Світова фінансово-економічна криза

Таблиця. 1.Системи  оцінки фінансової стійкості банків у зарубіжній та вітчизняній практиці

 

Починаючи з 2009 року, Європейське банківське управління проводить стрес-тестування не окремих банківських установ, як це робить США і рекомендує МВФ, а стійкості банківської системи в цілому. Це пов’язано з тим, що в США стрес-тестування проводиться з метою допомоги окремим банкам, а в ЄС — для виведення економіки з рецесії. За результатами стрес-тестування 91 банку Європейського Союзу, в 2010 році до групи ризику потрапило 7 банків, решту визнано фінансово стійкою до погіршення макроекономічної ситуації в країнах Єврозони. Як цільовий параметр стрес-тестування було обрано коефіцієнт основного капіталу першого порядку, який відображає здатність банків протистояти кризі. За результатами стрес-тестування 90 найбільших банків Європейського союзу, в липні 2011 року мінімальну межу коефіцієнта стрес-тесту в 5% не пройшли вже вісім банків, два з яких мають свої дочірні банки в Україні, а саме, австрійська група «Фольксбанк» (Volksbanken) та холдинг «Універсал-банк», який входить до складу І. Ер. Джі. Євробанк Ерrасіас (EFG Eurobank Ergasias).

Найпоширенішим методом  стрес-тестування в зарубіжній банківській  практиці є сценарний аналіз (на основі історичних чи гіпотетичних подій), націлений на оцінку стратегічних перспектив установи й дає змогу визначити одночасний вплив усіх чинників ризику в разі настання екстремальної ймовірної події. Стрес-сценарії поділяються на однофакторні та багатофакторні. Однофакторні сценарії (тести чутливості) розглядають виняткову зміну одного чинника при збереженні незмінними інших умов. Багатофакторні — поділяються на експертні, історичні, статистичні та сценарії максимальних утрат. Для отримання якіснішого аналізу використовуються комплексні стрес-сценарії, що поєднують чинники фінансових ринків і макроекономічної кон’юнктури.

Методи стрес-тестування, рекомендовані Міжнародним валютним фондом і Світовим банком, відображають тенденцію зменшення ймовірнісно-невизначених подій, тобто попередній метод «поглинає» наступний за принципом зменшення невизначеності. Стосовно європейського підходу, то метод еластичностей найчастіше використовується в країнах, де існує невизначеність у часі щодо кількісної оцінки економічних зв’язків, відсутні адекватні або реалістичні прогнози параметрів економічної політики, значну роль відіграє тіньовий сектор економіки країни. Метод оцінки втрат пов’язаний з аналізом найімовірніших подій або визначенням утрат унаслідок реалізації економічних ризиків. Індексний метод полягає в тому, що динаміка встановлених за результатами стрес-тесту значень індексів залежить від сукупного впливу основних ризиків, які наданий період часу вважаються суттєвими й впливають на стійкість. Результати, отримані за цим методом, є наочними і легко зрозумілими, проте використовувати його доцільно в межах лише окремої системи - на макро- чи мікрорівні.

В Україні стрес-тестування проводиться за допомогою методів сценарного аналізу та аналізу чутливості (див. таблицю 2).

Таблиця 2. Порівняння методів стрес-тестування

 

 

 

 

 

У нашій країні методологічні  основи проведення стрес-тестування визначені в Методичних рекомендаціях щодо порядку проведення стрес-тестування в банках України, Методичних рекомендаціях щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України, Методичних вказівках з інспектування банків «Система оцінки ризиків». Згідно з Методичними рекомендаціями щодо порядку проведення стрес-тестування в банках України стрес-тестування трактується як «метод кількісної оцінки ризику, що полягає у визначенні величини неузгодженої позиції, котра наражає банк на ризик, та у визначенні шокової величини зміни зовнішнього фактора — валютного курсу, процентних ставок тощо. Поєднання цих величин дає уявлення про те, яку суму збитків чи доходів отримає банк, якщо події розвиватимуться за закладеними припущеннями».

Ураховуючи світовий досвід щодо здійснення стрес-тестування та рекомендації, викладені в Основних принципах ефективного банківського нагляду, що розроблені Базельським комітетом з банківського нагляду відповідно до Методичних рекомендацій щодо порядку проведення стрес-тестування в банках України, вітчизняні банки повинні здійснювати стрес-тестування за такими ризиками: кредитний ризик; ризик ліквідності; ринковий ризик (валютний ризик, ризик зміни процентної ставки); операційний ризик. Виходячи з того, що значення впливу факторів ризику при стрес-тестуванні встановлюються виключно на основі експертних суджень, результати стрес-тестування прямо залежать від рівня кваліфікації та об’єктивності експертів і мають низький рівень математичної формалізації.

Для підвищення ефективності системи банківського нагляду в Україні, як свідчить досвід Європейського банківського управління, доцільно здійснювати його не лише на рівні окремих банків, а й на рівні банківської системи в цілому. Найприйнятнішим методом для проведення стрес-тестування банківської системи є метод сценарного аналізу, до переваг якого можна віднести такі: дає змогу оцінити рівень впливу факторів ризику при розгортанні кількох альтернативних сценаріїв (песимістичного та оптимістичного); є комплексним, оскільки дає змогу враховувати зовнішні та внутрішні фактори ризику; має єдиний підхід до управління різними факторами ризику, які в кризових ситуаціях реалізуються як кожен окремо, так і всі одночасно та взаємно підсилюються; має практичну цінність, оскільки результати стрес-тестування дають змогу заздалегідь оцінити вплив потенційно негативних або позитивних подій та вжити відповідні заходи, спрямовані на мінімізацію втрат банківської системи в разі істотного погіршення зовнішніх та внутрішніх умов функціонування.

Як цільові параметри  стрес-тестування банківської системи  пропонується використати: чистий прибуток / збиток (ЧП), власний капітал (ВК) та чисті активи (ЧА); як фактори ризику — валовий внутрішній продукт (ВВП), індекс інфляції (II), комісійний дохід (КД), комісійні витрати (КВ), процентний дохід (ПД), процентні витрати (ПВ), статутний капітал (СК), іноземний капітал у статутному капіталі (СКіб), міжбанківські кредити отримані (МКо), облікову ставку НБУ (ОС), кредитний портфель (КП), інвестиційний портфель (ІП), готівкові кошти і залишки в НБУ (ГК), міжбанківські кредити надані (МКн).

Для розрахунків використано  поквартальні значення перелічених вище показників за 2005—2012 рр. Визначення найвпливовіших факторів ризику та проведення їх стандартизації було здійснено за допомогою програмного пакета «Статистика» (Statistica) 6.0, що дало змогу забезпечити їх порівнюваність між собою. Отримані моделі стрес-тестування мають такий вигляд:

ЧП = 0.528602 х ВВП - 0.05104 х II + 1.876089 х КД + 3.149437 х КВ +          + 4.308599 х ПД + 4.036128 х ПВ (1)

 

ВК = -0.00225 х ВВП + 0.005424 х II + 0.377489 х СК + 0.2748 x СКіб +

+ 0.014367 х ЧП + 0.42832 х МКо; (2)

 

ЧА= -0.00213 ж ВВП + 0.012825 х ОС + 0.811185 x КП + 0.087421 х ІП +        + 0.093623 x ГК + 0.107516 х МКн. (3)

Адекватність побудованих  моделей стрес-тестування підтверджує  критерій Фішера Р= 35.28 (для чистого прибутку), р = 1 598.56 (для власного капіталу), Р = 19 464.2 (для чистих активів) та показник множинної кореляції відповідно R = 0.90, R = 0.95, R = 0.96. Динаміку фактичного та прогнозного рівня цільових параметрів за даними отриманих моделей стрес-тестування подано на графіку.

Графік. Динаміка фактичного та прогнозного рівнів чистого прибутку, власного капіталу та чистих активів по банківській системі за даними моделей стрес-тестування за 2005-2012 рр. у поквартальному розрізі

З метою досягнення максимальної ефективності стрес-тестування необхідно здійснювати за кількома альтернативними сценаріями розвитку подій: позитивним (оптимістичним) та негативним (песимістичним). Перший сценарій для кожного фактора ризику передбачає визначення середньої величини темпів приросту фактора ризику (наступний рік до попереднього року) та найкращого темпу приросту протягом докризового періоду, а негативний сценарій — середньої величини темпів приросту фактора ризику та найгіршого (найнижчого) темпу приросту протягом кризового періоду. За позитивним сценарієм ступінь впливу становить від -6.22% до 214.37%, за негативним – від -344.37% до 49.62% (див. таблицю 3)

Таблиця 3. Параметри  сценаріїв стрес-тестування чистого  прибутку, власного капіталу та чистих активів по банківській системі

За позитивного сценарію найбільший вплив на чистий прибуток мають процентні доходи, за негативного — процентні витрати, що підтверджується математичними розрахунками та логікою банківської діяльності; на власний капітал відповідно — іноземний капітал у статутному капіталі банків та статутний капітал; на чисті активи за позитивним та негативним сценаріями найбільше впливає кредитний портфель.

Зростання процентних доходів  за позитивним сценарієм на 69.58% забезпечить зростання чистого прибутку (скорочення збитку) в 9.78 раза, зростання процентних витрат на 49.62% — скорочення чистого прибутку в 6.13 раза. Зростання частки іноземного капіталу в статутному капіталі банків за позитивним сценарієм в 2.14 раза приведе до зростання сукупного власного капіталу на 77.85%, зростання статутного капіталу за негативним сценарієм на 30.22% — до зростання власного капіталу на 13.43%. Небезпечним для вітчизняної банківської системи є високий вплив частки іноземного капіталу в статутному капіталі на власний капітал банків, оскільки частка ринку іноземних банків у посткризовий період продовжує знижуватися як за рахунок скорочення активів, так і внаслідок повного виходу деяких іноземних банківських груп з українського ринку (наприклад, продаж ПАТ «КБ «Форум» німецькою групою «Комерцбанк» (Commerzbank).

Зростання обсягів кредитного портфеля за позитивним сценарієм на 74.22% приведе до зростання обсягів чистих активів на 54.53%, зростання обсягів кредитного портфеля за негативним сценарієм на 8.90% — до зростання обсягів чистих активів до 6.54%. Зовнішні фактори виявили найменший вплив на розмір цільових параметрів, оскільки вони лише опосередковано впливають на показники банківської діяльності.

Отже, Світова фінансово-економічна криза, яка розпочалася в 2007 році в її США як іпотечна, довела, що мінімізувати фінансові втрати банківської системи можна лише завдяки ранньому діагностуванню кризи та прогнозуванню її наслідків. Важливу роль у попередженні банківських криз відіграє система ризик-менеджменту, спрямована на прогнозування погіршення фінансових результатів діяльності банків унаслідок негативного прояву зовнішніх та внутрішніх ризиків. Прогресивним інструментом реалізації системи ризик-менеджменту є стрес-тестування, на підставі якого виявляються особливо вразливі місця окремих сфер діяльності банків та оцінюється вразливість банківської системи в стресових ситуаціях унаслідок істотного погіршення зовнішніх та внутрішніх умов функціонування. В Україні практика стрес-тестування не досить поширена через відсутність чіткої регламентації методики його проведення (Методичні рекомендації щодо порядку проведення стрес-тестування в банках України мають рекомендаційний характер).

Для підвищення ефективності системи ризик-менеджменту в Україні запропоновано проводити стрес-тестування не тільки на рівні окремих банків, а й на рівні банківської системи в цілому. Побудовані моделі стрес-тестування дають змогу оцінити ступінь впливу факторів ризику, які можуть становити загрозу фінансовій стійкості банківської системи, на цільові параметри (чистий прибуток, власний капітал та чисті активи) у стресових ситуаціях, визначити запас фінансової стійкості банківської системи в умовах посилення макроекономічної нестабільності в країні та світі й розробити антикризові заходи упереджувального характеру.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

У сучасних умовах розвитку економіки внаслідок економічної  та політичної нестабільності банки  не здатні адекватно реагувати на зміни зовнішнього і внутрішнього середовищ, внаслідок чого потрапляють  у кризові ситуації. Кризи, які  виникають у процесах функціонування й розвитку банків, мають негативні  наслідки та можуть призвести як до банкрутства окремих банків, так  і до масової неплатоспроможності, тобто системної кризи банківської  системи. Виходячи з цього, актуальним питанням є формування відповідного організаційно-економічного механізму  антикризового управління, здатного забезпечити адекватне реагування банку на вплив дестабілізуючих  факторів зовнішнього і внутрішнього середовищ.

Під організаційно-економічним механізмом антикризового управління розуміють  сукупність методичних інструментів, які дають можливість моделювати варіанти прийнятих рішень, розробляти засоби їх аналізу й реалізації, чим підвищують їх обґрунтованість  та знижують ризик від упровадження. Організаційно-економічний механізм антикризового управління є основною конструкцією системи антикризового  управління суб’єкта господарювання. Антикризове управління припускає  реалізацію стратегій антикризового  управління, які складаються з  великої кількості цільових заходів, спрямованих на подолання виниклих загроз, негативних тенденцій у процесах функціонування та розвитку банку.

Під час формування і впровадження організаційно-економічного механізму  антикризового управління у практичну  діяльність банку враховують підпорядкованість  організаційно-економічного механізму  антикризового управління стратегічного  розвитку банку, тобто він має  забезпечувати стратегічну спрямованість, спадкоємність та безперервний розвиток банку в результаті реалізації відповідних  стратегій антикризового управління та відповідного комплексу антикризових заходів. Механізм антикризового управління має забезпечувати адаптацію  банку до змін зовнішнього і внутрішнього середовищ, що надасть можливість в  результаті впровадження цього механізму у практичну діяльність банку має забезпечувати його стійке функціонування й розвиток за будь-яких економічних, політичних і соціальних перетворень в світі, або змін у внутрішньому середовищі. Також важливо відмітити, що організаційно-економічний механізм має забезпечувати впровадження інновацій, які допоможуть банківському закладу бути конкурентоздатним та враховувати формування кредитного портфелю з надійних позичальників, за якими потрібен постійний контроль його стану.