Світова фінансово-економічна криза

 

Вступ

Банківська система - це найважливіша сфера національного господарства будь-якої  розвиненої держави. Її практична  роль визначається тим, що вона управляє системою платежів і розрахунків; більшість  операцій здійснює у формі  інвестиційних  і кредитних операцій; поряд з  іншими фінансовими посередниками  банки направляють заощадження  населення до фірм і виробничих структур, тобто перерозподіляють тимчасово  вільні кошти у  реальний сектор економіки.

 Знаходячись в центрі  економічного життя, обслуговуючи  інтереси виробників, банки опосередковують  зв'язок між промисловістю і  торгівлею, сільським господарством  та населенням. Банки - це атрибут  не окремо взятого економічного  регіону або  країни, і сфера  їх діяльності не має ні  географічних, ні національних кордонів, це планетарне явище, що володіє  колосальною фінансовою потужністю, значним грошовим капіталом.  
Банки грають величезну роль у подальшому поглибленні і вдосконаленні ринкових відносин у країні. В даний час як аксіома сприймається той факт, що розвиток ринкових відносин, що базуються на вільній конкуренції, неможливий без різноманітного і якісного надання суб'єктам ринку банківських послуг.

Створення стійкої, гнучкої  й ефективної банківської інфраструктури - одне з найважливіших і в той  же час складних завдань економічної  реформи в Україні. Саме банківська система при правильному управлінні і усуненні всіх стримуючих її розвиток проблем, може стати провідною ланкою в здійсненні економічної політики, яка забезпечує економічне зростання.  
Банківська система безпосереднім чином пов'язана з економікою країни і негативні тенденції в економіці закономірним чином позначаються і на банківській системі, в той час, як і розвиток кризових явищ у банківській сфері не може не відбиватися на економіці.

У найбільш загальному вигляді  банківську кризу можна визначити, як нездатність банківської системи  виконувати  основні функції акумуляції та мобілізації тимчасово вільних  грошових коштів, надання кредитів, проведення розрахунків і платежів в економіці країни. Світовий досвід банківських криз великий. Протягом XX століття практично не залишилося країни, яка б не зазнала кризи в тій чи іншій мірі.

Наслідки, які тягнуть  за собою як валютні, так і банківські кризи, роблять актуальними проблеми, присвячені вивченню факторів, які  є передумовою для наростання негативних тенденцій у банківському секторі, виявлення та вивчення безпосередніх  причин сучасних банківських криз, форм їх прояву і наслідків, а також  для вироблення адекватних програм антикризового регулювання банківської діяльності.

Мета даної роботи - вивчити  причини та фактори виникнення сучасних банківських криз і можливості їх прогнозування.

Відповідно до поставленої  мети необхідно вирішити наступні завдання:

• розглянути причини і фактори сучасних банківських криз, а також їх типи і форми;
• ознайомитися з причинами економічної кризи;
• проаналізувати розвиток банківської системи під час кризи;
•   розглянути особливості розвитку банківських криз у світовій практиці;
• вивести уроки фінансової кризи для банківської системи України. 
   

  Об'єктом практичного дослідження є стан банківської системи України  на сучасному етапі розвитку ринкових відносин.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Світова фінансово-економічна криза

1.1. Світова фінансова криза

Попередником фінансової кризи 2008 року для України послужила  іпотечна криза в США, перші ознаки якої проявилися в 2006 році у формі  зниження числа продажів будинків, а до весни 2007 року переросли в  кризу високоризикових іпотечних кредитів. Досить швидко проблеми з кредитуванням відчули і надійні позичальники. Влітку 2007 року криза з іпотечного почала переростати у фінансову і зачіпати не тільки США. Почалися банкрутства великих банків, порятунок банків з боку національних урядів. Особливо виділяють банкрутство Lehman Brothers 15 вересня 2008 року. Котирування на фондових ринках різко знизилися протягом 2008 року та на початку 2009 року. Для компаній істотно скоротилися можливості отримання капіталів при розміщенні цінних паперів. У 2008 році криза набула світового характеру і почала проявлятися в повсюдне зниження обсягів виробництва, зниженні попиту і цін на сировину, зростанні безробіття.

Виникнення кризи пов'язують з наступними факторами:

- загальної циклічністю  економічного розвитку;

- дисбалансами міжнародної  торгівлі та руху капіталів;

- перегрівом кредитного ринку і особливо проявилося його наслідком іпотечної кризи;

- кредитною експансією, розгорнутої в 1980-х - початку 2000-х років;

- високими цінами на  сировинні товари (у тому числі  на нафту);

- перегрівом фондового  ринку.

У 2000-х роках спостерігався  бум споживання, що супроводжувався  неухильним зростанням цін на сировину після Великої депресії товарів  споживання у 1981-2000 роках. Але в 2008 році ціни багатьох товарів, особливо нафти  і продуктів харчування (агфляція), досягли такого рівня, що стали наносити відчутний економічний збиток. У січні 2008 року ціни на нафту перевищили 100 доларів за барель. 11 липня 2008 року ціна нафти марки WTI досягла рекордних за всю історію 147,27 доларів за барель, після чого почалося зниження - до 61 доларів. 24 жовтня того ж року і до 51 доларів в листопаді. Харчові та паливні кризи обговорювалися в липні на 34-ому саміті Великої вісімки. Дані опубліковані ФАО показали, що в грудні 2010 року індекс цін на харчові продукти у світі склав 215 пунктів. У період з червня по грудень 2010 року цей показник виріс на 32%.А в січні 2011 року продовольчий індекс цін ФАО досяг вже 231 пункту - це найвищий показник з тих пір, як ФАО почала вимірювати індекс у 1990 році. У результаті вже на початку 2011 року світ опинився на межі продовольчої кризи, яка може призвести до глобальних політичних змін. Наприклад в січні 2011 року через низький рівень життя і частково через продовольчої кризи відбулися революції в Тунісі і Єгипті. Скоротився попит на автомобілі: в серпні 2008 року продажі автомобілів в Європі скоротилися на 16%, в США у вересні продажі автомобілів знизилися на 26% , в Японії - на 5,3% . Це призвело до скорочення виробництва металу і скорочення робочих місць в автопромі і суміжних галузях.

Безпосереднім попередником загальної фінансової та банківської  кризи в США була криза високоризикових іпотечних кредитів у 2007 році, тобто іпотечного кредитування осіб з низькими доходами і поганою кредитною історією. Внаслідок 20%-го падіння цін на нерухомість американські власники житла збідніли майже на 5 трлн доларів. Американський фінансист Джордж Сорос в Die Welt від 14 жовтня 2008 року визначив роль «іпотечного мильного міхура» як «лише спускового механізму, який призвів до того, що лопнув більш великий міхур». Згодом Фінансова криза в США стала детонатором глобальної кризи. На думку аналітиків, американські інвестиційні структури, що зіштовхуються з проблемами на внутрішньому ринку, почали скидати свої закордонні засоби, що викликало відтік грошових коштів з ринків нових країн, що розвиваються. В результаті чого від кризи, що виникла в США, почав страждати весь світ. Американські офіційні особи і частина економістів намагаються покласти провину за міхур на американському ринку нерухомості на інші країни. Так голова Федеральної резервної системи США Бен Бернанке в січні 2009 року винними вважав величезні банківські вклади населення Китаю та інших країн. Через рік аналогічна версія була висловлена ​​економістом з Массачусетського технологічного інституту Рікардо Кабальєро: він вважає , що живильним середовищем збою в фінансовій системі США стали іноземні капіталовкладення, зокрема - з Китаю і Саудівської Аравії. Китай закуповував все більше і більше довгострокових облігацій Казначейства США, що призвело до зниження їх прибутковості. У результаті американські банки кинули свої активи на іпотечний ринок. У відповідь на це, китайська газета «Женьмінь жибао» нагадує, що в США грошово-кредитна політика з низькою процентною ставкою проводиться з 1990-х років, а в той час у Китаю та інших нових країн, що розвиваються не було ні великого активного сальдо, ні величезної суми заощаджень. Тому ні Китай, ні будь-які інші азіатські країни не винні в активному використанні дешевих споживчих кредитів населенням США. 13 січня 2010 почала роботу створена Конгресом США комісія з розслідування причин кризи.

Суттєвим чинником виникнення кредитної кризи в США, на думку  деяких експертів, стало широке використання з початку 1990-х років похідних фінансових інструментів, деривативів  і прагнення підвищити прибутковість  за рахунок збільшення ризиків. При  цьому немає аналізу, який би показав, що саме деривативи наблизили кризу, і що не наступила би криза в  будівництві ще раніше, якби деривативи не сприяли розширенню платоспроможного попиту на нерухомість і дорогі товари.

У 2008 і 2009 роках більшість  політиків і економістів прогнозувало швидке завершення кризи. Проте були й такі, хто говорив про довготривалий  характер кризи. Зокрема, російський економіст  Михайло Хазін оцінював тривалість кризи в 5-8 років. У 2009 році прогнози національних урядів щодо наслідків кризи для власних економік в більшості випадків були оптимістичніші, ніж про економіках інших країн і світу в цілому, і найчастіше називалися кінець 2009 або початок 2010 року.

У 2011-2012 роках все більше і більше економістів стали говорити про тривалий характер кризи. Особливо підкреслюється, що криза далека від  завершення і він продовжує розвиватися. Припущення українських фахівців про те, коли криза завершиться, сильно різняться: від кількох місяців, до декількох десятиліть. Аналогічно різноманітні, хоча і не настільки радикальні, прогнози дають і зарубіжні автори. Причини розкиду в тому, що державні діячі, з одного боку, побоюються негативних настроїв і навіть паніки серед учасників ринку, в тому числі споживачів, і намагаються заспокоїти людей оптимістичними прогнозами і запевненнями, що «Усе під контролем». З іншого боку - доводиться виправдовуватися за прийняття непопулярних заходів, що легше робити на тлі песимістичних прогнозів. Крім того, багато політологів та ЗМІ хочуть просто підняти рейтинг публікацій хльосткими апокаліптичними пророцтвами.

18 вересня 2008 Міністр фінансів  США Генрі Полсон повідомив, що він, спільно з Федеральною резервною системою (ФРС) США і представниками Конгресу, працює над планом, спрямованим на «вирішення питань із системними ризиками» на ринках капіталу в США і проблемними активами. План передбачав створення державної корпорації, яка викупить проблемні активи у банків. Полсон пропонував виділити корпорації 700 млрд. доларів. Корпорація буде створена за прикладом корпорації Resolution Trust Corporation, яка використовувалася для ліквідації поганих боргів під час кризи кінця 1980-х років. 29 вересня Палата представників США відкинула план Полсона. План був прийнятий Сенатом 1 жовтня, а 3 жовтня 2008 року Конгрес США схвалив план Полсона, а 5 жовтня президент США підписав його. Почалося формування корпорації і набір співробітників. Керівником Управління фінансової стабільності призначений Ед Форст, колишній топ-менеджер Goldman Sachs Group Inc. 13 листопада Полсон запропонував відмовитися від викупу неліквідних іпотечних активів банків, оскільки це є не найефективнішим способом використання виділених коштів. 25 листопада було оголошено про намір ФРС влити додаткові 800 млрд. доларів в банківську систему США, що, як заявив Генрі Полсон, спрямоване на стимулювання роздрібного кредитування споживачів. Оголошена програма, що передбачає, зокрема, викуп ФРС на 600 млрд. доларів кредитів, виданих і гарантованих іпотечними агентствами Fannie Mae, Freddie Mac, Ginnie Mae і федеральними банками житлового кредиту, викликала подив у експертів в частині, що стосується джерел коштів і наслідків такої емісії грошей, яка може призвести до девальвації валюти США.

31 жовтня 2007 багато індексів  світових фондових ринків досягли  піку, після якого почалося зниження: з того дня по 3 жовтня 2008 року, коли палата представників конгресу  США з другої спроби прийняла  план Полсона, індекс S & P 500 впав на 30%; індекс MSCI World, що показує динаміку на ринках розвинених країн, впав на 32,3%; індекс ринків MSCI Emerging Markets - на 40,5%. На відміну від попереднього обвалу в 2000-2002 роки, який був викликаний крахом на фондовому ринку технологічних компаній і був обмежений ринками США, обвал 2007-2008 років торкнувся всіх країн і був обумовлений подіями за межами фондового ринку - бумом, а потім крахом в кредитному та житловому секторах, а пізніше - і на сировинних ринках: першими стали падати акції західних банків, а з липня 2008 року, коли почала швидко дешевшати нафта, - акції сировинних компаній країн, що розвиваються.

Обвал фондового ринку  в жовтні 2008 року став рекордним  для ринку США за останні 20 років, для ринку Японії - за всю історію.

Найбільш значні заходи було вжито ФРС США. З грудня 2007 до червня 2010 року ФРС різним банкам, корпораціям  і урядам під нульовий відсоток було видано і не повернуто 16 трлн. кредитів. Інформація про такі гігантські розміри  цих операцій не оприлюднювалась  керівництвом ФРС через очікуваної негативної реакції американців  і навіть Конгрес не був поставлений  до відома, дані були розкриті в результаті аудиту.

В Єврозоні в цілому промислове виробництво впало на 1,9% у травні, це найбільше падіння з часів  кризи 1992. Продажі європейських автомобілів  впали на 7,8% в травні в порівнянні з попереднім роком. Обсяг роздрібних продажів упав на 0,6% в червні в порівнянні з травнем і на 3,1% в порівнянні з попереднім роком. Німеччина була єдиною країною з чотирьох найбільших економічних систем в Єврозоні, яка зареєструвала збільшення виробництва в липні, хоча розмір приросту і різко знизився. У другому кварталі обсяг економіки Єврозони зменшився на 0,2%.

В початку грудня 2008 року Статистичне управління Євросоюзу  повідомило, що ВВП Єврозони в третьому кварталі 2008 року знизився на 0,2%, як і  в попередньому кварталі: європейська  економіка увійшла в період рецесії  вперше за 15 років.

За даними Євростату, опублікованими в лютому 2009 року, промислове виробництво в Євросоюзі в грудні 2008 року знизилося на 11,5% в річному вираженні і на 2,3% в порівнянні з листопадом, у Єврозоні - на 12% і 2,6% відповідно , що є абсолютним рекордом: подібного не спостерігалося з 1986 року, коли почала вестися загальноєвропейська статистика.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Економічна криза в Україні

Економічна криза 2008-2009 років  в Україні стала наслідком  світової фінансової кризи, нарощування  негативного зовнішньоторговельного сальдо і зовнішнього боргу, ускладнюючись  політичною кризою і кризою споживчого кредитування. У 2009 році відповідно до аналізу Всесвітнього банку економіка  України різко погіршилася через  негативних умов торгівлі та перепрофілювання потоків капіталу, а найбільший ризик  для України представляють фіскальний дисбаланс, викликаний падінням бюджетних  доходів, витратні бюджетні зобов'язання і значні фінансові потреби Нафтогаза.

До 2008 року економіка України  ще не вийшла на рівень радянського  періоду; ВВП України в передкризовому 2007 році склав лише 72,2% від рівня 1990 року (найвищий показник за всі роки незалежності). Лобіювання інтересів  імпортерів та іноземних компаній призвело до появи значного негативного сальдо у зовнішній торгівлі товарами, а  з часом - негативного сальдо платіжного балансу. Погіршення відносин з Росією зруйнувало колишню систему домовленостей  про постачання природного газу. Перманентна  запекла політична боротьба призвела до змагання політичних сил в соціальному  популізмі, що супроводжувалося зростанням бюрократичного втручання в економіку.