Розвиток ринку фінансових послуг, його функціонування

Сприяння розвитку фондового ринку в законодавчому порядку можна забезпечити також шляхом оптимізації податкового законодавства.

Забезпечення виконання вимог законодавства з питань функціонування ринку цінних паперів здійснюється Комісією з цінних паперів та фондового ринку. Для попередження правопорушень на ринку цінних паперів, забезпечення захисту прав акціонерів Комісією проводиться постійна робота з розробки та прийняття ряду законодавчих та нормативних актів.

Комісія також бере активну участь у створенні дієвої системи розкриття інформації емітентами цінних паперів. Тут завдання полягає у поширенні в середовищі емітентів культури розкриття інформації інвестору. Розкриття інформації не повинно бути лише обов'язковою формальністю. Емітент повинен усвідомити, що публікування проспекту емісії чи надання регулярної звітності, має практичну користь для залучення інвестора.

Упорядкування і підвищення ефективності інфраструктури фондового ринку також є одним з пріоритетних завдань Комісії. Орієнтиром тут повинно стати створення такої системи інфраструктури ринку, за якою операційні ризики було б зменшено до мінімуму.

У цьому напряму слід здійснити такі заходи як:

оптимізація структури Національної депозитарної системи та функцій її прямих учасників;

створення ефективної системи організованих ринків.

Однак для досягнення цієї мети адміністративних заходів недостатньо. Потрібно знайти ті важелі, які б зацікавили емітента та професійного учасника прийти на організаційно-оформлений ринок, запровадити для цього певні стимулюючі заходи.

Зокрема, слід усунути чинники, які заважають, ускладнюють або затягують процедуру укладання та виконання угод на організаторах торгівлі.

Слід також визначити шляхи стимулювання переходу на випуск цінних паперів у бездокументарній формі.

Важливим завданням є підвищення ролі СРО (саморегулюючих організацій) в регулюванні діяльності відповідних професійних учасників. Більша самостійність цих організацій сприятиме налагодженню відповідної інфраструктури та заохочуватиме професійних учасників до діяльності на професійно організованому ринку. Ці організації можуть перебрати на себе частину повноважень Комісії щодо регулювання ринку цінних паперів. Однак для цього необхідно підвищити рівень ресурсного, матеріально-технічного та кадрового забезпечення цих організацій, що дозволить їм ефективно виконувати делеговані функції.

В першу чергу, це стосується професійної підготовки фахівців для фондового ринку, встановлення стандартів професійної діяльності та контролю за дотриманням цих стандартів учасниками СРО.

Щодо вирішення проблеми мобілізації заощаджень населення і спрямування їх на задоволення інвестиційних потреб економіки існує декілька шляхів. Залучати кошти населення можна через банківські установи, через створення пенсійних фондів та шляхом розвитку системи спільного інвестування.

Одним з найбільш ефективних способів залучення в економічний обіг грошових нагромаджень населення, на нашу думку, є використання схем колективного інвестування, що дозволить: суттєво знизити витрати інвесторів без шкоди для надійності інвестицій; створити на базі діючих інфраструктурних організацій простий і прозорий механізм функціонування колективних інвестицій, доступний дійсно широким верствам українських інвесторів; істотно знизити ризики приватних інвесторів; вивести на фондовий ринок нові фінансові інструменти і надати потужний імпульс для прискореного відновлення і розвитку системи приватних заощаджень.

Становлення відносин спільного інвестування в Україні базувалося на проведенні приватизації державного майна з використанням приватизаційних майнових сертифікатів. З загального числа інвестиційних фондів, створених за час функціонування інститутів спільного інвестування (ІСІ) в Україні, на частку закритих приходиться близько 96 %. З завершенням обігу приватизаційних паперів питання полягає в трансформації старих інвестиційних фондів в структури відкритого типу. І одним з основних завдань при цьому є відновлення підірваної довіри населення до інвестиційних фондів і компаній. Для рішення даного завдання необхідні підтримка і, разом з тим, твердий контроль з боку держави, проведення рекламних і просвітницьких заходів, оскільки фізичні особи мало знають про можливості і механізм функціонування ІСІ.

 

 

 

3.2.Основні шляхи удосконалення функціонування ринку фінансових послуг в контексті конкурентоспроможної фінансової системи

 

Проаналізувавши ринок фінансових послуг в Україні за останні роки, пропонуємо узагальнити основні заходи, які можуть бути актуальними для подолання негативних наслідків кризи та забезпечення подальшого розвитку небанківських фінансових інститутів в контексті конкурентоспроможної фінансової системи (табл. 3.1).

Як видно із таблиці 3.1, основними заходами, що стосуються практично всіх сегментів ринку небанківських фінансових послуг, є удосконалення законодавства та підвищення поінформованості і захист прав користувачів фінансових послуг.

Таблиця 3.1.

Сегменти ринку небанківських фінансових послуг	Актуальні напрямки державної політики
Кооперативне кредитування	Підвищення рівня захисту майнових прав членів кредитних установ
	Ефективне державне регулювання і запровадження пруденційного нагляду
	Забезпечення належної фінансової надійності та платоспроможності установ кредитної кооперації
Страхування	Створення страхового нагляду орієнтованого на захист прав споживачів фінансових послуг
	Розвиток страхового посередництва та посилення контролю за посередниками (брокерами, агентами і консультантами)
	Надання державної підтримки для соціально значущих видів страхування
Недержавне пенсійне забезпечення	Прискорене запровадження загальнообов'язкової накопичувальної пенсійної системи
	Посилення роз'яснювальної роботи серед населення, роботодавців, профспілок
	Удосконалення законодавчої та нормативної бази системи недержавного пенсійного забезпечення
Лізингові послуги	Удосконалення цивільного та фінансового законодавства щодо лізингу
	Розвиток інфраструктури лізингу та активізація її використання учасниками ринку
	Створення умов для запровадження механізму рефінансування портфелів лізингових угод
	Створення умов для зростання фінансової стійкості лізингодавців: збільшення капіталізації, удосконалення системи управління ризиками

 

Основні заходи державної політики, які спрямовані на підтримку та розвиток небанківських фінансових послуг в Україні

Завдання, що необхідно реалізувати на першому етапі (2013-2015), можна згрупувати за такими напрямками. По-перше, адаптація національного законодавства з питань регулювання порядку та умов надання роздрібних небанківських фінансових послуг, укладення кредитних договорів тощо до законодавства Європейського Союзу. Зокрема, необхідно враховувати вимоги Директив Європейського Парламенту та Ради ЄС від 23 вересня 2002 р. № 2002/65/ЄС про дистанційну торгівлю та фінансові послуги споживачам і від 23 квітня 2008 р. № 2008/48/ЄС щодо кредитних угод споживачів. Також доцільно внести зміни до актів законодавства з питань надання небанківських фінансових послуг, зокрема щодо визначення цивільно-правового статусу споживача.

По-друге, удосконалення державного регулювання ринку фінансових послуг в Україні. Зокрема, розширити повноваження Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку та Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг у частині застосування санкцій до небанківських фінансових установ у разі порушення ними законодавства про захист прав споживачів.

По-третє, на нашу думку, основним напрямком є заходи щодо підвищення освіченості та поінформованості користувачів фінансових послуг. Зокрема, передбачається створити на веб-сторінках органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, окремий розділ для висвітлення актуальних питань у сфері захисту прав споживачів. Також розробники концепції вважають за доцільне удосконалити нормативно-правову базу щодо розкриття інформації небанківськими фінансовими установами відповідно до стандартів IAIS, IOPS, законодавства Європейського Союзу.

На другому етапі (починаючи з 2016 року) передбачено такі основні заходи: розробка стандартів надання небанківських фінансових послуг; сприяння утворенню громадських організацій захисту прав споживачів; перехід на пруденційний нагляд за діяльністю небанківських фінансових установ.

Підбиваючи підсумки, можна зазначити, що деякі сегменти ринку небанківських фінансових послуг припинили свій розвиток та суттєво погіршили результати діяльності за результатами 2012 року та І півріччя 2013 року. Найбільш суттєвий спад спостерігався у сегменті кредитних спілок і лізингодавців. Менш суттєві негативні наслідки спостерігаються у страхових компаніях та інших фінансових компаніях. Недержавні пенсійні фонди навіть в умовах кризи продовжують поступально розвиватись.

На основі вивчення поточного стану ринку небанківських фінансових послуг України визначено основні напрямки його подальшого розвитку. Зокрема, проаналізовано зміст проекту "Стратегія розвитку небанківського фінансового сектора України до 2015 року" та визначено заходи, що забезпечать відновлення та подальший розвиток основних сегментів небанківських фінансових послуг. Основні положення даного проекту є основою для розробки та перегляду існуючих галузевих програм розвитку відповідних сегментів фінансового ринку. З іншого боку, даний документ також повинен стати важливою складовою більш загальних урядових документів, що стосуватимуться довгострокових перспектив соціально- економічного розвитку держави.

Також нами встановлено, що в період фінансової кризи проблема захисту прав споживачів набула особливої гостроти та актуальності. Порушення прав споживачів фінансових послуг спричиняє недовіру населення до ринків фінансових послуг та не дає можливості активно використовувати вільні кошти населення як інвестиційні ресурси, що спрямовуються на розвиток економіки, запроваджувати ефективний механізм недержавного пенсійного забезпечення та страхування.

Для врегулювання даної проблеми Держфінпослуг були розроблені "Концепція захисту прав споживачів небанківських фінансових послуг в Україні" та "Концепція запровадження пруденційного нагляду за небанківськими фінансовими установами в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України". На основі вивчення зазначених документів нами визначено заходи щодо розвитку небанківських фінансових послуг, які дозволять привести національне законодавство у сфері захисту прав споживачів до відповідності щодо законодавства Європейського Союзу. Реалізація заходів, передбачених даними документами, забезпечить реалізацію прав споживачів на достовірну інформацію, якість небанківських фінансових послуг, компенсацію завданих споживачам матеріальних збитків на ринках фінансових послуг.

 

Висновки до третього розділу

 

За умов глобальної інтеграції ринків фінансових послуг надзвичайно важливим завданням для кожної країни є забезпечення функціонування конкурентоспроможного ринку фінансових послуг, і, зокрема, фондового ринку. Фінансування інвестицій в реальний сектор через канали ринку цінних паперів і залучення на ці цілі неспекулятивних вітчизняних і іноземних капіталів повинно стати найважливішим джерелом нового етапу промислового підйому. Замість ринку з величезною перевагою державних цінних паперів повинен з'явитися фондовий ринок економічного зростання.

Подолання антиінвестиційного синдрому, характерного для взаємин потенційних інвесторів і виробничої сфери, передусім залежить від розвитку законодавчої бази фінансового ринку і формування на цій основі ефективних інвестиційних інститутів. Розвиток ринку фінансових послуг передбачає стратегічної постановки завдань та підтримки їх виконання як з боку урядових, так і неурядових організацій.

Розвиток інфраструктури фінансових ринків вимагає об'єднання зусиль держави та професійних учасників цих ринків з метою забезпечення необхідного ресурсного потенціалу перетворень. Лібералізація функціонування ринків фінансових послуг передбачає створення умов для більшої самостійності та незалежності від держави їх учасників.

У стратегічній перспективі Україна має повністю інтегруватися до глобальної фінансової системи та стати її повноправним учасником, але це створює нові умови функціонування внутрішнього фінансового ринку, нові правила поведінки українського бізнесу, нові принципи державного управління тощо. Для повноцінної участі в глобальному процесі формування світової фінансової системи на рівноправних умовах національному ринку фінансових послуг необхідно:

1. Удосконалити правову базу для усунення асиметричного розвитку серед представників фінансового посередництва (банківських і небанківських інституцій) з посиленням конкуренції, поміж яких створюватимуться передумови для подальшого розвитку ринку фінансових послуг.

2. Сприяти регіональній збалансованості ринку фінансових послуг.

3. Затвердити чітку концепцію інтеграції України у світовий економічний простір.

4. Посилити чинники стабілізації фінансової системи через усунення наслідків фінансово - економічної кризи в Україні, яка спричинила роздробленість посередників на ринку фінансових послуг і потребує, як наслідок, укрупнення капіталів фінансових інститутів.

5. Створити фінансово потужного та конкурентоспроможного банківського сектора.

6. Формувати державну підтримку для фінансових посередників та інститутів, оскільки з них й починається стабілізація фінансової системи країни. Тому слід переглянути особливості оподаткування фінансових ресурсів комерційних банків, страхових компаній, пенсійних фондів та інших установ, особливо, які надають довгострокове інвестиційне кредитування.

 

ВИСНОВКИ

 

На сучасному етапі інтенсивний розвиток вітчизняного ринку фінансових послуг є необхідною умовою сталого економічного розвитку держави. Ринок фінансових послуг виник у результаті виникнення потреби в додатковій формі мобілізації коштів для фінансового забезпечення розвитку економіки держави, але, крім того, він також є певним фінансовим барометром економіки, який ефективно працює при низьких темпах інфляції, стабільній законодавчій і нормативній базі, сприятливому політичному кліматі та певному балансі інтересів у суспільстві.

Ринок фінансових послуг – це особлива притаманна тільки ринкової економіці, сфера економічних взаємовідносин де здійснюються купівля-продаж, розподіл і перерозподіл фінансових активів країни між сферами економіки. Ринок фінансових послуг має розвинену розгалужену інфраструктуру. Ця інфраструктура включає банківську систему, фондову біржу та позабіржову систему, небанківські кредитні інститути, підтримуючі і стимулюючі інформаційні системи, законодавчу базу, що забезпечує врегулювання економічних взаємовідносин між суб’єктами економіки, що діють на фінансовому ринку, державний бюджет та інші елементи.