Світова фінансово-економічна криза

Після революції у 2004 році Україна стрімко нарощувала валовий  зовнішній борг: на початку 2004 року він становив $ 23811 млн., на кінець I кварталу 2008 року - 92,5 млрд. доларів США, з них 77 млрд. становила заборгованість приватних секторів економіки. Приріст зовнішніх зобов'язань в 1 кварталі 2008 року дорівнював 8 млрд. доларів США і склався, як і в попередні роки, в результаті суттєвого зростання боргу в банківському секторі (на 3 млрд. доларів, або 9,8%) та інших секторах економіки (на 4,6 млрд доларів або 12%). На початок жовтня 2008 року валовий зовнішній борг України становив уже $ 105 429 млн.З 2005 року підтримувалися компрадорський капітал та іноземні інвестори, при цьому основна частка прямих іноземних інвестицій йшла у фінансовий сектор, торгівлю і посередництво. У 2002 р. в промисловість прямувало 50,4% прямих іноземних інвестицій, в 2004 р. - 45,8%, в 2005 р. - 30,9%, у 2008 р. - 22,6%. Частка прямих іноземних інвестицій в основні фонди, які забезпечують розвиток економіки, в 2005 році склала лише 5,0%, в 2006 р. - 3,7%, 2007 р. - 3,5%, за 2008 р. - 5,2 %.

За даними Держкомстату, негативне сальдо України у зовнішній  торгівлі за передкризові 7 місяців 2008 року склало 11 051,3 млн. доларів США (за січень-липень 2007 року - 5 111,4 млн.), таким чином, збільшившись більш, ніж удвічі. За даними Міністерства фінансів сукупний державний (прямий) і гарантований державою борг України за перше, що передує настанню економічної кризи, півріччя 2008 року у валютному вираженні збільшився на 16,6%, до $ 28,683 млрд.

За даними Держкомстату реальний ВВП України в 2008 році зріс на 2,1%, інфляція склала 22,3% (при тому, що прем'єр Тимошенко обіцяла не вище 10%). За даними Мінфіну на кінець грудня 2008 року сукупний державний (прямий) і  гарантований державою борг України  виріс до 24,121 млрд. доларів, при цьому  в гривневому еквіваленті сукупний держборг зріс в 2008 році в 2,1 рази, в основному через стрімкої девальвації української гривні , в листопаді-грудні - на 94,1%.

Кризові явища в банківській  сфері почали проявлятися в другій половині 2008 року. Українські банки, особливо, контрольовані іноземним капіталом, мали можливість легко отримати дешеві і, як правило, короткострокові кредити  в іноземних банків, і за рахунок  цих ресурсів видавати більше дорогі й більш довгострокові кредити  в Україні. Після початку іпотечної  кризи в США, ситуація почала поступово  змінюватися, оскільки західні банки  змушені були підвищувати ставки по своїх кредитах, що призвело до подорожчання кредиту українських банків, скорочення кредитування будівництва, особливо житлового. Наслідком скорочення доходів і  неможливості взяти кредит під час  кризи, девальвації гривні (і дорожчання кредитів, узятих в іноземній валюті) стало різке падіння цін на придбання та оренду нерухомості. Криза  в будівельній індустрії України  стала помітна вже в травні 2008 року, коли знизились обсяги будівництва. Спад в будівництві взяв обвальний характер, зробив неминучим поглиблення кризи в металургії, оскільки будівельна галузь була одним з основних споживачів металу.

Економічна криза продовжила розвиток протягом 2009 року. За січень-квітень 2009 року падіння промислового виробництва  в Україні склало 31,9% в порівнянні з середнім показником по СНД 9%; приріст  інфляції становив 19,1% (у річномцу обчисленні) порівняно з 14% інфляції по СНД; обсяг роздрібного товарообігу в Україні впав на 14,4% при 3% у середньому по СНД. Кабінет міністрів заборонив Держкомстату публікувати дані зміни ВВП в I кварталі 2009. За даними Держкомстату падіння ВВП України в першому кварталі склало 20,3%, у другому кварталі - 18% (в порівнянні з аналогічним періодом попереднього року). За підрахунками професора А. Ревенко, українського фахівця зі статистики міжнародних зіставлень, «у першому кварталі 2009-го наш ВВП впав по відношенню до 1990-го до 61,5%, приблизно до рівня 2004 (61,0%) і 2005 (62 , 7%) років ». За оцінкою Рахункової палати України ВВП у першому півріччі 2009 року склав 59,5% від рівня 1990 року, при цьому близько 40% ВВП знаходилося в тіні, що означало недоотримання зборів до бюджету.

За даними Світового банку  протягом першого кварталу 2009 року, надходження інвестицій в основний капітал знизилося на 48,7%, надходження  інвестицій в приватний бізнес знизилося  на 11,6%, реальний експорт впав на 15,9%, в той час як зменшення внутрішнього попиту і корекція обмінного курсу  зумовили різке скорочення імпорту (-36.6%). Негативне сальдо у зовнішній  торгівлі зберігалося кожен місяць в першому кварталі 2009 року, проте  істотно знизилося в порівнянні з першим кварталом 2008 року.

Інфляція в січні-травні склала 7,4% (за аналогічний період 2008 року - 14,6%), в основному через обмежувальні дій Національного банку України, завдяки яким грошова маса за січень-травень  зменшилася на 9,2% (за аналогічний період 2008 року - збільшилася на 8,5%). В той  же час цей порівняльний успіх  виглядав гнітюче на загальносвітовому  тлі, оскільки за підсумком першої половини 2009 року в Україні був зафіксований найвищий показник інфляції в світі - 8,6 відсотка. У липні була зафіксована дефляція на споживчі товари на рівні 0,1%.

Дефіцит держбюджету в  першому півріччі 2009 року склав 10,61 мільярда гривень. На початок липня 2009 року державний і гарантований державою борг України становив 28,9 мільярда доларів, у тому числі зовнішній - 20,5 мільярда доларів, внутрішній - 8,2 мільярда доларів. ВВП України за ІIІ квартал 2009 року (у постійних цінах 2007 року), в порівнянні з аналогічним кварталом 2008 року, за попередніми даними, зменшився  на 15,9%. За даними Міністерства економіки, рівень тіньового сектору економіки  України за результатами II кварталу 2009 року становив 36% від офіційного ВВП. За попередніми оцінками, державний  бюджет України, в результаті збільшення тіньового сектору, в 2009 році може недоотримати понад 100 млрд. грн. В III кварталі Держкомстат  зафіксував двократне - до $ 432 млн. - прискорення  відтоку прямих інвестицій з України. Внаслідок відтоку і курсової переоцінки притік прямих іноземних  інвестицій в III кварталі скоротився до $ 614 млн. Опитування керівництва провідних  іноземних інвестиційних компаній, який був проведений в жовтні 2009 року дослідницьким центром компанії Appleton Mayer, показав значне погіршення інвестиційного клімату в Україні.

За підсумками роботи в 1 кварталі 2009 року близько 40 банків України  показали збитки, а за 1 і 2 квартал  всі банки України зазнали  збитків на суму 10,2 млрд. грн. (Проти 5,3 млрд грн. прибутку роком раніше). За січень-липень 2009 року чистий збиток української банківської системи в склав 18,361 млрд. грн., що було пов'язано з більш високими темпами зростання витрат банків у порівнянні з доходами. У липні 2009 року уряд вирішив ліквідувати «Укрпромбанк», який зазнав рекордних збитків і «Одеса-Банк». У серпні Нацбанк вирішив ліквідувати банки «Європейський» і «Національний стандарт». При цьому залишалася ймовірність збереження «Укрпробанка» як такого. Ліквідація Укрпромбанку стала найбільшою за час фінансової кризи.

У 2010 році Україна повинна  була виплатити за зовнішніми борговими  зобов'язаннями близько $ 30 млрд. Експерти прогнозували дефолт в масштабі країни.

За даними Держкомстату, на 1 січня 2009 року в Державній службі зайнятості було зареєстровано 844,9 тис. безробітних, на 15 січня 2009 року їх чисельність  зросла до 919,7 тис. Чисельність офіційно зареєстрованих безробітних знижувалася  три місяці поспіль навесні, досягнувши на 1 червня 752 тисяч чоловік. На 1 серпня офіційно було зареєстровано 606 900 безробітних, при розрахунках за методологією МОП (у середньому за перший квартал) – 2,094 млн. (10,3% економічно активного  населення працездатного віку, в  порівнянні з 7,1% у першому кварталі 2008 року). У першому півріччі зросли обсяги вимушеної неповної зайнятості. Зокрема, кількість працівників, які  працювали у режимі скороченого  робочого дня, збільшилася в 5,5 рази порівняно з відповідним періодом попереднього року, а кількість працівників, які перебували в адміністративних відпустках, - у 3 рази відповідно.

З травня 2008 по травень 2009 середня  заробітна плата в Україні  зросла з 1735 до 1845 грн., однак через  девальвацію гривні середня зарплата в доларовому еквіваленті скоротилася  з $ 343 до $ 240. Всього за перше півріччя 2009 року в порівнянні з аналогічним  періодом 2008 року реальна заробітна  плата (у гривневому еквіваленті) скоротилася  на 10,1%.

У 2010 році новий уряд держави  за домовленістю з МВФ закрив діючу  кредитну лінію і почав співробітництво  за новою програмою. Програма співпраці  України і МВФ, схвалена в липні 2010 року, передбачає виділення Україні  кредиту на суму 15,15 млрд. дол. Термін дії програми 2,5 року. Кошти залучаються  під ставку 3,5% річних. Відразу після  схвалення програми співпраці Україна  отримала перший транш даного кредиту  МВФ у розмірі 1,89 млрд. доларів.

На відміну від негативних результатів 2009-2011 років (збиток за 2009 рік склав 38 450 млн. грн., За 2010 рік - 13 027 млн. грн., За 2011 рік - 7708 млн. грн.), за 9 місяці 2012 року банківська система України продемонструвала позитивний фінансовий результат, рівний +2 775 млн. грн.

Протягом червня 2012 капіталізація  українських банків продовжувала збільшуватися. Цьому свідчив постійний приріст  балансового капіталу банків. Протягом 2012року балансовий капітал банків збільшився на 4%.

У червні прибуток банків зменшилася на 16%. На 01.07.2012 року прибуток банків становить  приблизно 1,6 млрд. грн.

Після зміни регулятором  правил щодо формування резервів за активними  операціям спочатку 2012 року банківська система показала прибуток, яка збільшувалася  до початку червня. На 01.07.2012 збиток показало 19 українських банків, це спричинило за собою зниження прибутку всієї  банківської системи України. Зменшення  прибутку в червні при прирості балансового  капіталу, говорить про формування балансового капіталу за рахунок  збільшення внесків до статутного капіталу (3,8 млрд. грн. за червень).

Падіння резервів і слабкі темпи приросту активів говорить про те, що після роз'яснення податкової щодо порядку списання активів за рахунок сформованих резервів, банки  стали активніше перекладати  на «позабалансові» рахунки безнадійну до повернення заборгованість, за якою не проведена повна юридична процедура. Більше 70% кредитів банки видали в  користування юридичним особам. Протягом всього 2012 року ця складова кредитного портфеля незначно зростає. У вересні  зростання склало 0,8%. З іншого боку протягом 2012 року, для домогосподарств, кредит стає все більш недоступним. У вересні збереглася тенденція  зниження обсягу кредитування фізичних осіб (приблизно на 1,3%). Якщо на період початку кризи в 2008 році заборгованість з валютними кредитами фізичних осіб становила $ 26,5 млрд. (63,2% питомої  ваги портфеля), то станом на 01.09.2012 року валютний портфель становив $ 10,3 млрд.(50,2% питомої ваги портфеля) домогосподарств. У жовтні обсяг міжбанківського  кредитування збільшився приблизно  на 16%. Високі процентні ставки на міжбанківському  ринку привертають більшу кількість  ресурсів банків, ніж реальна економіка.

Високі процентні ставки, які пропонують банки фізичним особам по депозитами, а також зростання  кредитного портфеля всього на 4 млрд. грн. проти зростання ресурсної  бази на 21 млрд. грн., скоріше вказує на боротьбу банків за підвищення ліквідності  та підготовку до другої хвилі фінансової кризи, чим на активну участь у  прискоренні економічного зростання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Типи і форми  банківських криз.

 Представляється можливим  виділити три типи банківських  криз.  
Перший тип відповідає кризі, що діє на мікроекономічному рівні, незалежно від величини бюджетних витрат. Яскравими прикладами в цьому сенсі є кризи в США (1984-1991 р.р.), Швеції (1990-1993 р.р.), Фінляндії (1991-1994 р.р.) і Франції (1991-1998 р.р. ). У цих випадках банкрутство обмеженого числа банків не поширювалося на всю фінансову систему і не викликало великомасштабного макроекономічного спаду. Зокрема, відкрита криза ліквідності в Швеції змусила Центральний банк вкласти в банківську систему значні кошти. Проте за інтервенцією Центрального банку незабаром послідувала чітка стабілізаційна стратегія: збанкрутілі комерційні банки були націоналізовані і реструктуровані, тоді як вкладення грошей «підвищеної ефективності» було нейтралізовано протягом наступних місяців шляхом випуску довгострокових боргових зобов'язань. У підсумку, незважаючи на величезні фінансові ресурси, мобілізовані для подолання кризи, вона не спричинила дестабілізуючого впливу ні на інфляцію, ні на бюджетний сектор.

Другий тип банківської  кризи пов'язаний з набагато більш  руйнівними наслідками, поширюючись  на макроекономічний рівень. Досвід Чилі (1981-1984 р.р.), ймовірно, найбільш показовий. Спочатку банківська криза викликала спад в 13% ВВП у 1982-1983 р.р. Переважна частина банківської сфери була націоналізована, а витрати держави на її реструктуризацію до цих пір повністю не компенсовані. Недавня валютно-фінансова криза в Південно-Східній Азії має багато спільних рис з більш раннім чилійським досвідом, принаймні, на державному рівні. Вплив кризи на економічну активність, доходи і безробіття досить помітно в таких країнах, як Таїланд, Південна Корея та Індонезія. Різкий спад очікується в короткостроковій перспективі, а витрати на реструктуризацію можуть скласти 15 - 20% ВВП. Другий урок чилійської кризи полягає в тому, що політика реструктуризації фінансового сектора і пом'якшення наслідків деструктивного обмеження кредитування помітно впливає на розвиток будь-якої країни. На противагу кризі «шведського типу», азіатська криза впливає на потенціал економічного зростання, фінансову і промислову структуру, відносини країн Південно-Східної Азії з зовнішнім світом, на розподіл багатства і доходів.

Макроекономічні потрясіння при розгортанні кризи «чилійського типу» не вилилися в повномасштабну бюджетно-фінансову дестабілізацію, що веде до високої інфляції, демонетизації  економіки, що характерно для криз третього типу.

Розглянемо коротку характеристику основних видів банківських криз.

Латентна  криза являє собою ситуацію, коли значна частина банківських інститутів неспроможна, але продовжує функціонувати.

Відкрита  форма кризи - банківські банкрутства, яким до Великої Депресії передували банківські паніки, що виражалися в масових вилучення вкладів з банків. У кризах останнього часу, головним чином, завдяки системі страхування вкладів та різним формам явних і неявних гарантій з боку держави, «набіги» вкладників на банки стали рідкістю. У сучасних умовах перехід кризи з прихованої форми у відкриту в значній мірі зумовлюється специфікою інституційно-правової бази країни і заходами з боку Центральний банків та інших регулюючих органів по відношенню до проблемних банків. У західній практиці термін банківська криза часто застосовується саме до відкритих форм кризи.

Системна  банківська криза означає неспроможність більшої частини банківської системи. Під неспроможністю розуміється нездатність банку виконувати умови контракту, укладеного з вкладниками в силу невиконання зобов'язання позичальниками банку, контракту з банком, або в результаті знецінення банківських активів. При відкритій формі кризи неспроможність виражається в припиненні банками видачі депозитів на вимогу вкладників. Припинення платежів за вкладами великим числом банків - найбільш явний прояв відкритої системної кризи.