Соціальний захист населення та його фінансове забезпечення

Основні соціальні гарантії в Україні :

- прожитковий мінімум

- мінімальний розмір заробітної плати;

- мінімальний розмір пенсій за віком;

- мінімальний розмір заробітної плати робітників різної кваліфікації в

установах та організаціях, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів;

- стипендії учням професійно-технічних та вищих навчальних закладів;

Прожитковий мінімум – це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Мінімальна заробітна плата  – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану  працю, нижче якого не може здійснюватися  оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг  робіт).

Доцільним є встановлювати розмір мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму.

4)Недержавне соціальне забезпечення має дві форми:

— недержавне пенсійне забезпечення;

— недержавні соціальні послуги;

Недержавна пенсія відрізняється  від державної тим, що її розмір можна  встановити за власним бажанням. Вкладники  коштів у недержавні фонди не позбавляються  державних пенсій, а лише одержують  до них додатки. Недержавні соціальні послуги надаються приватними юридичними особами на платній основі  ( платні психологічні консультації, приватні медичні установи, комерційні освітні заклади тощо).

Соціальні послуги — комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя. Основними формами надання соціальних послуг є матеріальна допомога та соціальне обслуговування. За Законом України «Про соціальні послуги» можуть надаватися такі види соціальних послуг: соціально-побутові послуги; психологічні послуги; соціально-педагогічні послуги; соціально-медичні послуги ;юридичні послуги і таке інше.

Отже, як бачимо, існує багато видів  та напрямків соціального захисту, проте всі вони мають на меті одне – забезпечення гідного рівня  життя населення, ефективного розподілу  фінансових ресурсів та стабільності у соціальній сфері.

Після розгляду видів соціального забезпечення населення в наступному розділі детально проаналізуємо фінансування та виплати кожної з сфер соціального захисту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Аналіз фінансового забезпечення соціального  захисту населення України

 

Фінансування соціального захисту  займає важливе місце в системі державних видатків. В табл. 2.1  наведені суми видатків зведеного бюджету на соціальний захист та їх частка у ВВП.

Починаючи аналізувати структуру  видатків на соціальний захист населення  України, доцільно буде розглянути динаміку обсягу цих видатків загалом. Спираючись на дані [див. таблиця 2.1], ми можемо бачити зміни бюджетних видатках в абсолютному обсязі на соціальний захист, та їх частці у загальних видатках та у ВВП за останні роки.

Як бачимо, у 2007 році виплати становили 48.51 млрд. грн., у                                                                                           2008 році обсяг видатків на соціальний захист дуже зріс порівняно з минулим роком на 26 млрд. грн., і становив 74,07 млрд. гривень. Тенденція зростання виплат на соціальний захист і соціальне забезпечення продовжується до 2009 року і становить 78,77 млрд. гривень. Такі великі темпи зростання соціальних виплат спричинені стрімким розвитком світової економіки що загалом стосувалося і економіки нашої держави. Можна зазначити, що показники 2009 року були найбільшими за весь час незалежності України.

Але починаючи з 2010 року ситуація змінилася країна зазнала фінансової кризи в наслідок якої економіка всієї країни зазнала скрутних змін. Виплати на соціальне забезпечення з бюджетних видатків зменшилися на 9 млрд. грн.. і становила 69.31 млрд. гривень, а в 2011 році виплати ще стрімкіше знизилися аж на 6 млрд. грн. і зупинилися на позначці 63.54 млрд. грн. Оскільки економіка України продовжує переживати скрутну економічну кризу прогнозується, що зростання загального рівня соціального хисту і соціального забезпечення не буде зростати а навпаки ще більше зменшиться.   

Аналізуючи дані зміни бюджетних  видатках в абсолютному обсязі на соціальний захист бачимо наступну ситуацію. Переважно рівень від загальних видатків протягом останніх років не зазнавав значних коливань. Так в 2007 році соціальний захист і соціальне забезпечення становив 21.3%, в 2008 дещо зріс до 23.7%. А в 2009 році досяг найбільшої позначки в 25,4%.

 Так, щороку більше 20% державного бюджету витрачається на фінансування програми "Соціальний захист та соціальне забезпечення в Україні", якою передбачено надання найуразливішим верствам населення передбачених законодавством соціальних виплат. Проте зростання частки видатків на соціальний захист не супроводжується істотним підвищенням соціальних гарантій. Адже велика частина коштів йде на покриття дефіциту Пенсійного Фонду [див. Рис. 2.1], чинна система соціального захисту, і насамперед пільг та субсидій, не забезпечує належного рівня підтримки най не захищених верств населення, незважаючи на зростання питомої ваги видатків зведеного бюджети на зазначені цілі. Хронічна нестача коштів на фінансування програм соціального захисту і соціального забезпечення пояснюється, передусім, тим, що діюча система пільг є фінансово необґрунтованою, значною мірою декларативною, непрозорою і соціально несправедливою. Вона не орієнтується на захист від бідності - частка пільговиків серед небідних становить 30%, а серед бідних - 23% [16].

Так у загальних видатках та у  ВВП соціальні гарантії мають  такі показники у 2008році показник становив 7.8%  а в наступному періоді показник зріс на 0.8%  і становив 8.6% від загально обсягу ВВП таке зростання показників було спричинене сприятливим економічним розвитком економіки. В наслідок зростання валового виробленого продукту(ВВП), надходили більші доходи до бюджету від фіскальної політики порівняно з минулими періодами тому це дозволило уряду виділити більше коштів з на соціальний захист і соціальне забезпечення.

Але в наступних  2010-2011 роках  в зв’язку з погіршенням стану  економіки та зменшенням рівня ВВП в зв’язку з тим що зменшилось споживання, в 2011 році відношення становило 5.3% що порівняно з 2009 зменшилось на 3.9%[див. табл. 2.1].

Проаналізуємо стан загально обов’язкового  соціального страхування.

Основною та принциповою передумовою  здійснення страхових виплат, надання  соціальних послуг потерпілим від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань є своєчасна та в повному обсязі сплата страхувальниками страхових внесків до Фонду.

Станом на 1 січня 2010 року кількість  страхувальників, які знаходяться  на обліку у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України становила 1 286 112, в тому числі юридичних осіб – 877 091, фізичних осіб, які використовують найману працю – 408 790, добровільно застрахованих – 231 . Кількість взятих на облік страхувальників у 2009 році збільшилась на 57 873, або на 4,7 % у порівнянні з 2008 роком[див. Рис. 2.4].

Починаючи з 1 січня 2010 року кількість страхувальників, які знаходяться на обліку у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України становила 1 286 112, в тому числі юридичних осіб – 877 091, фізичних осіб, які використовують найману працю – 408 790, добровільно застрахованих – 231 [18, с 23]. Кількість взятих на облік страхувальників у 2009 році збільшилась на 57 873, або на 4,7 % у порівнянні з 2008 роком.

У 2009 році страхувальники сплачували страхові внески до Фонду за страховими тарифами за 67 класами професійного ризику виробництва в розмірі від 0,56% (1 клас) до 13,5% (67 клас). Середній розмір страхового тарифу за класами професійного ризику виробництва – 1,38 %.

Бюджет Фонду на 2009 рік за доходами був виконаний на 78,5 % (плановий показник – 4 548,8 млн. грн., фактичний – 3 570,2 млн. грн.).

Сума надходження страхових  внесків роботодавців склала 3 137,1 млн. грн. [18, с 21].

2009 році страхові внески до  Фонду сплачували 768 902 страхувальники, або 95,9 % від кількості страхувальників, які ведуть господарську діяльність та використовують найману працю, що на 0,1% більше у порівнянні з 2008 роком.

Починаючи з 2011 року ситуація щодо загально обов’язкового соціального страхування  зазнала змін[див. 3]. Згідно закону підприємства та фізичні особи, які сплачували внески до цих фондів, почали сплачувати єдиний соціальний внесок до Пенсійного фонду.  І мінімальний страховий внесок становив  на 1грудня 2011 року - 348,39 грн. грн. А для фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування з 1грудня 15060 грн. Проаналізуємо стан виплат Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України[див. 30]. Станом на 1 січня 2012 р. Фонд проводить страхові виплати 310 401 потерпілим (членам їх сімей), які постраждали на виробництві.

За 2011 рік з бюджету Фонду  потерпілим (членам їх сімей) виплачено 3,7 млрд. грн., що на 327 млн. грн., або на 9,7% більше, ніж у попередньому 2010 році.

У структурі страхових виплат за 2011 рік основна частина припадає на щомісячні страхові виплати потерпілим (членам їх сімей) – 2786,6 млн. грн. (75,6%) та одноразову допомогу потерпілим (членам їх сімей) – 785,7 млн. грн. (21,3%)[див. Рис. 2.5].

Середньомісячний розмір страхової  виплати на одного потерпілого (члена  його сім'ї) має стабільну тенденцію  до зростання. Так, у 2011 році він склав 989,2 грн., що на 14,4% більше порівняно  з 2010 роком.

Найбільша частина загальної суми страхових виплат по Україні за 2011 рік припадає на шахтарські регіони (78,8%), а саме: Донецьку область – 39,4%, Луганську – 16,9%, Дніпропетровську – 15,8%, Львівську – 6,7%.

Також у цих регіонах склався  найвищий середньомісячний розмір страхової  виплати: у Львівській – 1366,5 грн., Дніпропетровській  – 1336,6 грн., Донецькій – 1126,5 грн. областях, що більше, ніж по Україні на 38,1%, 35,1%, 13,9 відсотків відповідно[див. Рис 2.6].

Сума витрат на щомісячні страхові виплати потерпілим за 2011 рік склала 2622,9 млн. грн., що на 224,7 млн. грн., або на 9,4% більше в порівнянні з попереднім роком. Середній розмір щомісячної виплати, яка призначалась 291 777 потерпілим склав 758,01 грн., що на 99,34 грн., або на 15,1% вище, ніж за 2010 рік.

Сума витрат на щомісячні страхові виплати особам, що мають на це право  в разі втрати годувальника, в 2011 році склала 163,8 млн. грн., що на 10,9 млн. грн., або 7,1% більше порівняно з попереднім  роком. Середній розмір даної виплати, яка призначалась 18624 особам, за звітний період склав 738,72 грн., що на 76,72 грн. або 11,6% більше, ніж за 2010 рік.

За 2011 рік виплачено 589,3 млн. грн. одноразової  допомоги потерпілим, що на 14,2% більше у порівнянні з минулим роком. Цю допомогу протягом звітного періоду  надано 11 607 потерпілим, що на 26 осіб, або 0,2% менше порівняно з 2010 роком. Розмір одноразової допомоги в середньому на одного потерпілого за цей період склав 48,7 тис. грн., що більше на 15,4 % в  порівнянні з 2010 роком.

Найвищий середній розмір одноразової  допомоги на одного потерпілого склався  у Львівській (54,3 тис. грн.), Дніпропетровській (51,7 тис. грн.), Луганській (50,6 тис. грн.), Донецькій (49,6 тис. грн.) областях.

Сума одноразової допомоги утриманцям в разі смерті потерпілого склала 31,3 млн. грн., в порівнянні з 2010 роком  вона зросла на 3,2 млн. грн. або 11,3 відсотка. Ця допомога надавалась 873 утриманцям, що на 38 осіб або 4,2% менше, ніж в 2010 році. Середній розмір виплати на одного утриманця збільшився на 13,4% та склав 33,3тис. гривень.

Сума одноразової допомоги в  разі смерті потерпілого на сім'ю  склала 165,1 млн. грн., що на 12,7% більше, ніж  за попередній рік. Ця сума була призначена 1036 сім'ям, їх кількість зменшилась на 26 сімей або на 2,4 відсотка. Одноразова допомога на одну сім`ю в середньому надавалась у розмірі 150,7 тис. грн., що вище на 15 відсотків порівняно з 2010 роком.

Найвищий середній розмір виплат на одну сім`ю склався в Чернівецькій (229,7 тис. грн.), Донецькій (184,2 тис. грн.), Дніпропетровській (175,4 тис. грн.), Луганській (167,8 тис. грн.), Запорізькій (158,1 тис. грн.), Кіровоградській (157,2 тис. грн.), Чернігівській (156,6 тис. грн.) областях та м. Києві (191,7 тис. грн.).

Протягом 2011 року Фонд проводить виплату  щомісячних страхових сум 2779 потерпілим (членам їх сімей), що проживають за межами України, в країнах з якими  укладено міжнародну угоду України  та передбачено здійснення страхових  виплат і надання соціальних послуг. Цим потерпілим (членам їх сімей) за звітний період було виплачено 20,8 млн. грн., або щомісячно в середньому на одного потерпілого по 617,9 грн. та на утриманця щомісячно по 695,9 гривень. Найбільша кількість потерпілих (членів їх сімей) 2452 особи, або 88,2% від загальної кількості осіб, які виїхали за межі України, проживають в Російській Федерації, в Республіці Білорусь відповідно 225 осіб або 8,1%, в Республіці Молдова - 31 особа або 1,1%.

Крім того, у 2011 році надано разову грошову допомогу більш ніж 149тис. інвалідам від трудового каліцтва та професійного захворювання на суму 41,4 млн. гривень. Ця допомога призначалась у розмірі 800 грн. інвалідам І групи, 400 грн. інвалідам ІІ групи та по 240 грн. інвалідам ІІІ групи.

Відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» протягом 2011 року Фондом виплачено 89,1 млн. грн. суми індексації щомісячних страхових виплат потерпілим (членам їх сімей), що на 28,9 млн. грн., або 48% більше, ніж за 2010 рік. Отже бачимо що соціальні виплати на професійну сферу постійно зростають.

Проаналізуємо стан та динаміку  соціальних гарантій за 2007-2012¹ роки в Україні [див. таблицю 2.2]. Як бачимо з даних таблиць, і розміри прожиткового мінімуму, і розміри мінімальних пенсій, і розміри мінімальної заробітної платні в абсолютному розмірі збільшуються. Зокрема, у 2008 заробітна платня зросла на 31% порівняно з попереднім 2007 роком і становила 605 грн., а в 2009 порівняно з 2008 зросла на 43% і мала позначку 869 грн. Але починаючи з 2010 швидкі зростання зменшується в зв’язку з економічною кризою, в 2010 показники становили 922 грн. А в 2011 році розмір мінімальної заробітної плати становив на 8% більше ніж попередній рік і мав показник 1004 грн.. На 1 грудня 2012 року прогноз становить 1134 грн.