Соціальний захист населення та його фінансове забезпечення

           МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

                     ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ

                                  ЕКОНОМІКИ І УПРАВЛІННЯ

 

 

                                       КАФЕДРА ФІНАНСІВ

 

 

                                  КУРСОВА РОБОТА

 

                                      з дисципліни «ФІНАНСИ»

 

на тему «Соціальний  захист населення та його фінансове забезпечення»

 

 

 

 

                                                         

                                                          Студентка Мозгова Ганна

                                                          Факультет фінансово-економічний

                                                          Форма навчання денна

                                                          Спеціальність «Фінанси і кредит»

                                                          Курс ІІІ, група ФК- 092

 

                                                          Науковий керівник Сіренко К.Ю.,

                                                                                               викладач

 

                                                         Дата здачі роботи на кафедру

 

                                                           

 

 

 

Чернігів, ЧДІЕУ

2012

 

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………...……………………..3

1. СИСТЕМА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ  НАСЕЛЕННЯ………………5

2. СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ………………………………….9

             3. АНАЛІЗ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ В УКРАЇНІ…………………………13

             4. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСУВАННЯ  СИСТЕМИ 

СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ В УКРАЇНІ…………………………………………20

             5. ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД СОЦІАЛЬНОГО  ЗАХИСТУ……………….25

             ВИСНОВОК………………………………………………………………..36

             СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………..39        

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність теми дослідження. Трансформаційні процеси в Україні пов'язані з багатогранними та корінними економічними перетвореннями, що суттєво впливають на соціальні відносини у суспільстві. Реформування цих відносин в Україні не завжди відбувалося у тому ж самому напрямку й з тією ж швидкістю, що й економічні реформи, що призвело до значної соціальної диференціації населення, падіння рівня його життя, зниження соціальної захищеності громадян та їхньої невпевненості в майбутньому. Тому одним з актуальних питань сьогодення є удосконалення системи соціального захисту населення, яке повинно базуватись на покращенні фінансування конкретних заходів, передбачених відповідними державними програмами, які, в свою чергу, мають сприяти розвитку економіки та піднесенню рівня життя населення.

Проблематика державних фінансів привертає увагу багатьох представників  фінансової науки. Серед визначних  вітчизняних вчених слід виділити внесок В.Л. Андрущенка, О.Д. Василика, М.І. Карліна, В.М. Федосова та ін. Великий внесок у вирішення теоретико-методичних питань соціального захисту населення та його фінансового забезпечення вносять науковці, серед яких можна виокремити праці Д.П. Богині, Н.П. Борецької, С.А. Вегери, І.Ф. Гнибіденко, В.Г. Єременко, Е.М. Лібанової, В.О. Мандибури, Б.О. Надточія, О.Ф. Новікової, В.Й. Плиси, І.Я. Саханя, М.П. Шавариної, Ю.О. Шклярського, С.І. Юрія.

Незважаючи на великий інтерес  з боку суспільства, вітчизняної  науки і практики, питанням соціального  захисту населення приділяється недостатня увага. Станом на сьогоднішній день, як з об'єктивних, так і з суб'єктивних причин залишаються невирішеними ряд проблем, що негативно позначається на рівні соціально-економічного розвитку країни та добробуті її громадян. У державі не відпрацьовано комплексний підхід щодо поліпшення фінансування системи соціального захисту, внаслідок чого розробка фінансової політики у соціальній сфері здійснюється без належного обґрунтування, організаційно-правової та фінансової бази. Крім того, практично відсутня адекватна методологічна і статистична бази для подібних досліджень. Суттєвим недоліком є відсутність соціальної стратегії держави, зволікання з прийняттям Соціального кодексу України. Вагомість та актуальність зазначеної проблеми, а також науково-теоретична і практична цінність її вирішення зумовили вибір даної теми.

Метою роботи є комплексна оцінка теоретичних, методологічних, практичних аспектів фінансового забезпечення соціального захисту населення  України та розроблення напрямків  його удосконалення в умовах ринкової економіки.

Завданням даної курсової роботи є:

- визначення теоретичних аспектів  здійснення системи соціального  захисту населення, обґрунтування  теоретико-методологічних засад  визначення категорії „фінансового  забезпечення соціального захисту  населення ”

- оцінка сучасного стану соціального захисту в Україні, його фінансування;

- обґрунтування перспективи розвитку  фінансового забезпечення соціального  захисту населення в умовах  трансформації економіки України.

Об'єктом дослідження є фінансове  забезпечення системи соціального захисту населення в умовах трансформаційних перетворень у суспільстві.

Предметом дослідження є сукупність відносин з приводу формування і  використання фінансових ресурсів, що спрямовуються на соціальний захист населення країни.

 

 

 

 

 

 

 

1. Система соціального захисту населення

Соціальний захист - це комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих  на захист добробуту кожного члена  суспільства в конкретних економічних  умовах чи іншій ситуації. Організаційно-правові  заходи передбачають створення інститутів соціального захисту і законів, які повинні керувати їх діяльністю, економічні - формування механізмів перерозподілу доходів, тобто стягнення податків та інших платежів і трансфертів. Отже, з позицій економіки, соціальний захист - це правила перерозподілу суспільного багатства на користь людей, які тимчасово чи постійно потребують особливої підтримки з боку суспільства: від багатих до бідних, від здорових до хворих, від молодих до літніх.

Рівень доходів членів суспільства  є важливим показником їх добробуту, оскільки визначає можливості матеріального й духовного життя індивіда: відпочинку, отримання освіти, підтримання здоров'я, задоволення нагальних потреб. Основними факторами, що безпосередньо впливають на величину доходів населення є: розмір заробітної плати, динаміка роздрібних цін, ступінь насичення споживчого ринку товарами та інші.

Суттєвий вплив на формування доходів  населення справляють виплати за програмами державної допомоги. За рахунок цих джерел здійснюється пенсійне забезпечення, утримання тимчасово непрацездатних громадян, виплачується різного виду допомога (на догляд за дітьми, медичне обслуговування, малозабезпеченим сім'ям на дітей, по безробіттю).

Соціальний захист включає в  себе систему заходів, які захищають  будь-якого громадянина країни від економічної та соціальної деградації не тільки внаслідок безробіття, а у випадку втрати чи різкого скорочення доходів, хвороби, народження дитини, виробничої травми, інвалідності, похилого віку тощо.

Витрати на соціальний захист залежать від можливостей економіки. В країнах з ринковою економікою склалася троїста система фінансування соціальних програм, суб'єктами якої виступають держава, роботодавці та одержувач соціальних виплат. Вирішення питання про фінансування соціальних програм виявляється надзвичайно важливим з точки зору рівня заробітної плати, тому що дає змогу приєднувати до неї кошти, які витрачаються централізовано із суспільних фондів споживання.

Державний соціальний захист, в свою чергу, може здійснюватися двома  шляхами: через соціальне страхування та соціальну допомогу. Найбільш масштабна частина - це державне соціальне страхування. Переважна частка виплат іде на пенсії за віком, інвалідністю, у випадку смерті годувальника, на медичну допомогу. Однак соціальні виплати компенсують лише частину загального фонду засобів життя.

Державна соціальна допомога також  здійснюється двома шляхами: програми допомоги в грошовій формі; допомога в натуральній формі, тобто у  вигляді продовольчих талонів, шкільних сніданків та обідів, продовольчих товарів людям похилого віку, медичного обслуговування житлової допомоги, позичок студентам тощо.

За умов інфляції очевидним є  різке зниження рівня життя осіб з фіксованими доходами: викладачів, лікарів, студентів, пенсіонерів тощо. В такому випадку держава використовує тимчасові заходи або запроваджує окремі елементи системи соціального захисту. До тимчасових заходів належать закони та постанови про компенсацію та індексацію доходів населення.

Соціальне забезпечення є складовою  системи соціального захисту і викопує функцію накопичення та розподілу коштів соціального захисту, призначених для соціальної допомоги, виплат по соціальному страхуванню та ін. Соціальне забезпечення включає пенсії та різні види допомоги (з тимчасової втрати працездатності, по вагітності й пологах, по догляду за дитиною до 3 років, по догляду за хворою дитиною, на поховання, допомогу непрацездатним особам, дохід яких менший від встановленої межі малозабезпеченості, тощо). Соціальне забезпечення передбачає також подання допомоги в натуральному вигляді (обслуговування інвалідів, людей похилого віку у спеціалізованих установах - будинках-інтернатах і вдома).

Будь-яке суспільство прагне створити якнайкращі умови для життєдіяльності  людей і досягти соціальної справедливості. Передумовами реалізації соціального захисту - рівність чи нерівність доходів.

Чинники існування нерівності: 1) диференціація  зарплати залежно від здібностей, освіти, професійного досвіду; 2) нерівномірний  розподіл власності на цінні папери і нерухоме майно; 3) везіння, удача, ризик, особисті зв'язки.

Зменшення нерівності у розподілі  доходів, або перерозподіл доходів, здійснює державна влада за допомогою  податкової системи та трансфертів. Цьому сприяє система оподаткування. Майже в усіх країнах існують  програми соціального страхування і державної допомоги бідним, які передбачають страхування за віком, у разі непрацездатності, втрати роботи, програми додаткової допомоги: медичне страхування, допомога багатодітним родинам, надання різних пільг. Політика перерозподілу доходів виправдана у довгостроковій перспективі, оскільки дає можливість бідним одержати освіту та досягти певних успіхів.

Для виконання своїх функцій  держава повинна мати достатні грошові  фонди. Ці фонди вона формує шляхом перерозподілу валового внутрішнього продукту. Найважливішим засобом, через який держава здійснює розподіл і перерозподіл внутрішнього продукту, є Державний бюджет.

Основним джерелом формування коштів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування визначені  страхові внески страхувальників - роботодавців та застрахованих осіб (крім Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, до якого внески сплачують лише роботодавці), асигнування державного бюджету; суми фінансових санкцій, застосованих до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів фондів, а також суми адміністративних штрафів, накладених на посадових осіб та громадян за такі порушення; прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів фондів, у тому числі резерву коштів фондів, на депозитному рахунку; благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб; інші надходження відповідно до законодавства України.

Кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, спрямовуються на фінансування:

1) допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);

2) допомоги по вагітності та  пологах;

3) допомоги при народженні дитини;

4) допомоги по догляду за дитиною  до досягнення нею трирічного  віку;

5) допомоги на поховання (крім  поховання пенсіонерів, безробітних  та осіб, які померли від нещасного  випадку на виробництві);

6) забезпечення оздоровчих заходів  (оплата путівок на санаторно-курортне  лікування застрахованим особам  та членам їх сімей, до дитячих  оздоровчих закладів, часткове утримання  санаторіїв, профілакторіїв, надання  соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми).