, сільському господарстві та на транспорті;

     підвищення ефективності    технологій   очищення   виробничих стічних вод та утилізації їх осадів,  зменшення скидів  у  водойми висококонцентрованих  стічних  вод  через  систему централізованої каналізації;

     зниження рівня   забруднення   водних   ресурсів    унаслідок використання   мінеральних  добрив, синтетичних  миючих  засобів, нафтопродуктів та хімічних засобів захисту рослин;

    подолання кризового  стану системи водопровідно-каналізаційного господарства     та    підвищення ефективності комунальних очисних споруд;

    забезпечення своєчасного проведення відповідних  заходів  під час  аварій  на  об'єктах  водної  інфраструктури  та перебоїв  з водопостачанням;

     удосконалення контролю  та спостереження   за   цілісністю розподільної мережі, зменшення втрат води у таких мережах;

     5) забезпечення   екологічної  безпеки,  усунення  збільшення навантаження  на навколишнє природне середовище, зумовленого економічним зростанням, що здійснюватиметься шляхом:

     переходу на  інтегровані  дозволи,  що видаються за принципом "єдиного вікна",  та  удосконалення  порядку  видачі  дозволів  на викиди і скиди забруднюючих речовин, розміщення відходів;

     удосконалення системи   управління  відходами  з  урахуванням міжнародних стандартів та нормативів;

     забезпечення стимулювання    виробників    до    застосування  екологічно  безпечних  ресурсо-  та  енергозберігаючих технологій, підвищення  ролі   еколого-економічних   інструментів   та   більш ефективного   впровадження  принципу  "забруднювач  та  користувач платять повну ціну";

     дотримання вимог екологічної безпеки під час закриття або зміни форми  власності промислових підприємств і об'єктів та під час передачі військових об'єктів у  господарське  користування.  З цією  метою  забезпечуватиметься проведення екологічного аудиту та державної екологічної експертизи ситуацій,  що склалися в  окремих населених пунктах і регіонах, а також на території діючих об'єктів і комплексів;

     зменшення обсягів  викидів  і  скидів   шкідливих   речовин, мінімізації   утворення   відходів  та  комплексного  використання матеріально-сировинних  ресурсів,  у   тому   числі   за   рахунок стимулювання виробників до більш інтенсивного впровадження системи надання сервісних послуг замість реалізації готової продукції;

     забезпечення екологічно  безпечного  зберігання  та  видалення небезпечних відходів,  максимально можливої утилізації відходів за рахунок прямого  повторного  чи  альтернативного  використання  їх ресурсно-цінної складової та безпечного видалення відходів,  що не підлягають утилізації;

     стимулювання виробників  до запровадження системи екологічного менеджменту  з  метою  зменшення  негативного впливу на навколишнє природне середовище;

     забезпечення повного  знешкодження (видалення) непридатних  та заборонених  хімічних  засобів захисту рослин,  що накопичилися на території України,  у тому числі за рахунок  проведення  тендерних процедур   щодо  залучення  іноземних  компаній  для  знешкодження зазначених засобів чи вивезення їх за межі держави;

     6) удосконалення    системи    інтегрованого     екологічного управління   шляхом  введення  екологічної  складової  до  програм розвитку секторів економіки.

     7) удосконалення регіональної  екологічної політики, зменшення негативного  впливу  процесів  урбанізації  на навколишнє природне середовище, що передбачає:

     розв'язання нагальних  екологічних   проблем   у   промислово розвинутих регіонах;

     проведення класифікації       регіонів       за       рівнями техногенно-екологічних     навантажень,      створення      банків геоінформаційних даних та карт техногенно-екологічних навантажень;

     оптимізацію процесів, швидкого розширення території міст;

     удосконалення планування   територіальної   структури   міст, зменшення концентрації  і  навантаження  промислових  об'єктів  на обмеженій території;

     припинення руйнування   навколишнього  природного  середовища великих міст,  скорочення площі зелених насаджень міст  і  зелених зон,    зниження    рівня    забруднення   водойм,   шумового   та електромагнітного забруднення;

     підвищення ефективності        функціонування         системи водозабезпечення та водовідведення, модернізацію та реконструкцію очисних споруд населених пунктів,  будівництво очисних  споруд  за новітніми технологіями;

     упровадження інструменту   стратегічної   екологічної  оцінки регіональних планів і програм;

     8) припинення  втрат  біо-  та   ландшафтного   різноманіття, формування екомережі, розвиток заповідної справи, що передбачає:

     збереження біорізноманіття,  подальший  розвиток системи йогоневиснажливого використання і відтворення;

     зниження рівня  забруднення  Азовського  і   Чорного   морів,  
відновлення  морських  екосистем,  охорону  і збереження морського  
біо- та ландшафтного різноманіття;

     збереження у межах  територій та об'єктів природно-заповідного фонду  рідкісних та таких,  що перебувають під загрозою зникнення, видів рослин і тварин,  біотичних угруповань  та  типів  природних середовищ;

     створення і  підтримку  цілісної  та репрезентативної в межах природних   зон   України   системи    територій    та    об'єктів природно-заповідного фонду;

     створення спеціальних   центрів   (розсадників,  розплідників тощо) із збереження  та  відтворення  у  навколишньому  природному середовищі  видів  рослинного  та  тваринного світу,  занесених до Червоної книги України;

     вирішення питання  щодо   ефективного   залучення   державних установ,  провідних наукових установ,  бізнесу та громадськості до впровадження положень Рамкової конвенції  про  охорону  та  сталий розвиток Карпат і регіональних інструментів;

     створення та     впровадження     диференційованої    системи науково-обґрунтованої вартісної оцінки об'єктів біорізноманіття із застосуванням екосистемного підходу;

     розроблення схеми  функціонального зонування прибережної смуги морів  та  визначення  територій,  придатних  для   різних   видів господарської    та    природоохоронної   діяльності,   формування екомережі;

припинення катастрофічного  зменшення  запасів  водних  живих ресурсів  унаслідок  їх надмірної експлуатації та погіршення стану навколишнього природного середовища. [2, c. 42]   

ІІ.  Основна частина

 

1. Роль держави у вирішенні екологічних проблем.

 

а) процес державного та правового регулювання збереження якості природного середовища;

У сучасному суспільстві екологічна політика стала самостійною сферою в політичній діяльності держав, формування якої почалося з 70-х років минулого століття. Саме тоді, коли проявилася швидка деградація природного середовища в різних країнах світу. Сьогодні в більш ніж 100 країнах світу створені міністерства або відомства, які займаються охороною навколишнього середовища.

Україна, як європейська держава, приєдналася до процесу державного та правового регулювання збереження якості природного середовища.Проблеми екології в Україні розвязує Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. За його ініціативою був прийнятий Закон про охорону навколишнього середовища та розпочата розробка пакету законів та законодавчих актів з екологічних проблем, включаючи охорону атмосфери, води, рослинного та тваринного світу.

Суверенна Україна як учасниця Конференції в Ріо-де-Жанейро внесла пропозицію про екологічну конверсію виробництв, прийняла на себе зобов'язання забезпечувати екологізацію економіки та розв'язання екологічних проблем як першочергове завдання господарської та державної політики. Україна бере участь в роботі програм ООН з навколишнього середовища. В Україні введена плата за забруднення навколишнього середовища. Заходи направлені на реалізацію головного принципу: не максимізація прибутків підприємців або держави, а досягнення стійкого розвитку шляхом збалансованого природокористування так, щоб розвиток матеріального виробництва в будь-якому регіоні забезпечував стійкість екосистем.

Поки що в світі відсутній цілісний механізм вирішення екологічних проблем. Це пов'язано з неготовністю урядів та населення до прийняття ідеї колективної відповідальності людства за збереження біосфери.

б) соціально-правові важелі охорони природи;

Україна сьогодні знаходиться в скрутному економічному становищі, але намагається запровадити в життя соціально-правові важелі охорони природи:

1) введення екологічних норм  та стандартів, що обов'язкові  як для підприємств, так і для окремих осіб;

2) проведення обов'язкових екологічних  експертиз;

3) створення юридичних можливостей  для кооперування підприємств  з метою виконання екологічних  програм на взаємно договірній  основі;

4) розповсюдження безвідходних  і чистих технологій через систему виставок та ярмарків;

5) адміністративні обмеження на  види робіт та технологій, що  шкодять природному середовищу.

в) Закон України про природо-заповідний фонд;

Дуже важливим елементом концепції екологічної безпеки в Україні і інших країнах світу є її правове забезпечення та визначення поняття екологічного злочину. У міжнародному праві під екологічним злочином розуміють соціально небезпечні дії, спрямовані на знищення життя людей чи навколишнього середовища і дуже жорстко караються, іноді навіть до довічного ув'язнення.

Державна охорона природних об'єктів здійснюється за категоріями об'єктів та територій, розроблених у Законі України про природно-заповідний фонд і має мету розширити території заповідників, зберегти ландшафти, рідкісні види звірів, птахів, рослин. Спостерігається тиск на заповідники з боку корумпованих чиновників, які дозволяють здійснювати забудови на територіях заповідників. Але громадські організації, мисливські та єгерські утворення в Україні чинять значний опір цьому явищу. Однією з найбільш важливих задач охорони природи є збереження біологічного різноманіття.