Соціальний захист населення та його фінансове забезпечення

Зростання абсолютного розміру  спостерігається і стосовно мінімальної  пенсії, і стосовно прожиткового мінімуму. Так прожитковий мінімум на 2011рік становив 1004 грн., а на 2012 рік прогнозується збільшення виплат  до рівня 1134 грн. Мінімальна пенсія за віком теж має тенденцію зростання, якщо в 2007 році пенсія сягала 417 гривень то в 2011 вона сягає 800 гривень і на далі планує збільшуватися, так в 2012 році прогнозують, що показник підвищиться до 884 грн.

При аналізі динаміки зростання  розмірів цих гарантій стають очевидними певні проблеми у цій сфері навіть коли вони і зростають.  Так, темпи зростання мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму останніми роками знизилися, наприклад, на 2011 рік зростання заробітної плати становив 8%, тоді як прогнозований показник інфляції – 11%. Така ж само ситуація і з розмірами прожиткового мінімуму, і с мінімальної пенсії. Тобто попри абсолютне зростання соціальних гарантій, фактично у бюджеті закладено зменшення їх розмірів, так як темп їх зростання є меншим за прогнозований рівень інфляції. В 2012 році ситуацію обіцяють покращити, так як наприклад підвищення заробітної плати прогнозують на рівні 12% а прогнозована інфляція повинна становити 7%[24].

 До того ж, розрахувавши  відношення мінімальної пенсії  до прожиткового мінімуму[див. таблицю 2.2], ми бачимо, що пенсії є на 20 – 30 % нижчими за мінімальну суму коштів, необхідну для прожиття. Причому у 2012 році зміна ситуації не прогнозується. Також бачимо, що мінімальна заробітна плата була нижчою за прожитковий мінімум у 2008 та 2009 році, проте у 2010 та 2011 році ситуація покращилася, і тепер мінімальна зарплата встановлюється на рівні прожиткового мінімуму 992 грн. і 1004 грн. відповідно. За прогнозами такі тенденції будуть зустрічатися і в 2012 році і повинні становити 1134 грн.

Спробуємо зрозуміти, чому розмір пенсії за віком значно менший за прожитковий  мінімум. Причин такої ситуації, на мою думку, є декілька: по-перше, це велика кількість пенсіонерів: так, у 2009 році на 10 працюючих припадало 9 пенсіонерів, видатки на пенсійне забезпечення вже сягнули 16,3 % ВВП у 2010 році [див. Рис 2.2]. Ситуація дещо стала гіршою в 2011 році приблизно кількість працюючих зрівнялася з кількістю пенсіонерів[див. 29]. При цьому не слід забувати, що розмір пенсійних внесків в 2011 становив 34,7 % відсотків[див. 20], що набагато вище, ніж в інших країнах Європи: Угорщина - 26,5, Франція -24%, Чехія - 28%, Швеція - 18,9%. Проте й цього недостатньо для покриття пенсійних видатків. Бюджет Пенсійного Фонду відчуває хронічний дефіцит, який компенсується за рахунок Державного Бюджету. Як бачимо[див Рис. 2.1], у доходах Пенсійного Фонду власної частки стає все менше – з 76% у 2007 році вона зменшилася і в 2010 році становила 64%, - решта доходів – це трансферти з Державного Бюджету. Тобто, Пенсійний Фонд не в змозі забезпечити виплату пенсій пенсіонерам за рахунок податкових надходжень та внесків, і потребує відчуження на свою користь все більших і більших сум з Державного Бюджету.

Аналізуючи соціальний захист варто  зазначити і недержавне соціальне  забезпечення. Недержавні пенсійні фонди(НПФ) діють в Україні з 2004 року. Станом на 30.06.2011 року в державному реєстрі фінансових установ існує 97 пенсійних фондів, та 41 адміністратор НПФ що обслуговували їх діяльність. На цю дату було укладено 69 712 пенсійних контрактів з 58 180 вкладниками, з яких 2931 вкладник, або 4.1% були юридичними особами, на яких припадало 965.7 млн. грн. пенсійних внесків(95.5% від загального обсягу пенсійних внесків за системою НПЗ), а 55 789 вкладників, або 95.9% - фізичні особи. Кількість учасників Недержавних Пенсійних Фондів (НПФ) відповідно до укладених контрактів на початку другої половині 2011 року становила 557 176 осіб[див. Рисунок 2.3].

Починаючи з кінця 2010 року кількість учасників НПФ  дещо знизилась. Станом на 30.06.11 року серед учасників НПФ переважну більшість складали особи віком від 40 до 55 років, а саме 39.8% та особи вікової групи від 25 до 40 років 39.7% від загальної кількості учасників. Частка учасників НПФ вікової групи старше 55 років становила 14%, вікової групи до 25 років – 6.5%.

Серед учасників НПФ у розрізі  вікових груп більшість складають  чоловіки. Причому у віковій групі  старше 55 років їхня кількість перевищує  кількість жінок більш ніж  удвічі.

Пенсійні виплати на 2011 рік складали 187.3 млн. грн.. Сукупно недержавним пенсійним фондом було здійснено пенсійних витрат 56 936 учасникам, тобто 10.2% від загальної кількості учасників отримали пенсійні виплати.

В 2 кварталі 2011 року сума пенсійних внесків становила 1 010.3 млн. грн., що на 4.5% більше ніж на кінець першого кварталу. Загальний обсяг активів, сформованих пенсійними фондами на кінець 2011 року складав 1 265 млн. грн.

Отже як бачимо Недержавні Пенсійні Фонди мають порівняно не велику частку від загальних державних  соціальних виплат оскільки видатки зведеного бюджету сягають понад 63 млрд. грн.. а обсяги НПФ приблизно 2млрд. грн.. Але спостерігається тенденція до зростання тому перспективи для не державних установ є.

Як бачимо фінансове забезпечення соціального захисту займає одну з най вагоміших статей видатків бюджету і становить понад 20% від загальних видатків зведеного бюджету. Також було розглянуто стан загально обов’язкового соціального страхування, було зазначено що кожного року відбуваються понад 1 млн. нещасних випадків на виробництві і на виплати цього виду соціального забезпечення сягають близько 4-5 млрд. грн. протягом року.

При аналізі соціальних гарантій було розглянуто основні соціальні гарантії та проаналізований тенденції змін в розрізі 2007-2011 року. Так розмір Мінімальної заробітної плати в 2011 році сягав 1004 грн., прожитковий мінімум  працездатної особи на місяць 1004 грн., а мінімальна пенсія за віком 800 грн. Та були наведені прогнозовані дані на 1  грудня 2012 року, які передбачали зростання соціальних гарантій на кінець поточного року.

В кінці розділу було розглянуто недержавні пенсійні фонди які теж  відіграють свою роль в соціальному забезпеченні населення, і наведені обсяги виплат цих фондів, які становили порядку 2 млрд. грн..

В наступному розділі я зазначу  основні проблеми та недоліки які  виникають в системі соціального  захисту та можливі шляхи їх вирішення.

Розділ 3. Проблеми фінансування соціального захисту  населення в Україні та шляхи  їх вирішення

Проаналізувавши стан фінансування соціального  захисту населення в Україні, перейдемо до аналізу проблем  цього фінансування та шляхів їх вирішення.

Однією з найбільших проблеми системи соціального забезпечення є неефективність вітчизняної системи соціальних пільг. Так, в Україні згідно чинного законодавства пільги надаються за категоріальним принципом, тобто громадяни отримують їх в результаті  приналежності до тієї чи іншої пільгової категорії громадян. При цьому не враховуються доходи і матеріальний добробут пільговика та його родини, оскільки пільги цим категоріям надаються без попередньої перевірки рівня їх доходів чи засобів існування, а розмір пільг встановлюється залежно від категорії отримувача. Як наслідок, частка осіб, які отримують соціальну допомогу, серед тих, хто не належить до числа бідних за критерієм поточних доходів, навіть перевищує кількість отримувачів серед бідних. 2/3 загальної суми пільг та допомоги припадають на частку домогосподарств з середнім доходом, більшим за прожитковий мінімум.

Окремі категорії громадян отримують  пільги за багатьма підставами протягом тривалого періоду часу без оцінки потреби в них. Розміри допомоги, яку отримують «бідні» та «небідні», практично не різняться між собою. Оскільки пільги переважно надаються  незалежно від доходу  та потреби в них (від чого потерпають найбідніші), вони неспроможні забезпечити бідним прожитковий мінімум.  Загострює проблему ще й те, що доступ до пільг по країні вкрай нерівномірний: так, частка міських сімей, що користуються пільгами на оплату транспортних послуг, втричі перевищує аналогічний показник для сільського населення (12,6 % та 30,9 %).

Значна кількість пільгових  категорій осіб призвела до того, що майже третина населення України  охоплена системою пільг. Згідно 83 законодавчих актів право на пільги мають 19,5 млн.  громадян, що складає понад третину населення України. До основних категорій громадян, які мають право на пільги, належать: ветерани праці (близько 4,9 млн. осіб), з яких осіб, які мають особливі трудові заслуги перед батьківщиною (1,1 тис.); ветерани війни (близько 3,3 млн. осіб); особи які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи  (близько 2,1 млн.); діти війни (6,7 млн.); особи які мають право на пільги за професійною (службовою) ознакою (близько 1,3 млн.); пенсіонери за віком (10,6 млн.) [21]. Крім того, одна особа може отримати декілька статусів, що дають їй право на пільги, доплати, преференції, допомоги тощо. Усього в населення нині близько 26 млн. таких посвідчень [15].

Велика кількість осіб, що мають  право на пільги, а також відносно великі їх розміри призводять до неспроможності державних фондів фінансувати їх у повному обсязі. Так, Міністерство соціальної політики повідомляє, що в цілому на виплати всіх державних соціальних допомоги, пільг, компенсацій і преференцій у держбюджеті на 2011 рік закладено близько 30-33 млрд. грн.. Але якщо розрахувати всю кількість пільг, яка існує в нинішньому законодавстві, то, за оцінкою експертів, для їх обслуговування необхідна сума, яка співрозмірна сумі приблизно половини державного бюджету - майже 120-140 млрд. гривень. Тобто, має місце збільшення зобов’язань за пільгами без наявності відповідних джерел їх фінансування.

Також серед проблем у системі  пільг слід назвати відсутність  єдиного законодавства, що регулювало б сферу надання та отримання  пільг – ця сфера регулюється  багатьма законодавчими актами.

Найгострішими проблемами соціального  страхування є низький рівень охоплення бідного населення  соціальною підтримкою і низька адресність при наданні соціальної підтримки тощо[див. Рис. 3.2].

Однією з  проблем сьогодні незавершеність соціальної реформи, відсутність політичної волі та політичного розуміння необхідності поглиблення та завершення соціальної, в першу чергу, пенсійної реформи. Це зумовлено хронічною нестачею коштів в пенсійних та інших фондах, та не ефективне або не цільове використання їх.

Також в системі соціального  забезпечення є велика низка проблем  наступного характеру:

- низька адресність соціальних пільг

- невідповідність між розмірами пільг та реальними можливостями їх забезпечити.

- залишкове фінансування медичного  забезпечення, що не дозволяє  підтримувати систему медичного  захисту на належному рівні.[див табл. 3.1]

Отже, очевидно, що нинішня система  надання пільг є неефективною та має дуже багато проблем, тому потребує реформування. Покращувати систему  соціальних пільг, на мою думку, потрібно за такими основними напрямками:

• відхід від категоріального принципу, тобто переорієнтація пільг на людину, якій вони справді потрібні. Це можна реалізувати шляхом попереднього з'ясування рівня доходів адресата пільги, і якщо дохід виявляється вищім за середній, він втрачає право на користування пільгою.

Доцільно, буде також створити систему  моніторингу за доходом пільговика. Хоч це і підвищить витрати  на обслуговування розрахунків з  пільговиками, проте ефективність системи  значно підвищить, та й сума пільгових  виплат знизиться, адже більшість пільговиків  – це особи із доходами вище середнього;

- з метою зменшення невідповідності між виплатами по соціальним пільгам та їх реальною сумою, доцільно закріпити за кожним видом пільг нормативний документ та конкретне джерело його (виду пільг) фінансування. Наприклад, це можуть бути або кошти  бюджетів різних рівнів чи кошти з фондів соціального страхування.

- розробка єдиного законодавчого акту, який би охоплював всю систему надання соціальних пільг. Це зробило б більш прозорою і зрозумілою процедуру надання цих пільг.

Наступне коло проблем, які привертають  останнім часом багато уваги і  з боку науковців, і з боку держави - це проблеми, що пов’язані із пенсійним забезпеченням українців. Так, вже зараз на одну працюючу  припадає один пенсіонер, і тенденція до збільшення кількості пенсіонерів зберігатиметься. Фінансово-економічна криза поглибила проблеми із наповненням бюджету Пенсійного фонду. У 2010 році цей дефіцит склав 26,6 млрд. грн. А в 2011 році дефіцит бюджету пенсійного фонду склало 30,1 млрд. грн.. гривень, з яких 17,7 млрд. грн.. покривалися коштами державного бюджету, а 12,4 млрд. грн. — позиковими коштами[17] .

Порівняно з відповідним періодом минулого року власні доходи зросли на 11 918,1 млн. грн., або на 16,3 відсотки. В той же час тільки з Державного бюджету України на фінансування пенсійних програм надійшло 53 040,6 млн. грн., що на 17 491,7 млн. грн. більше порівняно з відповідним періодом 2010 року.  

За рахунок вище зазначених ресурсів забезпечено виплату пенсій та грошової допомоги з урахуванням їх підвищення понад 13,7 млн. пенсіонерів. Загальна сума видатків на пенсійні виплати та інші заплановані витрати склала 141 690,1 млн. грн., що на 19142,2 млн. грн. більше, ніж за відповідний період минулого року. Як наслідок, пенсійні виплати вже становлять біля 18 % ВВП, на них направляється понад 20 відсотків видатків державного бюджету.[див. 3, с. 84]  

Наступна проблема, пов’язана із пенсійним забезпеченням, криється у солідарній пенсійній системі. Відповідно до солідарної системи пенсійного страхування держава гарантує виплату пенсії, що розраховується за формулою, яка включає кількість років стажу та розмір заробітної плати при виході на пенсію і фінансується за рахунок відрахувань із заробітної плати. Тобто, пенсію сьогоднішні пенсіонери отримують за рахунок внесків сьогоднішніх працівників. А враховуючи процеси старіння нації і той факт, що вже зараз на одного працюючого припадає один пенсіонер, бачимо, що солідарна пенсійна система втрачає свою ефективність, і потребує реформування.

Світовий досвід показує, що у розвинених країнах нині є досить великою  частка накопичувальної системи  другого рівня, у той самий  час як максимальна частка солідарної системи становить близько 50%. В  Україні ж ця частка становить 99%, система ж другого рівня практично  відсутня [див. Рис. 3.1].