Соціальний захист населення та його фінансове забезпечення

 

Міністерство  освіти і науки України

ДВНЗ «Київський національний економічний університет  імені Вадима Гетьмана»

 

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «ФІНАНСИ»

 

ТЕМА: Соціальний захист населення та його фінансове забезпечення

____________________________________________________________________

 

 

 

ВИКОНАВ: студент (прізвище, ім’я, по батькові)   форма навчання      НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ –  КНЕУ – 2012 

 

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………………...3

Розділ 1. Основи організації системи соціального  захисту населення в Україні……5

Розділ 2. Аналіз фінансового стану соціального захисту населення в Україні ……11

Розділ 3. Проблеми фінансування соціального захисту населення в України та шляхи їх вирішення…………………………………………………………………….20

Висновки………………………………………………………………………………...27

Список використаних джерел………………………………………………………….29

Додатки………………………………………………………………………………….32

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

На сучасному етапі економічного та соціально-політичного розвитку забезпечення належного функціонування системи  соціального захисту  населення країни входить до першочергових  завдань держави. Адже в умовах, ще не сформованої ринкової економіки, відсутності стабільного економічного зростання, велика частка населення  не може самостійно, без державної  допомоги, реалізувати своє право  на гідне життя, задоволення своїх  первинних потреб.

За статистикою ООН, за межею  бідності в Україні перебувають 78% людей. Україна посідає 83-є місце  за рівнем розвитку суспільства, опустившись  за останній рік на 7 сходинок рейтингу. Тому одним з актуальних питань сьогодення є удосконалення системи соціального  захисту населення, яке повинно  базуватись на покращенні фінансування конкретних заходів, передбачених відповідними державними програмами, які, в свою чергу, мають сприяти розвитку економіки  та піднесенню рівня життя населення.

Об’єктом є форми соціального  захисту населення та джерела  їх фінансування.

Предмет дослідження є джерела  та механізм фінансування видатків на соціальний захист.

Метою моєї курсової роботи є дослідження  системи соціального захисту  населення в Україні та розроблення рекомендації щодо її вдосконалення.

Курсова робота присвячена виконанню таких завдань:

• визначити сутність і призначення соціального захисту.
• розглянути існуючі форми та види соціального захисту населення в Україні.
• проаналізувати склад і структуру системи соціального захисту населення в Україні.
• оцінити динаміку соціальних виплат і соціальних гарантій.
• охарактеризувати проблеми фінансування соціального захисту в Україні на сучасному етапі.
• запропонувати можливі шляхи вирішення виявлених проблем.

При виконанні роботи були застосовані  методи дослідження. У першому розділі був застосований метод порівняння, коли розглядував поняття соціального захисту, та метод аналізу та синтезу при визначенні організаційно правових форм страхового захисту України. Під час аналізу сучасного стану соціального забезпечення в розділі другому застосував статистичний метод при розкриті змін соціального захисту в Україні. А в заключній частині роботи використав метод дослідження індукції, коли були зазначені основні проблеми стану фінансування соціального захисту населення в Україні, та запропоновані обґрунтовані варіанти покращення існуючої системи соціальних виплат.

Курсова складається  зі вступу, 3 розділів, висновку, списку використаних джерел та додатків. У  першому розділі висвітлюються  сутність соціального захисту та основи його організації. Наголошується на тому, що соціальний захист означає сукупність соціальних і юридичних гарантій, метою яких є забезпечення державою для кожного члена суспільства реалізації його основних соціально-економічних прав, передовсім права на рівень життя. необхідний для нормального відтворення та розвитку особистості.

В другому розділі  дається економічна оцінка сучасного  стану соціального захисту населення  та структура виплат у системі  страхового захисту України.

В останньому розділі  виділяються проблеми, пов’язані з проблемами фінансування соціально захисту населення, та шляхи її вдосконалення.

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Основи організації системи соціального захисту населення в Україні

 

Перш ніж розпочати дослідження форм соціального захисту,  буде доцільно визначити, що ж являє собою поняття соціального захисту. Слід одразу ж зазначити, що різні вчені детермінують соціальний захист по різному[рис.1.2]. Так, наприклад, М. Ф.Головатий у термінологічному словнику визначає соціальний захист як "систему принципів, методів, законодавче встановлених державою соціальних гарантій, заходів і закладів, які забезпечують оптимальні умови життя, задоволення потреб населення"[6, с. 399]. У цьому ж словнику є і інше визначення: "соціальний захист – це певні види колективного забезпечення, мета яких — підтримання добробуту людей, а також безпосередня допомога особам у складних життєвих ситуаціях, запровадження превентивних механізмів, спрямованих на запобігання виникненню таких ситуацій"[ 6,c. 401-402].

Симигіна Т.В.  у навчальному посібнику наводить таке визначення даного терміна: "соціальний захист  означає сукупність соціальних і юридичних гарантій, метою яких є забезпечення державою для кожного члена суспільства реалізації його основних соціально – економічних прав, передовсім права на рівень життя, необхідний для нормального відтворення та розвитку особистості".     

[6, с. 404].

З економічної точки зору, соціальний захист – це правила перерозподілу  суспільного багатства на користь  людей, які тимчасово чи постійно потребують особливої підтримки  з боку суспільства: від здорових до хворих, від багатих до бідних, від молодих до літніх [9]. На мою думку більш доречним визначенням соціального захисту є трактування Симгіна Т.В,повністю розкриває суть даного об’єкту дослідження.

Система соціального захисту населення  спирається на такі принципи:

— пріоритетності;

—  законодавчого визначення основних соціальних гарантій;

— загальнодоступності і гарантованого рівня соціального забезпечення найнагальніших життєвих потреб для всіх громадян;

—  визначення рівня наданих гарантій на підставі соціальних нормативів;

—  законодавчого встановлення розподілу відповідальності між державою, роботодавцями та працівниками щодо забезпечення гарантій із соціального страхування;

— забезпечення непрацездатному населенню рівня життя, який відповідає встановленому законом прожитковому мінімуму;

— відповідності основних засад соціального захисту рівню соціально-економічного розвитку держави;

Право на соціальний захист і соціальне забезпечення гарантується ст. 46 Конституції України. При реалізації конституційного права на соціальний захист виникають відносини соціального  забезпечення між державою та громадянами, суть яких полягає у наданні з  боку держави гарантованого мінімуму засобів існування для забезпечення достатнього рівня життя.

У Конституції України, ст. 46, про соціальний захист сказано  наступне:

" Громадяни мають право   на  соціальний  захист,  що  включає право на забезпечення  їх  у  разі  повної,  часткової   або  тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника,  безробіття  з незалежних від них обставин, а  також  у  старості  та  в  інших  випадках, передбачених  законом." [1,ст.46]. Тобто тут соціальний захист трактується як право громадян отримувати допомогу при настанні старості або непередбачуваних обставин, але відсутнє розуміння соціального захисту як дій, спрямованих на підтримку нормального рівня життя громадян, їх добробуту. Проте у Законі України “ Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії ” з'являються такі категорії, як "державні соціальні гарантії", "державні соціальні стандарти" та ін., що означає формування законодавчого забезпечення права на достатній рівень життя громадян України.

У системі страхового захисту  України можна виділити такі організаційно-правові  форми [див. рисунок 1.1]:

1) державна соціальна допомога;

2) загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

3) недержавне соціальне забезпечення;

4) соціальні гарантії;

 

Розкриємо коротко суть кожної з цих форм.

1)Державна соціальна допомога -  це система заходів щодо надання за рахунок державного та комунального (місцевого) бюджетів та інших програм матеріальної допомоги, здійснення соціального обслуговування та утримання, встановлення пільг.

     Виходячи з підстав призначення, можна виділити три групи допомоги.

Перша група — це допомоги, які виплачуються замість втраченого з поважної причини заробітку. Такі допомоги надаються протягом нетривалого  часу в розмірі, який близький до середньомісячного  заробітку або співвіднесений із розміром прожиткового мінімуму. Характер призначення допомог цього виду виключає можливість їх отримання одночасно із заробітною платою, хоча і допускає виплату одночасно з пенсією. До цієї групи належать допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами і по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Друга група — це допомоги, які надаються як додаткова допомога до заробітку або до допомог першого виду. Ці допомоги вже не є заміною основного джерела засобів для існування, а покривають додаткові витрати. Залежно від того чи йдеться про покриття разових додаткових витрат, чи систематичних, встановлюються щомісячні та одноразові допомоги. До таких допомог належать: допомога при народженні дитини, допомога малозабезпеченим сім’ям.

Третя група — це допомоги, які надаються тим, у кого відсутні або можуть бути відсутні зарплата, пенсія та інші доходи. Прикладом такої  допомоги є допомога інвалідам з  дитинства.

Слід зазначити, що соціальна  допомогу може надаватись у натуральній  і грошовій формах.

2)Загальнообов'язкове державне соціальне страхування – це система прав, обов’язків, гарантій, що передбачає надання соціального забезпечення, яке включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом. [див. 2,стаття1].

Джерелами фінансування соціальних виплат у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування  є соціальні страхові фонди, які  формуються за рахунок страхових  внесків працівників і роботодавців. Управління фондами здійснюється на паритетній основі представниками застрахованих  осіб, роботодавців, представниками держави.

В Україні існують такі види загальнообов’язкового державного соціального страхування:

1)на випадок безробіття;

2)соціальне страхування  з тимчасової втрати працездатності  та витратами, зумовленими похованням  ;

3) від нещасного випадку  на виробництві та професійного  захворювання, які спричинили втрату  працездатності;

4)пенсійне страхування;

За державним соціальним страхуванням застрахованим особам у разі настання страхового випадку  надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення:

— пенсія за віком; пенсія по інвалідності;

— допомоги у зв'язку з  тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, народженням  дитини та доглядом за нею, у зв'язку з безробіттям, на поховання;

— амбулаторне та стаціонарне лікування, надання лікарських засобів медичного призначення;

— відшкодування витрат, пов'язаних із професійною підготовкою та профорієнтацією; дотації роботодавцю для створення робочих місць тощо.

3)Державні соціальні гарантії – встановленні законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановленні законодавчо, що забезпечую рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.