Розвиток ринку фінансових послуг, його функціонування

 

 

ВСТУП

 

Розвиток фінансового сектора, підприємництва та конкурентного середовища в Україні призводять до перебудови всіх складових фінансового ринку, зокрема ринку фінансових послуг. При цьому нового значення набуває діяльність фінансових посередників, передусім небанківських фінансових інститутів, які задовольняють потреби економічних суб’єктів через надання широкого спектру вузькоспеціалізованих фінансових послуг. Це обумовлює зростання конкурентного потенціалу окремих небанківських фінансових посередників, що охоплюють максимальну кількість споживачів на різних рівнях економічної діяльності.

Особливість сучасного етапу розвитку небанківських фінансових інститутів полягає у необхідності покращання не тільки кількісних, але й якісних показників їх діяльності на ринку фінансових послуг. Перебудова та підвищення ефективності системи функціонування небанківських фінансових посередників стає найважливішим фактором, що здатний забезпечити розвиток ринку фінансових послуг України.

Теоретичні й практичні аспекти функціонування ринку фінансових послуг досліджували такі відомі вчені, як Боди З. [2], Гончаренко О.М.[5], Калач Г.М. [10], Козюк В.В.[12],  Корж М.В. [14], Лукашевич В.М.[18], Стукало Н.В.[28], Чистілін Д. [30] та інші.

Проте, не зважаючи на значну кількість праць, присвячених проблемам фінансового посередництва, виникає потреба в подальшому вивченні сутності та функцій ринку фінансових послуг, оцінці інвестиційного середовища діяльності фінансових інститутів в Україні та їхньої ролі в розвитку національної економіки.

Мета роботи полягає в узагальненні та удосконаленні теоретичних підходів до визначення сутності ринку фінансових послуг і розробленні пропозицій щодо зростання його конкурентного потенціалу у контексті підвищення ефективності функціонування всіх фінансових посередників на ринку фінансових послуг України.

Завданнями роботи є:

уточнити сутність поняття "ринок фінансових послуг"

визначити структуру та функції ринку фінансових послуг;

проаналізувати основні тенденції на вітчизняному ринку фінансових послуг;

 з'ясувати роль інституційних  інвесторів у розвитку національної  економіки;

обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення управління інвестиційними процесами на ринку фінансових послуг України в умовах формування ринкової економіки;

розробити методичні положення щодо удосконалення функціонування ринку фінансових послуг України.

Об’єктом дослідження є процес функціонування ринку фінансових послуг.

Предметом дослідження є теоретичні засади та практика функціонування небанківських фінансових інститутів на ринку фінансових послуг України.

Для досягнення мети роботи використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження: діалектичний – для розкриття теоретичних основ функціонування ринку фінансових послуг; системний – для дослідження структури фінансових ринків в Україні; аналітичний – при дослідженні небанківської фінансової системи на різних етапах розвитку; метод статистичного аналізу – для оцінки стану та тенденцій розвитку небанківських фінансових інститутів. Крім того, застосовувалися прийоми спостереження, групування та графічного зображення результатів для більш наочного відображення отриманих даних.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ

 

1. Ринок фінансових послуг: поняття, структура, функції

 

Ринок послуг — це певна сукупність економічних відносин з приводу надання, споживання і купівлі-продажу послуг. Це — розгалужена система вузькоспеціалізованих ринків, зокрема ринку транспортних послуг, комунікацій, комунального обслуговування, громадського харчування, туристично-рекреаційних, фінансових послуг тощо.

Появі і розвитку ринку послуг логічно й історично передував розвиток світового ринку товарів. Збільшення об'ємів зовнішньої торгівлі, серйозна конкуренція товаровиробників призвели до появи нецінової конкуренції, що супроводжується продажем товарів із наданням певних послуг, таких як транспортування, фрахт, страхування, банківські і фінансові послуги. Дещо пізніше ці послуги стали відокремлюватися, а пізніше сформувалися у самостійний ринок — ринок фінансових послуг (РФП), який розширюється за рахунок залучення до нього нових послуг у сфері інвестицій, страхування, банківської діяльності, фондового ринку, лізингу, фінансового кредиту тощо.

Об'єктивною передумовою функціонування ринку фінансових послуг є необхідність посередництва у взаємовідносинах між економічними агентами з приводу перерозподілу фінансових ресурсів. Кошти можуть бути в наявності в одних суб'єктів господарювання, а інвестиційні потреби виникають в інших. Ринок фінансових послуг виконує роль посередника руху коштів від їх власників до користувачів.

Це — особлива форма організації руху фінансових ресурсів в економічній системі, яка за своїм призначенням має забезпечити юридичним, фізичним особам і державі належні умови для залучення необхідних коштів і продажу тимчасово вільних грошових засобів. За економічною сутністю ринок фінансових послуг — це економічні відносини, що виникають між фінансовими посередниками та іншими економічними агентами з приводу розподілу фінансових ресурсів, купівлі-продажу тимчасово вільних грошових коштів і цінних паперів.

На ринку фінансових послуг визначаються попит і пропозиція на різноманітні фінансові активи. Фінансові активи — це кошти, цінні папери, боргові зобов'язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів. Синонімічним за економічним змістом є поняття фінансових ресурсів, як сукупності всіх видів грошових коштів, фінансових активів, якими розпоряджається економічний агент (див. рис. 1.1).

 

Рис. 1.1- Елементи фінансових ресурсів, що використовуються під час надання фінансових послуг

Об'єктами відносин на цьому ринку є фінансові послуги, що надаються юридичним і фізичним особам, які є власниками і користувачами фінансових активів, операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Суб'єктами ринку фінансових послуг виступають власники фінансових ресурсів, їх користувачі, фінансові посередники, держава в особі спеціальних органів нагляду та контролю. Фінансовими посередниками є особи, які сприяють у налагодженні контактів і укладенні угод між власниками і користувачами фінансових ресурсів. Роль таких осіб виконують фінансові установи — юридичні особи, які надають одну чи декілька фінансових послуг та які внесені до відповідного державного реєстру у визначеному законодавством порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Перерозподіл фінансових ресурсів можливий в умовах чітко визначеної організаційної структури ринку, на якому укладаються угоди фінансового характеру. З організаційної точки зору ринок фінансових послуг є сукупністю фінансових інститутів, що обумовлюють перебіг коштів від власників фінансових ресурсів до їх користувачів під контролем державних органів управління (рис. 1.2).

Рис. 1.2 - Організаційна система ринку фінансових послуг

До фінансових інститутів належать правила, норми фінансового права, фінансові установи, які збирають кошти окремих осіб чи державних органів та інвестують їх або дають у позику. Деякі фінансові установи не приймають вкладів, наприклад, брокери чи страхові компанії, які фінансують свою діяльність і одержують дохід за рахунок продажу цінних паперів, страхових полісів або ж наданням брокерських послуг. Розвинений та конкурентний ринок фінансових послуг призводить до зменшення винагороди фінансових установ за інші надані учасникам ринку послуги.

Структуру ринку фінансових послуг подано на рис. 1.3. Основними об'єктами ринку є банківські, інвестиційні, лізингові, ломбардні, страхові, розрахункові послуги, а також послуги з обміну валют, надання і реалізації концесій, торгівля цінними паперами.

Правова основа функціонування ринку фінансових послуг у нашій країні закладена Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", прийнятим Верховною Радою України 7 червня 2001 р. і підписаним Президентом України 12 липня 2001 р. Цей закон визначає поняття, принципи, систему фінансових операцій, державного нагляду і захисту інтересів учасників фінансових операцій.

Рис. 1.3 - Структура ринку фінансових послуг

Сутність та значення ринку фінансових послуг в економіці держави найбільш повно розкривається в його функціях, основними серед яких є:

Фінансове обслуговування учасників економічного кругообігу та фінансове забезпечення процесів інвестування у виробництво, розширення виробництва та дольової участі на основі визначення найефективніших напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері.

Знаходження для кожного власника капіталу контрагента угоди та мінімізація витрат на проведення фінансових операцій.

Формування ринкових цін на окремі види фінансових послуг.

Інформування учасників ринку про рівень витрат, рентабельність, якість фінансових послуг.

 

 

 

2. Становлення ринку фінансових послуг в Україні

 

Основу ринку послуг складає величезна і швидко зростаюча частина — сфера фінансових послуг. Предметом обміну на цьому ринку є фінансові послуги, які є результатом діяльності фінансового сектора: банківські, страхові, інвестиційні послуги, операції з цінними паперами.

Розвиток промисловості призводить до вивільнення робочої сили, яка поглинається сферою послуг і відповідно розширюється до необхідності "виробничих" послуг, що дають можливість продавати товари спільно з послугами.

Змінилася структура надання послуг. Зросла частка професійних послуг державних та недержавних банківських установ, небанківських заощаджувальних інститутів, державних інститутів на ринку фінансових послуг, контрактних небанківських фінансових інститутів.

Загалом основними стимулами росту ринку фінансових послуг є:

• розвиток НТП, впровадження нових форм банківських, страхових, інвестиційних послуг (наприклад, банківські послуги через систему Internet);
• довгостроковий економічний підйом, який призводить до росту доходів, а отже - до додаткових потреб у послугах, наприклад у галузі лізингового кредитування;
• деіндустріалізація розвинутих країн і трансформація їх національних господарств у так звані "економіки послуг" (зокрема надання страхових і банківських послуг);
• розвиток світового ринку послуг призводить до нових видів страхування (наприклад, розвиток туризму призводить до появи особистого страхування, без полісу якого жоден турист не допускається в іншу країну);
• необхідність ефективного використання капіталу (наприклад, страхові галузі отримують високі доходи, які можуть бути джерелом нових доходів);
• розвиток такої сфери міжнародної діяльності банків як надання фінансових послуг, тобто здійснення лізингових, трастових і факторингових операцій.

Основні тенденції, характерні для сучасного етапу розвитку ринку фінансових послуг, безпосередньо пов'язані з еволюцією економічних систем і специфічними особливостями функціонування фінансових ринків.

Аналізуючи основні тенденції розвитку ринку фінансових послуг, не можна не згадати про таку характерну особливість 70—90-х p.p. XX ст. як суттєве посилення ролі небанківських фінансових інститутів, до яких належать страхові компанії, інвестиційні фонди, фонди, що спеціалізуються на операціях із цінними паперами (інвестиційні банки) тощо.

Іншою, не менш значущою тенденцією, є розширення сфери діяльності фінансових корпорацій, яке є результатом не лише зростання кількості наданих послуг, а й небувалої консолідації фінансово-кредитних установ. Розширення номенклатури послуг в умовах жорсткої конкуренції відбувається за рахунок освоєння нових напрямів діяльності чи об'єднань таких напрямів, як банківська справа, страхування, операції з нерухомістю, цінними паперами, консультаційні послуги тощо.

Трансформування економіки України характеризується впливом низки чинників неекономічного характеру, таких як поведінка уряду, економічна культура та економічний порядок, схильність до заощадження, недовіра фізичних осіб до суб'єктів господарювання, низький рівень розвитку ринкової інфраструктури тощо. Все це в цілому призводить до нерозвиненості ринку фінансових послуг та їх слабкого впливу на економічне зростання.

Дестабілізуючими чинниками для становлення ринку фінансових послуг є:

• постійні зміни в законодавчій базі, що призводить до появи нових параметрів і правил взаємодії між суб'єктами надання послуг;
• залишки адміністративно-планових методів господарювання, які не можна подолати шляхом лише законодавчої діяльності — їх необхідно витісняти новими усталеними ринковими структурами. Йдеться про монополізацію економіки, суб'єктивізм, менталітет споживачів і диктат виробників тощо.

За цих умов основними пріоритетними напрямками розвитку вітчизняного ринку фінансових послуг є:

• стабілізація законодавчої бази, запровадження системи врегулювання оптимальних норм і методів через найвпливовіші, а головне, ефективні та стимулюючі важелі;
• проведення адміністративної реформи і, зокрема, реформи Міністерства фінансів у напрямі вдосконалення його організаційної структури, уточнення функцій, підвищення ролі і статусу;
• централізація та організаційна оформленість обігу цінних паперів через створення єдиної біржової системи;
• запровадження та розвиток таких інститутів, як ринок застави, іпотечні кредити, споживчі кредити, на умовах доступності для вітчизняного інвестора;
• залучення на ринок нереалізованого інвестиційного потенціалу домашніх господарств;
• створення системи захисту прав інвесторів;
• розвиток різноманітної довірчої діяльності, операційного страхування;
• формування учасника ринку фінансових послуг як суспільного інституту, тобто такого учасника, для якого соціально зумовлені й історично обумовлені закони, норми, звички і стереотипи, що склалися в суспільстві, є настільки очевидними, що не потребують офіційних угод між контрагентами, які діють в економіці.