Світова фінансово-економічна криза

Відповідно  чинна влада, і насамперед Верховна Рада України, має виявити причини й наслідки подібних дій. Адже від скрупульозної та об’єктивної оцінки ситуації, що склалася із використанням золотовалютних резервів України, значною мірою залежить національна безпека нашої держави в умовах кризи, яка наростає.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3. Методи запобігання  кризовим явищам у банківському  секторі

Наслідком фінансової кризи  банківської установи є втрата ліквідності  та платоспроможності, а отже — порушення  норм і вимог чинного банківського законодавства та нормативних актів  НБУ. З першими ознаками фінансової кризи комерційного банку система  банківського нагляду НБУ вживає ряд примусових та непримус ових заходів впливу, спрямованих на фінансове оздоровлення банку з метою забезпечення ліквідності, платоспроможності та стабільності банківської системи, захисту інтересів вкладників і кредиторів. Санація банків в Україні, як правило, здійснюється з ініціативи та під контролем НБУ. Питання санації регулюються Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства. Банкам, які перебувають у фінансовій кризі, надає допомогу Управління по роботі з проблемними банками.

Рішення про санацію банку  може прийматися в таких основних випадках:

1. З ініціативи комерційного  банку в рамках непримусових

заходів впливу НБУ.

2. З ініціативи НБУ  в рамках непримусових та примусових заходів впливу на комерційний банк.

3. За погодженням усіх  сторін у ході провадження  справи пробанкрутство.

Підставою для застосування НБУ непримусових та примусових заходів впливу можуть бути:

• результати перевірок  діяльності комерційних банків з  боку НБУ та відповідного рівня системою банківського нагляду;

• матеріали правоохоронних органів, місцевих державних податкових адміністрацій та інших органів, що характеризують рівень додержання комерційними банками законодавчих актів з питань банківської діяльності;

• результати перевірок  діяльності комерційних банків зовнішніми аудиторськими організаціями чи внутрішнім аудитом;

• інші матеріали, що характеризують діяльність комерційних банків (статистична  звітність, щоденні баланси тощо).

Управління по роботі з  проблемними банками систематично аналізує фінансово-господарський  стан банків, оцінюючи стан банку за спеціальною рейтингового системою. У разі одержання незадовільних  оцінок банки стають клієнтами Управління.

У разі, якщо комерційний  банк перебуває на другій фазі кризи, яка загрожує подальшому його існуванню  і потребує негайного проведення фінансової санації, то він може бути переведений на режим фінансового  оздоровлення з ініціативи НБУ. Режим фінансового оздоровлення — це система непримусових та примусових заходів впливу на комерційний банк, спрямованих на збільшення обсягу капіталу до необхідного рівня протягом визначеного НБУ періоду з метою відновлення ліквідності та платоспроможності і усунення порушень, які призвели комерційний банк до збиткової діяльності або скрутного фінансового стану, а також наслідків цих порушень.

Комерційний банк переводиться в режим фінансового оздоровлення відповідно до постанови Правління  НБУ за наявності підстав, підтверджених  висновками системи банківського нагляду  та відповідного регіонального управління Національного банку України. Банк може бути переведений в режим  фінансового оздоровлення на строк  не більш як 12 місяців. За наявності  обґрунтованих підстав для успішного  завершення виконання програми санації  цей строк може бути продовжений  ще на 6 місяців.

Виділяють п´ять етапів процесу управління кризою.

1. Визначення проблем (прискорені  зміни в економіці, політиці, технологіях  тощо).

2. Сортування проблем за їхньою  значимістю для банку.

3. Вироблення варіантів стратегій.

4. Реалізація програми.

5. Оцінка програми в питанні досягнення мети.

На час кризи найважливішим  завданням є підвищення адаптивних властивостей банку, що в результаті означає зміцнення його конкурентоспроможності. Можна виокремити два принципових підходи до підвищення рівня конкурентоспроможності кризового підприємства.

 Перший — ліквідація вад  у структурі організації, які  перешкоджають підвищенню конкурентоспроможності  персоналу. 

Другий — пошук унікальних рис  підприємства, які створять привабливий  імідж для споживачів.

На оперативному рівні управління банком виникають такі завдання:

• зберегти ефективно діючий банк організаційно і технологічно;

• не допустити втрати клієнтури;

• зберегти на прийнятному рівні  показники ефективності діяльності.

Методи діяльності мають бути адекватними  вимогам (їх змістом має бути нейтралізація  найнебезпечніших тенденцій), що ведуть до погіршення стану.

Найважливішим ресурсом антикризового  управління є персонал банку. Вживані  заходи не повинні призводити до демотивації працівників. Заходи керівництва мають бути спрямовані на консолідацію сил (загальні збори, довірливість, недопущення бюрократії, централізація збору інформації та прийняття базових рішень).

Можливі організаційні заходи включають створення «групи швидкого реагування» (своєрідний «кризовий штаб») із таким регламентом роботи:

• великі повноваження щодо збору інформації всередині банку;
• регулярні робочі наради;
• представницький склад (до групи включено працівників усіх департаментів);
• підготовка інформації та проектів рішень вищому керівництву;
• в кожному департаменті — своя «група» або виділений менеджер, відповідальний за координацію антикризових дій.

У рамках антикризового управління може здійснюватися як централізація  управлінських функцій, так і  децентралізація. Важливо, щоб свобода  прийняття рішень надавалася тільки в межах чітко сформульованої стратегічної лінії. Ефективність антикризового  управління спирається на точну і  своєчасну інформацію. Для прийняття рішень на стратегічному рівні необхідна централізація збирання й опрацювання інформації. Інформацію про внутрішньобанківське середовище збирає кожний департамент, зокрема готується інформація:

• який бізнес зник (причини і перспективи  відродження);

• який бізнес має базу для існування  в умовах кризи, що виникла, а який — одержав можливість для розвитку.

Щодо зовнішнього середовища інформацію збирає й аналізує інформаційна служба. Найважливіші напрямки, за якими відслідковується зовнішнє середовище, такі:

• оцінка того, що відбувається в економіці (зміни на ринку і перспективи);
• оцінка перспектив фінансово-банківської сфери;
• оцінка конкурентів (стан та застосована ними стратегія і тактика).

У зборі інформації має брати  участь весь персонал банку зі своїми особистими зв’язками в банківській  та інших сферах.

Методи скорочення витрат, до яких найчастіше вдаються менеджери в умовах кризи, далеко не завжди призводять до зміцнення позицій підприємства. До неефективних методів управління за таких умов відносять:

• програму добровільного звільнення персоналу, в тому числі виходу на пенсію літніх працівників;
• механічне скорочення;
• згортання програм навчання і підвищення кваліфікації;
• переведення на робочі місця замість звільнених працівників тих, що залишилися;
• впровадження жорсткої регламентації трудових процесів і сувора звітність замість широкого залучення працівників до реалізації конкретних заходів щодо виводу підприємства з кризи;
• поетапне випровадження в неоплачувану відпустку. Для ефективної практики антикризового управління характерне:
• скорочення рівнів в організаційній структурі управління, зміцнення кадрового резерву для вищої ланки керівництва;
• встановлення кадрової структури, яка найбільшою мірою відповідає ситуації, що склалася, і плану оздоровлення, підтриманому колективом;
• надання переваги командній роботі перед індивідуальними зусиллями, формування робочих груп в різних структурних підрозділах банку;
• продовження цілеспрямованого набору персоналу, сприяння його фаховому зростанню, особливо в життєво важливих і пріоритетних для банку сферах діяльності.

Історія засвідчила, що цілі галузі, корпорації, фірми, банки програли боротьбу за існування не тому, що вони були неконкурентоспроможними, а тому, що занадто вузько розуміли сферу своєї діяльності. У переломні моменти вони виявилися не готовими прийняти кардинальні рішення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Уроки фінансової кризи для банківської системи України

У сучасних умовах розвитку банківської системи зусилля міжнародного співтовариства в цілому та України зокрема спрямовані на пошук ефективної моделі діагностування кризи банківської системи, яка б давала змогу виявляти проблеми на ранніх стадіях їх виникнення, оцінювати рівень фінансової стійкості і прогнозувати тенденції розвитку кризових явищ. За результатами такого діагностування можна розробляти заходи, спрямовані як на попередження кризи, так і на її подолання та відновлення показників банківської діяльності на докризовому рівні.

Найактивніше про необхідність діагностування кризи банківської системи, особливо на ранніх стадіях її прояву, заговорили в умовах негативного прояву світової фінансово-економічної кризи, яка стала каталізатором виникнення проблем із ліквідністю в більшості фінансово стійких банківських систем світу. Втрати світової банківської системи у зв’язку з необхідністю списання безнадійних боргів у величезних масштабах оцінюються в 2.47 трлн. доларів США. Останнім часом експерти все частіше прогнозують третю хвилю світової фінансово-економічної кризи, яка досягне свого максимуму в 2020—2040 рр. і матиме ще більші негативні наслідки для світової фінансової системи, ніж дві попередні. Це пояснюється зростаючим бюджетом накопичених кредитних боргів світових економік, підвищенням ролі експортних операцій у зростанні національних економік, зниженням ділової та інвестиційної активності й посиленням конкуренції за ринки збуту, уповільненням темпів зростання ВВП багатьох країн.

На тлі спадної динаміки розвитку світових економік Міжнародний  валютний фонд та провідні рейтингові агентства почали знижувати прогнози розвитку банківських систем світу, в тому числі й України. На думку експертів рейтингового агентства Стендад енд Пурс (Standard & Poor’s), банківська система України порівняно з банківськими системами Росії та більшості інших країн СНД найбільше піддається впливу скорочення інвестицій із країн Єврозони. Такий прогноз зумовлений зростаючою залежністю вітчизняної банківської системи від кон’юнктури світових фінансових ринків і посиленням макроекономічної та політичної нестабільності в країні.

Діагностування кризи  банківської системи передбачає аналіз та оцінку стійкості банківської системи з метою виявлення ознак і природи кризових явищ, а також причин, які в майбутньому можуть призвести до виникнення кризи як на рівні окремих банків, так і на рівні банківської системи в цілому.

Останнім часом у зарубіжній і вітчизняній практиці все більше уваги приділяється розробці методів та моделей діагностування банківської кризи на початковій стадії виникнення, що дає змогу запобігти її розвиткові за допомогою реалізації відповідних антикризових заходів упереджувального характеру. Як правило, банківський нагляд у переважній більшості країн не обмежується однією системою оцінки фінансової стійкості банків.

Стрес-тестування виникло  на початку 1990-х років у США як інструмент ризик-менеджменту й передбачає оцінювання вразливості банківської системи в стресових ситуаціях, зумовлених істотним погіршенням макроекономічних умов. Здебільшого виділяють два стресові сценарії: оптимістичний та песимістичний, які розрізняються силою шоку для банківської системи і вимірюються розміром втрат (вони зростають від оптимістичного до песимістичного сценарію). Ефект «доміно» розраховується виходячи з припущення про невиконання в умовах кризи якою-небудь групою банків своїх зобов’язань за міжбанківськими кредитами і коштами, що перебувають на кореспондентських рахунках. Вважається, що неможливість якою-небудь групою банків виконувати взяті на себе зобов’язання перед іншими банками може через міжбанківський ринок негативно вплинути на фінансову стійкість усієї банківської системи.

У міжнародній практиці питання, пов’язані з проведенням стрес-тестування, регламентуються нормативно-правовими актами Базельського комітету з нагляду за банківською діяльністю, Міжнародного валютного фонду, Банку міжнародних розрахунків, Європейським комітетом органів банківського нагляду разом з Європейським центральним банком та за участі національних наглядових органів і Європейської комісії.

Для більшості країн стрес-тестування є досить простим і відображає зміни показників балансу та фінансових результатів банків у вигляді таблиці 1. При цьому методи проведення стрес-тестування в усіх країнах ґрунтуються на різних індикаторах та передбачають використання різних способів отримання кінцевого результату. Наприклад, Центральний банк Російської Федерації визначає стрес-тестування як формалізовану процедуру оцінки потенційного впливу на фінансовий стан кредитної організації низки заданих змін у чинниках ризику, які відповідають винятковим, але ймовірнісним подіям. З метою аналізу фінансової стійкості кредитних організацій у рамках участі Банку Росії в проекті МВФ розроблено систему показників фінансової стійкості (ПФС) кредитних організацій Координейтед Компілейшн Ексесайз фор Файненшел Саунднесс Індікейторс (Coordinated Compilation Exercise for Financial Soundness Indicators). Цей проект містить 12 основних ПФС (показники тільки по банківському сектору), а також рекомендований набір із 28 показників, які належать до діяльності фінансових організацій, домашніх господарств та підприємств.