Стратегія формування власного капіталу банку

Національний  банк України приймає рішення  про задоволення чи відмову в  задоволенні прохання про надання  дозволу на придбання або збільшення істотної участі у банку в місячний строк з дня отримання всієї необхідної інформації. Відмова у дозволі на придбання чи збільшення істотної участі у банку надається в письмовій формі із зазначенням відповідних підстав.

Важливим елементом  власного капіталу банку є нерозподілений прибуток, який є джерелмо власного капіталу внутрішнього походження і утворюється в результаті розподілу прибутку. Механізм його поповнення: поповнюється новими залишками нерозподіленого прибутку в кінці року.

Банки зобов’язані  формувати резервний фонд на покриття непередбачених збитків за всіма статтями активів та позабалансовими зобов’язаннями. Розмір відрахувань до резервного фонду має бути не менше, ніж 5% від прибутку банку до досягнення ними 25% розміру регулятивного капіталу банку.

В разі, коли діяльність банку може створювати загрозу інтересам вкладників та інших кредиторів банку, Національний банк України має право вимагати від банку збільшення розміру резервів щорічних відрахувань. Банки зобов’язані формувати інші фонди та резерви на покриття збитків від активів відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

Комерційні  банки створюють також спеціальні фонди. Ці фонди призначені для соціального  та виробничого розвитку, їх формують за рахунок прибутку. Цей прибуток створюється у вигляді залишку  прибутку після сплати податків і відрахувань у фонди банку. За його рахунок сплачуються дивіденди, а залишок цього прибутку після виплати дивідендів може бути використаний на збільшення статутного капіталу.

Особливою частиною власного капіталу другого рівня  є субординований капітал, який охоплює кошти, залучені від юридичних осіб – резидентів та нерезидентів, як у національній, так і в іноземній__ валюті на умовах субординованого боргу.

Субординований  борг – це звичайні не забезпечені  боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до угоди не можуть бути взяті з банку раніше за п’ять років, а у разі банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. При цьому сума таких коштів, що входять до капіталу, не може перевищувати 50 відсотків розміру основного капіталу зі щорічним зменшенням на 20 відсотків від його первинної вартості протягом п’яти останніх років дії угоди. тКошти, залучені на умовах субординованого боргу, можуть входити до капіталу банку після отримання дозволу Національного банку України в разі їхньої відповідності таким критеріям:

– є не забезпеченими, субординованими і повністю сплаченими;

– не можуть бути погашені за ініціативою власника;

- можуть вільно  брати участь у покритті збитків без пред’явлення банку вимоги щодо припинення торговельних операцій;

– дозволяють відстрочення обслуговування зобов’язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості  не дає змоги банку здійснити  такі виплати.

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

          Зміцнення вітчизняної банківської системи - одна з умов подальшою розвитку вітчизняної економіки, оскільки саме від комерційних банків насамперед залежить підвищення рівня інвестиційної активності. Розвиток даного процесу визначається залежністю від розміру фінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні банків. Традиційно ресурси комерційного банку формуються за рахунок різних джерел. Одним з джерел формування і збільшенні ресурсної бази банківської установи є власні кошти або капітал банку. Розмір і динаміка капіталу банку грають значну роль в його діяльності, оскільки капітал є не тільки джерелом проведення активних операцій, але і інструментом зміцнення довір'я з боку клієнтів, вкладників і кредиторів загалом до банківської системи, а також до конкретної банківської установи зокрема.  Таким чином, проблема залучення і підтримка капіталу банку на певному рівні є актуальною і важливою задачею розвитку вітчизняної банківської системи на сучасному етапі.

             Визначимо суть банківського капіталу. У вітчизняній і зарубіжній літературі суть капіталу як категорії визначається з точки зору джерел його формування, серед яких можна виділити: акціонерний капітал; резервний капітал; нерозподілений прибуток (частка прибутку, яка залишається після виплати дивідендів і відрахувань в резервні фонди). Саме ж поняття  "капітал" (англ., фр. – capital; лати. – capitalis) означає багатство в формі грошових коштів, цінних паперів, нерухомості, яке використовується для самозбільшення.

             У вітчизняній практиці донедавна поняття  "капітал банку" було присутнє лише в нормативних документах, що регламентують сферу банківської діяльності. Прийняття ВР нової редакції Закону України "Про банки і банківську діяльність" закріпило дане поняття на законодавчому рівні. Нова редакція з'явилася спробою приведення основного закону банківської діяльності до міжнародних стандартів з проекцією на вітчизняні особливості банківського бізнесу, систему банківського регулювання і нагляду. Суть капіталу банку вітчизняний законодавець визначив таким чином.

            Капітал банку – залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов'язань. При цьому розрізнюють капітал - статутний, підписний і регулятивний.

 

 

Перелік використаної літератури

 

1. Рид Э., Коттер Р., Гилл Э. и др. Коммерческие банки /Пер. с англ.

Под ред. В.М. Усоскина. - М.: СП "Космополис", 2003р.

 

2. Облік та аудит в комерційних банках / А.М.Герасимович,

Т.В.Кривов’яз, О.А. Мазур та ін. / За ред. д-ра екон. наук, проф.

А.М.Герасимовича. – Львів: Фенікс, 2004

 

3. Шиян Д. В., Строченко Н. І. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. К.: Видавництво А. С. К., 2003.

 

4. Потійко Ю. А. Практичні аспекти організації банківського нагляду в Україні//Фінанси України. — 2003

 

5. Кіндрацька  Л.М. Бухгалтерський облік у  комерційних банках України, Київ, 2002 

6. Ачкасов А.И. Активные операции коммерческих банков. - М.,

Косалтбанкир, 2004р 

7. Кіндрацька  Л.М. Аналіз прийняття рішень  у комерційних банках, Київ, 2000 

8. Банківська  справа: Навчальний посібник /За  ред. Проф.. Р. І. Тиркала, Тернопіль: Карт-бланш, 2001;  

9. Кіндрацька  Л.М. Бухгалтерський облік і  прийняття рішень в банках: Навчально-методичний  посібник для самостійного вивчення  дисципліни, Київ: КНЕУ, 2000;

 

10. Батракова Л.Г. Економічний аналіз діяльності комерційного банку. - М.: Логос, 2006.  

11. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку: Підручник. — 2-ге

вид., доп. і перероб. — К.: КНЕУ, 2004

12.Загальна теорія грошей і кредиту: Підручник для вузів / Під ред. Є.Ф. Жукова. - М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 2007. 

13. Закон України «Про банки та банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. № 2121 — III // Урядовий кур'єр. — 2001. — №8. — 17 січня.

14. Банківські операції. Підручник. За ред. А. М. Мороза. К.: КНЕУ, 200

15. !нструкція НБУ «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні» від 28 серпня 2001 року № 368. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 травня 1998 р. за № 323/2763.

16. Правила здійснення депозитних операцій для банківських депозитів. Затверджені постановою Правління НБУ від 30 червня 1998 р. № 250 // Збірник поточного законодавства, нормативних актів, арбітражної та судової практики . — 1998. — № 32. — С. 11-13.

17. Положення НБУ «Про порядок здійснення Національним банком України з банками операцій репо» // http://www.kmu.gov.ua

18. Алексеєнко М.Д. Економічна природа банківських вкладів // Вісник ЖГП. — 2000. — № 11. — С. 172-177.

19. Аналіз діяльності комерційного банку: Навч. посібник / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця та проф. А.М. Герасимовича. — Житомир: ПП «Рута», 2001. — 384 с.

20. Банківська енциклопедія / За ред. д.е.н., проф. Мороза А.М. — К.: «ЕЛЬТОН», 1993. — 328 с.

21. Банківська справа: Навч. посібник / За ред. проф. P.I. Тиркала. — Тернопіль: Карт-бланш, 2001. — 314 с.

22. Бондаренко В.В. Власні кошти (капітал) банку // Вісник ЖІТІ. — 2002. — № 22. — С. 346-351.

23. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посіб. — 2-ге вид., випр. і доп. — К.: Т-во «Знання», КОО, 2001.

24. Герасимович А.М.,Аналіз банківської діяльності.Герасимович А. М. : КНЕУ, 2004.

25. Батракова Л. Г. Экономический анализ деятельности коммерческого банка: 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Логос, 2005.

26. Банківські операції. Підручник. За ред. А. М. Мороза. К.: КНЕУ, 2002 .

 

27. Васюренко О. В. Банківські операції. Навч.посібник. К. "Знання" 2000.